Рішення

від 27.08.2019 по справі 910/6475/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2019Справа № 910/6475/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Відділення) до товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" (далі - Товариство) про примусове виселення та зустрічним позовом Товариства до Відділення, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні первісного позивача, - державного підприємства Національний центр Олександра Довженка, про визнання договору продовженим,

за участі представників:

Відділення: Гармашова Б.С. за довіреністю від 7 травня 2019 року № 14;

Товариства: Панченко К.А. за ордером від 12 червня 2019 року серії КВ № 789039;

третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року Відділення звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 10 грудня 2009 року між ним та Товариством було укладено договір № 4717 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого відповідачу в строкове платне користування було передано нерухоме майно - нежилі приміщення на 1-му поверсі корпусу № 2/6 загальною площею 120,0 кв.м, які розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська , будинок 1 , та перебувають на балансі державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" (далі - Підприємство). Враховуючи закінчення строку дії цього договору 10 вересня 2018 року, а також заперечення орендодавця проти продовження строку дії цієї угоди, Відділенням на адресу Товариства було направлено заяву від 8 жовтня 2018 року № 30-06/9764 про припинення чинності наведеного правочину. Оскільки Товариство після закінчення строку дії договору в добровільному порядку не звільнило орендовані приміщення, позивач, посилаючись на статті 16, 391, 526, 629, 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 17, 26, 27, 29, 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна України" (далі - Закон), просив суд виселити відповідача з вищезазначеного орендованого приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 травня 2019 року позовну заяву Відділення залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

28 травня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21 травня 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 травня 2019 року позовну заяву Відділення від 13 травня 2019 року № 30-10/4014 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6475/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20 червня 2019 року.

13 червня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства до Відділення про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10 грудня 2009 року № 4717, продовженим на той самий термін (до 10 серпня 2021 року) і на тих самих умовах.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог Товариство посилалося на те, що воно належним чином виконувало умови укладеного між сторонами договору оренди від 10 грудня 2009 року № 4717, а відтак, враховуючи відсутність заперечень Відділення проти пролонгації спірного договору як під час його дії, так і протягом місяця з моменту його закінчення, має право на продовження цієї угоди на новий термін (до 10 серпня 2021 року).

Крім того, 13 червня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Товариства на первісну позовну заяву від 13 червня 2019 року, в якому відповідач за первісним позовом заперечив проти задоволення вимог Відділення з огляду на те, що останнім (на думку Товариства) не було у встановленому законом порядку доведено факту направлення на адресу орендаря повідомлення про припинення чинності спірного договору, тоді як Товариством вчинено всі необхідні та залежні від нього дії щодо продовження строку даного правочину.

Ухвалою суду від 18 червня 2019 року прийнято зустрічний позов Товариства до Відділення про визнання договору продовженим до розгляду, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, а підготовче засідання за зустрічним позовом вирішено провести 20 червня 2019 року разом із первісним позовом.

Ухвалою суду від 20 червня 2019 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні первісного позивача, було залучено Підприємство, а підготовче судове засідання відкладено на 11 липня 2019 року.

27 червня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь Відділення на відзив на первісну позовну заяву, в якій останнє зазначило про те, що чинним законодавством України не встановлено обов`язку орендодавця направляти орендарю заяви про припинення договору оренди листом з описом вкладення. Відтак, будь-яке документальне підтвердження факту відправлення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди незалежно від отримання цієї заяви орендарем.

3 липня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Відділення на зустрічну позовну заяву, в якому останнє заперечило проти вимог Товариства у зв`язку з їх необґрунтованістю. Також у даній заяві по суті спору відповідач за зустрічним позовом вказав на те, що обраний Товариством спосіб захисту не відповідає нормам частини 3 статті 17 Закону.

До початку судового засідання 11 липня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли письмові пояснення Підприємства від 10 липня 2019 року № 318, в яких останнє вказало, що орендні правовідносини між сторонами за спірним договором тривають, а договір оренди продовжує виконуватись його сторонами. Крім того, між Товариством та Підприємством кожного місяця підписуються акти надання послуг, в яких зафіксовано факт існування орендних правовідносин, що, на думку Товариства, свідчить про продовження спірної угоди на той самий строк (до 10 серпня 2021 року) та на тих самих умовах.

Також 11 липня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли письмові пояснення Товариства від 10 липня 2019 року, в яких останнє зазначило, що звернення Відділення до суду з даним позовом лише через 7 місяців після направлення орендарю заяви про припинення спірного договору оренди було здійснено з метою позбавлення орендаря можливості спростувати інформацію про відправку цієї заяви. Крім того, з наданих Відділенням доказів, на думку Товариства, взагалі неможливо встановити факт здійснення такого відправлення.

Ухвалою суду від 11 липня 2019 року підготовче провадження у справі № 910/6475/19 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 25 липня 2019 року.

8 серпня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли додаткові письмові пояснення Відділення, в яких останнє зазначило, що за наслідками проведених у 2019 році Державною аудиторською службою аудиту та ревізії Підприємства у період з 1 січня 2015 року по 31 січня 2019 року було встановлено факти використання Товариством орендованого ним нерухомого майна з метою, що не відповідає умовам договору оренди, а саме: для здійснення торгівлі непродовольчими товарами. Вказані обставини (на думку Відділення) додатково свідчать про наявність правових підстав для припинення чинності спірного договору та виселення Товариства з орендованого приміщення.

У судовому засіданні 8 серпня 2019 року, з урахуванням приписів частини 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оголошувалася перерва до 27 серпня 2019 року.

У судовому засіданні 27 серпня 2019 року представник Відділення підтримав первісні вимоги, викладені у його позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. У той же час останній заперечив проти задоволення зустрічного позову Товариства у зв`язку з його необґрунтованістю.

Представник Товариства у вказаному судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог Відділення та наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Третя особа про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов Відділення та зустрічний позов Товариства, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2009 року між Товариством та Відділенням було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4717, за умовами якого останнє передало первісному відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 120,00 м 2 , розміщені за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська, 1, на першому поверсі корпусу № 2/6, та перебувають на балансі Підприємства.

Зазначена угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками вказаних юридичних осіб.

Пунктом 1.1 наведеного правочину встановлено, що вартість орендованого Товариством майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 березня 2009 року і становить 462 000,00 грн.

За змістом пункту 1.2 цього договору майно передається в оренду з метою проведення виставок непродовольчих товарів без здійснення торгівлі площею 88,7 м 2 , а також розміщення офісу площею 31,3 м 2 .

Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки.

Відповідно до пункту 3.1 даного правочину орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 7869 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2009 року - 4 448,40 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2009 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень, листопад, грудень місяці 2009 року.

Пунктом 3.5 цієї угоди передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору (пункт 5.1 зазначеного правочину).

Згідно з пунктом 10.1 договору останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 10 грудня 2009 року по 10 листопада 2012 року включно.

Відповідно до пунктів 10.2, 10.3 цього правочину його умови зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань. Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

За умовами пункту 10.4 наведеної угоди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що чинність даного правочину припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У пункті 10.7 вказаної угоди її сторони погодили, що цей договір буде достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, користується майном не відповідно до умов договору, або не переглядає орендну плату в разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2009 року між сторонами у справі було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт приймання-передачі вищенаведеного нерухомого майна в оренду Товариству.

Судом також встановлено, що 27 листопада 2012 року між Товариством та Відділенням було укладено договір № 4717/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 10 грудня 2009 року № 1417, за умовами якого строк зазначеного договору оренди було продовжено на 2 роки 11 місяців, що діє з 10 листопада 2012 року до 10 жовтня 2015 року включно.

У пункті 2 наведеної додаткової угоди сторонами також було погоджено, що відповідно до абзацу 2 статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язується провести незалежну оцінку орендованого згідно договору оренди від 1 грудня 2009 року № 4717 нерухомого майна, що є державною власністю, на нову дату 30 листопада 2012 року відповідно до вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, укласти договір про внесення змін до наведеного договору зі зміною вартості об`єкта оренди, визначеною згідно з новим звітом, та зміною орендної плати за базовий (перший) місяць оренди, а також сплатити різницю в орендній платі, якщо така виникне внаслідок переоцінки орендованого державного нерухомого майна з дати, на яку зроблено звіт про незалежну оцінку.

Водночас у пункті 3 договору від 27 листопада 2012 року № 4717/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 10 грудня 2009 року № 1417 передбачено, що чинність договору оренди від 10 грудня 2009 року № 1417 припиняється в разі порушення орендарем умов, передбачених пунктом 2 цього договору.

У своїх поясненнях під час розгляду справи по суті представники сторін повідомили, що 21 березня 2013 року між Відділенням та Товариством було підписано договір № 4717/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4717 від 10 грудня 2009 року, за умовами якого сторонами було погоджено нову вартість об`єкта оренди, яка станом на 30 листопада 2012 року склала 615 090,00 грн., а також змінено розмір орендної плати - 6 195,32 грн. без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2012 року.

Також уповноважні представники сторін визнали, що строк вищезазначеного договору оренди відповідно до пункту 10.4 цієї угоди було автоматично пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, тобто до 10 вересня 2018 року.

Вищенаведені обставини не підлягають доказуванню на підставі частини 1 статті 75 ГПК України.

Водночас судом встановлено, що 26 червня 2018 року Міністерство культури України звернулося до Відділення з листом від № 2796/15-4/13-18, в якому, з урахуванням листа Підприємства від 20 червня 2018 року № 220, повідомило про недоцільність продовження дії укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, яке належить до державної власності, від 10 грудня 2009 року № 4717, та просило вжити заходів для забезпечення повернення орендованого Товариством майна балансоутримувачу.

Враховуючи наведені обставини, беручи до уваги закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди 10 вересня 2018 року, а також зважаючи на положення пункту 10.4 цієї угоди, листом від 8 жовтня 2018 року № 30-06/9764 Відділення звернулося до Товариства із заявою про припинення даного правочину, в якій на підставі статті 764 ЦК України та статті 17 Закону відмовило первісному відповідачу в продовженні строку дії зазначеної угоди та повідомило, що цей договір є припиненим.

Судом встановлено, що вказаний лист від 8 жовтня 2018 року було направлено Відділенням на адресу Товариства (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103265361211, а також списку згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок. Оригінали вищевказаних документів були оглянуті судом у судовому засіданні.

Отже, факт направлення Відділенням на адресу орендаря заяви від 8 жовтня 2018 року № 30-06/9764 про припинення вищезазначеного договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами.

Зважаючи на те, що після припинення дії цього правочину відповідачем не було повернуто орендоване майно, і Товариство продовжує користуватись ним за відсутності будь-яких правових підстав, Відділенням було пред`явлено його первісну позовну заяву з вимогами про виселення орендаря з займаних ним приміщень у примусовому порядку.

Укладений між Відділенням та Товариством договір від 10 грудня 2009 року № 4717 за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Глави 58 ЦК України, Глави 30 ГК України, а також Законом.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як було зазначено вище, строк дії укладеного між сторонами договору від 10 грудня 2009 року № 4717 відповідно до пункту 10.4 цієї угоди було автоматично пролонговано на новий термін, який закінчився 10 вересня 2018 року.

Листом від 8 жовтня 2018 року № 30-06/9764 Відділення звернулося до Товариства із заявою про припинення даного правочину, в якій на підставі статті 764 ЦК України та статті 17 Закону відмовило первісному відповідачу в продовженні строку дії зазначеної угоди та повідомило, що цей договір є припиненим .

Заперечуючи проти задоволення вимог первісного позивача, Товариство посилалося на те, що Відділенням не було у встановленому законом порядку доведено факту направлення на адресу орендаря повідомлення про припинення чинності спірного договору, тоді як Товариством вчинено усі необхідні та залежні від нього дії щодо продовження строку даного правочину.

Проте вказані твердження не беруться судом до уваги з огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів направлення в порядку та строки, передбачені пунктом 10.4 договору, на адресу Товариства заяви Відділення про припинення укладеного між сторонами договору оренди, зокрема, копій рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103265361211, а також списку згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок.

Слід також зазначити, що зі змісту вищенаведеного списку згрупованих внутрішніх листів вбачається, що за даним списком було здійснено, зокрема, відправлення листа № 30-06/9764 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103265361211. Крім того, номер та дата адресованого Товариству листа Відділення про припинення договору оренди нерухомого майна була зазначена на самому рекомендованому повідомленні про вручення цього поштового відправлення № 0103265361211.

Також Товариство заперечувало проти вимог Відділення з огляду на те, що у вищенаведеному списку згрупованих внутрішніх листів було зазначено найменування адресата - товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА-БІЗНЕС" замість вірного найменування первісного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС", що, на думку орендаря, свідчить про ненадання первісним позивачем належних доказів направлення Відділенням Товариству заяви про припинення договору оренди.

Проте наведені посилання також не беруться судом до уваги з огляду на те, що Товариством не було доведено суду належними і допустимими доказами існування юридичної особи з найменуванням "ІТА-БІЗНЕС", а також реєстрації такого суб`єкта за адресою, на яку Відділенням було направлено заяву про припинення договору оренди від 8 жовтня 2018 року № 30-06/9764, а саме: 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1, що могло б свідчити про одночасне існування обох зазначених адресатів та направлення наведеної заяви не відповідачу за первісним позовом, а іншій особі. Більше того, зі змісту адресованого Відділенню листа Товариства від 6 листопада 2012 року з проханням продовжити строк укладеного між сторонами договору оренди вбачається, що самим первісним відповідачем у тексті цього листа повне його найменування було зазначено ТОВ "ІТА-БІЗНЕС" .

Твердження Товариства про відсутність у матеріалах справи доказів фактичного відправлення заяви Відділення про припинення договору від 8 жовтня 2018 року № 30-06/9764 також не беруться судом до уваги з огляду на зміст листа АТ "Укрпошта" від 10 липня 2019 року № 5111-47, відповідно до якого реєстроване поштове відправлення № 0103265361211 було повернуто за зворотною адресою з невідомих причин.

Відтак, вказаним листом підприємства надання поштових послуг підтверджується фактичне здійснення Відділенням поштового відправлення № 0103265361211, яким на адресу Товариства було надіслано заяву від 8 жовтня 2018 року № 30-06/9764 про припинення договору від 10 грудня 2009 року № 4717. Водночас ні умовами вказаного правочину, ні нормативними законодавчими приписами не передбачено обов`язку орендодавця надсилати таке повідомлення листом з описом вкладення, а також не встановлено залежності припинення строку дії договору від моменту фактичного отримання орендарем такого відправлення.

Слід також зазначити, що сторонами не було долучено до матеріалів справи доказів, які свідчать про відсутність у першого заступника начальника Відділення ОСОБА_1 , яким було підписано лист первісного позивача від 8 жовтня 2018 року № 30-06/9764, на підписання такого листа.

Статтею 764 ЦК України встановлений виняток із загального правила, за яким у разі продовження користування наймачем (орендарем) майном після закінчення строку договору без повторного його укладення, за відсутності заперечень сторін протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вказана стаття також кореспондується зі статтею 17 Закону, відповідно до частини 2 якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, сторона, яка не бажає продовжувати дію договору, зобов`язана попередити про це іншу сторону не пізніше одного місяця після закінчення строку договору. Попередження про припинення договору майнового найму (оренди) має бути зроблене в такій формі, яка б забезпечила можливість доведення (у разі виникнення спору), що таке попередження було зроблене.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що позивач відповідно до вимог законодавства та положень договору оренди своєчасно повідомив відповідача про припинення терміну дії цього правочину та відмову від продовження його дії.

У той же час Товариство свого обов`язку щодо повернення орендованого майна за договором не виконало, у зв`язку з чим первісний позивач звернувся до суду з вимогами до первісного відповідача про виселення останнього з орендованого майна.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначені положення також кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами частини 1 статті 17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з приписами частини 2 статті 26 Закону договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 291 ГК України.

Отже, зі змісту статей 759, 763 та 764 ЦК України, частини 2 статті 291 ГК України, частини 2 статті 17 та частини 2 статті 26 Закону випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Аналогічна правова позиція викладена у частині 2 пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29 травня 2013 року № 12.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У пункті 10.9 договору сторонами було погоджено, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору).

Проте первісним відповідачем не було надано суду доказів виконання своїх зобов`язань за договором з повернення орендованого майна орендодавцю або балансоутримувачу.

Більше того, наявні у матеріалах справи письмові заяви Товариства по суті спору не містять незгоди останнього з твердженнями Відділення про продовження користування Товариством спірним майном після припинення договору та розгляду даного судового спору.

З огляду на встановлений судом факт невиконання Товариством обов`язку щодо звільнення орендованого майна, суд дійшов висновку про те, що первісні вимоги Відділення про виселення вказаної юридичної особи із займаних нею приміщень є обґрунтованими.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи встановлений судом факт невиконання Товариством обов`язку щодо звільнення орендованого ним майна, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог Відділення у повному обсязі.

У той же час в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог до Відділення, Товариство посилалося на те, що воно належним чином виконувало умови укладеного між сторонами договору оренди від 10 грудня 2009 року № 4717, та, враховуючи відсутність заперечень Відділення проти пролонгації спірного договору як під час його дії, так і протягом місяця з моменту його закінчення, має право на продовження цієї угоди на новий термін (до 10 серпня 2021 року) на тих самих умовах.

Проте при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, у матеріалах справи наявні належні докази направлення в порядку та строки, передбачені пунктом 10.4 договору, на адресу Товариства заяви Відділення про припинення укладеного між сторонами договору оренди, зокрема, копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103265361211, списку згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, а також фіскальних чеків від 9 жовтня 2018 року.

Зі змісту вищенаведеного списку згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок вбачається, що за даним списком було здійснено, зокрема, відправлення листа № 30-06/9764 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103265361211. Крім того, номер та дата адресованого Товариству листа Відділення про припинення договору оренди нерухомого майна була зазначена на самому рекомендованому повідомленні про вручення цього поштового відправлення № 0103265361211.

Враховуючи висновки суду про належне повідомлення Відділенням Товариства щодо припинення дії договору оренди у встановлений строк, а також встановлений судом факт припинення дії цього правочину з 10 вересня 2018 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10 грудня 2009 року № 4717, продовженим на той самий термін (до 10 серпня 2021 року) і на тих самих умовах у зв`язку з його фактичним припиненням.

Разом із тим факт користування Товариством орендованим майном після закінчення строку дії вищенаведеного правочину та сплата останнім орендних платежів за цим договором не може свідчити про наявність правових підстав для визнання зазначеної угоди продовженою на той самий термін і на тих самих умовах в судовому порядку з огляду на те, що такий договір на час розгляду даного спору припинив свою дію, і в матеріалах справи відсутні докази наявності у Відділення намірів продовжувати його дію.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 11 Закону оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що остання оцінка об`єкта оренди за укладеним між сторонами договором від 10 грудня 2009 року № 4717 була здійснена 30 листопада 2012 року. Даний факт також було підтверджено представниками обох сторін під час розгляду справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про неможливість визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10 грудня 2009 року № 4717, продовженим на той самий термін (до 10 серпня 2021 року) і на тих самих умовах за відсутності проведеної незалежної оцінки об`єкта оренди у передбачений статтею 11 Закону строк.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

З огляду на вищенаведені законодавчі приписи Товариством не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які воно посилався як на підставу своїх зустрічних позовних вимог до Відділення.

За таких обставин у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на Товариство у зв`язку із задоволенням первісного позову Відділення та відмовою в задоволенні зустрічних вимог Товариства.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" про примусове виселення задовольнити.

Виселити товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1; ідентифікаційний номер 33630279) з державного нерухомого майна - нежилих приміщень на першому поверсі корпусу № 2/6 загальною площею 120,00 м 2 , що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська, 1, та перебувають на балансі державного підприємства Національний центр Олександра Довженка.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1; ідентифікаційний номер 33630279) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г; ідентифікаційний номер 19030825) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" до регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання договору продовженим відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 4 вересня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко