Рішення

від 04.09.2019 по справі 826/12769/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2019 року № 826/12769/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітілайм" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Сітілайм (далі - позивач та/або ТОВ Сітілайм ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004961402 від 20.07.2017 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004971402 від 20.07.2017 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Мотивуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю Сітілайм зазначає про хибність висновків акту від 27.06.20147 року №247/26-15-14-02-04/38388087, вказує на численні порушення при його складанні, з огляду на що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення суперечать законодавству та виходять за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Податковим кодексом України, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити в задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 30.05.2017 року по 20.06.2017 рік ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна виїзна планова перевірка ТОВ Сітілайм з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, за результатами якої було складено акт №247/26-15-14-02-04/38388087 від 27.06.2017 року (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки, в ході її проведення встановлено порушення ТОВ Сітілайм :

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6. статті 198, Податкового кодексу України, результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 435050 грн. у тому числі за листопад 2014 року на суму - 2175 грн., за лютий 2015 року на суму - 58500 грн., за березень 2015 року на суму - 27000 грн., за вересень 2015 року на суму - 4633 грн., за грудень 2015 року на суму - 5560 грн., за травень 2016 року на суму - 7176 грн., за жовтень 2016 року на суму - 66578 грн., за листопад 2016 року на суму - 134949 грн., за грудень 2016 року на суму - 128479 гривень;

- підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141, з урахуванням вимог пункту 137.3 статті 137 Податкового кодексу України, встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток приватних підприємств за І квартал 2017 року в сумі 3175828 гривень.;

- статті 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне повернення валютних коштів нерезидентом за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 01.11.2013 року №01/01/2013 укладеному з компанією MAURER & WIRTZ GMBh & Co KG (Німеччина) на адресу ТОВ Сітілайм в сумі 5,80 дол. США (еквівалент - 164,57 грн.);

- порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю зі змінами та доповненнями, а саме порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України станом на 01.04.2017.

Не погоджуючись з актом перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких листом від 17.07.2017 року №21740/10/26-15-14-02-04 відповідач повідомив про залишення висновків акту перевірки №247/26-15-14-02-04/38388087 від 27.06.2017 року без змін, а заперечення ТОВ Сітілайм без задоволення.

В подальшому, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0004971402 від 20.07.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 435050 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями) у розмірі 108762 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення №0004972402 від 20.07.2017 року, яким зменшено ТОВ Сітілайм суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за I квартал 2017 року у розмірі 3175828,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

За наслідком адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 08.09.2017 року №20067/6/99-99-11-01-01-25 залишено спірні рішення без змін, а скаргу ТОВ Сітілайм без задоволення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань в розрізі приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, у відповідності до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 1968 ПК України).

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того у відповідності до статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; 134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

В контексті приписів пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України встановлено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Тобто, зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як встановлено статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

В той же час, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

В розрізі пункту 6 П(С)БО 15 не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала, тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку під заставу або погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного обліку цінних паперів; сума балансової вартості валюти.

Згідно пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БО 16).

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно приписів підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Аналогічне визначення закріплено і в пункті 12 П(С)БО 16.

Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов`язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати у відповідності до пункту 9 П(С)БО 16 платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Згідно з Національним положенням (стандарт) ) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2003 року №73 (далі - НП(С)БО 1), фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Так, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідач дійшов до висновку про нереальність господарських операцій ТОВ Сітілайм з ТОВ Деванс , ТОВ Гламур Пак Групп , ТОВ Лайм Парфум .

Між позивачем та ТОВ Деванс укладено договір поставки №330 від 03.12.2012 року, згідно якого постачальник зобов`язується своєчасно та оперативно постачати покупцеві товари народного споживання згідно замовлення покупця (далі - договір №330).

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість товарів, асортимент, кількість, що поставляються, вказуються у видаткових накладних, що з моменту їх підписання є невід`ємними частинами договору. Ціна товар вказується у національній валюті України, включаючи ПДВ, і включають вартість доставки товарів постачальником в пункт поставки, визначений у замовленні.

Постачальник здійснює поставку товарів на умовах DDP - до місця призначення зазначеного у замовленні (правила ІНКОНТЕРМС - 2010), тобто постачальник зобов`язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару та здійснити поставку своїми засобами та за свій рахунок на адресу та в строк, вказані у такому замовлені, а також на умовах згідно п. 1.1 цього договору.

Замовлення на поставку товару передається покупцем постачальнику попередньо письмово, факсом, електронною поштою або іншими способами зв`язку, що дозволяє зафіксувати момент його передачі постачальнику (п. 3.2 договору №330).

При передачі кожної партії товару, постачальник передає покупцеві накладну, податкову та інші документи, що підтверджують якість товару, що поставляється, необхідні відповідно до чинного законодавства України для реалізації товару в оригіналі чи належним чином засвідчених копіях (п. 3.4 договору №330).

Згідно пункту 4.2 договору №330 товари, що поставляються, повинні відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим чинним законодавством України, які необхідні для товарів даного виду згідно з чинними правилами торгівлі, санітарно-епідеміологічного законодавства України та законодавства України про захист прав споживачів, а передача товару здійснюється в пункті (пунктах) поставки, зазначеному в замовленні покупця (п. 4.1 договору №330).

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій ТОВ Сітілайм надано до суду: видаткові накладні №88-0000004 від 03.02.2014 року, №88-0000005 від 10.02.2014 року, №88-0000006 від 17.02.2014 року, №88-0000007 від 24.02.2014 року.

Податкові накладні по взаємовідносинам позивача з ТОВ Деванс до суду не надано.

Також, судом встановлено, що між ТОВ Сітілайм та ТОВ Лайм парфум укладено договір поставки №2808 від 28.08.2014 року, згідно якого постачальник зобов`язується поставляти товари відповідно до поданих покупцем замовлень відповідної якості і за узгодженою ціною, а покупець зобов`язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором (далі - договір №2808).

Зобов`язання постачальника щодо поставки товару є виконаним у повному обсязі у момент, коли весь товар, узгоджений сторонами, разом із усією супровідною документацією, що вимагається до такого товару у відповідності до чинного законодавства України, переданий у розпорядження покупця у пункті (пунктах) поставки, а обов`язки покупця є виконаними після повної оплати відповідного товару, згідно умов даного договору (п. 1.2 договору №2808).

Відповідно до пункту 3.1 договору №2808 постачальник здійснює поставку товарів на умовах DDP - до місця призначення зазначеного у замовленні (правила ІНКОНТЕРМС - 2010), тобто постачальник зобов`язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару та здійснити поставку своїми засобами та за свій рахунок на адресу та в строк, вказані у такому замовлені, а також на умовах згідно п. 1.1 цього договору.

Замовлення на поставку товару передається покупцем постачальнику попередньо письмово, факсом, електронною поштою або іншими способами зв`язку, що дозволяє зафіксувати момент його передачі постачальнику (п. 3.2 договору №2808).

При передачі кожної партії товару, постачальник передає покупцеві накладну, податкову та інші документи, що підтверджують якість товару, що поставляється, необхідні відповідно до чинного законодавства України для реалізації товару в оригіналі чи належним чином засвідчених копіях (п. 3.4 договору №2808).

Згідно пункту 4.2 договору №2808 товари, що поставляються, повинні відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим чинним законодавством України, які необхідні для товарів даного виду згідно з чинними правилами торгівлі, санітарно-епідеміологічного законодавства України та законодавства України про захист прав споживачів, а передача товару здійснюється в пункті (пунктах) поставки, зазначеному в замовленні покупця (п. 4.1 договору №2808).

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ Лайм Парфум позивачем надано до суду: видаткові накладні №-000000020 від 03.10.2016 року, №.-00000028 від 10.10.2016 року, №-000000023 від 17.10.2016 року, №-000000026 від 24.10.2016 року, №-000000028 від 31.10.2016 року, №-000000029 від 07.11.2016 року, №.-00000029 від 14.11.2016 року, №.-00000030 від 21.11.2016 року, №.-00000031 від 28.11.2016 року, №.-00000032 від 05.12.2016 року, №.-00000033 від 12.12.2016 року, №.-00000034 від 19.12.2016 року, №.-00000035 від 26.12.2016 року, податкової накладні №1 від 03.10.2016 року, №2 від 10.10.2016 року, №3 від 17.10.2016 року, №4 від 24.10.2016 року, №5 від 31.10.2016 року, №6 від 07.11.2016 року, №2 від 14.12.2016 року, №3 від 21.11.2016 року, №4 від 28.11.2016 року, №1 від 05.12.2016 року, №2 від 12.12.2016 року, №3 від 19.12.2016 року, №4 від 26.12.2016 року.

По взаємовідносинам ТОВ Сітілайм з ТОВ Гламур Парк Групп первинні документи позивачем до суду не надано.

З аналізу наданих позивачем документів, з урахуванням висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що матеріали адміністративної справи містять всі належні та достатні докази на підтвердження реальності господарських операції позивача з ТОВ Лайм Парфум .

Крім того, як зазначено безпосередньо в акті перевірки факт наявності товару (парфумів) та їх подальшу реалізацію контролюючим органом не заперечується, проте останній стверджує про отримання зазначеного товару від інших постачальників та безоплатно.

Суд звертає увагу, що доводи відповідача, що згідно аналізу бази даних ІС Податковий блок невідоме походження реалізованих ТОВ Лайм Парфум парфумів не свідчить, що договори укладені Товариством з обмеженою відповідальністю Сітілайм із зазначеним контрагентом не опосередковувалися реальним виконанням операцій, оскільки відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №804/3420/16.

Крім того, будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Аналогічний правовий підхід засновано в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №811/2154/13-а.

Також суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що за договором поставки ТОВ Лайм Парфум здійснювало поставку парфумів. Чинне законодавство, що діяло на момент спірних правовідносин, як і законодавство, що діє на час вирішення спору по суті не передбачає жодної сертифікації такої продукції як парфуми.

Водночас, судом при дослідженні первинних документів наданих ТОВ Сітілайм по взаємовідносинам з ТОВ Лайм Парфум враховано відсутність товарно-транспортних накладних, однак наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ Лайм Парфум .

Що ж стосується посилання відповідача на пакування кожної одиниці товару в паперові пакети для збільшення вартості реалізації продукції суд зазначить, що в матеріалах справи наявні доповідні записки про списання пакетів.

Як наслідок, суд вважає безпідставним твердження ГУ ДФС у м. Києві про заниження позивачем показнику доходу від будь-якої діяльності на загальну суму 1650029 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Лайм Парфум .

Разом з цим, враховуючи те, що жодних первинних документів ТОВ Сітілайм по взаємовідносинам з ТОВ Гламур Парк Групп до суду не надано, суд вважає, що заперечуючи проти визначення контролюючим органом грошових зобов`язань в цій частині позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження реальності вчинення господарської операції з ТОВ Гламур Парк Групп , з огляду на що, висновки акту перевірки ТОВ Сітілайм щодо вказаного контрагента не спростовано.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Гламур Парк Групп в сумі 2171, 67 грн. за листопад 2014 рік.

В той же час, по взаємовідносинам ТОВ Сітілайм з ТОВ Деванс судом встановлено наявність всіх первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій.

Відсутність в матеріалах справи податкових накладних, з урахуванням посилання на них в акті перевірки, не є свідченням про безтоварність господарських операції.

Також, суд відхиляє посилання відповідача на розбіжність між податковим кредитом ТОВ Сітілайм та податковим зобов`язанням ТОВ Деванс за лютий 2014 року, у зв`язку із складеним актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 05.06.2014 року №1134/26-59-22-02/37533470, оскільки оформлення відповідного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, оскільки є виключно висновком контролюючого органу при проведенні відповідної перевірки контрагента.

Слід вказати, що ГУ ДФС у м. Києві в ході розгляду справи не надано до суду акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 05.06.2014 року №1134/26-59-22-02/37533470, а зазначення в акті перевірки вирізки із останнього, не може бути самостійною підставою для висновків про нереальність господарських операції ТОВ Сітілайм з ТОВ Деванс .

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ Деванс , а висновки ГУ ДФС у м. Києві не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи належними та достатніми доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене в сукупності суд приходить, що податкове повідомлення-рішення №0004971402 від 20.07.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 435050 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями) у розмірі 108762 грн. підлягає скасуванню в частині за податковим зобов`язанням у розмірі 432 785 грн. та за штрафними фінансовими санкція у розмірі 108218,75 грн.

В решті податкове повідомлення-рішення №0004971402 від 20.07.2017 року суд залишає без змін.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи не підтверджено право позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Гламур Парк Групп , що має своїм наслідком завищення ТОВ Сітілайм витрат по взаємовідносинам із вказаним контрагентом, податкове повідомлення рішення №0004972402 від 20.07.2017 року, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за I квартал 2017 року у розмірі 3175828,00 грн. підлягає скасуванню в розмірі 3162779 грн. (3175828 (загальна сума витрат ТОВ Сітілайм по взаємовідносинам з ТОВ Лайм Парфум , ТОВ Деванс , ТОВ Гламур Парк Групп ) - 13048 (витрати по взаємовідносинам з ТОВ Гламур Парк Групп ).

В іншій частині податкове повідомлення-рішення суд залишає без змін.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 55794,60 грн.

Загальна сума майнових вимог - 3719640, 00 грн.

Загальна сума задоволених позовних майнових вимог становить - 3703782,75 грн.

Сума судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам становить 55556,74 грн. (3703782,75 *1.5%/100%).

Таким чином, з огляду на задоволення адміністративного позову частково, судові витрати в розмірі 55556,74 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 76, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сітілайм (01042, м. Київ, вул. Ак. Філатова, б. 10-А, кв. 3/19, код ЄДРПОУ 38388087) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004971402 від 20.07.2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Сітілайм збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 435050 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями) у розмірі 108762 грн. в частині за податковим зобов`язанням у розмірі 432 785 грн. та за штрафними фінансовими санкція у розмірі 108218,75 грн.

3. В іншій частині податкове повідомлення-рішення №0004971402 від 20.07.2017 року залишити без змін.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004972402 від 20.07.2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Сітілайм зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за I квартал 2017 року у розмірі 3175828,00 грн. в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 3162779 грн.

5. В іншій частині податкове повідомлення-рішення №0004972402 від 20.07.2017 року залишити без змін.

6. Судові витрати в розмірі 55556 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 74 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сітілайм (01042, м. Київ, вул. Ак. Філатова, б. 10-А, кв. 3/19, код ЄДРПОУ 38388087) за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева