Ухвала

від 28.08.2019 по справі 303/4005/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/4005/18

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28.08.2019 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11кп/4806/273/19 щодо ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не судимого, підозрюваного у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст.185 КК України, за апеляційною скаргою прокурора Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 06.07.2018, якою обвинувальний акт повернуто прокуророві через його невідповідність вимогам КПК України.

В обвинувальному акті вказується про встановлення досудовим розслідуванням таких фактичних обставин.

28.05.2018 приблизно о 21 годині ОСОБА_8 з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна проник на територію ПрАТ «Мукачівський лісокомбінат», директором якого є ОСОБА_9 , і викрав звідти 423 кг металобрухту вартістю 2538 грн., який в подальшому мав намір продати.

Так само в обвинувальному акті сформульовано і обвинувачення ОСОБА_8 .

Дії ОСОБА_8 кваліфіковано в обвинувальному акті за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням «у інше приміщення».

В ухвалі суду зазначено, що в обвинувальному акті, на порушення п.9 ч.2 ст.291 КПК України, не вказано час і місце його складання, реєстр матеріалів досудового розслідування містить суперечності між датами вчинення кримінального правопорушення, заяви потерпілого про його вчинення, внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, повідомлення про підозру, вручення обвинувального акту обвинуваченому. Суд вважає, що ці недоліки і суперечності в сукупності порушують право обвинуваченого на захист, не можуть бути усунуті судом, перешкоджають призначенню кримінального провадження до розгляду, унеможливлюють ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та направити обвинувальний акт до суду першої інстанції на новий розгляд зі стадії підготовчого провадження. Стверджує, що суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а його висновки, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На обґрунтування цих тверджень вказує, що дата і місце його складання в обвинувальному акті вказані, вимоги ч.2 ст. 109 КПК України до змісту реєстру матеріалів досудового розслідування дотримані, зазначення в ньому часу вчинення кримінального правопорушення, вручення обвинувального акту кримінальним процесуальним законом не вимагається, а допущені в ньому описки не є перешкодою для призначення судового розгляду, під час якого місце, дату і час вчинення кримінального правопорушення можуть бути встановлені шляхом допиту потерпілого, обвинуваченого, скореговані прокурором шляхом зміни обвинувачення порядком, передбаченим ст. 338 КПК України. Звертає увагу на те, що сторони у підготовчому судовому засіданні проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.

Обвинувачений, захисник, представник потерпілого були установленим порядком завчасно повідомлені про час і місце апеляційного розгляду кримінального провадження, однак у судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, клопотань про перенесення апеляційного розгляду не подали.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст оскарженої ухвали, доводи, викладені в апеляційній скарзі, промову прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевірив обвинувальний акт і додані до нього матеріали, обговорив доводи сторони обвинувачення та вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше, окрім інших прав, право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність, або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно з ч.2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з ч.1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, в кримінальному провадженні у формі публічного обвинувачення покладається на слідчого, прокурора. Це означає, що метою доказування і обов`язком слідчого, прокурора, є встановлення всіх обставин, які мають значення для кримінального провадження, а не тільки тих, які зазначені в ч.1 ст. 91 КПК України.

Пунктом першим частини третьої статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують. Пунктами другим і десятим частини першої статті 56 цього Кодексу передбачено, що потерпілий має право знати сутність підозри та обвинувачення, право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Виклад всіх обставин, що підлягають доказуванню згідно зі ст. 91 КПК України, як їх вважають установленими слідчий, прокурор, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, відповідно до ч. 4 ст. 110 і ч.2 ст. 291 КПК України, мають міститися в обвинувальному акті процесуальному рішенні, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і завершує досудове розслідування.

Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Формулювання обвинуваченняповинно складатисьз обставин,які свідчатьпро наявністьдоведених данихпро подіюкримінального правопорушення,винуватість обвинуваченогов йоговчиненні,форму вини,мотив імету вчиненнякримінального правопорушення,обставини,які впливаютьна ступіньтяжкості вчиненнякримінального правопорушення,і ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив, мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Правова кваліфікація дій особи повинна містити в собі не тільки посилання на окрему статтю (частину статті) кримінального закону, але і точне формулювання об`єктивної сторони кримінального правопорушення, його кваліфікуючих ознак.

Правильне відображення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, виражених у формулюванні обвинувачення, але і для реалізації прав обвинуваченого (на захист), потерпілого (знати сутність обвинувачення) та для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді.

Перевірка відповідності обвинувального акта вимогам КПК України і прийняття, в залежності від встановленого, відповідного рішення, згідно зі ст. 314 цього Кодексу, віднесено до компетенції суду першої інстанції на стадії підготовчого провадження. Після отриманняобвинувального актасуд призначаєі проводитьпідготовче судовезасідання,в якому,в разі, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, має прийняти рішення про повернення його прокурору.

Згідно з ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а отже і в межах викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.

У разі ухвалення вироку на суд, згідно зі ст. 374 КПК України, покладається формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, або пред`явленого особі і визнаного недоведеним, зазначення мотивів прийнятих рішень, доказів на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви неврахування окремих доказів тощо.

Без дослідження судом фактичних обставин кримінального правопорушення виконання цього припису є неможливим. А таке дослідження суд, відповідно до ст. 337 КПК України, здійснює в межах, установлених на стадії досудового розслідування і викладених слідчим в обвинувальному акті.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим і прокурором не дотримані.

Частина 3 статті 185 КК України визначає злочином таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, або що завдала значної шкоди потерпілому.

Приписам частини другої ст. 291 КПК України надісланий до суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 не відповідає: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення в ньому текстуально співпадає з формулюванням обвинувачення, що дає підстави стверджувати, що слідчий і прокурор не виклали або взагалі не встановили всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, доказування яких, відповідно до ст. 91, ч.1 ст. 92 КПК України, є їх обов`язком, не розрізняють цих термінів, їх значення, у такий спосіб дезорієнтують сторону захисту, потерпілого щодо розуміння фактичних обставин кримінального правопорушення, суті і обсягу обвинувачення, істотно обмежують процесуальні права учасників судового розгляду, передбачені ст.ст. 42 і 56 цього Кодексу, унеможливлюють правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та виконання завдань кримінального провадження.

Зокрема, в обвинувальному акті не вказано, з яких джерел підозрюваному стало відомо про знаходження металобрухту на охоронюваній території ПрАТ «Мукачівський лісокомбінат», за яких обставин і в який спосіб він проник на територію підприємства, в «інше» і в яке саме приміщення; чи охоронялась ці територія і приміщення в дійсності, якщо так, то ким і в який спосіб; чому підозрюваний був переконаний, що не буде помічений охоронцями; де саме, з якого часу, в якій кількості, якого виду (чорних чи кольорових металів тощо), в якому вигляді, з якою метою зберігався на території ПрАТ «Мукачівський лісокомбінат» металобрухт; хто є його власником; у який спосіб, у скільки прийомів підозрюваний сам один викрав 423 кг металобрухту, протягом якого часу, на чому (або на кому) і куди його перемістив, як ним розпорядився, ким, коли і в зв`язку з чим крадіжку було виявлено; інші, з числа зазначених у ст. 91 КПК України, фактичні обставини, які, мають значення для кримінального провадження.

Перекручення в обвинувальному акті місця, дати і часу вчинення кримінального правопорушення, вручення обвинувального акту, будь-які описки в ньому у дійсності є перешкодою для призначення судового розгляду, оскільки вони ставлять під сумнів дотримання під час досудового розслідування вимог ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Можливість їх уточнення судом шляхом допиту потерпілого, обвинуваченого, корегування їх прокурором шляхом зміни обвинувачення порядком, передбаченим ст. 338 КПК України, не виключаються, за умов, що потреба в цьому виявляється на стадії судового розгляду і не обмежує права обвинуваченого, визначеного вказаною міжнародною нормою права.

Такий брак відомостей про фактичні обставини кримінального правопорушення та вказані порушення вимог кримінального процесуального закону, виявлені на стадії підготовчого провадження, унеможливлювали призначення судового розгляду, тому суд першої інстанції, виявивши невідповідність обвинувального акту вимогам ст.ст. 91, 92, 291 КПК України, був позбавлений можливості прийняти будь-яке інше рішення з числа передбачених ст. 314 цього Кодексу і обґрунтовано повернув його прокуророві.

Отже,твердження прокурорапро те,що обвинувальнийакт відповідаєвимогам ст.291КПК України, в цілому є неправильним.

Разом з тим апеляційний суд погоджується з доводом прокурора про те, що дата і місце складання обвинувального акту в ньому вказані.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення, ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.07.2018, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, повернуто прокуророві, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: