Постанова

від 03.07.2007 по справі 15/165-2907

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/165-2907

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

03.07.07                                                                                           Справа  № 15/165-2907

Львівський апеляційний господарський суд у в складі колегії:

головуючого-суддіГнатюк Г.М.

суддівКравчук Н.М.

Краєвська М.В.

розглянув апеляційну скаргу  Велико-Бірківського заводу «Продтоварів»за № 11/23 від 27.02.2007 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2006 року

у справі № 15/165-2907

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний  навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок», м.Тернопіль

до  Велико-Бірківського заводу «Продтоварів», с. Чернелів-Руський

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фермерське  господарство «Галаган», с. Пронятин

третя особа-2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фермер Семеха Б.Є., с. Острів

про розірвання договору купівлі-продажу

за участю представників сторін:

від позивача: Кудінова Т.І. - представник

від відповідача: Козак Н.В. –представник

від третіх осіб: не з”явився

Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки,  передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

    Рішенням  господарського суду Тернопільської  області від 18.12.2006р. (суддя Бучинська Г.Б.) по даній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний  навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок», м.Тернопіль до Велико-Бірківського заводу «Продтоварів», с. Чернелів-Руський і третіми особами по справі виступають Фермерське господарство «Галаган», с. Пронятин  і фермер Семеха Б.Є., с. Острів про розірвання договору купівлі-продажу позовні вимоги задоволено.

          Відповідач  не погоджується з даним рішенням, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою про перегляд вищевказаного рішення в порядку апеляційного провадження, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки останнє прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин по справі і з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався з підстав викладених в ухвалах суду.

В ході перегляду оскаржуваного рішення суду за участю представників сторін, на підставі наявних в справі матеріалів і доказів з'ясовано:

Між Спільним підприємством “Великобірківський завод безалкогольних напоїв” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) “Затишок” 18.12.2003 року укладено договір купівлі-продажу. Відповідно до умов договору продавець передає покупцеві приміщення відгодівельного комплексу за адресою хутір Цезарівка Тернопільського району. Згідно з п.1.1 та п.3.1 договору покупець зобов»язується у встановлений термін сплатити ціну за об»єкт і у трьохденний термін після оплати за актом приймання-передачі прийняти приміщення.

Пунктом 1.3 договору сторони передбачили, що земельна ділянка в розмірі 9,5 га, на якій знаходиться об'єкт переходить в користування покупця одночасно з переходом права власності на об'єкт з послідуючим оформленням землекористування в установленому Законом порядку.

Згідно Статуту, зареєстрованого Тернопільською районною держадміністрацією 05.12.2003р., Велико-Бірківський завод продтоварів створений Тернопільською обласною спілкою споживчих товарист у відповідності до Закону України «Про підприємства в Україні»в результаті реорганізації Спільного підприємства Велико-Бірківський завод безалкогольних нопоїв і являється його правонаступником.

Відповідно до платіжних документів, покупець оплату за придбане по договору приміщення здійснив в сумі 30 600 грн.  Факт передачі спірного приміщення підтверджується актом від 21.12.2003року, згідно з яким покупцю передано основні засоби відгодівельного комплексу СП «Велико-бірківський завод безалкогольних напоїв», а саме : свинарник № 2, зерносховище, майстерню, кузню, контору свинокомплекс, піднавіс під автовагу, свинокомплекс, водонапірну башню, артскважену, електролінію, під'їзну дорогу.

Оданк, вищезазначений акт заперечується позивачем, оскільки у відповідача відсутній оригінал.

Як вбачається із договору, вказані вище об»єкти не включені в його перелік, тобто не погоджено сторонами предмет договору, що ж саме продається і купляється за договором. Крім того, з листів  Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації вбачається, що будівля відгодівельного комплексу за адресою хутір Цезарівка, Тернопільського району в бюро не зареєстровані. Тобто, за вказании актом приймання-передачі передані об»єкти не значаться в інвентарній справі і не включені до об»єкту.

Згідно статті 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідач всупереч статті 526 ЦК України та умовам спірного договору не передав Позивачу в користування приміщення відгодівельного комплексу, як це передбачено пунктом 1.6. спірного договору. Оскільки позивачу не надано звіт про незалежну експертну оцінку приміщень відгодівельного комплексу, який є невід»ємною частиною спірного договору (пункт 2.1 спірного договору), а також будь-яких інших документів, що дозволяють якимось чином ідентифікувати за кількістю та фізичними розмірами вищевказані приміщення, які знаходяться на земельній ділянці розміром 9,5 га (пункт 1.3. спірного договору). У тексті спірного договору опис предмету купівлі-продажу відсутній, тому суд обґрунтовано зробив висновок, що до складу відгодівельного комплексу входять будівлі та споруди, перелічені у інвентарній справі на будинковолодіння - відгодівельний комплекс, що додана до матеріалів справи Відповідачем. Відповідач не надав доказів щодо передачі у користування Позивача всіх будівель та споруд, зазначених у вищевказаній інвентарній справі.

Згідно ст.180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов.

Згідно ст.203 ЦК України   правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До вказаних умов треба віднести: законність змісту правочину, наявність  у особи, яка вчиняє правочин необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідальність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину; та інше.  Правочин є чинним, якщо він не суперечить актам цивільного законодавства. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Оскільки до даного виду правовідносин слід застосовувати за рекомендацією Вищого господарського суду України Господарський кодекс України, а саме ст.207 ГК України, в якій йдеться, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади судом визнано недійсним повністю або в частині.

Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, покупець зобов”язання за спірним договором виконував належним чином, проводив частково проплату, однак зі сторони продавця порушено істотні умови договору, а саме передано об”єкти нерухомості, які не існують і не зазначені в інвентарній справі.

Крім того, позивач у підтвердження викладених вимог у позовній заяві та поданих уточненнях до неї  представив  довідку, яка засвідчує, що у власності відповідача земельної ділянки, на якій би знаходились спірні об”єкти нема і земельна ділянка площею 9,5 га надана в постійне користування ФГ Семеха Б.Є. Тобто і земельна ділянка, яка відповідно до умов договору купівлі-продажу переходить в користування покупця одночасно з переходом права власності на об'єкт з послідуючим оформленням землекористування в установленому Законом порядку не перебувала у користуванні відповідача.

          Також в суд першої інстанції надано докази укладення договору купівлі-продажу відгодівельного комплексу х. Цезарівка між відповідачем та СФГ «Галаган», тобто об»єкту, який і переданий був за договором купівлі-проаджу від 18.12.2003р.  Крім того, і угіддя на яких розміщений об»єкт продажу за договором передані СФГ «Галаган».

          Суд першої інстанції  встановлючи факти, які мали місце у даній справі з»ясував, що в районному відділі земельних ресурсів у книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею зареєстровано державний акт № 72 від 06.03.2000р., серія ІІІ-Тр № 014040 на Галагана Володимира Леонідовича (площа 8,55 га на території Миролюбівської сільської ради) і державний акт № 74 від 06.03.2000р., серія ІІІ-Тр № 014048 на Семеху Богдана Євстахійовича (площа 48,53 га на території Миролюбівської сільської ради). Отже, відповідачу на момент укладення договору купівлі-продажу з позивачем,  земельна ділянка на якій знаходились об»єкти продажу за договором, не належала ні на праві користування, ані в оренду надана не була.

          Тобто, відповідач у справі укладаючи спірний договір порушив умови чинного законодавства і розпоряджався не існуючими об»єктами та земельною ділянкою , яка відповідно до поданих в суд першої інстанції доказів не перебувала ні в його  користуванні, ні на права власності.

          Виходячи з вищенаведеного оскаржуване рішення господарського суду  відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, ґрунтується на встановлених обставинах справи та відповідає вимогам закону, а тому підстав для його скасування не вбачається і  доводи, наведені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

          Державне мито за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103,  105 ГПК України, –

Львівський апеляційний господарський суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

1.          Рішення  господарського  суду  Тернопільської області від  18.12.2006 року у справі №15/165-2907 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.           Справу повернути в місцевий господарський суд Тернопільської області.

    Головуючий-суддя                                            Г.Гнатюк

    Суддя                                                                                Н.Кравчук

    Суддя                                                                          М.Краєвська