Постанова

від 21.08.2019 по справі 724/1836/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 724/1836/15-ц

провадження № 61-12496 св 18

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А.А., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Каплівчанка ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Каплівчанка на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2016 року в складі судді Руснака А. І. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 5 січня 2017 року в складі колегії суддів: Яремка В. В., Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Каплівчанка (далі - ФГ Каплівчанка ) про визнання недійсним з підстав статей 202, 203, 215 ЦК України договору оренди земельної ділянки, укладеного 27 вересня 2010 року. Догорів зареєстровано у Хотинському реєстраційному секторі Чернівецької регіональної філії ДП Центр ДЗК .

Зазначав, що він є власником земельної ділянки загальною площею 2,58 га, яка розташована на території Анадольської сільської ради Хотинського району Чернівецької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За договором оренди впродовж 2007 - 2010 років земельна ділянка перебувала у користуванні ФГ Каплівчанка . У подальшому він відмовився здавати в оренду земельну ділянку, однак за усною домовленістю земельною ділянкою продовжувало користуватися ФГ Каплівчанка до першої вимоги про повернення.

У липні 2014 року він попередив посадових осіб ФГ Каплівчанка про те,

що в подальшому сам буде обробляти свою земельну ділянку, однак у грудні 2014 році керівництво господарства повідомило про наявність договору оренди земельної ділянки, укладеного від його імені з ФГ Каплівчанка .

Копію цього договору він зміг отримати лише у 2015 році, з тексту якого дізнався, що 27 вересня 2010 року від його імені укладено новий договір оренди з відповідачем строком на 10 років.

Посилаючись на те, що указаного договору він не підписував, його волевиявлення на укладення договору не було, просив визнати договір оренди недійсним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 5 січня 2017 року, позов задоволено.Визнано договір оренди земельної ділянки від 27 вересня 2010 року укладений між ОСОБА_1 та ФГ Каплівчанка , зареєстрований у Хотинському реєстраційному секторі Чернівецької регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 травня 2012 року за № 732500004000797, недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв`язку з відсутністю припису орендодавця на договорі та інших документах, спірний правочин укладено за відсутності волевиявлення власника землі, що відповідно до статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним. Також суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки правовідносини за спірним додатковим договором між сторонами в установленому законом порядку не виникли, позивач дізнався про існування договору оренди лише у 2015 році, а тому саме цей строк у розумінні частини першої статті 261 ЦК України і є початком перебігу строку позовної давності .

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У поданій касаційній скарзі ФГ Каплівчанка просить скасувати ухвалені в цій справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 724/1836/15-ц із Хотинського районного суду Чернівецької області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що судами в порушення статті 267 ЦК України не застосовано до вимоги позивача строк позовної давності. Крім того, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції ґрунтується лише на висновку судово-почеркознавчої експертизи, при цьому судами не взято до уваги поведінку позивача щодо отримання орендної плати за користування земельною ділянкою.

Доводи інших учасників справи

Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що підстав для скасування судових рішень у цій справі немає, оскільки судами на підставі наявних в матеріалах справи доказів установлено, що відповідач не укладав договір оренди землі у 2010 році, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди із встановленими фактичним обставинами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Під час розгляду справи суди установили, що позивач є власником земельної ділянки загальною площею 2,58 га, яка розташована на території Анадольської сільської ради Хотинського району Чернівецької області, із цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

27 вересня 2010 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років.

На підставі висновку судової почеркознавчої експертизи від 24 березня 2016 року, проведеної Чернівецьким НДЕКЦ, суди установили, що підпис від імені позивача в зазначеному договорі оренди, в акті приймання-передачі земельної ділянки, у відомостях видачі пайовикам за 2011 рік, у відомостях видачі орендної плати за 2013 рік, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи обох касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто необхідності захистити своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому позивач повинен довести час коли він дізнався про порушене право, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права раніше, а відповідач, навпаки повинен довести, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Факт отримання орендної плати не є визначальним в обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено вважала що правовідносини виникли з інших підстав.

Саме таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі 6-48цс15.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) не знайшла підстав для відходу від такої правової позиції.

Оскільки, судами встановлено, що ОСОБА_1 до 2015 року не знав по існування письмового договору оренди земельної ділянки і вважав, що земельна ділянка використовується за усною домовленістю до першої вимоги про повернення, то факт такої обізнаності і є початком перебігу строку позовної давності.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що правовідносини на умовах визначених договороморенди від 27 вересня 2010 року між сторонами у встановленому законом порядку не виникали, а перебіг строку позовної давності має починатися з часу, коли позивачу стало відомо про існування такого договору.

Відсутність припису ОСОБА_1 на спірному договорі оренди землі та акті приймання-передачі земельної ділянки, суди обґрунтовано розцінили, як відсутність його волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах.

Доводи касаційної скарги про те, що отримання позивачем орендної плати за договором свідчить про його волевиявлення на укладення договору оренди судом не приймаються з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини п`ятої та шостої статі 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням приписів статті 202 ЦК правочином є поєднання внутрішньої волі та волевиявлення сторін і воля учасників правочину полягає в їх обопільній, добровільній, усвідомленій згоді спільно досягти певної законної мети (набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки) шляхом прийняття на себе певних прав і обов`язків. Таким чином, підставою для визнання недійсним договору за частиною першою статті 215 ЦК може бути встановлений судом дефект такого елемента правочину, як воля його учасника (учасників) - відсутність волі на укладення правочину або невідповідність волі та волевиявлення учасника (учасників) в момент вчинення правочину.

Виключне право на підписання договору оренди землі належить лише власнику землі або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі, а підписання договору іншою, не уповноваженою власником землі особою свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення та підписання договору оренди.

Факт отримання орендної плати за оспорюваним договором має значення лише для визначення наслідків недійсності договору, а не для вирішення спору про визнання договору оренди землі недійсним через його невідповідність закону.

Наявність у відповідача під час державної реєстрації спірного договору всіх необхідних документів щодо належної позивачу земельної ділянки не спростовують висновок суду про недійсність оспорюваного договору з підстав відсутності волевиявлення позивача, у зв`язку з відсутністю його підпису.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 6 березня

2019 року в справі № 145/374/17 (провадження № 61-46341св18),

від 22 березня 2019 року в справі № 394/559/17 (провадження № 61-44351св18).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи зазначений позов, суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують таких висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що ним порушено норми матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фермерського господарства Каплівчанка залишити без задоволення.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 листопада

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 5 січня

2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров