Рішення

від 29.07.2019 по справі 183/5051/16

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5051/16

№ 2/183/81/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

при секретарі судового засідання Пащенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства ДІАН-Д , голови Фермерського господарства ДІАН-Д Доценка Дмитра Федоровича, про:

розірвання договору оренди земельної ділянки, від 04 квітня 2002 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством ДІАН-Д , щодо оренди земельної ділянки, площею 3,620га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ФГ ДІАН-Д - Бутенко А.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,-

в с т а н о в и в:

09.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ Діан-Д , голови фермерського господарства Діан-Д - Доценка Д.Ф., в якому просить розірвати Договір оренди землі, від 04 квітня 2002 року, укладений між ним та відповідачем щодо оренди земельної ділянки, площею 3,620га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначає, що йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 25.02.2002 року належить земельна ділянка площею 3,620 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

04.04.2002 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки, у відповідності до якого земельну ділянку передано в оренду строком на 50 років, за її користування орендар щорічно зобов`язався сплачувати орендну плату у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки, розмір якої може змінюватися.

Між тим, позивач наполягає на тому, що відповідач систематично не виконує взяті на себе зобов`язання щодо щорічної виплати орендної плати у визначеному у договорі розміру, що є підставою для його розірвання, відповідно до п. д ч.1 ст. 141 ЗК України.

12 вересня 2016 року у справі було відкрито провадження суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьоновим Д.І., після повторного автоматизованого розподілу справа передана в провадження судді Майної Г.Є. (а.с. 189), а в зв`язку з закінченням її повноважень, - справа передана в провадження судді Сороки О.В.

Справа у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

У запереченнях на позов голова Фермерського господарства Діан-Д позов не визнав, звернув увагу суду на те, що 04 квітня 2002 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди зазначеної вище земельної ділянки, який був посвідчений в Новомосковській районній державні нотаріальній конторі, зареєстрований в реєстрі за № 1169. Договір укладено на строк - 50 років. 19 березня 2002 року між позивачем та відповідачем була укладена письмова угода, яка власноручно написана ОСОБА_1 про виплату орендної плати за всі 50 років користування земельної ділянки, що складає 2% від суми державного акту, позивач у розписці зазначив, що не має жодних претензій. На протязі дії договору оренди позивач жодного разу не звертався з вимогами щодо виплати орендної плати, а тому просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 30-31).

Ухвалою суду від 28 грудня 2016 року по справі призначено комплексну судово-почеркознавчу експертизу щодо часу складення розписки від 19 березня 2002 року та підпису у ній (а.с. 78,79).

Ухвалою суду від 20 жовтня 2017 року по справі призначено комплексну судово-почеркознавчу експертизу (а.с. 147-148), проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.

У відповідності до висновку № 23015 судово-технічної експертизи документів від 01.12.2017 року встановити час виконання рукописного записів та підпису, що нанесені пастою (пастами) для кулькових ручок, у наданій на дослідження розписці не виявляється можливим через відсутність спеціального обладнання (а.с. 155-160).

У відповідності до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 23015/7510 від 29.03.2018 року, підпис від імені ОСОБА_1 в розписці від 19.03.2002 року, а також рукописний текст розписки від імені ОСОБА_1 виконаний позивачем ОСОБА_1 (а.с. 166-180).

За результатами підготовчого провадження ухвалою суду 27 лютого 2019 року справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав, надав пояснення про те, що при укладенні та посвідченні договору оренди від його імені за довіреністю діяла інша особа, саме тому у нього був відсутній екземпляр договору оренди, саме тому він не був ознайомлений з його умовами. Позивач не заперечував тієї обставини, що розписка від 19.03.2002 року складена ним та підписана ним, однак грошові кошти, а саме орендну плату за 50 років він не отримував, ОСОБА_2 передав йому лише 1000 грн., і з моменту укладення договору оренди щорічно не виплачував орендну плату у визначеному договорі розмірі, тому наполягав на розірванні договору оренди.

Представник відповідача ФГ Діан-Д - Бутенко А.В. в судовому засіданні позов не визнав, надавши суду пояснення про те, що голова Фермерського господарства Діан-Д виплатив позивачеві орендну плату за користування землею за 50 років у розмірі 47000 грн., про що позивач власноручно написав розписку та на протязі тривалого часу не мав заперечень щодо умов договору оренди.

Голова ФГ Діан-Д ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, звернув увагу, що ним виконані всі зобов`язання за договором оренди землі, позивач отримав кошти за оренду землі за всі 50 років, на підтвердження виконання умов договору власноручно написав розписку.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Суду надано копію Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , що був виданий 25 лютого 2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією, у відповідності до якого ОСОБА_1 , на підставі розпорядження голови Новомосковської РДА від 19.02.2002 року № 112, являється власником земельної ділянки площею 3,620 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с. 10). Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 , про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 11).

04 квітня 2002 року між ОСОБА_5 , який діяв за довіреністю від ОСОБА_1 та Фермерським господарством Діан-Д в особі його голови ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений Крутько Л.П., держаним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1169 (а.с.32,33).

Відповідно до умов договору, позивач надав відповідачу в користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,620 га., договір укладено строком на 50 років, починаючи з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до розділу 4 Договору Відповідач зобов`язався сплачувати позивачу щороку орендну плату у грошовій формі, у розмірі 2,00% від грошової оцінки землі.

Сторонами договору було погоджено підстави для зміни розміру, порядку, строків та умов виплати орендної плати.

04 квітня 2002 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 38).

На підтвердження доказів виплати орендної плати за 50 років відповідачем надано розписку, у відповідності до якої ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 орендну плату у розмірі 46081 грн. (а.с. 35).

Крім того, на підтвердження виплати орендної плати позивачеві у зазначеному розмірі, відповідачем надано копію видаткового касового ордеру, та копію касової книги, які не містять підпису позивача про отримання грошових коштів у касі підприємства (а.с. 225-226).

У відповідності до висновку № 23015 судово-технічної експертизи документів від 01.12.2017 року встановити час виконання рукописного записів та підпису, що нанесені пастою (пастами) для кулькових ручок, у наданій на дослідження розписці не виявляється можливим через відсутність спеціального обладнання (а.с. 155-160).

У відповідності до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 23015/7510 від 29.03.2018 року, підпис від імені ОСОБА_1 в розписці від 19.03.2002 року, а також рукописний текст розписки від імені ОСОБА_1 виконаний позивачем ОСОБА_1 (а.с. 166-180).

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до даних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Вимогами ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Ст.2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.15 Закону України Про оренду землі відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Зазначеною нормою закону також передбачено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України Про оренду землі встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Так, умовами підписаного між сторонами Договору (п.6) встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; за закінченням строку оренди, у разі невиконання умов договору однією зі сторін, передбачених Договором.

Такої згоди між сторонами судом не встановлено, наявність державної реєстрації оренди земельної ділянки з відповідачем у встановленому законом порядку не скасована, зазначений договір не визнаний не дійсним.

Договором визначено, що його розірвання в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є лише випадки визначені законом.

Як зазначалося вище, Договір оренди землі визначає одну складову орендної плати, якою є: орендна плата у грошовій формі 2,00% від грошової оцінки землі.

П.3 ч.1 ст.3 ЦК України визначає однією з загальних засад цивільного законодавства - свободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України).

Укладений між сторонами договір, що зареєстрований у встановленому порядку, не містить доказів про врегулювання порядку виплати орендної плати одноразово за всі 50 років користування землею, навпаки містить порядок виплати орендної плати один раз на рік.

Крім того, подана позивачем розписка, яка складена та підписана позивачем до реєстрації договору оренди - 19.03.2002 року, не звільняє відповідача від доказування виплати орендної плати позивачеві, в спосіб, передбачений законом та договором, а касовий ордер не може бути розцінений судом, як належний доказ виплати такої орендної плати за відповідним договором саме ОСОБА_1 , оскільки не містить власноручних підписів на первинних бухгалтерських документах, таких як відомості про виплату орендної плати тощо.

Ч.1 ст.14 ЦК України визначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз наведених вище норм закону дає суду підстави для розірвання договору оренди, в зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати, визначеної договором у розмірі 2% річних від грошової оцінки земельної ділянки щороку.

Суду, в силу ст. 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів виконання відповідачем таких істотних умов договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про систематичну несплату визначеної Договором орендної плати, що являється підставою для задоволення позову в цій частині та розірвання договору оренди, укладеного між сторонами.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати на користь позивача понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 580 грн. (т.с. а.с. 4).

Керуючись ст.ст. 12,76-82,89,141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства ДІАН-Д , голови Фермерського господарства ДІАН-Д Доценка Дмитра Федоровича, - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, від 04 квітня 2002 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та Фермерським господарством ДІАН-Д (код ЄДРПОУ 21914247), посвідчений 04 квітня 2002 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Л.П. Крутько, зареєстрований в реєстрі за № 1169, щодо оренди земельної ділянки, площею 3,620 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Стягнути з Фермерського господарства ДІАН-Д (код ЄДРПОУ 21914247) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 580 грн. (п`ятсот вісімдесят грн.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сорока О.В.