Постанова

від 02.09.2019 по справі 826/13824/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13824/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "Газінвестпроект" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "Газінвестпроект" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2018 №№ 00009631402, № 00009641402, 00009651402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 27.04.2018 по 21.05.2018 року ГУ ДФС у м. Києві було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Будівельно-проектна компанія "Газінвестпроект" (код ЄДР 36470766) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 за результатами якої складено акт перевірки від 29.05.2018 № 353/26-15-14-02-05/36470766 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1, пп. 139.2.2 п.139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 7 006 452 грн., п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 152 632 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 4 120 584 грн.

На підставі акту перевірки було прийнято податкові повідомлення рішення від 11.06.2018 №00007111402, №00007121402, №00007131402.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, направивши скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 09.08.2018 № 26052/6/99-99-11-01-01-25 були скасовані податкові повідомлення рішення від 11.06.2018 №00007111402, №00007121402, №00007131402, в частині, що стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ "ДЕЛЛ КОМ", ТОВ "НК "ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ", ТОВ "ТЕКС ХАУЗ", ТОВ "ЄВРОПА ДЕЙЗ", ТОВ "ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ", ТОВ "ВІЗЕЙР", ТОВ "ТЕХАС ТРЕЙД", ТОВ "УКРПРОМ-ОБЛАДНАННЯ", ТОВ "АРМАДА ФІНАНС", ТОВ "МІЛТ", ТОВ "АПЕКС ЛТД", ТОВ "МАЗАРОКС".

В подальшому, відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення від 14.08.2018:

- № 00009631402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 2 896 500 грн. за податковим зобов`язанням та 1 448 250 грн. за штрафними санкціями;

- № 00009641402, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на 623 450 грн. за податковим зобов`язанням та на 311 725 грн. за штрафними санкціями;

- № 00009651402, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 201 189 грн. (декларація за грудень 2018 від 19.01.2018 № 9296404747).

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила позивача на звернення до суду з адміністративним позовом.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Беручи до уваги, що рішенням Державної фіскальної служби України від 09.08.2018 № 26052/6/99-99-11-01-01-25 частково скасовані попередні податкові повідомлення рішення від 11.06.2018, оскаржувані рішення стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ "ДОБРАЛЮКС", ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ", ТОВ "ВОРК ТАУН", ТОВ "СОЦБУДТРАНС", ТОВ "ГРАНТ СТРІМ", ТОВ "ВЕСТЕРНС".

Щодо взаємовідносин з ТОВ "ДОБРАЛЮКС" (код ЄДР 40452402) суд зазначає наступне.

Як зазначено в Акті перевірки (т.1, а.с. 22), між позивачем та ТОВ "ДОБРАЛЮКС" було укладено договір на транспортні послуги № 0201-2017 від 02.01.2017. Відповідно до його умов контрагент (виконавець) зобов`язався надати транспортні послуги з перевезень вантажів згідно заявки замовника (позивача). Вартість послуг складається згідно перевезеного вантажу.

Крім того, між цими особами також укладено договір поставки № 0501/17 від 05.01.2017 щодо узгоджених партій товару. Найменування, одиниці обліку, кількість та асортимент вказуються у накладній. Ціна товару встановлюється на момент його відвантаження та відображається у рахунках. Поставка здійснюється за рахунок постачальника. Розрахунки за кожну партію здійснюються у безготівковому порядку.

Відповідно до умов зазначених договорів було видано наступні видаткові накладні (акти виконаних робіт):

від 30.01.2017 - транспортні послуги за січень 2017 - 60 766,00 грн. з ПДВ, ПДВ - 10 127,67 грн.;

від 26.01.2017 - поставка бактерициду Кристал 100, Поліакриламід - на суму 296 292,00 грн. з ПДВ - 49 382,00 грн.;

від 11.01.2017 - поставка мастила різьбового МР-02 на суму 1 319 760 грн. з ПДВ - 219 960,00 грн.;

від 10.01.2017 - поставка мастила різьбового МР-02 на суму 1 474 831,00 грн. з ПДВ - 245 805,30 грн.,

всього на 3 151 649,90 грн. з ПДВ - 525 274,97 грн.

Зазначено, що розрахунки проводились в безготівковій формі. Станом на 31.12.2017 обліковується кредиторська заборгованість перед контрагентом у сумі 2 680 468,62 грн.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що в ЄДРСР наявна ухвала слідчого судді по справі № 643/10206/17 від 11.08.2017 згідно якої, контрагент входить до складу фіктивних підприємств. Надалі, в Акті перевірки зазначено (т.1. а.с. 24), що під час допиту директора ТОВ "ДОБРАЛЮКС" Особа-2 пояснив, що вказане підприємство він оформив за грошову винагороду на прохання малознайомого громадянина на ім`я ОСОБА_1, крім того пояснив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Добролюкс" він не має, договори не вкладав та не підписував. Надалі, відповідач продовжує цитувати в Акті перевірки витяг з ухвали слідчого судді "В ході досудового розслідування встановлені фінансово-господарські відносини між ТОВ "Добролюкс" та…. "фіктивність" яких підтверджена допитом в якості свідка директора ТОВ "Добролюкс" ОСОБА_2".

Саме на таких обставинах ґрунтуються висновки Акту перевірки стосовно взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ", в Акті перевірки зазначається, що відповідно до рахунків-фактур контрагентом оформлено наступні видаткові накладні (акти виконаних робіт):

від 21.02.2017 - поставка масла різьбового МР-02 на суму 2 138 011,20 грн. з ПДВ - 356 335,20 грн.;

від 21.02.2017 - поставка кислоти олеїнової, Неонол 9-10, Продукт (піногасник) EROL, 530 SX, нітрилотриметилфосфонова кислота - на суму 938 760 грн. з ПДВ - 156 460 грн.,

всього - на суму 3 076 771,20 грн. з ПДВ - 512 795,20 грн.

Надалі відповідач зазначає в Акті перевірки на ухвалу слідчого судді від 08.04.2018 у справі № 646/8726/17 відповідно до якої, за версією слідства, підозрюваний ОСОБА_2 причетний до створення, організації та діяльності низки фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ" (код 41039118), які використовувалися ним з метою надання послуг з незаконного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, шляхом проведення "безтоварних" операцій, що підтверджується матеріалами негласних слідчо-розшукових дій, показаннями свідків у кримінальному провадження, протоколом огляду речей та документів.

Наведені обставини покладені в основу висновків Акті перевірки та оскаржуваних рішень.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ВОРК ТАУН" (код 41135162) відповідач зазначає, що між позивачем та вказаним товариством укладено договір поставки № 2604/17 від 26.04.2017. Оформлення поставки здійснюється за накладними, де узгоджується номенклатура та ціна. Поставка здійснюється за рахунок постачальника. Виходячи із наведеного змісту, договір має звичайні умови поставки.

Між сторонами оформлено накладні (акти виконаних робіт):

від 22.05.2017 на суму 463 199,99 грн. з ПДВ 77200,00 грн. (номенклатура - мастило різьбове МР-02 (рутол);

від 22.05.2017 на суму 474 200,99 грн. з ПДВ 79033,50 грн. (номенклатура - мастило різьбове МР-02 (рутол);

від 12.05.2017 на суму 163 200,00 з ПДВ 27 200 грн. (номенклатура поставки - Кальматант "ECO-mix", Ксантанова камідь (Біополімер), Бактерицид Кристал 1000);

від 03.05.2017 - на суму 321 600 грн. з ПДВ - 53 600 грн., (номенклатура поставки - Поліакриламід, Нитрилотриметилфосфонова кислота (НТФК), Моноетанолоамід);

від 03.05.2017 - на суму 335 386,01 грн. з ПДВ - 55 897,67 грн., (номенклатура поставки - Поліакриламід, Кальматант "ECO-mix", Етиленгліколь);

від 03.05.2017 - на суму 344 847,12 грн. з ПДВ 57 474 грн. (номенклатура - каністра поліетиленова 20 л., Продукт (піногасник) EROL, 530 SX, поліакриламід, неонол 9-10, кислота олеїнова);

від 03.05.2017 - на суму 317 652,00 грн. з ПДВ 52 992 грн. - поліакриламід;

від 03.05.2017 - на суму 346 320 грн. з ПДВ - мастило різьбове МР-02 (рутол);

всього на 2 766 706,11 грн. з ПДВ - 461 117,69 грн.

Станом на 31.12.2017 обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 983 024,98 грн.

В контексті взаємовідносин із зазначеним контрагентом, в Акті перевірки міститься посилання на ЄДРСР та наявну у ньому ухвалу слідчого судді від 26.05.2017 по справі № 757/28985/17-к з якої відповідач з`ясував, що в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи діючих суб`єктів господарської діяльності, використовуючи реквізити підприємств, які мають ознаки "фіктивності", в тому числі ТОВ "ВОРК ТАУН" ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах.

Саме на цьому ґрунтуються висновки Акту перевірки про позбавлення позивача податкових вигод та, відповідно, ґрунтуючись на цьому ухвалено оскаржувані рішення.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "СОЦБУДТРАНС" в Акті перевірки зазначається (т.1, а.с. 31), що між сторонами укладено договір поставки № 333 від 08.02.2017. Оформлення поставки здійснюється за накладними, де узгоджується номенклатура та ціна. Поставка здійснюється за рахунок постачальника. Виходячи із наведеного змісту, договір має звичайні умови поставки.

Сторонами оформлено видаткову накладну від 13.12.2017 на суму 774 668,40 грн. з ПДВ - 129 111,40 грн., номенклатура поставки - змащувальна домішка "СМЖ", Кальматант "ECO-mix", мармурова крихтка 150-600 мкм, поліакриламід, бактерицид Кристал 1000. Станом на 31.12.2017 заборгованість по розрахункам відсутня.

В контексті взаємовідносин учасників операцій, в Акті перевірки відповідач посилається на вирок у справі № 757/30502/17-к від 07.06.2017 відносно ОСОБИ_2, яким затверджено угоду про визнання винуватості щодо створення та перереєстрації за грошову винагороду СГД без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ГРАНТ СТРІМ" (код 41111707) в Акті перевірки зазначається (т.1, а.с. 35) про укладання між сторонами договору № 0202/17 щодо надання юридичних послуг. До договору оформлено додаток № 1 від 01.03.2017, вартість послуг 600 000 грн. з ПДВ 100 000 грн. Вартість послуг визначається в залежності від складності справи, доручення замовника, об`єму послуг та інших обставин. Між учасниками оформлено акт від 31.03.2017 на вказану вище суму. Заборгованість по розрахункам відсутня.

В контексті відносин позивача із зазначеним контрагентом відповідач в Акті перевірки посилається на наявну в ЄДРСР ухвалу слідчого судді у справі № 761/26316/17 від 21.08.2017 згідно якої відповідач з`ясував, що в ході аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, які входять до складу транзитно-конвертаційної групи, зокрема, ТОВ "Грант Стрім". Як зазначається в Акті перевірки, "Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 показав, що за попередньо обумовлену грошову винагороду в присутності нотаріуса підписав реєстраційні документи ТОВ "Грант Стрім", та документи на відкриття банківського рахунку юридичної особи, при цьому фактичного наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність юридичною особою та керування поточним рахунком він не мав здійснювати".

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ВЕСТЕРНС" (код ЄДР 41137966) відповідач в Акті перевірки зазначає про укладання договору № 0104/17 від 01.04.2017 про надання юридичних послуг. До договору оформлено додаток № 1 від 03.05.2017, вартість послуг 420 000,00 грн. з ПДВ 70 000 грн. Вартість послуг визначається в залежності від складності справи, доручення замовника, об`єму послуг та інших обставин. Між учасниками оформлено акт від 31.03.2017 на вказану вище суму. Заборгованість по розрахункам відсутня.

Крім того, між вказаними особами укладено договір № 274/17-В від 27.04.2017 про надання транспортних послуг.

За вказаними договорами, як зазначено в Акті перевірки, складено накладні та акти:

від 30.06.2017 на суму 82 750 грн. з ПДВ - 13 791,67 грн., номенклатура поставки - транспортно-експедиційні послуги за червень 2017;

від 31.05.2017 - на суму 420 000 грн. з ПДВ 70 000 грн., номенклатура поставки - надання юридичних послуг;

від 31.05.2017 - на суму 75 290 грн. з ПДВ - 12 548,33 грн., транспортно-експедиційні послуги за травень 2017.

За вказаними договорами станом на 31.12.2017 обліковується заборгованість в сумі 82 750 грн.

Відповідач посилається на ухвалу слідчого судді № 759/17958/17 від 07.12.2017 відповідно до якої, слідчим відділом фінансових розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за фактом створення невстановленими слідством особами суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) серед яких і ТОВ "Вестернс", які задіяні в злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків, з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Відповідач зазначає, що "слідчий вказав, що невстановлені слідством особи без мети зайняття легальною діяльністю, зареєстрували вищезгадані СГД з ознаками "фіктивності" для надання можливості формування валових витрат та податково кредиту з ПДВ, підприємствам реального сектору економки, а саме: зареєстрували ТОВ "СКІРОС", ТОВ "Вестернс" та інші СГД з ознаками "фіктивності" для надання можливості формувати валові витрати та податковий кредит з ПДВ.

Між тим, в Акті перевірки відповідач зазначив, що ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 04.05.2018 № 1881/8/26-15-21-09 повідомлено, що серед постачальника 1-го ланцюга встановлено СГД, що має ознаки "фіктивності", а саме: ТОВ ФОРК ТАУН" по якому наявний протокол допиту ОСОБА_1 ; по ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ", ТОВ "Грант Стрім" наявні облікові картки. Зазначається про отримання аналітичних записок, пояснень керівників окремих СГД.

У той же час, Акт перевірки не містить пояснення значення "облікова картка", "аналітичних записок", визначення їх юридичної значимості для цілей оподаткування спірних операцій.

З огляду на наведене, відповідач приходить до висновку про неможливість отримання позивачем від вказаних контрагентів товарів та послуг.

Водночас, відповідач на стор. 40 Акту перевірки (т.1., а.с. 49) визнає факт поставки позивачу товарів, але вважає їх безоплатно отриманими.

Відтак, відповідач приходить до висновку, що на порушення п. 44.1., п. 44.2., ст. 134 ПК України, п 5. П(с)БО № 11, п. 5 П(с)БО № 15, підприємством безпідставно не було включено до складу інших доходів безоплатно отримані товари. Щодо послуг висновок відповідача не містить зауважень (а.с. 49).

На стор. 36 Акту перевірки, відповідач формує висновок відносно того, що в порушення п/п. ь134.1.1., ст. 9 Закону України № 996-XIV, П(с)БО 16 "Витрати", позивач до складу "Собівартість реалізованої продукції…." безпідставно віднесено витрати з придбання товарів, які не пов`язані з веденням господарської діяльності та без належного документального підтвердження, в результаті чого підприємством завищено Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Одночасно встановлено перерахування контрагентам коштів за операціями, які визнані нереальними, які, за висновком відповідача, є безповоротною фінансовою допомогою контрагентам. Відповідач вважає, між тим, що ці кошти слід було віднести до складу "інших витрат" (стор. 47 Акту перевірки). Враховуючи наведене, встановлено порушення п. 6, п. 7 П(с)БО 16 з урахуванням ст. 138-140 ПКУ - до складу "собівартість…." рядок 2050 Звіту про фінансові результати, безпідставно внесені витрати з придбання товарів в результаті чого завищено витрати. До складі "інші витрати" рядом 2260 не віднесено безповоротну фінансову допомогу в результаті чого підприємство занизило витрати. До складу "інші доходи" не віднесено безоплатно отримані товари, в результаті чого занижено дохід.

З урахуванням обставин, викладених у п. 3.1.1. Акту перевірки відповідач зазначив на стор. 63 Акту перевірки (т.1, а.с. 72), що в ході перевірки не виявляється можливим підтвердити реальність первинного постачання товару, а також не підтверджено факт реального одержання кожним СГ із ланцюга постачання відповідного обсягу ідентифікованого товару. Тобто, як вбачається і висновків Акту перевірки, під час перевірки позивача він повинен був, на думку відповідача, підтвердити ще й облік інших юридичних осіб, з якими не вступав у взаємовідносини.

Що стосується наявного у матеріалах справи вироку від 02.06.2017 у справі № 757/30502/17-к відносно затвердження угоди про визнання винуватості з керівником ТОВ "Соцбудтранс", суд звертає увагу, що останній не містить обставин стосовно здійснення господарських операцій з позивачем.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам факт наявності вироку, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, у зв`язку з чим судом перевіряється доведеність кожного податкового правопорушення і здійснюється комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі № 802/1853/16-а та у постанові від 29.03.2018 у справі № 826/3498/15.

Водночас, в контексті вимог ч. 6 ст. 78 КАС України, у вироку від 02.06.2017 у справі № 757/30502/17-к жодним чином не розкрито обставин виконання операцій між позивачем та вказаним контрагентом, відсутні висновки відносно дій керівника стосовно вчинення учасниками угоди конкретних операцій, відсутні висновки щодо нездійснення конкретних операцій, про фіктивність операцій

Таким чином, отримана інформація щодо контрагентів позивача про наявність зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвал в рамках кримінальних проваджень, ніякої доказової сили не має, тоді як належним доказом в даному випадку могли би бути виключно вироки та рішення суду щодо недійсності (нікчемності) правочинів, первинних документів, визначення правомірності формування податкового кредиту та щодо порушення ним податкового законодавства, що набули законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень.

За відсутності відповідного вироку суду, де визнані встановленими факти, зібрані під час розслідування кримінальних справ, будь-яка зібрана під час розслідування інформація не може бути належним доказом, оскільки вона може не знайти підтвердження за результатами судового розгляду відповідної кримінальної справи.

При цьому, належних та допустимих доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами відповідачем до суду не надано, висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях щодо нереальності спірних господарських операцій. Крім того, відповідачем жодним чином не проаналізовано фінансової звітності контрагентів на предмет встановлення наявності активів, трудових та інших ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій, а відтак не спростовано їх фактичне виконання контрагентами позивача.

Відповідачем не надано доказів проведення податковими органами перевірок контрагентів, притягнення цих підприємств до відповідальності, винесення щодо цих підприємств податкових повідомлень-рішень, прийняття відносно посадових осіб вироків або ухвал про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, які б безперечно підтверджували не виконання цим контрагентом своїх зобов`язань.

Крім того, сам факт наявності господарських операцій з контрагентами, які порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагентів до суду не надано. У випадку, коли контрагенти не виконали свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме для цієї особи.

Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд та аналогічна позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "Булавес" АД проти Болгарії".

Надані первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та його контрагентів у виконанні обумовлених послуг та постачанні товарів.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається, що контролюючим органом досліджувався реальний рух активів в процесі здійснення відповідних господарських операцій, не наведено доказів залучення контрагента позивача до схеми мінімалізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

Одночасно з цим, будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку