Постанова

від 03.09.2019 по справі 420/310/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 р. Категорія: 105000000м.ОдесаСправа № 420/310/19 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ананьївської районної ради на Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року по справі за позовом Ананьївської районної ради до Управління Державної казначейської служби України в Ананьївському районі Одеської області про визнання протиправними дій, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України в Ананьївському районі Одеської області, в якому з урахуванням уточнення просив суд: - визнати протиправними дії Управління державної казначейської служби в Ананьївському районі Одеської області щодо безспірного списання грошових коштів на виконання рішення Балтського районного суду Одеської області від 20.01.2017 р. по справі № 491/345/16-ц в частині стягнення з Ананьївської районної ради на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи у сумі 545 157, 12 грн., моральної шкоди в сумі 100 000 грн., судових витрат в сумі 1 498, 00 грн., а також до держбюджету судового збору в сумі 9 699, 83 грн. (т.1 а.с.57-59), мотивуючи його тим, що у зв`язку з неодноразовим надходженням листів до Ананьївської районної ради від Управління державного казначейства України в Ананьївському районі Одеської області щодо виконання судових рішень по справам №491/345/16-ц, №491/1596/14-ц, №815/6521/17 про стягнення коштів (вимоги № 01-39/134, № 01-39/135, 01-39/136 від 18.12.2018 року), позивач вважає, що вчинення відповідачем дій, направлених на безспірне списання грошових коштів на виконання зазначених судових рішень поза межами затвердженої бюджетної програми та без наявності відкритих асигнувань для цих цілей, порушує права позивача що веде до блокування його функціонування як державної установи та органу місцевого самоврядування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у позові відмовлено.

Не погодившись з Рішенням суду першої інстанції, Ананьївська районна рада подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що списання грошових коштів на цілі, які не відповідають заходам, передбаченим бюджетною програмою, за відсутності відкритих цільових асигнувань та спеціального розрахункового рахунку в порушення положень Порядку № 845 призвело до зменшення обсягу захищених видатків апелянта, що прямо заборонено ст. 55 Бюджетного кодексу України.

03 вересня 2019 року на адресу суду від адвоката Рублевського А.П. надійшла заява про перенесення розгляду справи у зв`язку з тим, що повноваження Голови Ананьївської районної ради ОСОБА_2 Валентина ОСОБА_3 припинено, а тому повноваження на представництво у адвоката Рублевського А.П. відсутні та просить надати час для отримання нових повноважень від нового голови Ананьївської районної ради. З цього приводу колегія суддів зазначає, що по-перше справа була призначена у письмовому провадженні без виклику сторін, а по-друге, у адвоката Рублевського А.П. не має повноважень для надання таких заяв, адже ордер та угода з позивачем виписані лише для представництва у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 20.01.2017 року по справі № 491/345/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Ананьївської районної ради Одеської області про визнання незаконними та скасування рішень, розпорядження, контракту, записів в трудовій книжці, поновлення на роботі з інших підстав, стягнення матеріальної та моральної шкоди, задоволено частково позовні вимоги та, зокрема, стягнуто з Ананьївської районної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 : - матеріальну шкоду в розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи у сумі 545 157, 12 грн., за вирахуванням обов`язкових до сплати податків та платежів; - моральну шкоду в сумі 100 000 грн.; - вартість проїзду (судові витрати) її та її законного представника для участі у судових засіданнях Балтського районного суду Одеської області та в зворотному напрямку в сумі 1 498 грн.; - судовий збір в сумі 9 699, 83 грн. (т.1 а.с.13-18).

Таким чином, загальна сума коштів, що підлягає стягненню з Ананьївської районної ради складає 656 354, 95 грн.: (545 157, 12 грн. + 100 000 грн. + 1498 грн. + 9 699, 83 грн.).

В свою чергу, 19.09.2017 року Балтським районним судом Одеської області видано виконавчий лист про стягнення з Ананьївської районної ради відповідних сум, зазначених у вищевказаному рішенні від 20.01.2017 року, але без суми судового збору у розмірі 9 699, 83 грн., з урахуванням внесення виправлень до рішення суду від 20.01.2017 року по справі № 491/345/16-ц в частині виключення слів Одеської області у назві Ананьївської районної ради та зазначення ідентифікаційного коду боржника (т.1 а.с.100-103,132-135).

Таким чином, за виконавчим листом від 19.09.2017 року загальна сума, що підлягає стягненню з Ананьївської районної ради складає 646 655, 12 грн. (545 157, 12 грн. + 100 000 грн. + 1 498 грн.)

Як зазначає відповідач, вказаний виконавчий лист від 19.09.2017 року, з урахуванням виправлень, надійшов до Управління казначейства від стягувача 19.09.2017 року, та після цього Управлінням казначейства у відповідності до вимог пп.2 п.4 Порядку № 845 від 03.08.2011 року вживалися протягом 2017-2018 років заходи, в тому числі, щодо виконання вказаного виконавчого документу, направлені на безспірне списання коштів з рахунків Ананьївської районної ради.

Зокрема, Управління ДКС України в Ананьївському районі Одеської області направило до Ананьївської районної ради вимогу № 01-39/134 від 18.12.2018 року про виконання виконавчого листа Балтського районного суду Одеської області по справі № 491/345/16-ц від 19.09.2017 року в частині стягнення з Ананьївської районної ради на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи у сумі 545 157, 12 грн., моральної шкоди в сумі 100 000 грн., судових витрат в сумі 1 498, 00 грн., із зазначенням про вжиття заходів щодо виконання безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1 та про надання інформації про виконання рішення в термін не пізніше 5 робочих днів (т.1 а.с.33). Підтвердженням отриманням позивачем даної вимоги є вхідний штамп ради (№ 1828 від 19.12.2018 року).

Ананьївська районна рада своїм листом від 03.01.2019 року № 1007 повідомила Управління казначейства, зокрема, що на виконання вимог п.10 ч.9, ч.26, ч.29, п.43,п.44, п.45 Порядку № 845 від 03.08.2011 року, а також у зв`язку з отриманням письмових запитів Управління казначейства, підготовлено проект рішення Ананьївської районної ради від 28.11.2018 року про виконання рішення Балтського районного суду Одеської області від 20.01.2017 року по справі № 491/345/16-ц в частині відшкодування ОСОБА_1 компенсації, яким районній державній адміністрації пропонується при формуванні районного бюджету на 2019 рік передбачити зазначені у вказаному судовому рішенні грошові кошти, проте, зазначене рішення Ананьївською районною радою не прийнято через відсутність необхідної кількості депутатських голосів для його прийняття (т.1 а.с.60-63).

Між тим, у вказаній заяві зазначається, що рішенням Ананьївської районної ради № 310-УІІ від 19 грудня 2018 року затверджено витрати на утримання Ананьївської районної ради та її виконавчого апарату у 2019 році згідно додатку, яким не передбачено грошові кошти на виконання судових рішень, в тому числі, вищезазначеного. Натомість, цим рішенням передбачено видатки на оплату праці посадовим особам та працівникам виконавчого апарату Ананьївської районної ради, оплату послуг, оплату водопостачання та водовідведення, оплату електроенергії та природного газу, капітальний ремонт, тощо, і саме ці витрати згідно ст.55 Бюджетного кодексу України вважаються захищеними видатками бюджету, обсяг яких не може змінюватись.

Позивач у своїй заяві також зазначив, що стягувані за вищевказаним судовим рішенням грошові кошти є матеріальною та моральною шкодою, правова природа якої відрізняється від оплати праці працівників державних установ. При цьому, ОСОБА_1 не є працівником Ананьївської районної ради.

Таким чином, стягувані за цим судовим рішенням грошові кошти, на думку позивача, не відносяться до передбаченого ст.55 Бюджетного Кодексу України переліку, тому не являються захищеними видатками бюджету, а отже не підлягають безспірному списанню згідно п. 25 Порядку№ 845 від 03.08.2011 року.

Копії рішень Ананьївської районної ради, на які остання посилалась у своїй заяві, також надані до суду (т.1 а.с.30-32).

В свою чергу, 18.01.2019 року за № 02-19/7 Управління казначейства направило позивачу вимогу, в якій зокрема, визначено, що за виконавчим листом № 491/345/16-ц - матеріальна шкода в розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи за вирахуванням обов`язкових до сплати податків та платежів складає 545 157, 12 грн. (КЕКВ 2111), моральна шкода - 100 000, 00 грн. (КЕКВ 2800), вартість проїзду (судові витрати) 1 498, 00 грн. (КЕКВ 2800), із зазначенням про необхідність вжиття радою заходів щодо виконання безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1 та про надання інформації про виконання рішення про стягнення в термін не пізніше 5 робочих днів (т.1 а.с.65-66). Вказана вимога отримана позивачем 21.01.2019 року за вх. № 1861 (т.1 а.с.65).

Судом першої інстанції встановлено, що після отримання вказаної вимоги Ананьївська районна рада звернулась із листом від 23.01.2019 року № 1030 до Управління казначейства, в якому зокрема, зазначила, що у вимозі від 18.01.2019 року № 02-19/7 визначені коди економічної класифікації видатків, з яких буде проводитись безспірне списання коштів з Ананьївської районної ради на користь ОСОБА_1 , в тому числі, по виконавчому листу Балтського районного суду Одеської області, серед яких в порушення ст.55 Бюджетного кодексу України, абз.2 п.25, абз.2 п.28 та абз.6 п.31 Порядку №845, визначено КЕКВ 2111, який належить до захищених видатків (т.1 а.с.67).

Повідомленням про безспірне списання коштів з рахунка боржника від 31.01.2019 року № 02-19/11 (т.1 а.с.70), згідно пп.1 п.34 Порядку № 845 від 03.08.2011 року, на виконання, в тому числі, виконавчого листа Балтського районного суду Одеської області від 19.09.2017 року № 491/345/16-ц, повідомлено Ананьївську районну раду про проведення безспірного списання коштів з рахунку в загальній сумі 687 907, 96 грн. (за трьома виконавчими листами), з яких за № 491/345/16-ц:

- КЕКВ 2111 на суму 545 157, 12 грн. матеріальна шкода в розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи з вирахуванням обов`язкових до сплати податків та платежів;

- КЕКВ 2800 на суму 100 000 грн. моральна шкода; 1 498 грн. вартість проїзду (судові витрати).

Вказане повідомлення надійшло до позивача 04.02.2019 за вх.1869/2019.

З урахуванням отримання даного повідомлення, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача -Управління державної казначейської служби в Ананьївському районі Одеської області щодо безспірного списання грошових коштів на виконання рішення Балтського районного суду Одеської області від 20.01.2017 р. по справі № 491/345/16-ц в частині стягнення з Ананьївської районної ради на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи у сумі 545 157, 12 грн., моральної шкоди в сумі 100 000 грн., судових витрат в сумі 1 498, 00 грн. здійснені у спосіб, у межах повноважень та на виконання закону, у зв`язку із чим є правомірними.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Бюджетним кодексом України, Законом України Про виконавче провадження , Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. N 845, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215, якою затверджено Положення про Державну казначейську службу України.

Згідно з ч.1 та ч.2 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 6 Закону України Про виконавче провадження визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (далі Порядок № 845).

Відповідно до п.15 Порядку № 845 дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Згідно з п.2 Порядку № 845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до п.3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Порядок безспірного списання коштів з рахунків боржника визначений п.23-п.34 Порядку № 845.

Зокрема, відповідно до п.28 Порядку № 845, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

У повідомленні зазначаються строк подання боржником або бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника, інформації, пов`язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п`яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про не проведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника.

Визначені коди класифікації видатків бюджету та/або рахунки, за якими проводиться безспірне списання коштів, можуть бути змінені органом Казначейства за обґрунтованою заявою боржника.

Як вже встановлено судом, відповідачем на адресу позивача направлено відповідне повідомлення про списання коштів з рахунків позивача за кодами: КЕКВ 2111, КЕКВ 2800, однак позивачем не надано обґрунтованої заяви про зміну визначених Казначейством кодів класифікації видатків бюджету та/або рахунки, за якими проводиться безспірне списання коштів.

Згідно з п.31 Порядку № 845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

У вимозі від 18.01.2019 року, яка була направлена позивачу, зазначалось про списання коштів з рахунків позивача за кодами: КЕКВ 2111, КЕКВ 2800.

При цьому, щодо посилань апелянта на те, що листом Державної казначейської служби України від 04.02.2019 року № 5-11-07/2297 підтверджена заборона безспірного списання коштів з КЕКВ 2111, який належить до захищених видатків, колегія суддів зазначає, що дані посилання апелянта не відповідають дійсності, оскільки у вказаному листі Державної казначейської служби України, зокрема, зазначається, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 12.02.2012 року № 333 Про затвердження інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків та інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету , заробітну плату віднесено до КЕКВ 2111, а відшкодування моральних збитків та майнової шкоди юридичним та фізичним особам за рішенням суду та судові витрати віднесені до КЕКВ 2800, та на виконання вимог положення п.28 Порядку № 845, Управлінням визначено коди класифікації видатків бюджету, а саме: КЕКВ 2111, КЕКВ 2800. Таким чином, у листі вказано, що у випадку подання обґрунтованої заяви Ананьївською районною радою, органом Казначейства розглянеться питання щодо зміни визначеного коду класифікації видатків бюджету КЕКВ 2111, за яким може бути проведено безспірне списання коштів з рахунків боржника.

Отже, посилання апелянта ґрунтується на власному невірному трактуванні позивачем змісту даного листа, та жодним чином не спростовують правильність визначення органом Казначейства визначеного коду класифікації видатків бюджету.

Водночас, щодо посилання апелянта на необхідність застосування п.41-п.46 Порядку № 845 при здійсненні заходів, направлених на виконання виконавчого листа Балтського районного суду Одеської області від 20.01.2017 року по справі № 491/345/16-ц, колегія суддів вважає, що такі доводи є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

У листі Державної казначейської служби України від 04.02.2019 року № 5-11-07/229 (т.1 а.с.71-73), на який посилається позивач, в тому числі зазначається, що боржником за виконавчим листом Балтського районного суду Одеської області від 20.01.2017 року по справі № 491/345/16-ц визначено Ананьївську районну раду, а тому виконання судових рішень здійснюється відповідно до п.24-32, 34 Порядку № 845.

Водночас, колегія суддів зазначає, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 815/5463/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України в Ананьївському районі Одеської області, начальника Управління державної казначейської служби України в Ананьївському районі Одеської області Бежана Федора Георгійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ананьївська районна рада, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, встановлення заборони займатися діяльністю та стягнення моральної шкоди встановлено наступне: …З урахування викладеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що можливість здійснювати заходи визначені п.п. 41-46 Порядку № 845, на які посилається позивач, виникає у Управління казначейства лише за наявності відповідного рішення суду про стягнення коштів з місцевого бюджету для відшкодування моральної та матеріальної шкоди та дотримання вимог встановлених п. 6 названого Порядку.

Проте, у виконавчих листах Балтського районного суду Одеської області від 19 вересня 2017 року по справах № 491/345/16-ц № 491/1496/14-ц, боржником визначено Ананьївську районну раду, а тому безспірне списання грошових коштів має бути здійснено саме з Ананьївської районної ради та за відповідним кодом, а не з місцевого бюджету як передбачено приписами п. п. 41-46 Порядку № 845.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Управлінням казначейства здійснено усі необхідні дії передбачені Порядком № 845, які направлені на списання коштів в безспірному порядку з Ананьївської районної ради стягнуті Балтським районним судом Одеської області від 04 червня 2015 року по справі № 491/1496/14-ц та від 20 січня 2017 року по справі № 491/345/16-ц на користь ОСОБА_1 …. .

Таким чином, обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі № 815/5463/17 не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, зокрема, щодо відповідного коду, з якого має бути здійснено безспірне списання грошових коштів, та щодо незастосування до цих відносин приписів п.п. 41-46 Порядку № 845.

Щодо надання до суду копії ухвали Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 491/345/16-ц про зупинення виконання рішення Балтського районного суду Одеської області від 20.01.2017 року в частині стягнення коштів з Ананьївської районної ради, то колегія суддів зазначає, що в даному випадку, на спірні правовідносини не розповсюджується дія п.13 Порядку № 845, оскільки безспірне списання коштів відбулось 31.01.2019 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженнями відповідача, що станом на 31.01.2019 року, у останнього не було підстав для зупинення виконання безспірного списання коштів з Ананьївської районної ради.

Щодо протиправності дій відповідача в частині безспірного списання грошових коштів на виконання рішення Балтського районного суду Одеської області від 20.01.2017 р. по справі № 491/345/16-ц в частині стягнення з Ананьївської районної ради на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 9 699, 83 грн., суд зазначає, що така вимога є безпідставною, оскільки безспірне списання цієї суми з рахунків позивача не відбувалось взагалі, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та аналізуючи зміст вищенаведених норм законодавства у взаємозв`язку із обставинами справи, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що дії відповідача - Управління державної казначейської служби в Ананьївському районі Одеської області щодо безспірного списання грошових коштів на виконання рішення Балтського районного суду Одеської області від 20.01.2017 р. по справі № 491/345/16-ц в частині стягнення з Ананьївської районної ради на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи у сумі 545 157, 12 грн., моральної шкоди в сумі 100 000 грн., судових витрат в сумі 1 498, 00 грн. здійснені у спосіб, у межах повноважень та на виконання закону, у зв`язку із чим є правомірними.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Доводи апеляційної скарги дублюють адміністративний позов (а.с.8-12), що були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ананьївської районної ради, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року по справі № 420/310/19, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.