Рішення

від 03.09.2019 по справі 905/1288/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.2019 Справа № 905/1288/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Биковій Я.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Інститут автоматизованих систем» , м. Харків

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» , м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення основного боргу у розмірі 112188,44грн., 3% річних у розмірі 5975,19грн., інфляційних втрат у розмірі 29124,13грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Качмар В.О. (довіреність ДП №2398/019 від 10.07.2019, ордер);

від відповідача: Гринько І.С. (довіреність від 16.05.2018, ордер)

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Інститут автоматизованих систем» , м. Харків звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» , м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 149552,87грн., з яких: заборгованість у розмірі 112188,44грн., 3% річних у розмірі 8240,30грн., інфляційні втрати у розмірі 29124,13грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №48/5-25 від 26.12.2016 з оплати поставленої продукції, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст. 173-175, 193, 222, 230, 231 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: договір поставки №48/5-25 від 26.12.2016; специфікацію №1 від 23.12.2016; рахунок-фактури № СФ-2961 від 26.12.2016; видаткову накладну № РН-0000199 від 28.02.2017; товарно-транспортну накладну №029013474; довіреність №3792 від 28.02.2017; банківські виписки; листи №368/01 від 11.12.2018, №196/КО від 11.05.2017, №257/КО від 23.06.2017, №324/КО від 03.08.2017; лист-відповідь №48/2-105 від 17.12.2018; претензію №63/01 від 20.02.2019 та докази її направлення.

Ухвалою суду від 18.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1288/19, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 13.08.2019; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання суду відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив.

07.08.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №08/1261 від 05.08.2019, в якому останній посилаючись на безпідставність розрахунку позивачем суми заборгованості з урахуванням 3% річних, зазначив, що сума заборгованості складає 109600,00грн. Також відповідач не погодився з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат з огляду на невірне визначення позивачем суми основного боргу.

13.08.2019 від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог від 12.08.2019, в якій останній посилаючись на те, що позивачем при розрахунку позовних вимог було допущено арифметичну помилку, внаслідок повторного включення 3% річних, що були нараховані на суму 129600,00грн. та погашення 3% річних в порядку ч.1. ст. 534 Цивільного кодексу України за рахунок здійсненої відповідачем часткової оплати від 03.11.2017 згідно банківської виписки у розмірі 2588,44грн. за період 08.03.2017 - 03.11.2017, зменшив розмірі позовних вимог в частині 2588,44грн. за період 08.03.2017 - 03.11.2017 та збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних за період 04.11.2017 - 12.08.2019. До заяви надав уточнений розрахунок сум, що заявляються до стягнення.

За приписами ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідна заява надійшла до початку першого судового засідання та відповідно до вимог ч.5 ст. 46 ГПК України містить докази її направлення відповідачу.

Суд розглядає спір в контексті вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви від 12.08.2019 про зміну розміру позовних вимог, а саме про стягнення 147287,76грн., з яких сума боргу - 112188,44грн., збитки від інфляції у розмірі 29124,13грн., 3% річних у розмірі 5975,149грн.

13.08.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив від 12.08.2019, в якій останній підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог від 12.08.2019. У відповіді на відзив посилався на ч.1 ст. 534 Цивільного кодексу України, відповідно до якої з оплати у сумі 20000,00грн., яка надійшла від відповідача 03.11.2017, ним було здійснено зарахування нарахованих ним 3% річних у розмірі 2588,44грн. за період 08.03.2017 - 03.11.2017, у зв`язку з чим заборгованість складає 112188,44грн.

13.08.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2019 о 15:00год.

Представник позивача в судове засідання 03.09.2019 з`явився, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви від 12.08.2019.

Представник відповідача в судове засідання 03.09.2019 з`явився, позовні вимоги визнав частково: основний борг у розмірі 80265,37грн., 3% річних у розмірі 5828,32грн., інфляційні втрати у розмірі 26381,60грн.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, заслухавши представників сторін, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №48/5-25 (далі договір), згідно п.п. 1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити продукцію, а покупець - прийняти та оплатити продукцію.

Найменування, ціна, кількість, строк поставки, загальна вартість, походження цієї продукції вказуються в специфікаціях, які додаються до договору і є його невід`ємною частиною (п. 1.2 договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору постачальник постачає продукцію на адресу покупця за договірними цінами, які вказуються в специфікаціях і є невід`ємною частиною договору. Сума цього договору складається із загальної вартості зазначеної у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 2.5 договору оплата продукції покупцем здійснюється у формі: 50% попередньої оплати, 50% протягом 5 банківських днів з моменту повідомлення про готовність продукції на розрахунковий рахунок продавця.

Поставка продукції здійснюється на умовах FCA - склад перевізника м.Краматорськ, згідно з Інкотермс-2010 протягом 45 робочих днів з моменту підписання специфікації та виставлення рахунку (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору датою постачання вважається дата фактичної передачі продукції від перевізника покупцю.

За умовами п.3.5 договору разом з продукцією постачальник зобов`язаний надати покупцю: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості. У видатковій накладній має бути присутній напис кому належить вантаж, а також посилання на номер цього договору.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017 (п. 9.11 договору).

26.12.2016 сторони підписали специфікацію №1, якою узгодили поставку продукції (електромагнітної катушки гальма ОДА-3т 110В ПВ 100%) у кількості 4 шт. за ціною 54000,00грн. (без ПДВ), загальною вартістю 216000,00грн. (без ПДВ), 259200,00грн. (з ПДВ).

На виконання умов договору, специфікації №1 позивач виставив відповідачу рахунок-фактури №СФ-2961 від 26.12.2016 на суму 259200,00грн.

Відповідач перерахував 17.01.2017 позивачу передоплату у розмірі 129600,00грн. за рахунком-фактури №СФ-2961 від 26.12.2016, що підтверджується банківською випискою.

Позивач поставив відповідачу продукцію за видатковою накладною №РН-0000199 від 28.02.2017 на суму 259200,00грн. Вказана продукція була прийнята уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №3792 від 28.02.2017.

У зв`язку з несплатою 50% вартості поставленої продукції у встановлений договором строк, позивач звертався до відповідача в листах №196/КО від 11.05.2017, №257/КО від 23.06.2017, №324/КО від 03.08.2017 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 129600,00грн.

03.11.2017 відповідач здійснив часткову оплату продукції в розмірі 20000,00грн., що підтверджується банківською випискою.

В листі №368/01 від 11.12.2018 позивач просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 109600,00грн.

У відповідь відповідач направив позивачу лист №48/2-105 від 17.12.2018, в якому зазначив графік погашення заборгованості: січень - 36000,00грн., лютий - 36000,00грн., березень - 36000,00грн.

20.02.2019 позивач направив відповідачу претензію №63/01 від 20.02.2019 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 109600,00грн. та пеню у розмірі 32589,97грн.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за договором поставки №48/5-25 від 26.12.2016.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №48/5-25 від 26.12.2016.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов`язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов`язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №48/5-25 від 26.12.2016 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили у договорі поставки №48/5-25 від 26.12.2016 та специфікації №1 від 26.12.2016 порядок оплати, у який покупець зобов`язаний сплатити суму за продукцію, а саме 50% попередньої оплати, 50% протягом 5 банківських днів з моменту повідомлення про готовність продукції на розрахунковий рахунок продавця.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що на виконання умов поставки №48/5-25 від 26.12.2016 та специфікації №1 від 26.12.2016 відповідач перерахував 17.01.2017 позивачу передоплату у розмірі 129600,00грн. за рахунком-фактури №СФ-2961 від 26.12.2016, що підтверджується банківською випискою.

Позивачем було поставлено відповідачу продукцію за видатковою накладною №РН-0000199 від 28.02.2017 на суму 259200,00грн.

Вказана продукція була прийнята уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №3792 від 28.02.2017.

Відповідач здійснив 03.11.2017 часткову оплату продукції в сумі 20000,00грн., що підтверджується банківською випискою.

Позивач зазначає, що він скористався правом, передбаченим ст. 534 Цивільного кодексу України, зарахувавши внесену відповідачем оплату в частині 2588,44грн. в рахунок погашення нарахованих 3% річних за період 08.03.2017 - 03.11.2017.

Обчислений позивачем розрахунок заборгованості відповідача у розмірі 112188,44грн. з посиланням на ст. 534 ЦК України, якою врегульовано черговість погашення вимог за грошовим зобовязанням, суд вважає невірним, оскільки під час здійснення часткового розрахунку за отриманий товар відповідач у графі: призначення платежу зазначив - оплата згідно договору №48/5-25 від 26.12.2016 за катушку, що підтверджується копією банківської виписки.

Таким чином, оскільки позивач здійснив часткову оплату саме основного боргу, зарахування позивачем сплаченої відповідачем суми грошових коштів в оплату 3% річних, суперечить встановленому ст. 319 ЦК України праву власника розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем по бухгалтерському обліку було зараховано часткову оплату у повному обсязі (у сумі 20000,00грн.) в рахунок погашення саме основного боргу, що знаходить свої відображення в листі №368/01 від 11.12.2018 та претензії №63/01 від 20.02.2019, які були підписані генеральним директором позивача, оскільки останній зазначав про наявність заборгованості після часткової оплати саме у розмірі 109600,00грн.

Таким чином, за висновками суду заборгованість з оплати продукції за видатковою накладною №РН-0000199 від 28.02.2017 становить 109600,00грн.

Таке неналежне виконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 109600,00грн.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 5975,19грн. та інфляційні втрати в розмірі 29124,13грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу 3% річних з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору поставки №48/5-25 від 26.12.2016 та специфікації №1 від 26.12.2016 сторони встановили порядок оплати, у який покупець зобов`язаний сплатити суму за продукцію, а саме 50% попередньої оплати, 50% протягом 5 банківських днів з моменту повідомлення про готовність продукції на розрахунковий рахунок продавця.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення 5828,32грн. та 26946,50грн. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат обумовлено вищевикладеними висновками суду про часткове задоволення вимог в частині стягнення основного боргу. Позивач безпідставно визначає розмір заборгованості, на який нараховані 3% річних за період з 04.11.2017 по 12.08.2019 та інфляційні втрати за період з 01.11.2017 по 30.06.2019 - 112188,44грн., який складається з суми основного боргу разом з нарахованими 3% річних за попередній період з 07.03.2017 по 03.11.2017.

Крім того, суд звертає увагу, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Разом з позовною заявою позивач надав попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, згідно якого сплачений судовий збір складає 2243,31грн., витрати на правничу допомогу (за договором про надання правничої допомоги №1007/19 від 10.07.2019) - 10000,00грн. У вказаному розрахунку позивач, на підставі ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, заявив про те, що докази розміру витрат позивача на правничу допомогу будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Судові витрати (витрати з оплати судового збору) у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Інститут автоматизованих систем» , м. Харків до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» , м. Краматорськ, Донецька область про основного боргу у розмірі 112188,44грн., 3% річних у розмірі 5975,19грн., інфляційних втрат у розмірі 29124,13грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (84302, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Конрада Гампера, будинок 2; ЄДРПОУ 05763642) на користь Приватного акціонерного товариства «Інститут автоматизованих систем» (61046, Харківська обл., місто Харків, вул. Багратіона, будинок 6; ЄДРПОУ 05393406) заборгованість у розмірі 109600,00грн., 3% річних у розмірі 5828,32грн., інфляційні втрати у розмірі 26946,50грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2135,63грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні 03.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 03.09.2019.

Суддя Я.О. Левшина