копія
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2019 року Справа № 160/8282/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Віхрової В.С.
при секретарі судового засідання Масенка Г.Є.
за участю:
представника позивача ОСОБА_3 .
представника відповідача Кравченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
28.08.2019 р. ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Нікопольської державної податкової інспекції Нікопольського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області з наступними позовними вимогами:
- визнати дії Нікопольської державної податкової інспекції Нікопольського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо нарахування до сплати єдиного соціального внеску, як для платника єдиного соціального внеску для самозайнятої особи-адвоката протиправними та зобов`язати Нікопольську державну податкову інспекцію Нікопольського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області у подальшому утриматися від вчинення від вчинення дій щодо такого нарахування;
- стягнути сплачені суми єдиного соціального внеску для самозайнятої особи адвоката у розмірі 12884,52 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог було вказано, що позивач не погоджується з діями відповідача стосовно нарахування єдиного соціального внеску, як для платника ЄСВ -самозайнятої особи, адвоката, оскільки він є застрахованою особою і єдиний внесок за період роботи на ТОВ Арка Ріелті нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у період, коли він був найманим працівником.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/8282/19 передана до розгляду судді Віхровій В.С.
Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС Україна) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 р. у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 р. позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позову шляхом уточнення позовної заяви в частині зазначення належного відповідача та надання до суду належним чином завірених додатків до позовної заяви (до примірника для відповідача).
12.09.2019 р. позивачем на виконання вимог ухали суду від 12.09.2019 р. було подано заяву, якою в якості належного відповідача вказано Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, як правонаступника усіх прав та обов`язків Нікопольської державної податкової інспекції Нікопольського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Також до заяви долучені належним чином завірені додатки до позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін на 09.10.2019 р. о 10:00 год.
09.10.2019 р. засобами електронного зв`язку суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого податковий орган вказує про незгоду з вимогами позову, оскільки вважає суми єдиного внеску такими, що нараховані на законних підставах. Так, ОСОБА_3 перебував на обліку ГУ ДФС у Дніпропетровській області (м.Нікополь) як самозайнята особа (адвокат) та відповідно до п.п.4, 5 ч.1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є платником єдиного внеску. Відповідач просить звернути увагу, що відповідно до положень ч.1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування роботодавці та адвокати розглядаються законодавцем як окремі платники ЄСВ. У разі, якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Позивач сплатив податкові зобов`язання, а отже, на думку податкового органу, погодився із визначеними нарахуваннями. Крім того, позивач фактично намагається повернути надміру та/або помилково сплачені кошти з єдиного внеску, які підлягають поверненню згідно певної встановленої законом процедури.
У зв`язку із поданням 09.10.2019 р. клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, судове засідання було перенесено на 01.11.2019 р. об 11:00 год.
У судове засідання 01.11.2019 р. прибули позивач та представник відповідача.
Позивачем подано клопотання про долучення додаткових доказів по справі щодо неотримання ним відзиву на позовну заяву, оскільки він на його адресу не був направлений. Просив позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні проти вимог позову заперечував, надав пояснення на вимогу суду щодо наявності вимоги про сплату боргу (недоїмки) та її реквізитів.
У зв`язку із чим, судом було додатково досліджені означені обставини, оскільки без їх розгляду, вирішення справи буде неможливим через невірно обраний спосіб захисту.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги з урахуванням уточнених, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , отримав Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1854 від 26.05.2008 р. на підставі Рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №5 від 20.05.2008 р., про що видано посвідчення адвоката за № 15371.
За період з II кварталу 2018 р. по II квартал 2019 р. ОСОБА_3 нараховані до сплати суми єдиного соціального внеску, як для платника ЄСВ для самозайнятої особи - адвоката на загальну суму 12880,20 грн., а саме: 19.07.2018 р. у розмірі 2457,28 грн., 19.10.2018 р. у розмірі 2457,18 грн., 21.01.2019 р. у розмірі 2457,18 грн., 19.04.2019 р. у розмірі 2754,18 грн., 19.07.2019 р. у розмірі 2754,18 грн.
Інформація про нараховані суми надходили до позивача на його адресу в електронному кабінеті платника податків https://cabinet.sfs.gov.ua/.
Вказані нарахування податкового органу на загальну суму 12884,52 грн., позивачем сплачені у повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними документами, №24718802 від 08.01.2019 р. на суму 4914,36 грн., № 252578816 на суму 24.01.2019 р. № 0.0.1331113816.1 від 19.04.2019 р. на суму 2754,18 грн., № 32616208 від 19.07.2019 р. на суму 2758,80 грн.
Не погоджуючись із таким нарахуванням єдиного внеску позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Пунктом 5 частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 13 Закону № 5076-VI).
Відповідно до частин першої, шостої статті 15 Закону № 5076-VI адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, відтак, ширшою від діяльності адвоката.
Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Судом встановлено, що згідно Довідки про взяття на облік платника податків (форма № 34-ОПП) від 13.08.2019 р №1904071400002 позивач, як самозайнята особа-адвокат, був взятий на податковий облік 11.04.2018 р. за № 7216.
Згідно повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску (форма № 2-ЕСВ) від 13.08.2019 р. №1904078000007, позивач, як самозайнята особа-адвокат, був взятий на облік як платник єдиного внеску в органі доходів і зборів 11.04.2018 р. за реєстраційним № 10000001159259.
Згідно записів трудової книжки на ім`я ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 на підставі наказу ТОВ Арка Ріелті (код ЄДРПОУ 34601233) за № 67-к від 26.06.2015 р. позивач був прийнятий на посаду юрисконсульта з 08.07.2015 р., де працює дотепер.
Згідно Довідок ТОВ Арка Ріелті №1 від 15.01.2019 р. та №5 від 08.08.2019 р. за 2018 рік, роботодавець нарахував та сплатив ЄСВ за свого працівника, - ОСОБА_3 у розмірі 147133,80 грн., та за період з 01.01.2019 р. по 31.07.2019 р. у розмірі 90568,65 грн.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період виникнення спірних правовідносин, реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник.
Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Оскільки Законом № 2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржена вимога, нараховував та сплатив роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV підлягають застосуванню судами як джерела права.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
При цьому, в силу положень частини другої статті 77 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи те, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник, як наслідок останній не відноситься до жодної з категорій осіб, які мають сплачувати єдиний внесок відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно нараховано позивачу до сплати суми єдиного внеску у розмірі 12884,52 грн. та покладено на нього обов`язок означену суму сплатити.
Разом з цим, під час судового розгляду справи перед судом постало питання щодо наявності та/або відсутності податкової вимоги, на підставі якої ОСОБА_3 зобов`язано сплатити нараховано суму.
У судовому засіданні 01.11.2019 р. представник відповідача повідомив, що позивачу 21.11.2018 р. була виставлена вимога № Ф-1673-58 на суму 12884,52 грн., яка наразі відкликана.
Щодо наявності чинної податкової вимоги зі сплати ЄСВ до суду інформації не надано, суд, в свою чергу, наявність такої вимоги також не встановив.
Оскільки податкового обов`язку щодо сплати спірної суми єдиного внеску, станом на час винесення рішення, у позивача немає, та з огляду на наявність оплати ОСОБА_3 незаконно нарахованих сум ЄСВ, для ефективного та належного відновлення порушених прав особи у відносинах, які склалися, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання дії податкового органу щодо нарахування до сплати єдиного соціального внеску, як для платника єдиного соціального внеску для самозайнятої особи-адвоката протиправними та стягнення сплачених сум єдиного соціального внеску для самозайнятої особи адвоката у розмірі 12884,52 грн.
Разом з тим, з огляду на положення ст. 5 КАС України, вимоги позову в частині зобов`язання відповідача у подальшому утриматися від вчинення дій щодо спірного нарахування, не підлягають задоволенню, оскільки на дату постановлення рішення у даній справі відсутня податкова вимога зі сплати ЄСВ, у суду відсутні підстави вважати, що надалі податковим органом будуть вчинятися протиправні дії відносно позивача з подвійного нарахування до сплати сум ЄСВ, відтак така позовна вимога, на переконання суду, є такою, що звернена на майбутнє.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
Судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За наведених обставин у сукупності, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовна заява підлягає частковому задоволенню з коригуванням обраного способу захисту.
В порядку розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України за наслідками розгляду даної справи документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, - задовольнити частково;
Визнати дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо нарахування до сплати єдиного соціального внеску, як для платника єдиного соціального внеску для самозайнятої особи-адвоката протиправними;
Стягнути на користь ОСОБА_3 сплачені суми єдиного соціального внеску для самозайнятої особи адвоката у розмірі 12884,52 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 14 листопада 2019 року.
Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 14.11.19 Суддя Згідно з оригіналом Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.11.2019 |
Оприлюднено | 15.11.2019 |
Номер документу | 85639866 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Віхрова Вікторія Станіславівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Віхрова Вікторія Станіславівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Захарчук-Борисенко Наталія Віталіївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Захарчук-Борисенко Наталія Віталіївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Віхрова Вікторія Станіславівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Віхрова Вікторія Станіславівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Віхрова Вікторія Станіславівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Віхрова Вікторія Станіславівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Віхрова Вікторія Станіславівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні