Постанова

від 26.11.2019 по справі 910/6475/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. Справа№ 910/6475/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 26.11.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 27.08.2019 (повний текст рішення складено 04.09.2019)

у справі № 910/6475/19 ( суддя Є.В. Павленко )

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС"

про примусове виселення

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні первісного позивача: Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка

про визнання договору продовженим

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року Відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" про примусове виселення у примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежилих приміщень га 1-му поверсі корпусу № 2/6, загальною площею 120,0 кв.м, що розташовані за адресою № м. Київ, вул. Васильківська, 1 та перебуває на балансі Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 грудня 2009 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" було укладено договір оренди № 4717 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого відповідачу в строкове платне користування було передано нерухоме майно - нежилі приміщення на 1-му поверсі корпусу № 2/6 загальною площею 120,0 кв.м, які розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1, та перебувають на балансі Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" (далі - Підприємство). Враховуючи закінчення строку дії цього договору 10 вересня 2018 року, а також заперечення орендодавця проти продовження строку дії цієї угоди, Регіональним відділення Фонду державного майна України по місту Києву на адресу Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" було направлено заяву від 8 жовтня 2018 року № 30-06/9764 про припинення чинності наведеного правочину. Оскільки ТОВ ІТА БІЗНЕС після закінчення строку дії договору в добровільному порядку не звільнило орендовані приміщення, позивач, посилаючись на статті 16, 391, 526, 629, 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 17, 26, 27, 29, 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна України" звернувся до суду та просить виселити відповідача з вищезазначеного орендованого приміщення.

В свою чергу, 13 червня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10 грудня 2009 року № 4717, продовженим на той самий термін (до 10 серпня 2021 року) і на тих самих умовах.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" посилалося на те, що воно належним чином виконувало умови укладеного між сторонами договору оренди від 10 грудня 2009 року № 4717, зверталось до позивача 30.08.2018 листом № 03/2018 про продовження строку дії договору оренди на той самий строк на тих саме умовах до 10.08.2021. Зазначений лист було подано до канцелярії позивача та зареєстровано ним за вх.. № 7322 від 06.09.2019. Враховуючи відсутність заперечень Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву проти пролонгації спірного договору як під час його дії, так і протягом місяця з моменту його закінчення, має право на продовження цієї угоди на новий термін (до 10 серпня 2021 року).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/6475/19 первісний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" про примусове виселення задоволено, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" з державного нерухомого майна - нежилих приміщень на першому поверсі корпусу № 2/6, загальною площею 120,00 м 2 , що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська, 1, та перебувають на балансі Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" підлягає стягненню на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання договору продовженим відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідно до статей 759, 763 та 764 ЦК України, частини 2 статті 291 ГК України, частини 2 статті 17 та частини 2 статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Враховуючи, що на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, зазначений договір припинився, у відповідача відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України виникло зобов`язання негайно повернути позивачу річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначив, що факт користування Товариством орендованим майном після закінчення строку дії вищенаведеного правочину та сплата останнім орендних платежів за цим договором не може свідчити про наявність правових підстав для визнання зазначеної угоди продовженою на той самий термін і на тих самих умовах в судовому порядку з огляду на те, що такий договір на час розгляду даного спору припинив свою дію, і в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача намірів продовжувати його дію.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що відсутність проведеної незалежної оцінки об`єкта оренди у передбачений статтею 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна також свідчить про неможливість визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10 грудня 2009 року № 4717 продовженим на той самий термін (до 10 серпня 2021 року) і на тих самих умовах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва від 27.08.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання договору продовженим.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що 30.08.2018 він звертався до позивача листом № 03/2018 про продовження строку дії договору оренди на той самий строк на тих саме умовах до 10.08.2021. Зазначений лист було подано до канцелярії позивача та зареєстровано ним за вх. № 7322 від 06.09.2019. Однак позивач не вжив заходи щодо направлення запиту до Міністерства культури України щодо погодження пролонгації договору оренди.

Апелянт вважає, що Регіональним відділенням не доведено належними та допустимими доказами факту надіслання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ІТА БІЗНЕС заяви від 08.10.2018 р. за № 30-06/9764 про припинення чинності договору оренди № 4717 від 10.12.2009 р.

Крім того, апелянт зазначає, що 01.04.2019 р. листом № 1 Товариство з обмеженою відповідальністю ІТА Бізнес повідомило Балансоутримувача - Державне підприємство Національний Центр Олександра Довженка про те, що договір є автоматично пролонгований, а тому підстав для повернення орендованого майна та сплати неустойки немає. Крім того, у листі-відповіді звертає увагу на те, що жодною зі сторін договору оренди, в тому числі й Регіональним відділенням ні станом на дату закінчення договору (10 вересня 2018 року), ні протягом одного місяця після його закінчення (з 10 вересня 2018 року до 10 жовтня 2018 року) не було висунуто жодних власних зауважень чи заперечень щодо продовження дії Договору оренди, а також ніким не було направлено заяв про припинення чи зміну умов договору оренди.

Апелянт переконаний, що факт пролонгації договору оренди підтверджується наступними діями та документами орендодавця за договором оренди та балансоутримувача орендованого майна, зокрема: після 10 вересня 2018 року договір оренди продовжує виконуватись сторонами належним чином, зокрема, орендар продовжує використовувати майно за призначенням та сплачує орендну плату, орендоване майно протягом вказаного строку застраховане орендарем як то вимагається пунктом 5.8. договору оренди, що підтверджується копіями договорів страхування та відповідними платіжними дорученнями. Крім того, щомісячно між ТОВ ІТА БІЗНЕС та балансоутримувачем орендованого майна - ДП Національний центр Олександра Довженка підписуються акти надання послуг, в яких зафіксовані факти існування орендних відносин між орендодавцем та орендарем, а також факт надання орендодавцем послуг з оренди майна за період з дати закінчення договору оренди (вересень 2018 р.) по даний час.

Вищезазначені обставини, на думку апелянта, з урахуванням норм ч. 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , пункту 10.4 договору доводять факт пролонгації договору оренди на тих самих умовах та на той самий термін, які були передбачені договором та підтверджують безпідставність вимог Регіонального відділення ФДМ України по м. Києву про примусове виселення.

Явка учасників у судове засідання

У судове засідання представник третьої особи не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекоиендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 04116 28914146, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності третьої особи, яка повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, однак не скористалася своїм правом участі в судовому засіданні.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, учасниками справи не було надано відзиви на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція учасників справи

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати в частині задоволення первісного позову та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити повністю зустрічний позов.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10 грудня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4717, за умовами якого останнє передало первісному відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 120,00 м 2 , розміщені за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська, 1, на першому поверсі корпусу № 2/6, та перебувають на балансі Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка (балансоутримувач).

Зазначена угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками вказаних юридичних осіб.

Пунктом 1.1 наведеного правочину встановлено, що вартість орендованого ТОВ "ІТА БІЗНЕС" майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 березня 2009 року і становить 462 000,00 грн.

За змістом пункту 1.2 цього договору майно передається в оренду з метою проведення виставок непродовольчих товарів без здійснення торгівлі площею 88,7 м 2 , а також розміщення офісу площею 31,3 м 2 .

Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки (п.2.3. договору).

Відповідно до пункту 3.1 даного правочину орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 7869 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2009 року 4 448,40 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2009 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень, листопад, грудень місяці 2009 року.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору (пункт 5.1).

Згідно з пунктом 10.1 договору останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 10 грудня 2009 року по 10 листопада 2012 року включно.

Відповідно до пунктів 10.2, 10.3 укладеного договору його умови зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань. Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

За умовами пункту 10.4 наведеної угоди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що чинність даного правочину припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У пункті 10.7 вказаної угоди її сторони погодили, що цей договір буде достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, користується майном не відповідно до умов договору, або не переглядає орендну плату в разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення орендної плати.

10 грудня 2009 року між сторонами у справі було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт приймання-передачі вищенаведеного нерухомого майна в оренду ТОВ "ІТА БІЗНЕС".

27 листопада 2012 року між ТОВ "ІТА БІЗНЕС" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було укладено договір № 4717/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 10 грудня 2009 року № 1417, за умовами якого строк зазначеного договору оренди було продовжено на 2 роки 11 місяців, що діє з 10 листопада 2012 року до 10 жовтня 2015 року включно.

У пункті 2 наведеної додаткової угоди сторонами також було погоджено, що відповідно до абзацу 2 статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язується провести незалежну оцінку орендованого згідно договору оренди від 1 грудня 2009 року № 4717 нерухомого майна, що є державною власністю, на нову дату 30 листопада 2012 року відповідно до вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, укласти договір про внесення змін до наведеного договору зі зміною вартості об`єкта оренди, визначеною згідно з новим звітом, та зміною орендної плати за базовий (перший) місяць оренди, а також сплатити різницю в орендній платі, якщо така виникне внаслідок переоцінки орендованого державного нерухомого майна з дати, на яку зроблено звіт про незалежну оцінку.

Пунктом 3 договору від 27 листопада 2012 року № 4717/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 10 грудня 2009 року № 1417 передбачено, що чинність договору оренди від 10 грудня 2009 року № 1417 припиняється в разі порушення орендарем умов, передбачених пунктом 2 цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, 21 березня 2013 року між ТОВ "ІТА БІЗНЕС" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було підписано договір № 4717/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4717 від 10 грудня 2009 року, за умовами якого сторонами було погоджено нову вартість об`єкта оренди, яка станом на 30 листопада 2012 року склала 615 090,00 грн., а також змінено розмір орендної плати - 6 195,32 грн. без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2012 року.

Відповідно до пункту 10.4 договору № 4717/03 було автоматично пролонговано договір оренди нерухомого майна № 4717 від 10 грудня 2009 року на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, тобто до 10 вересня 2018 року.

Вищенаведені обставини не підлягають доказуванню на підставі частини 1 статті 75 ГПК України.

04.07.2018 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшов лист Міністерства культури України від 26.06.2018 № 2796/15-4/13-18, яким повідомлено, що на адресу Міністерства надійшов лист Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка від 20 червня 2018 року № 220 щодо не продовження договору оренди від 10.12.2009 № 4717 на новий термін. У зв`язку з неведеним відповідно до частини 3 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна Міністерство культури повідомило про недоцільність продовження дії зазначеного договору оренди на наступний строк, у зв`язку із наміром використовувати зазначене майно для власних потреб та просило вжити заходів для забезпечення повернення орендованого ТОВ "ІТА БІЗНЕС" майна балансоутримувачу.

Враховуючи наведені обставини, беручи до уваги закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди 10 вересня 2018 року, а також зважаючи на положення пункту 10.4 договору, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву надіслало ТОВ "ІТА БІЗНЕС" лист № 30-06/9764 від 8 жовтня 2018 року, в якому повідомило про відмову у продовженні строку дії договору та про припинення договору оренди № 4717 від 10.12.2009 на підставі статті 764 ЦК України та статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаний лист від 8 жовтня 2018 року було направлено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву на адресу ТОВ "ІТА БІЗНЕС" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103265361211, а також списку згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок.

Таким чином, факт направлення позивачем на адресу орендаря заяви від 8 жовтня 2018 року № 30-06/9764 про припинення вищезазначеного договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами.

Зважаючи на те, що після припинення дії цього правочину відповідачем не було повернуто орендоване майно, ТОВ "ІТА БІЗНЕС" продовжує користуватись ним за відсутності будь-яких правових підстав, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до суду з вимогами про виселення орендаря з займаних приміщень у примусовому порядку.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" звернулось до суду з зустрічним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10 грудня 2009 року № 4717, продовженим на той самий термін (до 10 серпня 2021 року) і на тих самих умовах. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" належним чином виконувало умови укладеного між сторонами договору оренди від 10 грудня 2009 року № 4717. Крім того, 30.08.2018 листом № 03/2018 зверталось до позивача про продовження строку дії договору оренди на той самий строк на тих саме умовах до 10.08.2021. Зазначений лист було подано до канцелярії позивача та зареєстровано ним за вх.. № 7322 від 06.09.2019. Враховуючи відсутність заперечень Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву проти пролонгації спірного договору як під час його дії, так і протягом місяця з моменту його закінчення, має право на продовження цієї угоди на новий термін (до 10 серпня 2021 року).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 2 ст. 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і статтею 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Укладений між позивачем та відповідачем договір від 10 грудня 2009 року № 4717 за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Глави 58 ЦК України, Глави 30 ГК України, а також Законом України Про оренду державного та комунального майна .

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії укладеного між сторонами договору від 10 грудня 2009 року № 4717 відповідно до пункту 10.4 було пролонговано на новий термін, який закінчився 10 вересня 2018 року.

Статтею 764 ЦК України встановлений виняток із загального правила, за яким у разі продовження користування наймачем (орендарем) майном після закінчення строку договору без повторного його укладення, за відсутності заперечень сторін протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вказана стаття також кореспондується зі статтею 17 Закону України Про оренду державного та комунального майно , відповідно до частини 2 якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, сторона, яка не бажає продовжувати дію договору, зобов`язана попередити про це іншу сторону не пізніше одного місяця після закінчення строку договору. Попередження про припинення договору майнового найму (оренди) має бути зроблене в такій формі, яка б забезпечила можливість доведення (у разі виникнення спору), що таке попередження було зроблене.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надіслав ТОВ "ІТА БІЗНЕС" лист № 30-06/9764 від 8 жовтня 2018 року, в якому повідомив про відмову у продовженні строку дії договору та про припинення договору оренди № 4717 від 10.12.2009 на підставі статті 764 ЦК України, статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та пункту 10.4 договору оренди.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія не приймає до уваги заперечення ТОВ "ІТА БІЗНЕС" про відсутність у матеріалах справи доказів фактичного відправлення заяви про припинення договору від 8 жовтня 2018 року 30-06/9764, оскільки листом АТ "Укрпошта" від 10 липня 2019 року № 5111-47 реєстроване поштове відправлення № 0103265361211 було повернуто за зворотною адресою з невідомих причин. Водночас ні умовами договору ні нормативними законодавчими приписами не передбачено обов`язку орендодавця надсилати таке повідомлення листом з описом вкладення, а також не встановлено залежності припинення строку дії договору від моменту фактичного отримання орендарем такого відправлення.

Аналізуючи зміст статей 759, 763 та 764 ЦК України, частини 2 статті 291 ГК України, частини 2 статті 17 та частини 2 статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , колегія приходить до висновку про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець . Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

ТОВ "ІТА БІЗНЕС" мотивуючи наявність у нього переважного права на укладення договору оренди на новий строк, вважає, що наявність такого права може бути підставою для визнання договору продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що і попередній договір оренди, тобто, змішує абсолютно відмінні законодавчі норми, застосування яких судом пов`язане із встановленням різних фактичних обставин, з яких виник спір.

Таким чином, обраний ТОВ "ІТА БІЗНЕС" спосіб захисту права, яке він вважає порушеним, не відповідає ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Позовна вимога ТОВ "ІТА БІЗНЕС" в частині визнання договору оренди продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, порушує права позивача сторони щодо свободи договору, її вільного волевиявлення стосовно умов договору оренди та суперечить положенням ч.1 ст.626, ч.1 ст.627, ч.1 ст.628, ч.1 ст.629 ЦК України. Сутністю переважного права орендаря є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У пункті 10.9 договору сторонами було погоджено, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору).

Первісним відповідачем не було надано суду доказів виконання своїх зобов`язань за договором з повернення орендованого майна орендодавцю або балансоутримувачу.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем обов`язку щодо звільнення орендованого майна, колегія приходить до висновку про те, що первісні позовні вимоги про виселення ТОВ ІТА БІЗНЕС в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежилих приміщень на 1-му поверсі корпусу № 2/6 загальною площею 120,0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Васильківська,1 та перебуває на балансі Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" в обґрунтування своїх зустрічних позовних посилалося на те, що воно належним чином виконувало умови укладеного між сторонами договору оренди від 10 грудня 2009 року № 4717 та враховуючи відсутність заперечень позивача проти пролонгації спірного договору як під час його дії, так і протягом місяця з моменту його закінчення, має право на продовження цієї угоди на новий термін (до 10 серпня 2021 року) на тих самих умовах.

Враховуючи висновки суду про належне повідомлення позивачем ТОВ ІТА БІЗНЕС про припинення дії договору оренди у встановлений строк, а також встановлений судом факт припинення дії цього правочину з 10 вересня 2018 року, колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10 грудня 2009 року № 4717, продовженим на той самий термін (до 10 серпня 2021 року) і на тих самих умовах у зв`язку з його фактичним припиненням.

Факт користування ТОВ ІТА БІЗНЕС орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди та сплата орендних платежів за цим договором не може свідчити про наявність правових підстав для визнання зазначеної угоди продовженою на той самий термін і на тих самих умовах в судовому порядку з огляду на те, що такий договір на час розгляду даного спору припинив свою дію, і в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача намірів продовжувати його дію.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що остання оцінка об`єкта оренди за укладеним між сторонами договором від 10 грудня 2009 року № 4717 була здійснена 30 листопада 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10 грудня 2009 року № 4717 продовженим на той самий термін (до 10 серпня 2021 року) і на тих самих умовах за відсутності проведеної незалежної оцінки об`єкта оренди у передбачений статтею 11 Закону строк.

Відповідно до ст. ст. 73 , 74 , 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА БІЗНЕС" на рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2019 у справі № 910/6475/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2019 у справі № 910/6475/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6475/19 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 17.12.2019

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка