Рішення

від 03.09.2019 по справі 200/7771/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 р. Справа№200/7771/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 20567921, 76004, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. М. Грушевського, 21)

про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дії відповідача щодо не розгляду по суті заяв позивача про надання дозволу на розробку проектів землеустрою для відведення земельних ділянок, розташованих за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 за межами населеного пункту села Слобода Коломийського району Івано -Франківської області площею 1.8720 та 1.6912 га. землі рекреації, щодо переадресації (направлення за належністю) на головне управління Держгеокадастру Івано-Франківської області за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок площею 1.8720 га та 1,6912 га. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 и АДРЕСА_3 за межами населеного пункту села Слобода Коломийського району Івано-Франківської області площею 1,8720 га та 1.6912 га, землі рекреації, щодо неприйняття відповідного рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою для відведення земельних ділянок, розташованих за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 за межами населеного пункту села Слобода Коломийського району Івано-Франківської області площею 1,8720 га та 1.6912 га, землі рекреації, зобов`язання відповідача розглянути на найближчому після набранням рішення суду законної сили, засіданні питання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, площею 1,8720 га та 1,6912 га. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 и АДРЕСА_3 . за межами населеного пункту села Слобода Коломийського району Івано-Франківської області площею 1.8720 га та 1.6912 га. для подальшого укладення договору оренди земельної ділянки з цільовим призначенням - землі рекреації.

Ухвалою від 20 червня 2019 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків.

2 липня 2019 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява позивача та клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду, тож позивач виконав вимоги ухвали суду від 20 червня 2019 року.

В уточненому позові позивач звернувся до суду про визнання протиправними дії відповідача щодо не розгляду по суті заяв позивача про надання дозволу на розробку проектів землеустрою для відведення земельних ділянок, розташованих за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 за межами населеного пункту села Слобода Коломийського району Івано -Франківської області площею 1.8720 та 1.6912 га. землі рекреації, щодо переадресації (направлення за належністю) на головне управління Держгеокадастру Івано-Франківської області за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок площею 1.8720 га та 1,6912 га. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 и АДРЕСА_3 за межами населеного пункту села Слобода Коломийського району Івано-Франківської області площею 1,8720 га та 1.6912 га, землі рекреації, щодо неприйняття відповідного рішення, як результат розгляду його заяви від 6 листопада 2018 року про надання дозволу на розробку проектів землеустрою для відведення земельних ділянок, розташованих за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 за межами населеного пункту села Слобода Коломийського району Івано-Франківської області площею 1,8720 га та 1.6912 га, землі рекреації, зобов`язання відповідача розглянути на найближчому після набранням рішення суду законної сили, засіданні питання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, площею 1,8720 га та 1,6912 га. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 и АДРЕСА_3 . за межами населеного пункту села Слобода Коломийського району Івано-Франківської області площею 1.8720 га та 1.6912 га. для подальшого укладення договору оренди земельної ділянки з цільовим призначенням - землі рекреації.

Ухвалою від 3 липня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі № 200/7771/19-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

29 липня 2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. На підтвердження наданих заперечень відповідачем суду надано, зокрема, лист юридичного департаменту Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 21 грудня 2018 року вих. № 3-230/01-08/116, адресованого ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ), в якому позивачу роз`яснено положення чинного законодавства по суті його звернення.

Ухвалою від 1 серпня 2019 року суд витребував у відповідача додаткові докази по справі та запропонував позивачу надати суду письмові пояснення щодо отримання листа юридичного департаменту Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 21 грудня 2018 року вих. № 3-230/01-08/116 та пояснення стосовно змісту та обставин, викладених у цьому листі.

13 серпня 2018 року на адресу суду від позивача надійшла його відповідь на відзив, у якій, зокрема, надано пояснення на виконання ухвали суду від 1 серпня 2019 року, згідно якої позивач зазначеного листа від відповідача (юридичного департаменту)не отримував. Крім того, у відповіді на відзив

20 серпня 2019 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив, які зводились до того, що відповідач при розгляді заяви позивача від 6 листопада 2018 року діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема, як зазначив відповідач, зазначену заяву було розглянуто по суті та надано, з посиланням на вимоги чинного законодавства, повну і обґрунтовану відповідь листом Юридичного департаменту від 21 грудня 2018 року № 3-230/01-08/116. Також, до даного заперечення відповідачем було додано копію аркуша з Журналу реєстрації звернення громадян та повідомлено, що за відсутності фінансування всі поштові відправлення юридичний департамент відправляє поштовою кореспонденцією, тож лист від 21 грудня 2018 року № 3-230/01-08/116 було надіслано на адресу позивача, шляхом опускання конверта з наклеєними марками на адресному боці у поштову скриньку.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Позивач у позовній заяві зазначив, що ним було укладено договори купівлі-продажу з аукціону по продажу майна підприємства - банкрута, а саме нежитлових будівель бази відпочинку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Право користування земельною ділянкою, на якій розташовано придбані нежитлові приміщення та яка має цільове призначення землі рекреаційного призначення (обслуговування приміщень будинку відпочинку та дитячого табору) та розташована за межами населеного пункту села Слобода Коломийського району Івано-Франківської області , підтверджувалося відповідними договорами оренди землі від 17 грудня 2004 року. Позивач також відзначив, що прагнучи до виконання норм діючого законодавства в частині сплати податків та плати за оренду землі, неодноразово звертався до відповідача для отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для подальшого укладання договору оренди землі під нежитловими приміщеннями, що є у його власності. Проте, відповідач не вирішив це питання в межах наданих повноважень та протиправно спрямовував його звернення на розгляд до головного управління Держгеокадастру, які у свою чергу, тричі відповідали, що розгляд зазначеного питання не відноситься до компетенції цього органу. На думку позивача, невиконання Івано-Франківською державною обласною адміністрацією законних вимог, щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для подальшого укладання договору оренди землі під нежитловими приміщеннями, що є у його власності є порушенням діючого законодавства України та права вільно та без перешкод користуватися власністю.

Відповідач надав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовної заяви та просив су відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги поданих заперечень відповідач посилався на ……..

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Судом встановлено, що 17 грудня 2004 року між Слобідською сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області в особі сільського голови Кузенка Василя Дмитровича як орендодавцем та орендарем ПВКП Радуга , було укладено договори оренди землі. Згідно зазначених договорів, орендодавцю були передані земель ділянки несільськогосподарського призначення - для рекреаційного призначення (обслуговування приміщень будинку відпочинку та дитячого табору) площею 11257 кв.м., 20115 кв.м., 2091 кв.м., що розташовані на території Слобідської сільської ради (за межами населеного пункту) Коломийського району Івано-Франківської області.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається що 16 березня 2015 року було зареєстровано припинення юридичної особи Приватного виробничо-комерційного підприємства Радуга (ПВКП Радуга , код ЄДРПОУ 22190656), у зв`язку з визнанням її банкрутом.

Як зазначив позивач у позові 18 вересня 2014 року між ОСОБА_1 (покупець) та Приватним виробничо-комерційним підприємством Радуга , в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Бігуна Романа Дмитровича (продавець), який діяв на підставі ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2013 року було підписано договори купівлі - продажу майна з аукціону по продажу майна підприємства - банкрута. Згідно даних договорів, позивачем було придбано нежитлові будівлі бази відпочинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, а саме : центральний корпус загальною площею 903,2 м.кв.. спальний корпус загальною площею 562,1 м.кв., клуб загальною площею 168.5 м.кв.. нежитлова будівля котельні загальною площею 14,1 м.кв., нежитлова будівля спального корпусу, загальною площею 138,9 м. кв. нежитлова будівля адміністративного будинку площею 343,6 м.кв., будівля клубу площею 154,4 м.кв.

Перехід права власності на зазначені нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_3, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_2 підтверджується згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №№ 29662579, 29666176, 29664730, 29662202, 29664106 від 18 листопада 2014 року - відповідно.

15 серпня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати дозвіл на виготовлення нового проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, площею 10 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Окрім того, у даній заяві були зазначені обставини щодо набуття права власності на земельні ділянки, зокрема, повідомлено, що по факту підписання угод купівлі-продажу, позивач звернувся до сільської ради смт. Слобода для підписання договору оренди землі, на що було відмовлено у зв`язку з відсутністю повноважень, бо він не є стороною договору оренди від 17 грудня 20104 року та відповідно - не може ініціювати розірвання договору. Також, позивач повідомив про свої звернення 5 травня 2015 року до Коломийської районної державної адміністрації з клопотанням про вжиття заходів для припинення дії договору оренди від 17 грудня 2004 року, у відповідь на яке отримав інформацію про направлення відповідних матеріалі для розгляду реагування до Коломийської міжрайонної прокуратури, про результати розгляду якою не повідомлено до теперішнього часу. Крім того, у заяві від 15 серпня 2016 позивачем повідомлено, що Коломийською районною державною адміністрацією за результатами розгляду його питання про розірвання договору оренди землі від 17 грудня 2004 року надіслано відповідь, якою повідомлено, що відповідно до Земельного кодексу України, на момент укладання договору оренди землі від 17 грудня 2004 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності рекреаційного призначення належали обласній державній адміністрації, а обласною державною адміністрацією не приймалося розпорядження, щодо передачі ПВКП Радуга земельних ділянок в оренду. На підставі зазначеного, позивач просив відповідача дане питання та у зв`язку з тим, що проект землеустрою до договору оренди від 17 грудня 2004 року та матеріали другого договору, дата та номер, якого невідомі - втрачено попереднім власником нерухомості, просив надати дозвіл на виготовлення нового проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, площею 10 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 .

У відповідь листом від 30 серпня 2018 року № 3-20/2634 позивача поінформовано, що розгляд його звернення належить до компетенції Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та відповідно направлено за належністю.

Листом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 20 вересня 2016 року вих. № 408/05/03 позивачу надано відповідь на його заяву від 15 серпня 2016 року. У зазначеному листі позивачу повідомлено, що розгляд питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою можливий при виконанні усіх вимог, встановлених частиною 2 статті 123 Земельного кодексу, у тому числі зазначення цільового призначення земельної ділянки та долучення графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

21 листопада 2016 року позивач повторно звернувся на адресу Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Як вбачається з наявних матеріалів справи, до зазначеної заяви позивачем було додано викопіювання із проекту формування території і встановлення меж Слобідської сільської ради.

Згідно листа Об`єднаної територіальної громади Коломийського району Печеніжської селищної ради Івано-Франківської ради від 10 листопада 2017 року вих. № 827/02-72/212 позивача попереджено про необхідність вжиття заходів щодо впорядкування використання земельної ділянки та про кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.

Наявними матеріалами справи також підтверджується, що 11 квітня 2018 року позивач звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якої були надані такі документи:

1. Свідоцтва на право власності на нерухоме майно - 4 арк.

2. Витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - 6 арк.

3. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області по справі 909/1432/14 від 12 лютого 2015 року - 3 арк.

4. Договір оренди землі від 17 грудня 2004 року з планом земельної ділянки - 5 арк.

5. Рішення Слобідської сільської ради від 10 листопада 2004 року про передачу в оренду 3,3463 га - 1 арк.

6. Викопіювання із проекту формування території і встановлення меж Слобідської сільської ради.

7. Витяг з ЄДРЮФОП про ліквідацію попереднього землекористувача на 7 арк.

18 квітня 2018 року позивача поінформовано про направлення вищезазначеної заяви на розгляд за належністю до Головного управління Держгеокадастру (лист вих. № 3-20/782).

Головним управлінням Держгеокадастру за результатами розгляду заяви позивача від 11 квітня 2018 року було надано відповідь (лист від 14 травня 2018 року вих. № 0-9-0.6-2983/0/2-18), у якій зазначено, що згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, картографічною основою Державного земельного кадастру є ортофотоплани та повідомлено, що матеріали додані до клопотання знаходяться в облдержадміністрації.

У відповідь на зазначений лист позивачем 18 червня 2018 року до Головного управління Держгеокадастру додатково надіслано викопіювання з проекту формування території га встановлення меж, план земельної ділянки, копії договорів оренди землі, попередніх власників. Також, позивач просив надати дозволи на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, площею 1.8720 га та 1.6912 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 и АДРЕСА_3 , цільове призначення - землі рекреації.

6 липня 2018 року (лист вих. № 3-53-7/0-485/0/20-18) Головним управлінням Держгеокадастру на адресу позивача надано відповідь, згідно якої вирішення питання, заявленого у зверненні позивача не відноситься до компетенції Головного управління, а є виключною компетенцією обласної державної адміністрації.

18 липня 2018 року позивач повторно звернувся на адресу Головного управління Держгеокадастру із заявою, у якій просив надати дозвіл на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, площею 1.8720 га та 1,6912 га, додавши необхідні документи.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру від 29 серпня 2018 року № 13-9-0.6-5224/0/2-18 земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина 5 статті 116 Кодексу). Також, позивачу зауважили, що згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, картографічною основою Державного земельного кадастру є ортофотоплани. Таким чином, згідно наданої відповіді, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок площею 1,8720 га та 1,6912 га буде можливим у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством України. При цьому, позивачу повідомлено, що матеріали додані до клопотання знаходяться в облдержадміністрації.

6 листопада 2018 року позивач повторно звертається на адресу відповідача із письмовою заявою. У даній заяві позивач просить відповідача повторно (вчетверте) надати відповідний дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, цільове призначення - землі рекреації та додатково (повторно) надсилає викопіювання з проекту формування території та встановлення меж, оригінали яких вже тричі надсилалися на адресу відповідача. Крім того, позивач просив не переправляти дану заяву до Головного управління Держгеокадастру в області, оскільки цей орган повідомив, що розгляд даного питання не відноситься до їх компетенції.

Згідно листа відповідача від 15 листопада 2018 року № 3-20/1852 зазначену заяву позивача відповідачем було скеровано за належністю на розгляд Головним управлінням Держгеокадастру.

Не погоджуючись із діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку виниклим правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом статті 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною 1 статті 35 Земельного кодексу України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Нормами абзацу 1 частини сьомої статті 118 ЗК України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Таким чином, Земельний кодекс України визначає чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не є спірним питанням у справі усі заяви позивача були розглянуті в порядку Закону України Про звернення громадян .

Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР Про звернення громадян регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення (надалі - Закон № 393).

Згідно з нормами статті 1 зазначеного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян, відповідно до вимог статті 3 Закону № 393 слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Нормами статті 18 Закону № 393 передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно з положеннями статті 19 Закону № 393 органи державної влади, їх працівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечити поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Пунктом 1 Указу Президента України Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування від 07 лютого 2008 року №109/2008 постановлено Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов`язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України Про звернення громадян , упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз`яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з`ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків щодо розгляду звернень громадян.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Суд зазначає, що в межах заявлених позовних вимог спірним питанням у справі є визначення правомірності не розгляду/перенаправлення саме заяви позивача від 6 листопада 2018 року , про що також зауважує відповідач у наданому відзиві. Проте, в силу вимог статті 9 КАС України суд не позбавлений дослідити усі наявні матеріали справи, зокрема щодо правомірності розгляду, своєчасності та повноти надання відповідей на попередні заяви позивача. Зазначені дії суду будуть відповідати вимогам статті 13 Конвенції та необхідності ефективного захисту порушеного права позивача.

Так, судом встановлено, що відповідачем не в повному обсязі розглянуто заяву позивача від 15 серпня 2016 року, у якій позивачем, серед іншого (питання надання дозволу на розробку проектів землеустрою) ставилося питання щодо порядку та можливості припинення договорів оренди землі від 17 грудня 2004 року, що укладалися попередніми власниками. У зазначеній заяві позивачем відповідача було повідомлено про таке:

По факту підписання угод купівлі - продажу, ми звернулися до сільської ради смт. Слободи, для підписання договору оренди землі, на що нам було відмовлено у зв`язку з відсутністю повноважень, як з їх сторони, так і з нашої, бо я не є стороною договору оренди від 17 грудня 20104 року, та не можу ініціювати розірвання договору. На момент звернення ГІВКП Радуга вже було ліквідовано. Рекомендовано звернутися до Коломийської районної державної адміністрації. 05.05.2015 року я звернувся до Коломийської районної державної адміністрації з клопотанням вжити заходи для припинення дії договору оренди від 17 грудня 2004 року. 05 червня 2015 року від Коломийської районної державної адміністрації та надійшла відповідь, де зазначалося, що матеріали для розгляду та відповідного /реагування направлені до Коломийської міжрайонної прокуратури. Про результати розгляду питання прокуратурою - не повідомлено до теперішнього часу. 17 січня 2016 року я повторно надіслав запит до Коломийської районної державної адміністрації с запитом про результати розгляду питання про розірвання договору оренди землі від 17 грудня 2004 року. 26.02.2016 року надіслано відповідь, згідно якої повідомлено, що відповідно до Земельного кодексу України, на момент укладання договору оренди землі від 17 грудня 2004 року, повноваження, щодо розпорядження земельними ділянками державної власності рекреаційного призначення належали обласній державній адміністрації, а обласною державною адміністрацією не приймалося розпорядження, щодо передачі ПВКП Радуга земельних ділянок в оренду. .

Натомість, відповідачем відповідь листом від 30 серпня 2016 року вих. № 3-20/2634 позивачу повідомлено лише про направлення його заяви на розгляд за належністю до головного управління Держгеокадастру та питання про підстави про порядок розірвання договорів оренди земельних ділянок у цьому листі визначене не було. Зазначене свідчить про неповне надання відповіді та порушення вимог законодавства про звернення громадян.

Проте, на наявність цих договорів оренди (їх дію) як на підставу для відмови у розгляді питання про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок, у подальшому посилається відповідач як у відзиві, так і у наданому суду листі юридичного департаменту від 21 грудня 2018 року.

Щодо листа юридичного департаменту Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 21 грудня 2018 року вих. № 3-230/01-08/116 суд вважає за необхідне окремо відзначити наступне.

По-перше, суд наголошує на відсутності доказів направлення відповідачем зазначеного листа позивачу, що не спростовується наданим відповідачем на адресу суду витягом з Журналу реєстрації звернення громадян. Все це дає суду підстави для обґрунтованих сумнівів щодо часу створення/погодження зазначеного листа.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов`язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Однак, презумпція винуватості не є абсолютною. Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів. Отож застосування принципу презумпції винуватості суб`єкта владних повноважень

По-друге, подальший розгляд (надання цієї відповіді) на заяву позивача від 6 листопада 2018 року після того, як цю заяву було спрямовано до Головного управління Держгеокадастру не відповідає позиції відповідача, викладеній у відзиві. Адже, нормами чинного законодавства у сфері звернення громадян не передбачено обов`язку надання відповіді після направлення заяви за належністю у випадку відсутності компетенції щодо порушеного у заяві питання.

Крім того, суд зазначає, що як вбачається з наявних матеріалів справи, у численних листах-відповідях Головного управління Держгеокадастру, що були надані позивачу у відповідь на скеровані відповідачем заяви, неодноразово вказувалось на відсутність повноважень зазначеного органу щодо розгляду/вирішення питань, порушених у заявах позивача. Про наявність цих листів та викладену у них позицію відповідач був обізнаний.

Суд погоджується із позицією Головного управління Держгеокадастру щодо віднесення повноважень надання позивачеві дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих поза межами с. Слобода до кола повноважень відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог Закону України від 6 вересня 2012 року № 5245-VI (надалі Закон 5245-VI) Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який набрав чинності з 1 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Пунктом 6 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади щодо передачі у власність або користування земельних ділянок за межами та в межах населеного пункту, а саме:

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до положень частини 3 статті 7 Закону № 393 звернення громадян пересилається за належністю виключно у тому випадку якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень.

Таким чином, суд доходить висновку щодо протиправності дій відповідача щодо перенаправлення заяви позивача до Головного управління Держгеокадастру. Отже, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що із заяви позивача від 6 листопада 2018 року не вбачається дотримання вимог чинного законодавства щодо форми та порядку подання відповідної заяви, що стало підставою для розгляду даної заяви в порядку Закону України Про звернення громадян . Отже, заявлена вимога позивача про визнання дій відповідача щодо неприйняття відповідного рішення, як результат розгляду заяви позивача від 6 листопада 2018 року про надання дозволу на розробку проектів землеустрою для відведення земельних ділянок є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, суд враховує, що необхідні документи надавалися та перебувають у володінні відповідача та відповідно - можуть та повинні бути враховані ним при повторному розгляді заяви позивача від 6 листопада 2018 року та вирішення питання про надання відповідного дозволу.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. У такому випадку, суд може лише зобов`язати певний орган повторно розглянути заяву, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті відповідного рішення/вчинення дії.

Таким чином, вимога позивача про зобов`язання відповідача розглянути на найближчому після набранням рішення суду законної сили, засіданні питання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, площею 1,8720 га та 1,6912 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 и АДРЕСА_3 , за межами населеного пункту села Слобода Коломийського району Івано-Франківської області площею 1, 8720 га та 1,6912 га, для подальшого укладення договору оренди земельної ділянки з цільовим призначенням - землі рекреації підлягає частковому задоволенню. А саме, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 6 листопада 2018 року про на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, площею 1,8720 га та 1,6912 га. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 и АДРЕСА_3 . за межами населеного пункту села Слобода Коломийського району Івано-Франківської області площею 1.8720 га та 1.6912 га. для подальшого укладення договору оренди земельної ділянки з цільовим призначенням - землі рекреації, із врахуванням раніше поданих для отримання відповідного дозволу документів та з урахуванням правової позиції суду, наданої у цьому рішенні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Судовий збір позивачем був сплачений на загальну суму 1536 грн. 80 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір, пропорційно частині задоволених вимог, у розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 20567921, 76004, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. М. Грушевського, 21) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо перенаправлення заяви ОСОБА_1 від 6 листопада 2018 року до Головного управління Держгеокадастру Івано-Франківської області.

Зобов`язати Івано-Франківську обласну державну адміністрацію (код ЄДРПОУ 20567921, 76004, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. М. Грушевського, 21) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 6 листопада 2018 року про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, площею 1,8720 га та 1,6912 га. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 и АДРЕСА_3 за межами населеного пункту села Слобода Коломийського району Івано-Франківської області площею 1.8720 га та 1.6912 га. для подальшого укладення договору оренди земельної ділянки з цільовим призначенням - землі рекреації із врахуванням раніше поданих для отримання відповідного дозволу документів та з урахуванням правової позиції суду, наданої у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 20567921, 76004, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. М. Грушевського, 21) судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 3 вересня 2019 року. Повне судове рішення складено 3 вересня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар