Постанова

від 21.08.2019 по справі 367/2756/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 367/2756/16-ц

провадження № 61-23854св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , треті особи за первісним позовом - Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський ,

відповідач за зустрічним позовом - Кабінет Міністрів України, прокуратура Київської області,

треті особи за зустрічним позовом - Коцюбинська селищна рада Київської області, ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, Міністерство екології та природних ресурсів України, національний природний парк Голосіївський , Комунальне об`єднання Київзеленбуд , Комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення апеляційного суду Київської обалсті від 11 травня 2017 року в складі колегії суддів Волохова Л. А., Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року перший заступник прокурора Київської областізвернувся до суду з позовом і просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0131 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка).

В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2013 року визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 1972/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданий на ім`я ОСОБА_3

Прокурор уважав, що укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10 червня 2010 року є недійсним, а тому земельна ділянка має бути витребувана з незаконного володіння ОСОБА_1 .

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до Кабінету Міністрів України та прокуратури Київської області про визнання права власності на відповідну земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2017 року в задоволенні позову та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачі не надали належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому в задоволенні позовів необхідно відмовити за недоведеністю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задоволено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0131 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 54 000 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що передача органами місцевого самоврядування у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки проведена з порушенням норм земельного законодавства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказане судове рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року вказана справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач указує, що прокурор не зазначив упозовній заяві, який орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж що такий суб`єкт владних повноважень відсутній.

Заперечення на касаційну скаргу

У вересні 2017 року прокуратура подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на дану касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з даним позовом і зазначив, що діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки вказаний орган не наділений повноваженнями на звернення до суду з даним позовом.

Докази на підтвердженя факту повідомлення Кабінету Міністрів України та його письмової згоди на подачу даного позову в порядку, передбаченому абзацом третім частини другої статті 45 ЦПК України, частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру перший заступник прокурора Київської області суду не надав.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини першої статті 45 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною другою статті 45 ЦПК України в указаній редакції прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивачаю.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру . Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.

Згідно з абзацами першим, другим частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону).

Проте, при вирішення спору суди не перевірили та не встановили наявність виключного випадку для подачі даного позову першим заступиком прокурора Київської області. Зокрема, не з`ясували, чи була письмова вказівка або наказ Генерального прокурора України, його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Київської області від 11 травня 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

М. М. Русинчук