Рішення

від 19.08.2019 по справі 915/1576/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року Справа № 915/1576/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьбудресурс» , вул. Енергобудівників, 15, кв. 9, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., 55001 (код ЄДРПОУ 40812723)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства «Респект Бізнес» , вул. Артилерійська, 19/3, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 30083568)

про стягнення грошових коштів в сумі 71 172, 95 грн.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Південьбудресурс» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства «Респект Бізнес» грошові кошти в сумі 71 172, 95 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути судові витрати в розмірі 1 921, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 18.07.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.07.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 19.08.2019 року.

Сторони явку повноважних представників в судові засідання 18.07.2019 року та 19.08.2019 року не забезпечили. Про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 43-44).

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 18.07.2019 року, надіслана на адресу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьбудресурс» , вул. Енергобудівників, 15, кв. 9, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., 55001 повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти «адресат відсутній» (арк. 52-54).

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 18.07.2019 року, надіслана на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства «Респект Бізнес» , вул. Артилерійська, 19/3, м. Миколаїв, 54030 повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти «за закінченням терміну збеерігання» (арк. 55-57).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвали направлялись на адреси позивача та відповідача, вказані в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвали про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідач обізнаний про розгляд справи в суді, що підтверджується клопотаннями відповідача про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 11796/19 від 15.07.2019 року) та про відкладення розгляду справи (вх. № 11962/19 від 18.07.2019 року) (арк. 45, 48).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.

В судовому засіданні 19.08.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а саме: зобов`язань щодо оплати за поставлений товар та надані супутні послуги. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 181, 193 ГК України, ст. 202, 207, 526, 530, 610, 611, 626, 638 ЦК України.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар лист сталевий 8,0 мм у кількості 1,706 т та сітку н/ж свар. чар. у кількості 60 м.кв. на загальну суму 61 772, 75 грн., що підтверджується видатковою накладною № 12 від 05.04.2019 року на суму 32 132, 51 грн. (арк. 12) та видатковою накладною № 13 від 05.04.2019 року на суму 29 640, 24 грн. (арк. 14), а також податковими накладними (арк. 13, 15).

Товар отримано представником відповідача директором Моспаненко О.В. на підставі довіреності № 16 від 05.04.2019 року (строк дії довіреності до 14.04.2019 року) (арк. 16). Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором Виробничо-комерційного підприємства «Респект Бізнес» є ОСОБА_1 (арк. 29-34).

Крім того, позивачем відповідачу було надано супутні послуги з лазерної різки на суму 9 400, 20 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт № 1 від 05.04.2019 року, який підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками сторін (арк. 10), а також податковою накладною (арк. 11).

У вищевказаних видаткових накладних, а також акті виконання робіт (надання послуг) підставою поставки та надання послуг зазначено основний договір, проте договір у письмовій формі між сторонами не укладався, про що вказано позивачем в позовній заяві та не спростовано матеріалами справи.

30.05.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 35/1 від 29.05.2019 року, в якій позивач вимагав сплатити грошові кошти в сумі 71 172, 95 грн. (арк. 17-18). Факт направлення вимоги підтверджується копією фіскального чеку, поштової накладної та опису вкладення (арк. 19-20).

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості товару та наданих послуг і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до ст. 11 ЦК України, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України ззобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару, а також надання позивачем та прийняття відповідачем супутніх послуг за вказаними вище видатковими накладними та актом виконання робіт (надання послуг) свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару та надання послуг (супутніх послуг) на підставі усної домовленості шляхом підтвердження прийняття до виконання, відтак, в силу ст. 712 та 901 ЦК України, істотними умовами договору поставки та надання послуг є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у названих документах.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його зобов`язання з оплати товару та наданих послуг, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар в сумі 71 172, 95 грн. (32 132, 51 грн. + 2229 640, 24 грн. + 9 400, 20 грн.).

Відповідно до ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України) .

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказано вище, 30.05.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 35/1 від 29.05.2019 року, в якій позивач вимагав сплатити грошові кошти в сумі 71 172, 95 грн. (арк. 17-18). Факт направлення вимоги підтверджується копією фіскального чеку, поштової накладної та опису вкладення (арк. 19-20).

Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 року № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за отриманий товар в сумі 61 772, 75 грн. є таким, що настав та відповідач повинен був оплатити товар негайно після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто у даному випадку з моменту прийняття товару та підписання видаткових накладних від 05.04.2019 року.

Натомість, як встановлено судом вище, підписаний сторонами акт виконаних робіт № 1 від 05.04.2019 року не містить відомостей про строки, в які відповідач повинен виконати свої зобов`язання з оплати позивачу вартості наданих послуг з лазерної різки.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 35/1 сплатити грошові кошти в сумі 71 172, 95 грн., яка складається з суми заборгованості за поставлений товар та боргу з оплати вартості послуг з лазерної різки. Вимога не була вручена відповідачу під час доставки (08.06.2019 року) та 19.06.2019 року була направлена підприємством поштового зв`язку у зворотному напрямку, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (поштове відправлення № 5500216710836) (арк. 65).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача щодо сплати коштів за надані послуги з лазерної різки у розмірі 9 400, 20 грн. настав 08.06.2019 року та мав бути виконаний відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України у семиденний строк, тобто з 09.06.2019 року по 17.06.2019 року включно (з урахуванням вихідних днів). З 18.06.2019 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Однак, у встановлений строк грошові кошти в сумі 9 400, 20 грн. відповідачем не сплачені. Доказів сплати коштів суду не подано.

Господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред`явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з`ясовано, що таку вимогу пред`явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов`язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов`язання настав до прийняття рішення по суті справи (п. 1.7-1 постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 71 172, 95 грн. (32 132, 51 грн. + 2229 640, 24 грн. + 9 400, 20 грн.), строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо стягнення заборгованості за отриманий товар та супутні послуги з лазерної різки в загальній сумі 71 172, 95 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 1 921, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Щодо витрат на правову допомогу, то слід зазначити, що позивач просив суд стягнути з відповідача 7 500 грн. - витрат на професійну правову допомогу.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:

- договором про надання правової допомоги № 25/1-2019 від 23.05.2019 року, укладеним між адвокатом Смірновим Олександром Олеговичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Південьбудресурс (арк. 22-26);

- актом № 2 виконаних робіт від 07.06.2019 року по договору від 23.05.2019 року про надання правової допомоги № 25/1-2019 на суму 7 500 грн. (арк. 27);

- рахунком № 2 від 23.05.2019 року на суму 7 500, 00 грн. (арк. 28);

- ордером МК № 023446 від 23.05.2019 року (арк. 21);

- банківською випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року (арк. 60).

Відповідно до акту виконаних робіт № 2 від 07.06.2019 року адвокатом надано клієнту (позивачу) правову допомогу: первісна консультація, визначення можливих способів захисту порушеного права; збір та аналіз доказів у справі; підготовка позовної заяви; виготовлення та засвідчення копій документів, що додаються до позовної заяви; комплекс дій, передбачених ГПК України, пов`язаний з пред`явленням позову (у т.ч. оформлення конвертів, відправка поштової кореспонденції).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судом враховано, що відповідач жодним чином не заперечував та не заявляв про неспівмірність розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими понесені ТзОВ Південьбудресурс судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500, 00 грн., які в повному обсязі підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства «Респект Бізнес» , вул. Артилерійська, 19/3, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 30083568) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьбудресурс» , вул. Енергобудівників, 15, кв. 9, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., 55001 (код ЄДРПОУ 40812723):

- 71 172, 95 грн. (сімдесят одна тисяча сто сімдесят дві грн. 95 коп.) - грошових коштів;

- 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору;

- 7 500, 00 грн. (сім тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.08.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш