Ухвала

від 03.09.2019 по справі 500/2003/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення позову

Справа № 500/2003/19

03 вересня 2019 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша виробнича цегельна компанія" до Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державне підприємство "Сетам" про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Перша виробнича цегельна компанія" до Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державне підприємство "Сетам", в якій просить:

- визнати протиправними дії державних виконавців Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області щодо виставлення на електронні торги майна, що належить ТОВ "Перша виробнича цегельна компанія", а саме: комплексу нежитлових приміщень, загальною площею 11124,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська АДРЕСА_1 Раївська, АДРЕСА_2 ;

- скасувати постанову державного виконавця Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області щодо виставлення на електроні торги майна, що належить ТОВ "Перша виробнича цегельна компанія", а саме: комплексу нежитлових приміщень, загальною площею 11124,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Бережанський АДРЕСА_3 , с АДРЕСА_1 . Раївська АДРЕСА_2 .

Водночас, разом із позовною заявою представник позивача подав до суду клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення електронних торгів щодо продажу комплексу нежитлових приміщень, загальною площею 11124,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська АДРЕСА_1 Раївська АДРЕСА_2 до набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справі.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник позивача посилається на те, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки в разі не зупинення електронних торгів щодо продажу комплексу нежитлових приміщень, загальною площею 11124,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 призведе до незаконного позбавлення права власності останнього на зазначене майно.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Таким чином, розгляд клопотання про забезпечення позову суд здійснив без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Як слідує з клопотання про забезпечення позову, позовної заяви та доданих до неї документів, що в Бережанському міжрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області перебуває виконавче провадження № 52337498.

Надалі, ДП "Сетам" на 03.09.2019 призначено електронні торги (№ лоту: 363520) щодо продажу комплексу нежитлових приміщень, загальною площею 11124,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 область АДРЕСА_1 район АДРЕСА_5 с АДРЕСА_2 .

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується частиною першою статті 2 КАС, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Забезпечення позову згідно з частиною другою статті 150 КАС допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Так, відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

При цьому, статтею 34 Закону № 1404-VIII врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Водночас, згідно з роз`ясненнями пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у пункті 15 постанови від 07.02.2014 № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03.06.2016 № 4), при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

У розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 та "Лавентс проти Латвії" від 07.11.2002).

Також, відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, право доступу до суду, що гарантується статтею 6, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція "захисту прав судом" не працює. Європейський суд з прав людини у пілотному рішенні "ОСОБА_3 проти України" зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок.

Стаття 1 КАС визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, в тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, враховуючи те, що в КАС відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтею 151 КАС вживати заходи забезпечення позову на дії державного виконавця шляхом зупинення електронних торгів щодо продажу майна, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб обраний позивачем слід відмовити.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 235/1960/13-ц, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись статтями 150-154, 241-242, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення електронних торгів щодо продажу комплексу нежитлових приміщень, загальною площею 11124,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область АДРЕСА_1 район АДРЕСА_1 вул. Раївська АДРЕСА_5 60 до набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справі, - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

Копія вірна

Суддя Мірінович У.А.