Постанова

від 29.08.2019 по справі 712/2320/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/66/19Головуючий по 1 інстанції Категорія: 311010000 Токова С.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Храпка В.Д., Бондаренка С.І.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2019 року (повний текст рішення складено 16 квітня 2019 року) у складі судді Токової С.Є. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, - :

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Посипайко А.І., звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача та в обґрунтування вимог позову вказала, що 01 березня 2017 року була прийнята на роботу у Комунальний заклад Черкаський обласний госпіталь ветеранів війни Черкаської міської ради на посаду сестри медичної з масажу в відділення з лікувальної фізкультури, де працювала до 10 жовтня 2018 року.

11 жовтня 2018 року вона уклала контракт з Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини А 1736 про проходження військової служби у Збройних Силах України та відбула до зазначеної військової частини для проходження служби. В подальшому з 20 листопада 2018 року й по теперішній час бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

Наказом головного лікаря комунального закладу Черкаський обласний госпіталь ветеранів війни Черкаської міської ради № 258-Кп.І від 18 жовтня 2018 року з нею було припинено трудовий договір з 10 жовтня 2018 року та звільнено з посади сестри медичної з масажу за п. 3 ст. 36 КЗпП України. З наказом про звільнення ознайомилась та отримала його копію 14 лютого 2019 року. Вважає наказ про звільнення незаконним, тому звернулась з даним позовом до суду.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2019 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря Комунального закладу

Черкаський обласний госпіталь ветеранів війни Черкаської міської ради № 258-Кп.І від 18

жовтня 2018 року про припинення з 10 жовтня 2018 року трудового договору з ОСОБА_1 та звільнення її з посади сестри медичної з масажу за п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді з 10 жовтня 2018 року.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради на користь ОСОБА_1 , середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 13 005 грн.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради до спеціального фонду Державного бюджету судовий збір в сумі 1921 грн.

Суд своє рішення мотивував тим, що стан особливого періоду не припинився, а тому на позивачку поширюється положення ст. 119 КЗпП України щодо збереження місця роботи під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. У зв`язку з цим звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП є незаконним та підлягає скасуванню з поновленням її на роботі.

В апеляційній скарзі КНП Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради просить скасувати рішення районного суду та у позові ОСОБА_1 відмовити. При цьому вказує, що 22.08.2015 року закінчився строк мобілізації, разом з ним закінчився і строк дії особливого періоду. Із закінченням строку мобілізації закінчився строк роботи і національної економіки, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, а також адміністративно - територіальних одиниць України в умовах особливого періоду.

Тому, звільнення ОСОБА_1 з роботи за ч. 3 ст. 36 КЗпП України, на переконання апелянта, є правомірним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки - адвокат Посипайко А.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, мотивуючи тим, що позивачка уклала контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних силах України та відбула до військової частини для проходження служби під час дії особливого періоду, а тому на неї розповсюджуються гарантії збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в якому вона працювала на час вступу на військову службу.

Заслухавши доводи представника позивачки, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2017 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу у Комунальний заклад Черкаський обласний госпіталь ветеранів війни Черкаської міської ради на посаду сестри медичної з масажу в відділення з лікувальної фізкультури, що підтверджується записом в трудові книжці (а.с. 9).

11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 уклала контракт з Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини А 1736 про проходження військової служби у Збройних Силах України та відбула до зазначеної військової частини для проходження служби (а.с. 10-11).

Згідно з витягом з наказу командира військової частини А 1736 № 284 від 11.10.2018 солдата ОСОБА_1 , призначену наказом командира військової частини А 1736 від 11 жовтня 2018 №182-РС на посаду фельдшера медичного пункту самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, яка прибула із Черкаського обласного військового комісаріату, з 11 жовтня 2018 року зараховано до списків особового складу (а.с. 12).

Відповідач був проінформований про вступ позивача на військову службу.

Наказом № 258-К п.1 від 18.10.2018 ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку зі вступом на військову службу за контрактом.

Згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей .

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України,

Відповідно до ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Тобто дія особливого періоду, під час якого за працівником зберігається робоче місце та середній заробіток відповідно до ст. 119 КЗпП України, починається з моменту оголошення рішення про мобілізацію, включає строк проведення мобілізації або строк дії воєнного стану і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до п. 2 прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації від 20 травня 2014 року № 1275-VII поширено дію ч. 2 і 3 ст. 39 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу , ч. 3 ст. 2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та ч. 3 ст. 119 КЗпП України в редакції цього Закону на громадян України, які були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України Про часткову мобілізацію .

Указом Президента України від 14 січня 2015 року Про часткову мобілізацію , який затверджено Законом України Про затвердження Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 15 січня 2015 року, з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено: Оголосити та провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом .

З вищевказаного Указу вбачається, що ним встановлюється період проведення мобілізації.

Мобілізація передбачає комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У ч. 4 ст. 3 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Проте, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Чіткого порядку припинення особливого періоду законом не визначено.

Положеннями ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено також поняття демобілізації, як комплексу заходів, що проводяться з метою планомірного переведення Збройних сил України, інших військових формувань, на організацію і режим мирного часу.

Апелянт посилається на те, що позивачка уклала контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України 11.10.2018 року, тобто в той час, коли не діяв особливий період згідно з Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , Законом України Про оборону України . Тобто на ОСОБА_1 не розповсюджувались гарантії ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги, оскільки Указами Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 Про часткову мобілізацію оголошено часткову мобілізацію, тобто розпочато особливий період.

Указом Президента України Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 від 26 вересня 2016 року № 411/2016 прийнято рішення провести у вересні - жовтні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року N 15 Про часткову мобілізацію , крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.

При цьому рішення щодо проведення демобілізації Президентом України не приймалося.

Питання щодо наявності особливого періоду в державі поза періодом проведення мобілізації було предметом судового розгляду.

Вищий адміністративний суд України у постанові від 16 лютого 2015 року (справа N 800/582/14), виходячи із системного аналізу норм Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Ураховуючи приведені вище доводи, а також листи Міністерства оборони України від 01.10.2015 року № 322/2/8417 та від 20.10.2016 року № 316/1/906, необхідно прийти до висновку, що закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період.

Крім того, Верховний Суд у листі від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав. Отже, Верховний Суд дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги і приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, визнавши звільнення позивача незаконним.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2019 року.

Судді