Рішення

від 29.08.2019 по справі 320/2576/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року м.Київ № 320/2576/19

Київський окружний адміністративнивний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН ІРПІНЬ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН ІРПІНЬ" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2019 № 0011441401 та № 0011451401.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем за результатами планової документальної виїзної перевірки було винесено податкові повідомлення - рішення, якими визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2 922 806,25 грн. та податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 285 863,75 грн. разом зі штрафними санкціями.

Вважає, що податковим органом необґрунтовано визначені податкові зобов`язання, оскільки твердження податкового органу щодо формування штучної заборгованості перед ТОВ Будрегіонінвест є безпідставними, зокрема, усі фінансові - господарські операції, що відображені в акті перевірки та які ставляться відповідачем під сумнів, є законними і підтверджуються первинною документацією.

Позивач не погоджуються з оскаржуваними рішеннями та вважає, що вони суперечать нормам чинного законодавства України та Податковому кодексу України (надалі - ПК України).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Також подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що під час проведення планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.05.2016 по 30.09.2018, контролюючими органами було встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства, а саме встановлено заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно та на підставі документально встановлених порушень, які визначені податковим законодавством.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 провадження у справі було відкрито та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 09.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справи до розгляду по суті.

18 липня 2019 року від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляду справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засідання проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Частиною 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН ІРПІНЬ" (код ЄДРПОУ 40482746) має статус юридичної особи та платником податків.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН ІРПІНЬ" є: код КВЕД 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; код КВЕД 43.39 інші роботи із завершення будівництва; код КВЕД 43.91 покрівельні роботи; код КВЕД 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи; код КВЕД 71.11 діяльність у сфері архітектури; код КВЕД 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; код КВЕД 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність; код КВЕД 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); код КВЕД 42.21 будівництво трубопроводів.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлень, наказу та п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.05.2016 по 30.09.2018.

За результатими проведеної перевірки був складений акт від 21.02.2019 № 129/10-36-14-01/40482746, у якому відображено порушення, що встановленні під час перевірки, а саме:

п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, п. 9, п. 11 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерського обліку та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996), п. 4, п. 11, п. 4 П(С)БО № 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 08.10.1999 № 237, п. 20 П(С)БО № 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, ст. 1, ч. 2, 3 ст. 9, п. 1 ст. 9 Закону № 996, в результаті чого занижено податок на прибуток на 2 338 245,00 грн., в тому числі на 1 034 347,00 грн. за 2016 рік, на 1 303 898,00 грн. за 2017 рік (на 112 096,00 грн. за І квартал 2017 року, на 1 047 325, 00 грн. за І півріччя 2017 року, на 1 303 898,00 грн. за 9 місяців 2017 року, на 1 303 898,00 грн. за 2017 року);

п.п. 14.1.36 п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 228 691,00 грн., у тому числі на 53 575,00 грн., за серпень 2016 року, на 51 756,00 грн. за вересень 2016 року, на 47 692,00 грн. за жовтень 2016 року, на 1 322,00 грн. за грудень 2016 року, на 64 920,00 грн. за березень 2017 року, на 9 426,00 грн. за квітень 2017 року.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 16.04.2019 № 0011441401 та № 0011451401.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду з даним позов.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з таких міркувань.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст. 1 ПК України).

Щодо заниження суми інших операційних доходів у розмірі 6 067 634,00 грн.. в тому числі на 4 622 218,00 грн. за 2016 рік, на 1 445 416,00 грн. за 2017 рік, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги:

товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно п.п. 134.1.1 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до п.п. 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 Пк України, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Підставами для тверджень податкового органу стосовно допущення позивачем порушень вказаних вище вимог ПК України та Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку слугував той факт, що укладені договори відступлення права вимоги, за якими первісний кредитор - ТОВ Будрегіонінвест передав, а новий кредитор - ТОВ РІЧ ТАУН ІРПІНЬ прийняв право вимоги і став новим кредитором у договорах з постачальниками - ТОВ Метшрот , ТОВ Наш сад плюс , ПРАТ ОТІС , ТОВ Б-4 , ТОВ Знаки УА та ТОВ Форт Нокс не передбачають компенсацію перевіряємим підприємством за отримані послуги (та/або повернення коштів) первісному кредитору, у зв`язку з чим фактично послуги, роботи та кошти отримано позивачем безоплатно, а в бухгалтерському обліку заборгованість позивача перед ТОВ Будрегіонінвест створенна штучно.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що при розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників (ст. 213 ЦК України, ст. 37 Цивільного процесуального кодексу України) в порядку позовного провадження.

Таким чином, правочин - це дія особи, яка відображає її внутрішню волю і насамперед закон надає право тлумачити зміст правочину саме його сторонам (в односторонніх правочинах - стороні), що є проявом реалізації приватно - правового характеру цивільних правовідносин.

Лише у разі якщо волевиявлення виражене не чітко, коли можливе різне тлумачення волі сторін правочину, законодавцем у ч. 2 ст. 213 та ст. 637 ЦК України встановлено особливі правила тлумачення волі сторони правочину, згідно яких на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (умов договору).

Чинним законодавством України право тлумачення змісту правочину контролюючим органом, в якому він не є стороною, не передбачено.

Судом встановлено, що договорами відступлення права вимоги між сторонами було досягнуто домовленість про надання позивачем компенсації ТОВ Будрегіонінвест вартості отриманих послуги (та/або повернення коштів) і між сторонами з цього приводу не було жодних розбіжностей, непорозумінь та різного тлумачення, у зв`язку з чим товариством, відповідно до принципу бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою, і була відображена у своєму бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відповідна заборгованість.

На підтвердження такої домовленості вказують також заява про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, акти звірки взаємних розрахунків позивача з ТОВ Будрегіонінвест та з постачальниками.

Окрім цього, чинним цивільним законодавством України договір цесії не виділено серед окремих видів цивільно-правових договорів, не визначено його істотні умови, не встановлено спеціальні вимоги до його форми. Отже, відступлення права вимоги не є самостійним видом договору, а має всі ознаки того чи іншого виду договору.

Таким чином сам факт відсутності у договорах відступлення права вимоги положень про компенсацію вартості отриманих послуги (та/або повернення коштів) не може однозначно трактуватися як безоплатне отримання таких послуг (та/або повернення коштів), адже договір при цьому не містить і пряму вказівку про безоплатну передачу таких послуги (та/або повернення коштів).

Крім того, суд вважає за можливе вказати, що у постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 у справі № 21-4266а15 зазначено, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав й обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Тож господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу.

Щодо завищення показників у рядку 2050 Звіту про фінансові результати Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 1 143 454,00 грн. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ФАЕТОН-БУД ПЛЮС суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 ПК України оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Перевірка фінансово - господарських операцій за участю позивача із ТОВ ФАЕТОН-БУД ПЛЮС проведена з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Податковий орган вказує про допущення ТОВ РІЧ ТАУН ІРПІНЬ порушень вказаних вище вимог ПК України, Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку та Закону № 996 у господарських взаємовідносинах з ТОВ ФАЕТОН-БУД ПЛЮС , а саме відсутність договору між сторонами господарських взаємовідносин, у зв`язку з чим неможливо встановити умови постачання товару, вид перевезень, пункт відвантаження та пункт прийняття товарів, виконавця перевезень; відсутність документів з оформлення доручень на отримання товаро - матеріальних цінностей, відсутність товарно-транспортної накладної щодо перевезення поставленої продукції та фігурування даного контрагента у кримінальних провадженнях.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У разі недотримання сторонами письмової форми правочину для з`ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч. 2 ст. 205 ЦК України - поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитися письмовими доказами та поясненнями сторін.

Відповідно ч. 2 ст. 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

При цьому, недодержання форми правочину, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність правочину лише у разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема, ст.ст. 547, 981,1055,1059, 1107 ЦК України.

Суд наголошує на тому, що чинне законодавство України не містить жодних приписів щодо настання негативних наслідків у разі вчинення такого виду договору в усній формі.

Таким чином жодних порушень з боку позивача допущено не було і вказаний факт не може бути підставою відповідачу для тверджень щодо нереальності господарських операцій.

Щодо відсутності документів з оформлення доручень на отримання товаро - матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), суд зазначає наступне.

У видаткових накладних від постачальника ТОВ ФАЕТОН-БУД ПЛЮС , які досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, в графі Отримав(ла) вказано прізвище, ім`я та по-батькові, посада працівника позивача, який отримав ТМЦ, а також реквізити довіреності, на підставі якої цей працівник отримував ТМЦ.

Зокрема, довіреності оформлені в одному примірнику, який надавався постачальнику, та реєструвалися у відповідному журналі, який також надавався для перевірки.

Щодо тверджень податкового органу про відсутності товарно-транспортної накладної, як підставу наявності ознак фіктивності господарської операції, суд вважає за можливе вказати наступне.

У разі відсутності товарно-транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, в тому числі товарно-транспортної накладної, при обчисленні об`єкта оподаткування платник податку не має підстав враховувати вартість таких послуг при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Транспортною документацією підтверджуються операції з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, і за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей (відповідне роз`яснення Міністерства доходів і зборів України надано листом від 19.09.2013 № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128).

На виконання вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України позивач надав перевіряючим та суду у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, у тому числі і по взаємовідносинам з ТОВ ФАЕТОН-БУД ПЛЮС , а саме:

щодо постачання 25.03.2017 плитки для підлоги CEMENT 60 x 60 ZRXF9 у кількості 604,8 м2 - рахунок на оплату № 115 від 16.03.2017, видаткову накладну №101 від 25.03.2017, товарно-транспортну накладну № Р01393 від 24.03.2017;

щодо постачання 03.10.2016 керамограніту Cemento Nero ZRXF9 600 x 600 у кількості 604,8 м2 - рахунок на оплату № 360 від 19.09.2016, видаткову накладну № 306 від 03.10.2016, товарно-транспортну накладну № SL00039160 від 03.10.2016.

Крім того, були наданні також документи по господарським відносинам позивача з ФОП ОСОБА_1 (договір, акти здачі-прийняття робіт/надання послуг, талони замовника до подорожнього листа, рахунки, платіжні документи тощо) згідно яких останній з липня 2016 року надавав, а позивач приймав та оплачував послуги з перевезення вантажу та автокрану, у тому числі і по переміщенню ТМЦ від ТОВ ФАЕТОН-БУД ПЛЮС .

Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності документального підтвердження факту переміщення позивачу ТМЦ від ТОВ ФАЕТОН-БУД ПЛЮС не відповідають фактичним обставинам справи.

Також, у постанові Верховний Суд від 18.12.2018 (№ К/9901/26556/18) у справі 826/13058/15 зазначається, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Щодо тверджень податкового органу про наявність кримінальних проваджень, в яких фігурує контрагент позивача ТОВ ФАЕТОН-БУД ПЛЮС , як підстави для висновків про відсутності документального підтвердження отримання ТМЦ, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючими встановлено, що ТОВ ФАЕТОН-БУД ПЛЮС фігурує у кримінальному провадженні № 42016000000001956 від 28.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 ч. 1 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, № 42017000000002603 від 12.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України та № 42017100000001042 від 14.08.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Зазначає, що у ТОВ ФАЕТОН-БУД ПЛЮС відсутні основні фонди, що не дає можливості прослідкувати зберігання товару на складах та відповідно рух товару від продавця до покупця.

Однак відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надав до суду жодного доказу на підтвердження встановлених в акті перевірки обставин.

Крім того, суд дослідивши інформацію, що містить у Єдиному державному реєстрі судових рішень та встановив відсутність вироків по ТОВ ФАЕТОН-БУД ПЛЮС .

На думку суду фіскальний орган в акті перевірки не може посилатися лише на наявність матеріалів досудового розслідування щодо контрагента, як на підставу прийняття оскаржуваного рішення.

За відсутності вироку суд не може вважати викладений в акті висновок податкового органу про нереальність господарських операцій обґрунтованим. Верховний Суд обґрунтовуючи відмову в задоволенні касаційної скарги податкового органу, вказав, що контролюючим органом такого доказу як вирок надано не було (постанова Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17).

Аналогічні правові позиції неодноразово зазначалось у постанові Верховного Суду, а зокрема, від 16.01.2018 у справі № 20-а7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17, від 06.11.2018 у справі № 822/551/18 тощо.

Щодо завищення інших операційних витрат шляхом включення сум у розмірі 5 164 418,00 грн. за 2017 рік, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, податковий орган зазначає, що укладені договори про переведення боргу, за якими первісний боржник - ТОВ Будрегіонінвест передав, а новий боржник - ТОВ РІЧ ТАУН ІРПІНЬ прийняв грошові зобов`язання і став новим боржником у договорах з постачальниками, не передбачають компенсацію ТОВ Будрегіонінвест на адресу перевіряємого підприємства витрачених коштів. З огляду на відсутність будь-яких інших документів стосовно заборгованості ТОВ Будрегіонінвест перед ТОВ РІЧ ТАУН ІРПІНЬ в бухгалтерському обліку відповідна заборгованість зроблена штучно.

Судом вище зазначалось, що за договорами про переведення боргу між сторонами було досягнуто домовленість про здійснення ТОВ Будрегіонінвест на адресу товариства компенсації витрачених коштів, у зв`язку з чим позивач, відповідно до бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою, і була відображена у своєму бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відповідна заборгованість ТОВ Будрегіонінвест .

Щодо формування позивачем в бухгалтерському обліку штучної заборгованості, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У справі № 911/506/17 про банкрутство ТОВ Будтрейд Сервіс (ТОВ Будрегіонінвест ) Господарським судом Київської області була прийнята кредиторська заява ТОВ РІЧ ТАУН ІРПІНЬ , за результатами розгляду якої ухвалою від 20.04.2017 судом визнано позивача кредитором з грошовими вимогами до банкрута на суму 6 221 300,04 грн.

Також 25.05.2017 Господарським судом Київської області у справі № 911/506/17 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ Будтрейд Сервіс (ТОВ Будрегіонінвест ), до якого включено ТОВ РІЧ ТАУН ІРПІНЬ на суму 6 221 300,04 грн., затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ Будтрейд Сервіс та ліквідовано юридичну особу ТОВ Будтрейд Сервіс (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Грибоєдова, буд. 2, код ЄДРПОУ 37563935).

В ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором частково було погашено суму заборгованості перед позивачем у розмірі 25 344,21 грн.

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо заниження суми податкових різниць по рядку. 3.1.10 РІ декларації з податку на прибуток, сума перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платниками податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX ПК України в розмірі 262 312,00 грн. за 2017 рік у взаємовідносинах з ТОВ Водіхем та ТОВ Сувон трейд , суд зазначає наступне.

Як зазначається у акті перевірки, позивачем порушено вищевказані норми ПК України (п. 44 підрозділу 4 розділу XX ПК України).

Укладені відповідні договори про переведення боргу, за якими первісний боржник - ТОВ Будрегіонінвест передав, а новий боржник - ТОВ РІЧ ТАУН ІРПІНЬ прийняв грошові зобов`язання і став новим боржником у договорах з постачальниками.

Так, за договором № 1711/П від 17.11.2016 первісний боржник - ТОВ Будрегіонінвест передав, а новий боржник - ТОВ РІЧ ТАУН ІРПІНЬ прийняв грошові зобов`язання у розмірі 151 141,30 грн. за основним договором перед кредитором ТОВ Укр Буд Консалт .

У подальшому, за договором № 0712/ВП від 07.12.2016 про відступлення права вимоги, ТОВ Укр Буд Консалт передав, а новий кредитор - ТОВ Сувон трейд прийняв право вимоги і став новим кредитором позивача.

На виконання своїх грошових зобов`язань позивач, і про це також зазначають перевіряючи в акті перевірки, 10.01.2017 перерахував ТОВ Сувон трейд 151 141,30 грн. заборгованості.

Також за договором №1611/П від 16.11.2016 про переведення боргу, первісний боржник - ТОВ Будрегіонінвест передав, а новий боржник - ТОВ РІЧ ТАУН ІРПІНЬ прийняв грошові зобов`язання у розмірі 111 170,69 грн. за основним договором перед кредитором ТОВ Водіхем .

На виконання своїх грошових зобов`язань позивач сплатив кредитору суму заборгованості в повному обсязі, а саме: 08.02.2107 - 10 000,00 грн., 10.05.2017 - 11 170,69 грн.

На думку суду, умови компенсації між ТОВ Будрегіонінвест , як первісним боржником та позивачем, як новим боржником, у договорах про переведення боргу жодним чином не можуть впливати на обов`язок останнього виконати свої грошові зобов`язання перед кредитором.

Крім того, ТОВ РІЧ ТАУН ІРПІН , як новий боржник в рамках укладених з ТОВ Будрегіонінвест договорів про переведення боргу по взаєморозрахункам з контрагентами було здійснено ряд перерахувань грошових коштів, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, єдиною підставою для визнання перерахованих сум вказаним суб`єктам господарювання безоплатно наданими є лише статус цих контрагентів - статус платника єдиного податку, тобто не платника податку на прибуток за ставкою 18%, що слугувало додатковою підставою контролюючому органу для визначення позивачу суми грошового зобов`язання.

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов`язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне також звернути увагу на вимоги п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 ПК України щодо практичного застосування контролюючим органом окремих норм податкового законодавства відповідно до правової позиції, яка є найбільш сприятливою для платника.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а надані пояснення відповідачем не можуть свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені твердження спростовуються наданими первинними документами.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 16.04.2019 № 0011441401 та № 0011451401.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн. (платіжне доручення № 286 від 22.05.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16.04.2019 за № 0011441401 про визначення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 2 922 806,25 грн., з яких сума за податковим зобов`язанням - 2 338 245,00 грн., сума за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 584 561,25 грн. та за № 0011451401 про визначення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 285 863,75 грн., з яких сума за податковим зобов`язанням - 228 691,00 грн., сума за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57 172,75 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН ІРПІНЬ" (код ЄДРПОУ40482746) судові витрати у сумі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.