Постанова

від 17.07.2007 по справі 9/13-07-463

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/13-07-463

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" липня 2007 р. Справа № 9/13-07-463

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

Від позивача –не з'явився, належним чином повідомлений,

Від відповідача –не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Університет-1”, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2007р.           

по справі № 9/13-07-463

за позовом Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Університет-1”, м. Одеса

про стягнення 162 134, 93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать підписи представників сторін на розписках, поставлені в судовому засіданні 03.07.2007 р. і на ухвалі про відкладення розгляду справи за цією датою, копія якої отримана представниками сторін на руки.

У січні 2007 р. Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова (далі - позивач) звернувся у місцевий господарський суд з позовом до ТОВ „Університет-1”  (далі - відповідач)  про  стягнення  з  останнього  60079 грн.  70 коп. заборгованості по орендній платі за період згідно розрахунку позивача з січня 2002 р. по липень 2004 р. за здане в оренду нежитлове приміщення загальною площею 2106, 1 кв. м. по пров. Шампанському, 2 у м. Одесі по договору оренди від 28.02.1995 р.

У процесі розгляду справи позивач двічі уточнював свої позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача орендну плату в сумі 17250 грн. за період з 17 січня 2004 р. по 18 січня 2007 р.  з урахуванням строку позовної давності, а також пред'явив додаткові позовні вимоги по стягнення з відповідача компенсацію по оплаті земельного податку в сумі 16504, 52 грн., пеню в сумі 13692, 72 грн. за період з 20 липня 2004 р. по 27 жовтня 2007 р., 2766, 61 грн. –3 % річних за період з 18.01.2004 р. по 18.01.2007 р. і збитки від інфляції в сумі 9864, 95 грн. за період з січня 2004 р. по січень 2007 р., а згодом збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 60079, 70 грн. за період з 01.01.2002 р. по вересень 2004 р., компенсацію у виплаті земельного податку в сумі 91118, 08 грн. за період з 2004 р. по 2006 р., 3 % річних 3938, 10 грн., збитки від інфляції 6999, 05 грн. і судові витрати в сумі 1739, 35 грн.

Рішенням місцевого господарського суду від 18.05.2007 р. (суддя Бакланова Н.В.) позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по орендній платі в сумі 17250 грн. 90 коп., компенсацію витрат позивача по оплаті земельного податку в сумі 89093 грн. 71 коп.,  3%  річних в  сумі  3938,10 грн.,  збитки  від інфляції в сумі 6999 грн. 05 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1172, 81 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

В решті позову відмовлено із-за пропуску позивачем строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова відмовити, посилаючись при цьому на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи і на порушення судом норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Між сторонами (позивачем і відповідачем) було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 28.02.1995 р., згідно якому Орендодавець (позивач) передав Орендарю (відповідачу) нежитлове приміщення по пров. Шампанському, 2, площею 1926 кв. м. Доказів збільшення розміру площі, яка була передана відповідачу в оренду, позивачем суду надано не було, не дивлячись на те, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи такі докази в ухвалі витребував у позивача.

Як було зазначено вище, спочатку позов до відповідача був пред'явлений про стягнення з останнього заборгованості по орендній платі в сумі 60079, 70 грн. за оренду нежитлових приміщень загальною площею 2106, 1 кв. м. по договору оренди від 28.02.1995 р. за період з січня 2002 р. по липень 2004 р. в зв'язку з припиненням дії цього договору з моменту прийняття постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2004 р. по справі № 30/72-04-1988 про визнання недійсним вказаного договору оренди. В дійсності розмір орендованої площі по цьому договору оренди між позивачем і відповідачем складав, як зазначено вище, 1926 кв. м., який сторонами змінений не був.

У процесі розгляду справи позивач надав до суду уточнення до позовної заяви, в яких зменшив суму орендних платежів, пред'явлених до стягнення з відповідача, і просив стягнути за вказаний вище період (з січня по липень 2004 р.) замість 60079, 70 грн. заборгованості –17250 грн., врахувавши при цьому пропущений строк позовної давності, і, крім того, додатково були пред'явлені в цих уточненнях позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2766, 61 грн., збитки від інфляції в сумі 9864, 95 грн., пені в сумі 13692, 72 грн.  і  компенсацію витрат по оплаті земельного податку в сумі 15504, 52 грн. Із розрахунку пені, річних і збитків від інфляції, здійснені в уточненнях до позову, вбачається, що такий розрахунок позивач чомусь здійснив не із уточненої суми орендної плати –17250 грн., пред'явленої до стягнення з відповідача за період з січня по липень 2004 р., а невідомо чому із сум від 33755, 42 до 34498 грн., не надавши ніяких пояснень з цього приводу (а.с. 56-58). Крім того, слід звернути увагу, що розрахунок пені здійснений позивачем за три роки з 20.07.2004 р. по 27.10.2007 р. в порушення ст. 258 Цивільного кодексу України, згідно п. 1 ч. 2 якої при стягненні пені застосовується позовна давність в один рік.

При черговому уточнені позову у квітні 2007 року під час розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги до 162134, 93 грн., із яких сума заборгованості по орендній платі знову залишилась та ж сама, що була пред'явлена спочатку: 60079, 70 грн. за період з січня 2002 р. по січень 2004 р., тобто без врахування строку позовної давності. На цю ж суму (60079, 70 грн.) були нараховані 3 % річних – 1280, 80 грн.; індекс інфляції 5087, 35 грн. і пеня –13692, 72 грн.

Крім того, була збільшена компенсація по витратам земельного податку поряд з тим, що була додатково пред'явлена при першому уточнені позову: з 16504, 52 грн. до 91118, 08 грн. без будь-яких пояснень з цього приводу, на яку було  нараховано  індекс  інфляції –1911, 70 грн. і 3 % річних –2657, 30 грн. за період з 2004  року  по  2006 рік  (а.с. 78-81).

В зв'язку з вищевказаними вимогами позивача судом апеляційної інстанції при призначенні до розгляду справи за апеляційною скаргою відповідача для всебічного і повного розгляду справи були витребувані у позивача документи про підтвердження своїх позовних вимог щодо понесених витрат по земельному податку та інші документи у відповідності зі ст. 38 ГПК України, необхідні для правильного вирішення спору.

Однак, позивач витребувані судом апеляційної інстанції документи не надав, представник якого заявив у судовому засіданні, що документи по сплаті земельного податку є у матеріалах справи, що не відповідає дійсності, оскільки позивач при пред'явлені додаткового позову про стягнення з відповідача компенсацій по сплаті земельного податку надав суду першої інстанції тільки податковий розрахунок земельного податку зі 100 % пільгами по сплаті земельного податку, який був прийнятий податковою інспекцією, а не докази сплати цього земельного податку.

В зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних судом документів розгляд справи за апеляційною скаргою відповідача було відкладено ухвалою від 03.07.2007 р. і вдруге зобов'язано позивача виконати вимоги суду щодо надання витребуваних документів в обґрунтування своїх позовних вимог і, зокрема, чому розрахунок орендної плати, індексу інфляції, 3 % річних і пені здійснені за нежитлові приміщення загальною площею 2106, 1 кв. м., в той час як по договору оренди від 28.02.1995 р. позивач передав в оренду відповідачу приміщення загальною площею 1926 кв. м., по якому пред'явлені позовні вимоги.

Також у позивача зазначеною ухвалою були витребувані документальне підтвердження орендної плати в розмірі 10 % загальноприйнятої по університету, яка сторонами передбачена в договорі оренди від 28.02.1995 р. і яку відповідач зобов'язаний був сплачувати позивачу, а також докази надіслання відповідачу рахунків для оплати орендної плати (оплата відповідачем комунальних платежів цим договором оренди не передбачена) та інші документи, оскільки строк виконання відповідачем оплати орендної плати договором не передбачений і, виходячи із положень статті 530 ЦК України, згідно ч. 2 якої якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач витребуваних судом апеляційної інстанції документів не надав, чим позбавив можливості розглянути спір між сторонами повно і всебічно як того вимагає Господарський процесуальний кодекс України.

Крім того, додаткові позовні вимоги по сплаті компенсаційних витрат по земельному податку, пред'явлені позивачем у процесі розгляду справи, останній обґрунтував договором оренди нерухомого майна від 17.06.2004 р., стороною якого позивач не є, а сторонами цього договору оренди є Регіональне відділення Фонду держмайна України (РВФДМУ) по Одеській області (Орендодавець) і ТОВ „Університет-1” (Орендар).

Тому пред'явлення таких додаткових позовних вимог з посиланням на вказаний договір оренди, в якому позивач не є стороною, є безпідставним.

Також пред'явлення додаткових позовних вимог, вказаних вище, які не були вказані при пред'явлені позову до суду, суперечить статті 22 Господарського процесуального кодексу України, що випливає із роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, у пункті 3.7 якого зазначено, що під збільшенням розміру позовних слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Більш детальні роз'яснення щодо пред'явлення додаткових позовних вимог викладені Вищим господарським судом України в Інформаційному листі від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм

Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, згідно пункту 3 якого під збільшенням  розміру  позовних   вимог   (частина   друга статті 22  ГПК слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою,  яку було заявлено у позовній заяві (абзац  другий підпункту  3.7  пункту  3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N 02-5/289 "Про  деякі питання   практики   застосування   Господарського  процесуального кодексу України").

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог,  про які  не  йшлося  в позовній  заяві.

Таким чином, в зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних судом апеляційної інстанції документів для обґрунтування правильності нарахування відповідачу заборгованості по орендній платі, що унеможливлює розгляд справи у повному обсязі, позовні вимоги в цій частині згідно ст. 81 ГПК України слід залишити без розгляду, оскільки позивач без поважних причин не надав витребуваних судом документів, які необхідні для вирішення спору між сторонами.

У підпункті 9.4 пункту 9 роз'яснення Вищого господарського суду України від 10.12.1996 р. № 02-5/422 „Про судове рішення” з подальшими змінами зазначено, що у резолютивній частині рішення суду може бути вказано про відхилення частини позовних вимог (відмову), про припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду у певній частині.

В частині пред'явлення позивачем додаткових позовних вимог у процесі розгляду справи в уточненнях до позову і, зокрема, сум по індексу інфляції, 3 % річних, пені, а також витрат по сплаті земельного податку, правильність нарахування яких позивачем не підтверджена належним чином, не дивлячись на вимоги суду апеляційної інстанції, і про які не йшлося у позовній заяві при подачі її до господарського суду, позивачу слід відмовити.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази надаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, що не було виконано позивачем по цій справі.

В зв'язку з цим судові витрати у відповідності зі ст. 49 ГПК України також задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ТОВ „Університет-1” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 18 травня 2007 р. по справі № 9/13-07-463 скасувати.

Позов в частині стягнення з відповідача орендної плати в сумі 60079 (шістдесят тисяч сімдесят дев'ять) грн. 70 коп. залишити без розгляду.

У додаткових позовних вимогах про стягнення з відповідача компенсаційних витрат по сплаті земельного податку –91118 (дев'яносто одної тисячі сто вісімнадцять) грн. 08 коп., 3 % річних –3938 (три тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн. 10 коп., збитків від інфляції –6999 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 05 коп. і судових витрат відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                                О.О.Журавльов                                                                                                                                  

                                                                              М.В. Михайлов