Рішення

від 04.09.2019 по справі 640/6249/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2019 року № 640/6249/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Маріо Груп доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 вересня 2018 року №0049081409,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Маріо Груп (далі - ТОВ Маріо Груп , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 вересня 2018 року №0049081409.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, яким позивачу на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19 грудня 1995 року №481/19-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 70 140, 25 грн. Позивач вказує на те, що вся продукція, яка вказана у додатку до акта перевірки, перебувала на стелажах торгового залу, з позначкою про те, що реалізація даної алкогольної продукції тимчасово не провадиться. Торгівля алкогольними напоями була тимчасово припинена у зв`язку із закінченням строку дії ліцензії на здійснення даного виду діяльності, місце зберігання алкогольної продукції на даній АЗС відсутнє. Також, позивач зазначив, що поняття місце торгівлі та місце зберігання не є тотожними, а тому вимога податкового органу щодо реєстрації приміщення магазину як місця зберігання та внесення відомостей про це до єдиного державного реєстру не передбачена законодавством.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

07 травня 2019 року представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки було встановлено факт знаходження у магазині АЗС №19 ТОВ Маріо Груп за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 77 / 13-А, алкогольних напоїв у вартісному еквіваленті 70 140, 25 грн., проте вказана адреса не внесена до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не отримувалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві 05 вересня 2018 року проведена фактична перевірка ТОВ Маріо Груп (код ЄДРПОУ 40881011), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 77/13-А.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт (довідку) перевірки від 13 вересня 2018 року, за висновками якого встановлено порушення ТОВ Маріо Груп статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19 грудня 1995 року №481/19-ВР (далі - Закон №481/19-ВР).

На підставі вказаних висновків акта перевірки ГУДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення від 25 вересня 2018 року №0049081409, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно статті 17 Закону №481/19-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 70 140, 25 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України.

ДФС України за результатами розгляду скарги ТОВ Маріо Груп прийнято рішення від 30 листопада 2018 року №38903/6/99-99-11-06-01-251, яким податкове повідомлення - рішення від 25 вересня 2018 року №0049081409 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Таким чином, незгода позивача із податковим повідомленням - рішенням від 25 вересня 2018 року №0049081409 зумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактична перевірка - це перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських, або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом в т.ч. і щодо дотримання норм законодавства про виробництво і обіг підакцизних товарів.

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та наявності в тому числі і такої обставини, як - отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливе порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки, відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України, здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу, тобто за умови пред`явлення або надіслання платнику податків таких документів як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як вбачається з пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Частинами 35 та 36 статті 15 Закону №481-95/ВР передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта підприємницької діяльності таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру, а внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта підприємницької діяльності з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. До заяви додаються нотаріально засвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, виданої заявнику, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Відповідно до абзаців 21, 22 статті 1 Закону №481-95/ВР місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Згідно абзацу дев`ятого частини 2 статті 17 Закону №481-95/ВР у разі зберігання спирту або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб`єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по-батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб`єкту господарювання, що здійснює господарювання за наявності ліцензії, що є підтвердженням реєстрації місця зберігання підакцизної групи товарів як алкогольних, так і тютюнових виробів.

Досліджуючи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 70 140, 00 грн. на підставі встановленого під час перевірки факту зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання, не внесеного до Єдиного реєстру, суд зазначає наступне.

Метою правового регулювання відносин із зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів є забезпечення контролю за їх виробництвом і обігом. Нарівні з місцями виробництва, оптової та роздрібної торгівлі алкогольних напоїв, які вказуються у ліцензіях на право здійснення відповідних видів діяльності, законодавець запровадив реєстрацію їх місця зберігання у Єдиному державному реєстрі для забезпечення повного контролю за процесом виробництва і реалізації підакцизної продукції.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року № 251 (далі - Порядок №251).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №251 до Єдиного реєстру вносяться, зокрема, місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За правилами пункту 2.2 названого Порядку №251 заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 2.

До заяви додаються: документ, що підтверджує право користування цим приміщенням, та довідка про відповідність місця зберігання спирту установленим вимогам, видана Департаментом або його регіональними управліннями, - у разі реєстрації місця зберігання спирту; нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що фінансові санкції у вигляді штрафу застосовуються до суб`єктів господарювання, якщо в процесі виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями алкогольні напої зберігаються у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.

Матеріалами справи не встановлено, що у позивача наявна ліцензія на оптову чи роздрібну торгівлю алкогольними напоями, а також того, що позивач здійснює торгівлю вказаними видами продукції. Дані факти не ставляться під сумнів податковим органом у відзиві на позовну заяву.

При цьому, аналіз положень статті 15 Закону №481-95/ВР дає підстави для висновку, що відсутність ліцензії на торгівлю алкогольними напоями обумовлює відсутність місць зберігання, внесених до Єдиного реєстру. В межах спірних відносин контролюючим органом не було виявлено факту зберігання позивачем алкогольних напоїв у приміщенні, яке є місцем зберігання у розумінні наведеної норми Закону. Фактично в акті перевірки податковим органом зафіксовано лише наявність товару в місці його можливої реалізації, що не може вважатися місцем зберігання.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 лютого 2019 року справі №825/1574/15-а (адміністративне провадження №К/9901/31275/18).

З огляду на викладене, суд зазначає, що обставини даної справи свідчать про відсутність у діях позивача ознак складу правопорушення, за яке спірним рішенням податкового органу до підприємця застосовано штрафні санкції, що обумовлює безпідставність та протиправність спірного акту індивідуальної дії.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ГУ ДФС у м. Києві приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Маріо Груп (код ЄДРПОУ 40881011, адреса: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 14, офіс 419) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 вересня 2018 року №0049081409, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маріо Груп (код ЄДРПОУ 40881011, адреса: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 14, офіс 419) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко