Ухвала

від 04.09.2019 по справі 520/8965/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

"04" вересня 2019 р. Справа № 520/8965/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд.111-А, код ЄДРПОУ 38632417) до Головного управління Державної фіскальної служби Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд:

- зупинити проведення документальної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області на підставі наказу "Про проведення документальної перевірки" №5808 від 16.08.2019 року Головного управління Державної фіскальної служби Державної фіскальної служби у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" (код ЄДРПОУ 38632417), за адресою: вул. Клочківська, буд.111-А, м. Харків, що проводиться з 23.09.2019 року тривалістю 10 робочих днів, у період оскарження цього наказу про її призначення в судовому порядку до прийняття судом рішення по суті спору;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби Державної фіскальної служби у Харківській області привести наказ "Про проведення документальної перевірки" №5808 від 16.08.2019 року відповідно до вимог п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України та правової позиції Верховного Суду України від 09.02.2016 року по справі №826/3285/15, а саме: зазначення в наказі "Про проведення документальної перевірки" період перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" не раніше з 20.09.2016 року.

Разом з адміністративним позовом, позивачем 03.09.2019 року подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення проведення документальної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області на підставі наказу "Про проведення документальної перевірки" №5808 від 16.08.2019 року Головного управління Державної фіскальної служби Державної фіскальної служби у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" (код ЄДРПОУ 38632417), за адресою: вул. Клочківська, буд.111-А, м. Харків, що проводиться з 23.09.2019 року тривалістю 10 робочих днів, у період оскарження цього наказу про її призначення в судовому порядку до прийняття Харківським окружним адміністративним судом рішення по суті спору.

В обґрунтування заяви зазначено, що наказ Про проведення документальної перевірки № 5808 від 16.08.2019 року Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" (код ЄДРПОУ 38632417) на думку позивача прийнято з порушенням норм податкового законодавства, оскільки наказ на перевірку встановлює період проведення перевірки більше встановленого ч. 1 ст. 102 Податкового кодексу України, а саме 1095 дня. Відповідно до ч. 1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до етап і 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Крім того, зазначив, що в наказі відповідача про проведення перевірки вказаний період перевірки з 01.01.2016 року по 30.06.2019 року що є на думку позивача безумовним порушенням п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки контролюючий орган має право провести перевірку в даному випадку не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Позивач вважав також за необхідне зазначити, що річна податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2016 року була подана 20.02.2017 року, уточнена річна податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2016 року була подана - 19.05.2017 року, податкова декларація по ПДВ за серпень 2016 року була подана 20.09.2019 року. Також, зазначив, що ст. 39 Податкового кодексу України, яким встановлюється період перевірки 2555 дня до позивача не встановлюється, оскільки ст. 39 Податкового кодексу України регулюється трансфертне ціноутворення.

Також заявник зазначив, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу обумовлюється тим, що іншого способу забезпечення дотримання прав та інтересів позивача до прийняття судом рішення по суті спору законодавством не передбачено в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Беручи до уваги положення ч. 1 ст. 154 КАС України, суд дійшов висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення заявника в порядку письмового провадження.

Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно положень ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, „з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову« (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Судом встановлено, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин, зазначених у ч. 2 ст. 150 КАС України для забезпечення даного адміністративного позову.

Суд зазначає, що заява про забезпечення позову не містить належних пояснень, з яких підстав позивач просить забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення проведення документальної перевірки Головним управлінням Державно фіскальної служби у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" на підставі наказу № 5808 від 16.08.2019 року, а саме чому невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або його інтересів. Не зазначає, чому, на його думку, очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного наказу.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд також зауважує, що законність або протиправність наказу Про проведення документальної перевірки № 5808 від 16.08.2019 року Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" (код ЄДРПОУ 38632417) може бути встановлено лише під час розгляду адміністративної справи по суті, у зв`язку із чим, твердження позивача щодо очевидної протиправності оскаржуваного наказу є передчасним.

Крім того, суд зазначає, що зупинення проведення документальної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області на підставі наказу Про проведення документальної перевірки № 5808 від 16.08.2019 року Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" (код ЄДРПОУ 38632417) в рамках забезпечення позову фактично є прийняттям судового рішення, щодо оскарження такого наказу без належного судового розгляду, що суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування заходів забезпечення позову є необґрунтованими, а заява позивача про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (ч. 8 ст. 154 КАС України).

Керуючись ст.ст.2, 150-154, 241-243, 248, 256, 293, 294, 295, 297 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд.111-А, код ЄДРПОУ 38632417) про забезпечення адміністративного позову - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Текст ухвали виготовлено та підписано 04 вересня 2019 року.

Суддя Ю. О. Супрун