Постанова

від 07.11.2019 по справі 280/1038/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 280/1038/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у справі №280/1038/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро машинобудування авіації" до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро машинобудування і авіації" до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA112020/2019/000001/2 та зобов`язати Запорізьку митницю ДФС повернути позивачу сплачену фінансову гарантію у розмірі 353 425, 13 грн на рахунок позивача, а саме: № НОМЕР_1 , АТ "Ощадбанк", код банку: 322699, протягом 10 робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду даний адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2019 року №UA112020/2019/000001/2, яке прийняте Запорізькою митницею ДФС; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Запорізькою митницею ДФС подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача (Прокоф`єв С.А., довіреність від 23.01.2019 року) підтримав доводи наведені в апеляційні скарзі, та просив суд її задовольнити. Представник позивача (Горячев А.В., ордер КС №368661) заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав необґрунтованості викладених у ній доводів.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 05.11.2018 року між позивачем (який виступає покупцем) та IPARI ARAMLAS KFT (який виступає продавцем) укладено контракт №01-00.2 (далі - Контракт №01-00.2) на купівлю авіаційно-технічного майна. Відповідно до положень даного договору, оплата здійснюється за формою банківського переказу.

Додатку №1 до Контракту №01-00.2 узгоджено найменування поставленого товару, а саме: лопаті рульового гвинта 8-3922-00/; втулка рульового гвинта 8-3914-000/ та загальна вартість вказаного товару у розмірі 93 000,00 USD. Крім цього, було встановлено порядок оформлення платежів та умови поставки.

27.12.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Контракту №01-00.2, якою визначено умови поставки - СРТ - Запоріжжя, Україна, згідно з ІNCOTERMS - 2010.

04.12.2018 року здійснена оплата за поставлений товар у сумі 46 500,00 USD, що підтверджується копією платіжного доручення в іноземній валюті від 04.12.2018 №4, наявного в матеріалах справи (а.с.25).

Відповідно до інвойсу №01/01-2019 від 07.01.2019 року загальна вартість товару становить 93 000,00 USD (а.с.26).

Для здійснення митного оформлення за поставлений товар, 14.01.2019 року митним брокером (ФОП ОСОБА_1 ) надіслано до Запорізької митниці ДФС засобами електронного зв`язку в режимі ІМ 40 митну декларацію №UA112020/2019/000063 на товар: Лопаті рульового гвинта 8-3922-00 - 2 комплекта (комплект лопатей 8-3922-00 рульового гвинта 8-3904-000 гелікоптера Мі-8), Втулка рульового гвинта 8-3914-000 - 1шт. (колишня у використанні входить до комплекту рульового гвинта 8-3904-000 гелікоптера Мі-8) , в якій митна вартість товару визначена ним за основним методом - за ціною контракту (метод №1).

При цьому, на підтвердження відомостей, заявлених про митну вартість товару, позивачем також були надані відповідачу документи, що заявлені у митній декларації: Пакувальний лист (Packing list) №1 від 07.01.2019; Рахунок-фактура (інвойс) (invoice) № 01/01-2019 від 07.01.2019; Авіаційна вантажна накладна № 566-13996721 від 07.01.2019; Платіжне доручення № 4 від 04.12.2018; Контракт № 01-00.2 від 05.11.2018; Доповнення № 1 від 05.11.2018 до контракту № 01-00.2 від 05.11.2018; Лист ДСЕКУ № Р-485/18 від 20.12.2018; Паспорт № УМБГ111218 від 01.01.2018; Паспорт № УМБГ119218 від 01.01.2018; Технічна довідка № 007/2019 від 14.01.2019.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Таким чином, 14.01.2019 року митним органом направлено декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення.

16.01.2019 року декларантам надано до митного органу: додаткову угоду № 2 від 27.12.2018 до Контракту №01-00.2 від 05.11.2018, інформацію з мережі Інтернет, акт про оформлення дубліката від 15.07.2009 року, платіжне доручення № 4 від 04.12.2018 та повідомлення, в якому зазначено про неможливість подання додаткових документів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2019 року №UA112020/2019/000001/2.

В графі №33 вказаного рішення зазначено, що заявлена митна вартість не може бути визнана, оскільки виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, мають розбіжності та заявлені неповні відомості про товар. Так, митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ст. 64 МК України, використана наявна інформація щодо раніше визначених митних вартостей аналогічних товарів, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, враховуючи, що по товару лопаті рульового гвинта 8-3922-00 найближча поставка - з розрахунку вартості 147629,34 USD за 2 комплекта, МД №UA112020/2018/002281 від 21.12.2018, поставка також здійснювалась з ОСОБА_2 , з такою ж вагою нетто.

Так, в оформленні МД №UA112020/2019/000063 від 14.01.2019 року відмовлено. Оформлення вищезазначеного товару позивачем було здійснено та випущено у вільний обіг за МД №UA112020/2019/000110 від 18.01.2019 року з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів №UA112020/2019/000001 від 16.01.2019 року. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання фінансової гарантії на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом, та сумою платежів обчисленою митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Сума митних платежів склала 353 425,13 грн., яка сплачена позивачем 18.01.2019 платіжними дорученнями №174 від 18.01.2019, №175 від 18.01.2019, та №1 від 18.01.2019.

Задовольняючи частково даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність висновку про те, що митна вартість імпортованого позивачем товару визначена необґрунтовано, що в свою чергу надавало б відповідачу право на коригування митної вартості товару. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачу фінансову гарантію у розмірі 353 425,13 грн суд першої інстанції прийшов до висновку, що остання є передчасною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України (далі - ГК України) права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

Приписами ст.692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Приписи ч. 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу вищенаведених норм встановлено, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В свою чергу нормами статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 2-8 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як встановлено судом першої інстанції, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, в порядку передбаченому приписами ст. 53 МК України, митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, містять розбіжності, а саме: в наданому контракті на поставку №01-00.2 від 05.11.2018 року відсутні відомості, що складають ціну товару (наприклад включена вартість тари, вартість страховки як що вона була, тощо); згідно з п. 6.1 контракту, якість товару повинна бути підтверджена атестаційними документами (паспортами, формулярами, атестатами) з урахуванням встановлених ресурсів, а згідно наданих паспортів на лопаті 8-3922-00 рульового гвинта 8-3904-000 за №УМБГ119218 та №УМБГ111218 їх неможливо ідентифікувати з товаром який декларується, тому що ці відомості відсутні і в наданому інвойсі №01/01-2019 від 07.01.2019 року, в пакувальному листі №1 від 07.01.2019 року і в авіа накладній №566-13996721 від 07.01.2019 року. На втулку рульового гвинта 8-3914-000, яка в митній декларації визначена як колишня у використанні, взагалі відсутній атестаційний документ, а в додаткових документах наданий Акт від 15.07.2009 року на гвинт рульовий 8-3904-000 с.06 №060604 від 05.06.1980 року випуску неможливо ідентифікувати з вищезазначеною втулкою гвинта. В п. 2.1 контракту вказано, що ціна на товар вказується у відповідних додатках до контракту, а в п. 5.1, що конкретний базис поставки кожної партії товару вказано у відповідних додатках. До митної декларації надано додаток №1 до контракту де вказано умови поставки СРТ-Київ, а в наданих додаткових документах надіслано додаткову угоду №2 від 27.12.2018, яка не була зазначена в митній декларації де внесені зміни щодо умови поставки товару, зазначеному у додатку №1 до контракту на СРТ-Запоріжжя, але в інвойсі №01/01-2019 від 07.01.2019 року відомості щодо додатку (специфікації) до контракту № 01-00.2 від 05.11.2018, за яким здійснюється конкретна поставка, відсутні взагалі, що виключає неможливість встановити взаємозв`язок між товаром і документом. В наданому платіжному дорученні №4 від 04.12.2018 відсутнє посилання на інвойс, яким визначено кількість, асортимент та ціну товару, а зазначено загальний термін - обладнання. В митній декларації і в наданих документах відсутня інформація про виробника товару і торгової марки. Інвойс № 01/01-2019 від 07.01.2019 наданий без відміток прикордонної митниці, тобто був відсутній при перетині товаром кордону.

Виходячи зі змісту наданих позивачем до митного оформлення документів, суттєвим для митного органу під час перевірки ціни товару є саме контракт та Додаток №1 до Контракту № 01-00.2 від 05.11.2018 року.

Так, Додаток №1 до Контракту №01-00.2 від 05.11.2018 передбачає порядок оформлення платежів: 50 % оплати у розмірі 46 500,00 USD здійснюється покупцем протягом 10 днів з дати підписання Контракту і Додатку № 1; 50 % оплати у розмірі 46 500,00 USD здійснюється покупцем протягом 30 днів з дати поставки товару згідно із Додатком № 1.

Сума сплачена платіжним дорученням № 4 від 04.12.2018, що становить 46 500,00 USD відповідає ціні, визначеній у Додатку № 1 до Контракту № 01-00.2 від 05.11.2018, яким визначено порядок оформлення платежів (50% оплати до поставки та 50% після поставки товару). Складання інвойсу № 01/01-2019 від 07.01.2019 року не впливає на вартість імпортованого товару, яка була визначена специфікацією із узгодженням відповідного порядку здійснення оплати.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що платіжне доручення, відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відсутність у платіжному документі №4 від 04.12.2018 посилання на інвойс не є підставою вважати, що такий рахунок не пов`язаний з контрактом №01-00.2 від 05.11.2018 року та Додатком №1, оскільки платіжне доручення містить не лише суму до сплати, а й посилання на контракт №01-00.2 від 05.11.2018 року, найменування товару та його кількість, які повністю відповідають даним, що вказані в у Додатку № 1 до Контракту № 01-00.2 від 05.11.2018.

Стосовно розбіжностей виявлених, в п. 3 Доповнення №1 від 05.11.2018 року до контракту №01-00.2 від 05.11.2018 року щодо умов поставки товару слід зазначити наступне.

Як передбачено вимогами Додатку №1 до Контракту №01-00.2 від 05.11.2018 року, умови поставки визначено СРТ - Київ, Україна, згідно з ІNCOTERMS - 2010. Здійснення поставки передбачено протягом 60 робочих днів з дати надходження 50% передплати на рахунок продавця. Додатковою угодою №2 до Контракту №01-00.2 від 05.11.2018 року, укладеною 27.12.2018, сторонами змінено умови поставки - СРТ - Запоріжжя, Україна, згідно з ІNCOTERMS - 2010.

Вказані зміни були зазначені в МД №UA112020/2019/000063 від 14.01.2019 року (гр. 20 МД) та інвойсі від 07.01.2019 №01/01-2019. При цьому, вищевказана розбіжність, на яку посилається митний орган, не впливає на формування вартості товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, якими мотивоване спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 16.01.2019 року №UA112020/2019/000001/2, не мають жодного відношення до числового визначення заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю Конструкторське бюро машинобудування авіації митної вартості та носять формальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано відповідачу належні та допустимі документи для підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України.

Крім цього, щодо вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачу фінансову гарантію у розмірі 353 425,13 грн суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач не звертався до Запорізької митниці ДФС з відповідною заявою та доданими до неї документами у відповідності до Порядку №643, то означені вимоги є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 5 ст.299, ч. 3 ст. 301 МК України, ст. 43 ПК України розроблено Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року №643.

Відповідно до положень Розділу ІІІ Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу , здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу). Митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства). Після повернення платнику податків коштів до Журналу реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету посадовою особою Підрозділу вносяться дані електронного реєстру, що формується органом Казначейства, який повертає кошти, а також зазначається назва органу Казначейства, що здійснив повернення.

З аналізу вищенаведеної норми встановлено, що законодавством відповідно до ст. 301 МК України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Таким чином, оскільки позивач до митного органу з відповідною вимогою не звертався та дане питання відповідачем не вирішувалось у відповідності до Порядку №643, то відсутні підстави вважати, що право позивача на повернення надмірно сплачених митних платежів є порушеним. Колегією суддів також прийнято до уваги, що в цій частині рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року у справі №280/1038/19 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст. ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко