Ухвала

від 29.08.2019 по справі 160/8282/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

29 серпня 2019 р.Справа №160/8282/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/8282/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Нікопольської державної податкової інспекції Нікопольського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення сплаченої суми внеску, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Нікопольської державної податкової інспекції Нікопольського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області з наступними позовними вимогами:

визнати дії Нікопольської державної податкової інспекції Нікопольського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо нарахування до сплати єдиного соціального внеску, як для платника єдиного соціального внеску для самозайнятої особи-адвоката протиправними та зобов`язати Нікопольську державну податкову інспекцію Нікопольського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області у подальшому утриматися від вчинення від вчинення дій щодо такого нарахування;

стягнути на користь ОСОБА_1 сплачені суми єдиного соціального внеску для самозайнятої особи - адвоката у розмірі 12884,52 грн.

Одночасно з позовною заявою подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить на час розгляду справи судом заборонити відповідачу нарахування до сплати єдиного соціального внеску, як для платника слати єдиного соціального внеску для самозайнятої особи-адвоката.

Заява обґрунтована тим, що на думку позивача, до моменту вирішення справи по суті відповідач до п. 2 ст. 7 розділу ІІІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування буде продовжувати автоматично нараховувати до сплати суми ЄСВ.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому з огляду на приписи статті 151 КАС України небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Відповідно до абз. 1 частини чотирнадцятої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (надалі-Закон №2464) про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Абзацами 3 та 4 частини чотирнадцятої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з абзацом 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, оскарження нарахування сум ЄСВ матиме наслідком вирішення в судовому порядку правомірності підстав для нарахування таких сум з підстав та мотивів, викладених у позові та за період нарахування ЄСВ, який заявлений.

В силу положень ст. 5 КАС України вимоги, звернені на майбутнє, до розгляду не допускаються, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права особи. У зв`язку із чим, суд не може прийняти доводи позивача про те, що у разі задоволення його позовних вимог він буде змушений у будь-якому випадку звертатися до суду з аналогічним позовом, проте за період з моменту подання позову та до винесення рішення по справі, в якості підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, забезпечуючи позов у заявлений спосіб суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову і може мати наслідком наперед встановлені обставини, що є неприпустимим.

Згідно ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).

У відповідності до ч.2 ст.76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем доводи не свідчать про існування обставин, визначених ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а відтак вказана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 77, 150-154, 241-243, 248 КАС України , суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/8282/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Нікопольської державної податкової інспекції Нікопольського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення сплаченої суми внеску, - відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Приписами ч. 1 ст. 256 КАС України встановлено, що ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ч. 8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя В.С. Віхрова