Постанова

від 29.08.2019 по справі 905/237/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2019 р. Справа № 905/237/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Сіверін В.І.

при секретарі Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вх.№2141Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі № 905/237/19 (повний текст якого складено та підписано 10.06.2019 суддею О.В. Черновою у приміщенні зазначеного суду)

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості в сумі 173 988,06 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансексім", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 173 988,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на придбання технічного обладнання №089ло/103 від 15.01.2015 внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 173 988,06 грн. Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 247Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі № 905/237/19 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 173 988,06 грн. - задоволено повністю.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, рах.№ НОМЕР_1 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851; код ЄДРПОУ 00191158) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім" (50086 Дніпропетровська область,м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд.13, рах.№ НОМЕР_2 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851; код ЄДРПОУ 30950277) заборгованість у розмірі 173 988,06 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 608,62 грн.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким залишити без розгляду позовну заяву на підставі п. 7 ст. 226 ГПК України. Здійснити перерозподіл судових витрат.

Так, заявник зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права (ст. 5, 12 Закону Про третейські суди ), порушенні норми процесуального права (ст. 4, п. 7 ст. 226 ГПК України), проігнорований правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який стосується спірних правовідносин, що є підставою для його скасування в порядку ст. 278 ГПК України та залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 07.08.2019.

02.08.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 29.08.2019.

В судове засідання 29.08.2019 представники сторін не з`явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2015 року між ПАТ "Металургійний завод "Азовсталь" та ТОВ укладено типовий договір на придбання технологічного обладнання №089ло/103, згідно п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити обладнання для металургійної промисловості на умовах, передбачених цим договором. Кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до цього договору, що є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1.).

Відповідно до п.3.2. договору постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки, зазначених у специфікаціях у відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Инкотермс" в редакції 2000 року.

Умовами п. 4.1. договору визначено, що поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, зазначених у специфікаціях та включають до себе усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші видатки постачальника пов`язані з поставкою обладнання.

За приписами п.п.5.1.,5.2. договору оплата покупцем здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний у договорі. Оплата за поставлене обладнання буде відбуватися протягом строку, вказаного у специфікаціях, який обчислюється з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п.6.3 договору.

Пунктами 6.1,6.2 договору сторони визначили, що приймання продукції здійснюється у відповідності до умов Інструкції №П-6 від 15.06.1965 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю" та Інструкції №П-7 від 25.04.1966 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю".

Відповідно до п.7.2. договору у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати поставленого товару, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від вартості поставленого товару за кожний день прострочення, але не більш подвійної ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.

За приписами п.10.5. цей договір діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.

Даний договір підписаний сторонами у встановленому законодавством порядку.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, сторонами підписано специфікацію №1 від 15.01.2015 до договору №089ло/103 від 15.01.2015, згідно якої постачанню позивачем відповідачу підлягала колесна пара ПМ-180ч. 059843 у кількості 24 одиниці на суму 2 931 840,00 грн., умови поставки склад покупця; умови оплати поставленого обладнання: відстрочка платежу 20 календарних днів з моменту поставки. При цьому, датою поставки вважається дата, вказана в товаротранспортній та/або видатковій накладній з відміткою покупця про отримання обладнання (п.8 специфікацій).

Згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними позивачем за специфікацією №1 від 15.01.2015 до договору №089ло/103 від 15.01.2015 поставлено відповідачу: за видатковою накладною №032701 від 27.03.2015 обладнання у кількості 6 шт. на суму 732 960,00 грн.; за видатковою накладною №070902 від 09.07.2015 обладнання на суму 732 960,00 грн.

Після чого, позивачем виставлено рахунки фактури №032701 від 27.03.2015 на суму 732 960,00 грн. та №070902 від 09.07.2015 на суму 732 960,00 грн.

Крім цього, позивачем виставлені корегуючи рахунки №070301 від 03.07.2015 на суму 253 167,40 грн. та №091801 від 18.09.2015 на суму 270 820,66 грн. (а.с.29, 30).

03 серпня 2018 року сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого загальна сума грошових зобов`язань відповідача за договором №089ло/103 від 15.01.2015, враховуючи корегуючи рахунки, складає 1 989 908,06 грн. Також, сторонами визначено, що станом на 03.08.2018 за відповідачем обліковується заборгованість на користь позивача у розмірі 173 988,06 грн. Зазначений акт підписаний відповідачем без зауважень.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на придбання технічного обладнання №089ло/103 від 15.01.2015 внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 173 988,06 грн., позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що позову заяву ТОВ Трансексім необхідно залишити без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки сторони п. 9.2 погодили, що якщо спори і розбіжності, які виникли в зв`язку з даним договором або стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності не будуть врегульовані шляхом переговорів їх розв`язання здійснюється у відповідності з матеріальним правом України наступним чином:

- спори, майнові вимоги за якими, перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов`язань вирішуються в господарських судах України (згідно з чинним законодавством України);

- спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов`язань вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група (відповідно до регламенту зазначеного суду), рішення якого є остаточним і обов`язковим для сторін і підлягає виконанню сторонами в строки, зазначені в рішенні суду.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Частина 5 ст. 4 ГПК України визначено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі.

Так, п. 9.2 сторони погодили, що якщо спори і розбіжності, які виникли в зв`язку з даним договором або стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності не будуть врегульовані шляхом переговорів їх розв`язання здійснюється у відповідності з матеріальним правом України наступним чином:

- спори, майнові вимоги за якими, перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов`язань вирішуються в господарських судах України (згідно з чинним законодавством України);

- спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов`язань вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група (відповідно до регламенту зазначеного суду), рішення якого є остаточним і обов`язковим для сторін і підлягає виконанню сторонами в строки, зазначені в рішенні суду.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що сторони скористалися своїм правом та визначили в третейському застереженні, що на розгляд третейського суду можуть бути передані спори, що не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов`язань вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група (відповідно до регламенту зазначеного суду), рішення якого є остаточним і обов`язковим для сторін і підлягає виконанню сторонами в строки, зазначені в рішенні суду.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України, статей 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини 1 статті 16 ЦК України, частини 4 статті 4 ГПК України в редакції з 15.12.2017, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, установлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб`єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб`єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з нормами статей 2, 5, 8, 12, 14 Закону України "Про третейські суди", передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Отже, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. Відтак, у сторін договору існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатися до третейського суду. При цьому, обмеження права на звернення до господарського суду не допускається.

В рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008р. у справі №1-3/2008 (№1-рп/2008) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визначено, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, укладення якого та умови якого, як зазначено вище, передбачені та не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2019 відповідач до подання першої заяві по суті справи № 905/237/19 направив до господарського суду Донецької області заперечення проти вирішення спору в господарському суді.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду 13.02.2019 еквівалент 10 000 доларів ЄША (з урахуванням, обмінного курсу НБУ) складав 270 074,94 грн. 10 000 доларів США х 27.007494 грн. (офіційний курс 1 долара США станом на 13.02.2019).

Як вбачається із змісту позовної заяви, сума позовних вимог (основного зобов`язання), що виникли на підставі спірного договору № 089ло/103 від 15.01.15, по справі № 905/237/19 складала 173 988,06 грн., тобто не перевищувала еквівалент 10 000 доларів США.

На підставі п. 9.2. спірного договору спір про стягнення 173 988,06 грн. мав розглядатись виключно в Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група .

Регіональний Третейський суд України при Асоціації Регіональна правова група (код ЄДРПОУ 34340324) зареєстрований та існує на час вирішення даного спору, знаходиться за адресою: 50086, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, будинок 74А.

Виходячи з вищевикладеного, а саме наявності у спірному договорі № 089ло/103 від 15.01.15 третейського застереження, наявності заперечення проти вирішення спору в господарському суді, поданого в строк, передбачений положеннями п. 7 ч.1 ст. 226 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення позову без розгляду.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що доводи апеляційної скарги спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 269, 270, п. 4 ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі № 905/237/19 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі № 905/237/19 скасувати та прийняти нове, яким залишити позов ТОВ "Трансексім" без розгляду.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім" (50086 Дніпропетровська область,м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд.13, рах.№ НОМЕР_2 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851; код ЄДРПОУ 30950277) на користь приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, рах.№ НОМЕР_1 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851; код ЄДРПОУ 00191158) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3914,73 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.08.2019

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін