Постанова

від 26.06.2007 по справі 14/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/23

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.06.2007                                                                                           № 14/23

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Смирнова С.В. – представник (дов. б/н від 01.11.2006);

 від відповідача - Місіна Л.П. – представник (дов. №3д/ю від 17.10.2006),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродторг Інвест”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.03.2007

 у справі № 14/23  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „АЛЕКС КОМ Лтд”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродторг Інвест”

 про                                                  стягнення 1189,74 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 за клопотанням сторін та відповідно до ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжено.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.03.2007 у справі №14/23позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „АЛЕКС КОМ Лтд” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродторг Інвест” про стягнення 1 189,74 грн. задоволено частково, за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 927,03 грн. основного боргу, 89,14 грн. пені, 27,56 грн. 3% річних, 93,86 грн. збитків від інфляції, 94,41 грн. витрат по сплаті державного мита та 111, 53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що: на виконання умов договору № 632 від 16.11.2005, укладеного між сторонами, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 926,08 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних; на підтвердження наявності у відповідача заборгованості, позивач надав суду взаєморозрахунок з клієнтом (а.с. 62), відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар на суму 2 860,09 грн., заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.02.2007 становить 927,03 грн., при цьому зменшення її розміру відбулося за рахунок повернення відповідачем товару на суму 65,99 грн. за прибутковою накладною № АК-000142 від 04.04.2006 проти чого позивач не заперечує; в свою чергу, відповідач стверджує, що поставку товару позивачем здійснено на суму 2 586,73 грн., а його заборгованість перед позивачем складає 653,67 грн., посилаючись на те, що поставка товару на суму 273,66 грн. за видатковою накладною № АК-0014798 від 16.12.2005 не повинна бути зарахована в рахунок заборгованості, оскільки позивачем на підтвердження поставки за вказаною накладною не надано суду товарно-транспортної накладної та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; місцевим господарським судом не були прийняті дані заперечення відповідача до уваги, оскільки як свідчать матеріали справи, товар за договором № 632 поставлявся відповідачу за видатковими накладними загальною кількістю 11 штук, будь-яких відмінностей від решти 10 видаткових накладних спірна видаткова накладна № АК-0014798 від 16.12.2005 не містить, на ній так само як і на інших накладних міститься відмітка відповідача про отримання товару, доказів того, що саме за цією накладною товар не отримувався, відповідачем не надано; також місцевий господарський суд зазначив, що сторони у договорі передбачили, що право власності на товар від позивача до відповідача переходить з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної та/або іншого документу, який засвідчує момент передачі товару (п. 1.2 договору), будь-якого іншого документу ніж видаткова накладна сторонами в договорі не передбачено; таким чином, місцевий господарський суд встановив, що поставка товару була здійснена позивачем відповідачу на загальну суму 2 860,09 грн., відповідач здійснив розрахунки за поставлений товар в розмірі 1 894,61 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку позивача, крім того, сторонами в рахунок погашення заборгованості відповідача враховується сума 38,45 грн. за адміністративні послуги, з огляду на що, відповідачем оплачено товар на загальну суму 1 933,06 грн.; враховуючи викладене, розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 927,03 грн., а не 993,02 грн., як зазначено в позовній заяві, тому позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню; місцевий господарський суд також прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення 89,14 грн. пені, 27,56 грн. 3% річних та 93,86 грн. збитків від інфляції є нормативно та документально обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2007 у справі № 14/23 з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 653,67 грн. та відповідно цій сумі задовольнити позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник зазначає, що позивачем була здійснена поставка товару на загальну суму 2 586,73 грн., в свою чергу, відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 1 894,61 грн., крім того, в рахунок погашення заборгованості відповідача враховується сума 38,45 грн. за адміністративні послуги. Тобто, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 653,67 грн. (= 2 586,73 грн. – 1 894,61 грн. – 38,45 грн.).

Заявник стверджує, що товарно-матеріальні цінності на суму 273,66 грн. за видатковою накладною № АК-0014796 від 16.12.2005 відповідач не отримував.

При цьому, заявник посилається на те, що для конкретного виду господарської операції існують певні види (форми) первинних документів, які сторони зобов'язані оформляти на підтвердження факту здійснення самої господарської операції, так, до документів первинного бухгалтерського обліку віднесено типову форму первинного бухгалтерського обліку М-2 „Довіреність”, обов'язковість якої введено в дію з 01.10.1996 та віднесено до бланків суворої звітності (Наказ № 192 від 21.06.1996 Міністерства статистики України „Про затвердження типової форми первинного обліку М-2” із змінами та доповненнями). Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 цінності відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. Згідно із п. 13 зазначеної Інструкції при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Отже позивач, передаючи у власність відповідачу товарно-матеріальні цінності, повинен був отримати від посадової особи або матеріально-відповідальної особи відповідача зазначені документи, але такий документ – довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей у позивача відсутній.

Крім того, заявник посилається на наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, яким затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, відповідно до якого товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, таким чином, товарно-матеріальні цінності, які поставлялись позивачем відповідачу повинні були супроводжуватись товарно-транспортними накладними, а не видатковими накладними, які були надані позивачем на підтвердження позовних вимог.

Враховуючи викладене, заявник наголошує на тому, що відповідно до ст. 33 ГПК України позивач не довів факт передання у власність відповідачу товарно-матеріальних цінностей на суму 273,66 грн. за видатковою накладною № АК-0014796 від 16.12.2005.

Таким чином, заявник визнає наявність в нього заборгованості перед позивачем в розмірі 653,67 грн., тобто визнає позов частково, а також вважає, що з нього підлягають стягненню пеня, 3% річних та інфляційні відповідно до визнаної ним суми боргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги та просить рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2007 у справі № 14/23 залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на наступне: факт здійснення господарської операції по передачі позивачем відповідачу та отримання останнім товару на суму 273,66 грн. за видатковою накладною № АК-0014796 від 16.12.2005 підтверджується відміткою працівника відповідача (зазначено прізвище особи, яка прийняла товар, її особистий підпис, печатка товариства відповідача) на зазначеній накладній; крім того, особа, яка приймала товар за спірною накладною, приймала товар і за іншою накладною - № АК-0015444 від 30.12.2005, однак, факт цієї господарської операції, незважаючи на відсутність довіреності суворої звітності, відповідачем не заперечується; також в матеріалах справи наявний документ, що має назву „Взаєморозрахунки з клієнтами № 1362”, складений станом на 27.03.2006 та підписаний головним бухгалтером відповідача, тобто посадовою особою, на яку законодавством покладено обов'язок по веденню обліку господарських операцій на підприємстві, а отже даний документ свідчить про включення до обліку відповідачем фактів поставки товару за всіма 11 видатковими накладними, в т.ч. і за видатковою накладною № АК-0014796 від 16.12.2005 на суму 273,66 грн.; натомість, заперечуючи факт оприбуткування господарської операцій за видаткової накладною № АК-0014796 від 16.12.2005, відповідач не надав відповідно до ст. 33 ГПК України відповідних доказів.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, та враховуючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 993,02 грн. основного боргу за договором № 632/1/52 від 16.11.2005, 116,98 грн. пені, 19,89 грн. 3% річних, 59,86 грн. інфляційних витрат, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до доданого ним розрахунку позовних вимог станом на 23.02.2007 993,02 грн. основного боргу за договором № 632/1/52 від 16.11.2005, 89,14 грн. пені, 27,56 грн. 3% річних, 93,86 грн. інфляційних витрат, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Місцевий господарський суд задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 927,03 грн. основного боргу, 89,14 грн. пені, 27,56 грн. 3% річних, 93,86 грн. збитків від інфляції, 94,41 грн. витрат по сплаті державного мита та 111, 53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено. Обґрунтовуючи рішення, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 632/1/52 від 16.11.2005 становить не 993,02 грн., як зазначено позивачем в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог, а 927,03 грн., що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні з наступних підстав.

16.11.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 632/1/52, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар в асортименті та за ціною відповідно до Протоколу узгодження цін та асортименту, за кількістю відповідно до замовлення, належної якості, з усіма необхідними та належним чином оформленими документами відповідно до цього договору та законодавства України, а відповідач зобов'язався приймати цей товар, підписувати відповідні документи та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов цього договору.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні № АК-0013407 від 18.11.2005 на суму 140,04 грн., № АК-0014798 від 16.12.2005 на суму 273,66 грн., № АК-0015151 від 23.12.2005 на суму 239,28 грн., № АК-0015444 від 30.12.2005 на суму 89,28 грн., № АК-0000194 від 06.01.2006 на суму 164,16 грн., № АК-0000508 від 13.01.2006 на суму 168,30 грн., № АК-0000864 від 20.01.2006 на суму 207,12 грн., № АК-0001273 від 31.01.2006 на суму 566,28 грн., № АК-0001841 від 10.02.2006 на суму 210,36 грн., № АК-0002180 від 17.02.2006 на суму 342,84 грн., № АК-0003395 від 14.03.2006 на суму 524,76 грн., загалом на суму 2 926,08 грн.

У позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначив, що в порушення умов договору відповідач за отриманий ним товар за вищевказаними накладними розрахувався з позивачем частково, сплативши 1 933,02 грн., тобто заборгованість відповідача перед позивачем складає 993,02 грн., що підтверджується документом „Взаєморозрахунки з клієнтами № 1362” станом на 27.03.2006, підписаним обома сторонами.

Місцевий господарський суд частково задовольнив позов в частині стягнення основного боргу, оскільки із зазначеної позивачем суму боргу 993,02 грн. підлягає вирахуванню 65,99 грн., враховуючи повернення відповідачем товару за прибутковою накладною № АК-000142 від 04.04.2006 ( повернення товару на вказану суму позивачем не заперечується). Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність у відповідача перед позивачем основної заборгованості в розмірі 927,03 грн.

У відзиві на позовну заяву, так і у відзиві на апеляційну скаргу відповідач визнає наявність у нього заборгованості на суму 653,67 грн. Відповідач зазначає, що загальна сума поставки склала 2 586,73 грн., на рахунок позивача відповідач перерахував 1 894,61 грн. (платіжні доручення наявні в матеріалах справи) + 38,45 грн. (вартість адміністративних послуг). При цьому, відповідач заперечує отримання ним товару за видатковою накладною № АК-0014798 від 16.12.2005 на суму 273,66 грн.

Відповідно до частини 2 статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.

З метою з'ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалами від 17.05.2007 та від 05.06.2007 зобов'язував сторін надати: позивача – довіреність на особу, яка одержала матеріальні цінності за накладними № АК-0014796 від 16.12.2005 та № АК-0014798 від 16.12.2005; повідомлення постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа відповідача, що буде приймати цінності, має завіряти на супровідних документах (накладній, акті, ордері) свій підпис про одержання цінностей за накладними № АК-0014796 від 16.12.2005 та № АК-0014798 від 16.12.2005; відповідача – письмові пояснення з приводу підписання головним бухгалтером відповідача Пацірою К.В. взаєморозрахунків з клієнтами № 1362 (а.с. 14); довідку за підписом керівника та головного бухгалтера про оприбуткування чи неоприбуткування матеріальних цінностей за накладними № АК-0014796 від 16.12.2005 та № АК-0014798 від 16.12.2005; наказ про звільнення головного бухгалтера Паціри К.В.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 17.05.2007 сторони пояснили, що видаткової накладної № АК-0014796 від 16.12.2005 не існує, в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу сторони помилково зазначили номер видаткової накладної АК-0014796, замість АК-0014798.

Однак позивач вимог вищезазначених ухвал не виконав, доказів отримання відповідачем товару за спірною видатковою накладною відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України не надав. Посилання позивача на те, що в спірній накладній міститься інформація, що дає змогу ідентифікувати особу, яка прийняла товар, а також на те, що доказом отримання відповідачем товару за спірною накладною є підписаний обома сторонами документ „Взаєморозрахунки з клієнтами № 1362” станом на 27.03.2006, зокрема, головним бухгалтером відповідача Пацірою К.В., не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 13 Інструкції передбачено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем; при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Таким чином, позивач повинен був надати суду на підтвердження отримання відповідачем товарно-матеріальний цінностей за накладною № АК-0014798 від 16.12.2005 на суму 273,66 грн. довіреність типової форми N M-2 або докази того, що позивач (постачальник) був повідомлений відповідачем (одержувачем товарно-матеріальних цінностей) про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей, однак, таких доказів позивач не надав.

Акт звірки (в даному випадку Взаєморозрахунки з клієнтами № 1362) є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками.

В свою чергу, відповідач на виконання вимог вищезазначених ухвал апеляційного господарського суду надав довідку, якою повідомив про те, що по накладній № АК-0014798 від 16.12.2005 на суму 273,66 грн. матеріальні цінності не оприбутковувались, а також надав наказ № 197к про звільнення головного бухгалтера Паціри К.В.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем має бути зменшений на 273,66 грн., оскільки позивач не довів отримання відповідачем товару за видатковою накладною № АК-0014798 від 16.12.2005, та становить 653,67 грн.

Позовні вимоги позивача не обмежувались стягненням суми основної заборгованості, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні.

Враховуючи те, що розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 653,67 грн., розмір пені, 3% річних та інфляційних, які підлягають стягненню за оскаржуваним рішенням підлягає відповідно зміні. Відповідно до проведеного апеляційним господарським судом розрахунку, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 62,84 грн. пені, 19,43 грн. 3% річних та 66,17 інфляційних.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2007 у справі №14/23 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродторг Інвест” (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 37 (літ. А), р/р 26008000112764 в ТОВ „Київський універсальний банк”, МФО 380087, ідентифікаційний код 33348694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „АЛЕКС КОМ Лтд” (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б; р/р 26009031444001 в АКБ „Інтербанк” м. Києва, МФО 300216, ідентифікаційний код 19261430) 653,67 грн. основного боргу, 62,84 грн. пені, 19,43 грн. 3% річних та 66,17 грн. інфляційних, 66,56 грн. витрат по сплаті державного мита та 78,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті частини позову відмовити.”

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „АЛЕКС КОМ Лтд” (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б; р/р 26009031444001 в АКБ „Інтербанк” м. Києва, МФО 300216, ідентифікаційний код 19261430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродторг Інвест” (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 37 (літ. А), р/р 26008000112764 в ТОВ „Київський універсальний банк”, МФО 380087, ідентифікаційний код 33348694) 51,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 14/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 02.07.07 (відправлено)