Постанова

від 03.09.2019 по справі 360/1137/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року справа №360/1137/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Геращенка І.В., Компанієць І.Д.,

секретар Сізонов Є.С.,

за участі представника позивача Овчаренка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 360/1137/19 (суддя в 1 інстанції Шембелян В.С., повний текст складено 03 липня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Комунального підприємства "Привільський торговий майданчик" до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Привільський торговий майданчик" (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Луганській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛГ685/923/АВ/П/ПТ1/ІП-ФС від 02.01.2019 року в сумі 335 070,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що КП "Привільський торговий майданчик" здійснює свою господарську діяльність у місті Привілля Луганської області, яке визначено у Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція згідно з розпорядженням КМУ № 1275-р від 02.12.2015. Внаслідок чого проведення будь-яких перевірок відносно позивача, як суб`єкта господарювання, є неможливим, та виходить за межі повноважень ГУ Держпраці у Луганській області, що є порушенням мораторію на проведення перевірок, передбаченого статтею 3 Закону № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі- Закон № 1669-VII) та ст.ст. 8, 19 Конституції України. Також зазначив, що згідно акту інспекційного відвідування неможливо встановити хто саме є неоформленим працівником, проте всі працівники були допущені до роботи згідно законодавства.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 360/1137/19 адміністративний позов було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Луганській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛГ685/АВ/П/ПТ1-ФС від 02.01.2019 року та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що термін інспекційне відвідування , який запроваджений ст. 12 Конвенції № 81 і який використовується у Порядку № 295 є однією з форм заходу державного контролю поряд з іншими формами. Наполягає на тому, що дія ст. 3 Закону Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669 від 02.09.2014 не розповсюджується на інспекційне відвідування, який проводиться органами Держпраці. Звертає увагу суду, що інспекційне відвідування здійснено у повній відповідності із нормами чинного законодавства. Спірні правовідносини виникли внаслідок здійснення Головним управлінням захисту трудових прав працівників, детінізації заробітної плати та легалізації трудових відносин.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення та рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача до суду не прибув.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Комунальне підприємство "Привільський торговий майданчик", зареєстровано 05.03.2009 , номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 381 120 0000 001318, місцезнаходження: 93191, Луганська область, місто Лисичанськ, місто Привілля, вулиця Ломоносова, 26А, код за ЄДРПОУ 36238912, види діяльності: 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.10).

07.12.2018 ГУ Держпраці у Луганській області прийнятий наказ № 587 Про проведення інспекційного відвідування комунального підприємства Привільський торговий майданчик (а.с. 29).

Наказ прийнятий відповідно до п.п. 6 п. 5 та п. 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року, керуючись ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-ІV від 08 вересня 2004 року, на підставі інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській обалсті від 29 листопада 2018 року № 16526/04-03. Строк інспекційного відвідування з 07 грудня 2018 року по 10 грудня 2018 року.

07.12.2018 ГУ Держпраці в Луганській області складено направлення № 01-17/716 про проведення інспекційного відвідування КП "Привільський торговий майданчик", в якому зазначено, що початок інспекційного відвідування з 07 грудня 2018 року, закінчення - 10 грудня 2018 року (а.с.11,76).

07.12.2018 у зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування з причини створення перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, інспекторами праці винесено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 07.12.2018 № АГ685/923/НД та Вимогу про надання/поновлення документів №ЛГ685/923/ПД, згідно яких строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 11.12.2018 (12-15).

12.12.2018 інспектором праці за результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛГ685/923/АВ (19-23).

Під час інспекційного відвідування КП "Привільський торговий майданчик" було встановлено:

- порушення ч.1 ст. 21 КЗпП України в частині не укладання трудових договорів із працівниками, які отримують заробітну плату;

- порушення ч.3 ст. 24 КЗпП України в частині допуску до робіт працівників без укладання трудових договорів.

Вказані порушення виразились у тому, що станом на 11 грудня 2018 року в організації працювали ОСОБА_1 (виконує роботу з ремонту електропроводки майданчика і на відкритих рядах; по частковому ремонту даху павільйону), ОСОБА_2 (бухгалтер обліку та звітності), ОСОБА_3 (найманий працівник по прибиранню міського ринку), які виконують роботи за цивільно-правовими договорами. Цивільно-правові договори переукладалися кожного місяця, згідно платіжних відомостей на видачу аванса/заробітної плати винагорода протягом року видавалась 2 рази на місяць. ОСОБА_4 працювала касиром-контролером за цивільно-правовими договорами до 01.09.2018 року. З 01.09.2018 була переведена в штат касиром-контролером. ОСОБА_5 з січня по вересень 2018 року працювала по прибиранню міського ринку на підставі цивільно-правового договору, який переукладався кожного місяця. Винагорода видавалась 2 рази на місяць. Наданим штатним розкладом робітників КП "Привільський торговий майданчик", 01 вересня 2018 року директором ОСОБА_6 . затверджено штат у кількості шести одиниць: директор (згідно контракту); спеціаліст; бухгалтер (договір); прибиральник території (договір) - за роботу з дезінфікуючим розчином, - за прибирання в туалеті; касир-контролер; електрослюсар, різноробочий (договір).

В той же день, 12.12.2018 у відповідності до пунктів 23 та 24 Порядку № 295 інспектором праці складено припис про усунення виявлених порушень № ЛГ685/923/АВ/П (17,18).

14.12.2018 року позивач подав зауваження до акту інспекційного відвідування № ЛГ 685/923/АВ, які були розглянуті відповідачем та повідомлено позивача, що відповідно наданих 11 грудня 2018 року платіжних відомостей на видачу аванса/заробітної плати винагорода видавалась 2 рази в місяць, 01 вересня 2018 року директором ОСОБА_6 . затверджено штат в кількості шести одиниць, а саме: директор (згідно контракту); спеціаліст; бухгалтер (договір); прибиральник території (договір) - за роботу з дезінфікуючим розчином, - за прибирання в туалеті; касир-контролер; електрослюсар, різноробочий (договір). Таким чином, вбачається скриті трудові відносини, що є порушенням, тому зауваження є необгрунтованими і не підлягають врахуванню (а.с. 25).

Рішенням від 22.12.2018 № ЛГ685/923/АВ/П/ПТ1/П щодо розгляду справи про накладення штрафу призначено розгляд справи на 02.01.2019 о 14:00 год. (а.с.78).

02 січня 2019 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області розглянуто справу та винесено Постанову про накладення штрафу на позивача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛГ685/923/АВ/П/ПТ1/ІП-ФС від 02.01.2019 року в сумі 335 070,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого абз.2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (а.с.16).

При винесенні постанови відповідач керувався статтею 259, абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України; статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення", частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.

За висновком відповідача, виявлені під час інспекційного відвідування порушення свідчать про порушення позивачем вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України.

Частинами 1 та 2 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч.1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі також - Порядок №295), встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі також - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, встановлює, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п. 8 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 9 Порядку №295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (Конвенцію ратифіковано Законом №1985-IV від 08.09.2004) Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

У відповідності до п. 11 Порядку № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень обєкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктом 19 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Пунктами 27 та 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень на акт відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого виносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Аналізом фактичних обставин справи та вказаних норм Порядку № 295 колегією суддів встановлено, що процедура проведення інспекційного відвідування відповідачем не порушена.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що акт стосовно позивача від 12.12.2018 складено після закінчення строку проведення перевірки, визначеного в наказі на проведення інспекційного відвідування від 07.12.2018 № 587 та направленні №01-17/716 від 07.12.2018, а саме по 10.12.2018, що є порушенням пунктів 19-20 Порядку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Пунктом 10 Порядку № 295 визначено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Відповідно до п. 16 Порядку № 295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється (п. 18 Порядку № 295).

Як свідчать матеріали справи 07 грудня 2018 року було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЛГ685/923/НД та вимога від 07 грудня 2018 року про надання/поновлення документів у строк до 11 грудня 2018 року, в якій зазначено про зупинення строку проведення інспекційного відвідування, що відповідає пунктам 16, 18 Порядку № 295 (а.с. 12-15).

Акт інспекційного відвідування складений 12 грудня 2018 року, що не перевищує двох робочих днів, передбачених п. 10 Порядку № 295.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи містять постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 19.03.2019 у справі № 415/802/19 про притягнення до адміністративної відповідальності директора КП "Привільський торговий майданчик" ОСОБА_6 за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 3 КУпАП, якою встановлено факт відсутності порушення вимог ст.ст. 21 ч. 1, 24 ч. 3 КЗпП з боку директора КП "Привільский торговий майданчик". Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 41 ч. 3 КУпАП закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 66).

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 19.03.2019 встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Луганській області не надано жодних доказів, які б підтверджували факт порушення директором КП "Привільський торговий майданчик" ОСОБА_6 . вимог законодавства про працю та охорону праці, і відповідно факт порушення вимог ст.ст. 21 ч. 1 , 24 ч. 3. Постанова набрала законної сили 29.03.2019 року.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по суті прийнято правильно, тому підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 360/1137/19 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.В. Геращенко

І.Д. Компанієць