Ухвала

від 20.08.2019 по справі 333/487/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.08.2019 Справа № 333/487/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Єдиний унікальний №333/487/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження №11-кп/807/278/19Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, інваліда третьої групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

захисника - адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

потерпіла ОСОБА_8 та представник ТОВ «Запорізька перевізна компанія» звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2018 року, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.286 КК України до штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 постановлено не обирати.

Стягнуто з ТОВ «Запорізька перевізна компанія» на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 1290,09 гривень та моральну шкоду в сумі 30000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати за залучення експертів в сумі 2372,88 гривень.

Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі потерпіла, не оспорюючи обставини провадження, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 , просить вищевказаний вирок суду першої інстанції відносно останнього скасувати в частині вирішення цивільного позову, стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ТОВ «Запорізька перевізна компанія» матеріальну шкоду в розмірі 27867 гривень та моральну шкоду в розмірі 200000 гривень.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що за період лікування нею було витрачено 5600 гривень, а також 917 гривень на її транспортування з КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м.Запоріжжя» до місця її проживання та навпаки, та з місця її проживання до КУ «Міська клінічна лікарня № 1» та навпаки, всього 6517 гривень, що підтверджується чеками та квитанціями.

Внаслідок ДТП вона отримала значні травми, що супроводжувалося нестерпним болем, який не загоївся і до теперішнього часу. Вона прикута до свого помешкання, не має змоги самостійно ходити, що порушило звичний режим та спосіб її життя. Після проходження повного курсу лікування її визнано інвалідом З групи, а тому, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру немайнових витрат, з обвинуваченого потрібно стягнути 200000 гривень.

Суд безпідставно не стягнув на її користь понесені витрати на реабілітацію в ТОВ «Оздоровчий фізкультурний центр «Бубновського» в розмірі 4200 гривень та 350 гривень, а також 650 гривень сплачених благодійній організації «Швидка допомога».

В апеляційнійскарзі представник ТОВ «Запорізька перевізна компанія», не оспорюючи обставин провадження, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 , просить вищевказаний вирок суду першої інстанції відносно останнього скасувати в частині вирішення цивільного позову, постановити в цій частині новий вирок, яким стягнути з ТОВ «Запорізька перевізна компанія» на користь потерпілої ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 1290 гривень та моральну шкоду в розмірі 3000 гривень, у решті позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів зазначає, що в порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, не були витребувані та досліджені докази на підтвердження завданої ОСОБА_8 моральної шкоди, не дослідженні міркування щодо визначення розміру такої шкоди. ТОВ «Запорізька перевізна компанія» протягом усього періоду лікування ОСОБА_8 в добровільному порядку сплачувало за лікування, що підтверджується квитанціями, які додаються до позову.

Вказує, що беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, можна прийти до висновку, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції в розмірі 30000 гривень, є неадекватним нанесеній моральній шкоді.

Згідно з вироком суду, 22 жовтня 2017 року приблизно о 06-55 год. водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «БАЗ 2215», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині пр.Соборний, рухаючись з боку вул. Космічна в напрямку вул. Поштова в м. Запоріжжя. В цей же час пішоходи ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , знаходячись біля будинку №20 по проспекту Соборному в м. Запоріжжі, почали перетинати проїзну частину пр.Соборний, рухаючись по позначеному дорожньою розміткою нерегульованому пішохідному переходу, зліва-направо за ходом руху водія ОСОБА_6 .

Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходились пішоходи ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , водій ОСОБА_6 , маючи об`єктивну можливість виявити пішохідний перехід та пішоходів, що перебували на ньому, діючи в порушення вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», своєчасних заходів для зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу не застосував, дорогу ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не надав, в результаті чого допустив наїзд на пішоходів керованим ним транспортним засобом.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому переднього краю правої вертлюжної западини без значного зміщення уламків (частково внутрішньо-суглобовий, з залученням передньої стінки), лінійний переломи верхньої гілки лобкової кістки зліва зі зміщенням і гілки сідничної кістки зліва без значного зміщення, осколковий перелом бокової маси крижів справа без значного зміщення з набряком м`яких тканин в лобковій області зліва (згідно даних представленої медичної документації), які в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили довготривалий розлад здоров`я, більше 21 дня та рану в області зовнішнього кута лівого ока, синець в лівій підочній ділянці, на верхній повіці лівого ока (згідно даних представленої медичної документації), які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пішоходу ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому переднього краю правої вертлюжної западини, перелом верхньої гілки правої лобкової кістки, перелом гілки правої сідничної кістки, перелом мису крижі справа; закритий внутрішньо - суглобовий перелом стегнової кістки в ділянці зовнішнього надмищелку з розповсюдженняіуі на суглобову поверхню мищелку, великої гомілкової та малогомілкової кісток; травми тазу та лівої нижньої кінцівки, самі по собі як кожен окремо (в межах зазначених груп), так і у сукупності мають ознаки тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як таких, що не є небезпечними для життя, але викликають тривалий розлад здоров`я. Садно в лобовій ділянці голови має ознаки легкого тілесного ушкодження. ІНФОРМАЦІЯ_2 пішохід ОСОБА_10 помер у лікарні. Смерть потерпілого розвинулася внаслідок тромбоемболії легеневої артерії, що сталася наслідком тромбозу судин лівої нижньої кінцівки, але встановити прямий, закономірний причинно-наслідковий зв`язок між цими станами в даному випадку не є можливим.

Своїми необережними діями водій ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, яке кваліфікується як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Заслухавши:

доповідь судді;

потерпілу ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу та просили її задовольнити;

прокурора, який частково погодився з апеляційною скаргою потерпілої, зазначивши, що суд несправедливо вирішив позов останньої в частині стягнення моральної шкоди;

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , які заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги потерпілої,

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, переглядаючи оскаржуваний вирок в межах поданих апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство зобов`язує суд дослідити усі докази у провадженні, які відповідають вимогам ст.84 КПК України, та надати цим доказам відповідну оцінку у вироку, за винятком процесуальної процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_11 у вчинені вищевказаного правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України.

Доведеність вини, кваліфікація дій обвинуваченого та вирок суду в частині, що стосується покарання, ніким з учасників провадження не оспорюється.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг потерпілої та представника ТОВ«Запорізька перевізнакомпанія» про те, що суд, вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , не дотримався вимог закону щодо необхідності повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення за позовом, та свої висновки в частині вирішення цивільного позову належним чином не вмотивував з посиланням на відповідні докази.

Так, відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України, ц ивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з положеннями ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з положеннями ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому суд зобов`язаний всебічно, повно і об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити зв`язок між діянням і шкодою, що настала і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Крім того, відповідно до вимог ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що цивільний позов потерпілої підлягає частковому задоволенню, як в частині стягнення матеріальної шкоди, так і в частині стягнення моральної шкоди.

При цьому суд зазначив, що не може прийняти в якості доказу довідку від 16 квітня 2018 року, видану ТОВ «Оздоровчий фізкультурний реєстр «Бубновського», оскільки в реєстрі під кодом ЄДРПОУ 37452308, який зазначено на відбитку печатки на довідці, значиться ТОВ «Оздоровчий фізкультурний центр кінезітерапії «Здоров`я нації». З цих же підстав суд не прийняв квитанції про перерахування ТОВ «ОФЦК «Здоров`я нації» грошових коштів.

Таким чином, суд поставив під сумнів достовірність відомостей, що містяться у вказаній довідці.

Потерпіла стверджує, і ці її доводи ніким не спростовані, що на цей час просто відбулась реорганізація вищевказаного товариства.

Проте, судом, не з`ясовані всі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення позову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що задовольняючи частково цивільний позов потерпілої в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції не навів для цього переконливого обґрунтування, а обмежився лише загальними формулюваннями про те, що суд виходить з характеру правопорушення, принципів розумності і справедливості.

Крім того, суд у вироку не проаналізував належним чином всі докази, які стосуються цивільного позову, у їх сукупності.

Також, не надана у вироку оцінка всім доводам ТОВ «Запорізька перевізна компанія», представник якого цивільний позов визнавав частково (в матеріалах провадження міститься відзив товариства на вказаний позов).

Таким чином, вирок суду в частині вирішення цивільного позову не може вважатися законним, обґрунтованим та вмотивованим, тому в цій частині цей вирок підлягає скасуванню.

Разом з цим, переглядаючи оскаржуваний вирок суду в межах поданої апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.404 КПК України, колегія суддів не може виправити ці недоліки.

Тому, скасовуючи вирок суду в зазначеній частині, колегія суддів, виходячи з положень ст.ст.7-9 КПК України, вважає за необхідне призначити новий розгляд матеріалів за цивільним позовом потерпілої в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

При новому розгляді необхідно врахувати викладене в даній ухвалі, повно та всебічно дослідити обставини провадження в частині, що стосуються цивільного позову, в т.ч. ретельно перевірити інші доводи, викладені в апеляційних скаргах, і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Керуючись ст.ст.404,405,407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_8 та представникаТОВ «Запорізькаперевізна компанія» задовольнити частково.

Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2018 року, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.286 КК України, в частині вирішення цивільного позову скасувати.

Призначити новий розгляд матеріалів провадження в частині цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та у частині, якою вирок суду залишено без змін, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення. В іншій частині дана ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4