Рішення

від 27.08.2019 по справі 280/1038/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2019 року (17 год. 30 хв.)Справа № 280/1038/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Стовбур А.Ю., розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Конструкторське бюро машинобудування і авіації (36039, м. Полтава, вул. Сінна, буд. 4, офіс 23, код ЄДРПОУ 35868596) до Запорізької митниці ДФС (69041, м.Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 39477764) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Конструкторське бюро машинобудування і авіації (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2019 №UA112020/2019/000001/2; зобов`язати відповідача повернути позивачу фінансову гарантію у розмірі 353 425,13 грн. на рахунок позивача, а саме: № НОМЕР_1 , АТ Ощадбанк , код банку: 322669, протягом десяти робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, а у митного органу навпаки були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного. Так, в оскаржуваному рішенні Запорізькою митницею не зазначено які джерела інформації ними використовувались (крім МД від 21.12.2018 №UA112020/2018/002281), відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Беручи до уваги вищезазначене, вважає, що відповідачем неправомірно прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2019 №UA112020/2019/000001/2, а тому просить скасувати спірне рішення відповідача. Також, зазначає що позивачем для випуску товарів у вільний обіг було сплачено митні платежі у загальному у розмірі 353 425,13 грн. згідно митної вартості з урахуванням рішення про коригування митної вартості шляхом надання фінансової гарантії на різницю між сумою митних платежів визначеною декларантом та сумою платежів обчисленою митним органом. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.03.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160-161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою суду від 08.05.2019 продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви. 20.05.2019 позивачем до суду надано заяву про усунення недоліків, якою усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.05.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 25.06.2019.

18.06.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №24836), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що документи які надані до митного оформлення містять розбіжності. Враховуючи виявлені розбіжності, 14.01.2019 декларанту була пред`явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України. 16.01.2019 декларантом додатково надані документи, однак декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, відповідно до вимог ст. 53 МК України. Враховуючи вимоги частини 2 статті 64 МК України, відповідачем використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей: по товару лопаті рульового гвинта 8-3922-00 найближча поставка - з розрахунку вартості 147629,34 USD за 2 комплекта (джерело інформації МД №UA112020/2018/002281 від 21.12.2018), поставка також здійснювалась з О.А.Еміратів, з такою ж вагою нетто; враховуючі вартість втулки рульового гвинта 8-3914-000 - 8500 USD загальна вартість товару по митної декларації складає 156129,34 USD. За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA112020/2019/000001/2 від 16.01.2019. Оформлення вищезазначеного товару позивачем було здійснено та випущено у вільний обіг за МД №UA112020/2019/000110 від 18.01.2019 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів №UA112020/2019/000001 від 16.01.2019. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантів відповідно до розділу X МК України. Під час дії гарантійних зобов`язань позивачем додаткові документи не надавались. З посиланням на приписи ст.313 МК України зазначає, що при невиконанні зобов`язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів, що підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави. Порядок внесення грошової застави та її повернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Оскільки, під час дії гарантійних зобов`язань позивачем додаткові документи не надавались, сума митних платежів, що підлягали сплаті, перераховано до державного бюджету із сум грошової застави. Подання адміністративного позову до суду про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів не свідчить, що сплачена фінансова гарантія підлягає поверненню. Наразі спірне рішення про коригування митної вартості є чинним, а відтак заявлена вимога позивача є безпідставною, необґрунтованою, помилковою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.06.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.07.2019.

Протокольною ухвалою суду від 29.07.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 22.08.2019.

У судове засідання представник позивача не прибув, в матеріалах справи міститься клопотання (вх. № 26122 від 25.06.2019) про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

22.08.2019 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

05.11.2018 між ТОВ Конструкторське бюро машинобудування і авіації (Покупець) та IPARI ARAMLAS KFT (Продавець) укладено контракт №01-00.2 на купівлю авіаційно-технічного майна, за умовами якого вартість на Товар, який поставляється за цим Контрактом, встановлюється у Додатках до Контракту. Покупець здійснює оплату товару згідно з Інвойсом, який надається продавцем. Форма оплати - банківський переказ (а.с.14-16).

05.11.2019 між ТОВ Конструкторське бюро машинобудування і авіації та IPARI ARAMLAS KFT укладено Додаток № 1 до Контракту №01-00.2 від 05.11.2018, згідно якого узгоджено найменування Товару, а саме: Лопаті рульового гвинта 8-3922-00/; втулка рульового гвинта 8-3914-000/ та загальна вартість вказаного товару у розмірі 93 000,00 USD. Встановлено порядок оформлення платежів: 50 % оплати у розмірі 46 500,00 USD здійснюється покупцем протягом 10 днів з дати підписання Контракту і Додатку № 1; 50 % оплати у розмірі 46 500,00 USD здійснюється покупцем протягом 30 днів з дати поставки товару згідно із Додатком № 1. Умови поставки - СРТ - Київ, Україна, згідно з ІNCOTERMS - 2010. Поставка буде здійснюватися протягом 60 робочих днів з дати надходження 50% передплати на рахунок Продавця. Вантажовідправником за цим Додатком №1 до Контракту буде SKY ROTOR LTD, ОАЕ, Вантажоодержувачем буде ТОВ КБ МіА , вул. Сінна, 4, оф. 23, 36039, м. Полтава, Україна (а.с.17).

27.12.2018 між сторонами укладено Додаткова угода №2 до Контракту №01-00.2 від 05.11.2018, згідно якого Сторони визначили умови Поставки - СРТ - Запоріжжя, Україна, згідно з ІNCOTERMS - 2010 (а.с.18).

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 04.12.2018 №4, оплата за поставлений товар здійснена у сумі 46 500,00 USD (а.с.25).

Відповідно до інвойсу № 01/01-2019 від 07.01.2019 загальна вартість товару становить 93 000,00 USD (а.с.26).

14.01.2019 митним брокером (ФОП ОСОБА_1 ) до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв`язку митну декларацію в режимі ІМ 40, якій присвоєно № UA112020/2019/000063 на товар: Лопаті рульового гвинта 8-3922-00 - 2 комплекта (комплект лопатей 8-3922-00 рульового гвинта 8-3904-000 гелікоптера Мі-8), Втулка рульового гвинта 8-3914-000 - 1шт. (колишня у використанні входить до комплекту рульового гвинта 8-3904-000 гелікоптера Мі-8) .

Згідно з графою 43 МД № UA112020/2019/000063 від 14.01.2019 декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною контракту (перший метод), передбачений статті 58 Митного кодексу України. Умови поставки (графа 20 МД №UA112020/2019/000063 від 14.01.2019) - СРТ, UА, Запоріжжя.

При поданні МД № UA112020/2019/000063 від 14.01.2019 декларантом надано Запорізькій митниці ДФС наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) №1 від 07.01.2019; Рахунок-фактура (інвойс) (invoice) № 01/01-2019 від 07.01.2019; Авіаційна вантажна накладна № 566-13996721 від 07.01.2019; Платіжне доручення № 4 від 04.12.2018; Контракт № 01-00.2 від 05.11.2018; Доповнення № 1 від 05.11.2018 до контракту № 01-00.2 від 05.11.2018; Лист ДСЕКУ № Р-485/18 від 20.12.2018; Паспорт № УМБГ111218 від 01.01.2018; Паспорт № УМБГ119218 від 01.01.2018; Технічна довідка № 007/2019 від 14.01.2019.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, митний орган дійшов висновку, що документи які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (наявність розбіжностей даних щодо умов поставки вказаних в контракті (додатку до контракту №1) і в митній декларації та заявленому рахунку, неповних даних в поданих до митного оформлення документів а саме: в наданому платіжному дорученні відсутня відмітка банку про проходження оплати за вказаний товар).

Враховуючи вищезазначене, відповідно до вимог ст. 53 МК України, 14.01.2019 декларанту надіслано електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (щодо вартості транспортування, інших витрат); 4) виписку з бухгалтерської документації (щодо балансової вартості товару); 5) копія митної декларації країни відправлення; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

16.01.2019 додатково декларантам надано: додаткова угода № 2 від 27.12.2018 до контракту № 01-00.2 від 05.11.2018, інформація з мережі Інтернет, акт про оформлення дубліката від 15.07.2009, платіжне доручення № 4 від 04.12.2018 та повідомлено, щ додаткові документи надати неможливо.

Проте, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2019 №UA112020/2019/000001/2 (а.с.28).

В 33 графі Рішення про коригування митної вартості товарів 16.01.2019 №UA112020/2019/000001/2, серед іншого, зазначено, що заявлена митна вартість не може бути визнана, оскільки виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, мають розбіжності та заявлені неповні відомості про товар. Так, митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ст. 64 МК України використана наявна інформація щодо раніше визначених митних вартостей аналогічних товарів, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, враховуючи що по товару лопаті рульового гвинта 8-3922-00 найближча поставка - з розрахунку вартості 147629,34 USD за 2 комплекта, МД №UA112020/2018/002281 від 21.12.2018, поставка також здійснювалась з О.А.Еміратів, з такою ж вагою нетто.

У оформленні МД № UA112020/2019/000063 від 14.01.2019 відмовлено. Оформлення вищезазначеного товару позивачем було здійснено та випущено у вільний обіг за МД №UA112020/2019/000110 від 18.01.2019 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів №UA112020/2019/000001 від 16.01.2019. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання фінансової гарантії на різницю між сумою митних платежів визначеною декларантом та сумою платежів обчисленою митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Сума митних платежів склала 353 425,13 грн., яка сплачена позивачем 18.01.2019 платіжними дорученнями №174 від 18.01.2019, №175 від 18.01.2019, та №1 від 18.01.2019.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів №UA112020/2019/000001 від 16.01.2019 протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування та зобов`язання відповідача повернути позивачу фінансову гарантію у розмірі 353 425,13 грн.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (частина друга статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, містили розбіжності, а саме: в наданому контракті на поставку № 01-00.2 від 05.11.2018 відсутні відомості що складає ціну товару (наприклад включена вартість тари, вартість страховки як що вона була, тощо), також згідно п. 6.1 контракту якість товару повинна бути підтверджена атестаційними документами (паспортами, формулярами, атестатами) з урахуванням встановлених ресурсів, а згідно наданих паспортів на лопаті 8-3922-00 рульового гвинта 8-3904-000 за №УМБГ119218 та № УМБГ111218 їх неможливо ідентифікувати з товаром який декларується, тому що ці відомості відсутні і в наданому інвойсі №01/01-2019 від 07.01.2019 і в пакувальному листі № 1 від 07.01.2019 і в авіа накладної № 566-13996721 від 07.01.2019, до того на втулку рульового гвинта 8-3914-000, яка в митної декларації визначена як колишня у використанні, взагалі відсутній атестаційний документ, а в додаткових документах наданий Акт від 15.07.2009 на гвинт рульового 8-3904-000 с.06 №060604 від 05.06.1980 року випуску який їй з вищезазначеною втулкою гвинта. В п. 2.1 контракту вказано, що ціна на товар вказується у відповідних додатках до контракту, а в п. 5.1 що конкретний базис поставки кожної партії товару вказано у відповідних додатках. До митної декларації надано додаток № 1 до контракту де вказано умови поставки СРТ-Київ, а в наданих додаткових документах надіслано додаткову угоду №2 від 27.12.2018, яка не зазначена була в митній декларації де внесені зміни щодо умови поставки товару зазначеному у додатку № 1 до контракту на СРТ-Запоріжжя, але в інвойсі №01/01-2019 від 07.01.2019 відомості щодо додатку (специфікації) до контракту № 01-00.2 від 05.11.2018 за яким здійснюється конкретна поставка відсутні взагалі, що виключає встановити взаємозв`язок між товаром і документом, до того в наданому платіжному дорученні №4 від 04.12.2018 відсутнє посилання на інвойс яким визначено кількість, асортимент та ціну товару, а зазначено загальний термін - обладнання. В митній декларації і в наданих документах відсутня інформація про виробника товару і торгової марки. Інвойс № 01/01-2019 від 07.01.2019 наданий без відміток прикордонної митниці, таким чином з товаром кордону не перетинав.

Так, суд зазначає, що суттєвим для митного органу під час перевірки ціни товару є саме контракт та специфікація (у даному випадку Додаток № 1 до Контракту № 01-00.2 від 05.11.2018), які були подані позивачем під час митного оформлення товару.

За умовами контракту № 01-00.2 від 05.11.2018, ціна на товар встановлюється у Додатках до цього контракту і встановлюється у доларах США (п.2.1).

Так, судом встановлено, що ціна на товар була узгоджена Додатком № 1 до Контракту № 01-00.2 від 05.11.2018 та становить 93 000,00 USD.

Однак, Додаток № 1 до Контракту № 01-00.2 від 05.11.2018 передбачає порядок оформлення платежів: 50 % оплати у розмірі 46 500,00 USD здійснюється покупцем протягом 10 днів з дати підписання Контракту і Додатку № 1; 50 % оплати у розмірі 46 500,00 USD здійснюється покупцем протягом 30 днів з дати поставки товару згідно із Додатком № 1.

Сума сплачена платіжним дорученням № 4 від 04.12.2018, що становить 46 500,00 USD відповідає ціні визначеній у Додатку № 1 до Контракту № 01-00.2 від 05.11.2018, яким визначено порядок оформлення платежів (50% оплати до поставки та 50% після поставки товару). Складання інвойсу № 01/01-2019 від 07.01.2019 не впливає вартість імпортованого товару, яка була визначена специфікацією із узгодженням відповідного порядку здійснення платежів.

Наданий до митного оформлення інвойс № 01/01-2019 від 07.01.2019 містить відповідне посилання на Контракт № 01-00.2 від 05.11.2018 та не містить розбіжностей із усіма іншими поданими до митного оформлення документами, а відсутність у ньому посилання на Додаток № 1 до Контракту № 01-00.2 від 05.11.2018 не є розбіжністю в розумінні статті 53 Митного кодексу України, яка впливає правильність визначення митної вартості імпортованого товару.

Крім того, суд зазначає що платіжне доручення у відповідності до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відсутність у платіжному документі № 4 від 04.12.2018 посилання на інвойс не є підставою вважати, що такий рахунок не пов`язаний з контрактом № 01-00.2 від 05.11.2018 та Додатком № 1, оскільки платіжне доручення містить не лише суму до сплати, а й найменування товару та його кількість, які повністю відповідають даним, що вказані в у Додатку № 1 до Контракту № 01-00.2 від 05.11.2018.

Більш того, порядок оплати за товар, порядок заповнення платіжних документів та розмір перерахованих коштів взагалі не становлять об`єкт контролю митної вартості, бо жодним чином не впливають на розрахунок митної вартості. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для і витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Щодо посилання митного органу в частині того, що відповідно п. 3 Доповнення №1 від 05.11.2018 до контракту № 01-00.2 від 05.11.2018, наданого до митного оформлення, умовами поставки визначено СРТ - Київ, однак в надісланих до митного оформлення МД №UA112020/2019/000063 від 14.01.2019 (гр. 20 МД) та інвойсі від 07.01.2019 №01/01-2019 - зазначено про поставку товару за умовою СРТ Запоріжжя, суд зазначає наступне.

Умови поставки за контрактом були визначені Додатком № 1 до Контракту № 01-00.2 від 05.11.2018, згідно якого умови поставки СРТ - Київ, Україна, згідно з ІNCOTERMS - 2010. Поставка буде здійснюватися протягом 60 робочих днів з дати надходження 50% передплати на рахунок Продавця. Однак, Додатковою угодою №2 до Контракту №01-00.2 від 05.11.2018, укладеною 27.12.2018, сторонами змінено умови поставки - СРТ - Запоріжжя, Україна, згідно з ІNCOTERMS - 2010 (а.с.18).

Змінені умови поставки і були зазначені у МД №UA112020/2019/000063 від 14.01.2019 (гр. 20 МД) та інвойсі від 07.01.2019 №01/01-2019. При цьому вищевказана розбіжність, на яку посилається митний орган не впливає на формування вартості товару.

Разом з тим, суд зазначає, що митним органом були виявлені розбіжності, що не стосуються числового значення оцінюваного товару.

Жодної розбіжності, що стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом, виявлено не було.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що обставини, якими мотивоване спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 16.01.2019 №UA112020/2019/000001/2 не мають жодного відношення до саме числового визначення заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю Конструкторське бюро машинобудування авіації митної вартості та носять формальний характер.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд зауважує, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на те, що надані позивачем додаткові документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість.

У відповідності до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої - третьої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, суд вважає, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість, митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару - ґ) резервний.

Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено суду, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів Рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2019 №UA112020/2019/000001/2 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано не було.

Щодо вимоги про зобов`язаня відповідача повернути позивачу фінансову гарантію у розмірі 353 425,13 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до частини п`ятої статті 299, частини третьої статті 301 Митного кодексу України , статті 43 Податкового кодексу України розроблено Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2017 року за №976/30844.

Відповідно до положень Розділу ІІІ Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу , здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу). Митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства). Після повернення платнику податків коштів до Журналу реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету посадовою особою Підрозділу вносяться дані електронного реєстру, що формується органом Казначейства, який повертає кошти, а також зазначається назва органу Казначейства, що здійснив повернення.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що законодавством відповідно до статті 301 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов наступного правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов`язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 15.04. 2014 (справа № 21-29а14).

Враховуючи викладене та те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Конструкторське бюро машинобудування авіації не зверталось до Запорізької митниці ДФС з відповідною заявою та доданими до неї документами у порядку визначеному Порядком №643, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу фінансову гарантію є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Конструкторське бюро машинобудування і авіації (36039, м. Полтава, вул. Сінна, буд. 4, офіс 23, код ЄДРПОУ 35868596) до Запорізької митниці ДФС (69041, м.Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 39477764) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2019 №UA112020/2019/000001/2, яке прийняте Запорізькою митницею ДФС.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Конструкторське бюро машинобудування і авіації судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5301,39 грн (п`ять тисяч триста одна гривня 39 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.08.2019.

Суддя Ю.В. Калашник