Постанова

від 04.09.2019 по справі 760/20628/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/20628/18 Суддя першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Файдюка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, третя особа - Державна архівна служба України, про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Центрального державного історичного архіву України, м. Київ (далі - Відповідач, ЦДІАК України), третя особа - Державна архівна служба України (далі - Третя особа, Укрдержархів), про зобов`язання ЦДІАК України виконати замовлення на копіювання від 29.11.2017 року в частині копіювання документів Національного архівного фонду, а саме фонд 57, опис 1, справа 10, сторінки 194-270, 429-475зв, в повному обсязі без зазначення прізвищ.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15.08.2018 року справу передано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2019 року позов задоволено повністю - визнано протиправними дії ЦДІАК України щодо ненадання ОСОБА_1 доступу до документів НАФ, замовлення на копіювання від 29.11.2017 року, в частині копіювання документів Центрального архівного фонду, а саме фонд 57, опис 1, справа 10, сторінки 194-270, 429-475зв, в повному обсязі без зазначення прізвищ та зобов`язано ЦДІАК України виконати замовлення ОСОБА_1 на копіювання від 29.11.2017 року в частині копіювання документів Національного архівного фонду, а саме фонд 57, опис 1, справа 10, сторінки 194-270, 429-475зв, в повному обсязі без зазначення прізвищ.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що статус ЦДІАК України як державного органу, а також його завдання та повноваження з огляду на приписи Законом України Про доступ до публічної інформації , свідчать про належність вирішення даного спору у порядку адміністративного судочинства. Крім того, суд підкреслив, що приписи Порядку отримання документів Національного державного архівного фонду, що належить державі, територіальним громадам, не містять обмежень щодо копіювання документів у порівнянні з обсягом прав особи щодо доступу до документів для ознайомлення. Зазначив, що обов`язок користувача документів підтверджувати родинні зв`язки стосується пошуку персональних даних, а не інформації. Крім іншого, зауважив, що посилання Відповідача на лист-роз`яснення Укрдержархіву є помилковим, оскільки останнє не може суперечити вимогам чинного законодавства. Окремо суд звернув увагу, що незадовільний стан не може бути підставою для відмови у видачі документів для ознайомлення чи копіювання, а є лише підставою для відстрочки доступу. При цьому такі обставини не є об`єктом дослідження даного спору.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та повернути справу для розгляду в суді першої інстанції в іншому складі суду; у випадку наявності підстав для скасування судового рішення згідно ч. 1 ст. 318 КАС України - направити справу на розгляд за встановленою законом підсудністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що ЦДІАК України не є суб`єктом владних повноважень та органом державної влади, а тому спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. Крім того, зазначає, що надані Позивачем копії документів суд помилково врахував в якості доказів, оскільки останні не засвідчені в установленому законом порядку. Підкреслює, що Укрдержархів надає державним архівам роз`яснення щодо особливостей копіювання документів, які містять значні обсяги персоніфікованої інформації. Стверджує, що судом було залишено поза увагою нормативну заборону копіювання документів Національного архівного фонду, фізичний стан яких є незадовільним, у той час як жодного обмеження Позивачу у доступі до таких документів Відповідачем не здійснювалося. Зазначає, що суд помилково ототожнив право особи на копіювання з правом на доступ до документів, а відтак положення Порядку отримання документів Національного державного архівного фонду, що належить державі, територіальним громадам в частині відстрочки у наданні доступу не можуть бути застосовані до правовідносин щодо копіювання. Крім іншого, наголошує, що Позивача не було позбавлено права на безоплатне копіювання документів власними технічними засобами, що не було враховано судом першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Свої доводи обґрунтовує тим, що Відповідачем не було наведено жодної норми, яка б вказувала на необхідність зазначати прізвища людей у документах 18 століття при замовленні їх копій. Стверджує, що відповідь ЦДІАК України базувалася на роз`ясненнях Держархівслужби, яка у своєму листі повідомила ОСОБА_1 про відсутність повноважень надавати роз`яснення щодо застосування норм законодавства. Окремо звертає увагу, що доступ до документів більше 200-річної давнини не може бути обмежено положеннями законодавства про захист персональних даних, а Відповідачем взагалі не надано жодних належних і допустимих доказів перебування документів у незадовільному стані. Наголошує, що законодавством передбачено право особи як самостійно виготовляти копії з документів, так і отримувати їх копії на платній основі у розпорядника. Крім іншого, стверджує про помилковість посилання Апелянта на неможливість розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства з огляду на виконання ЦДІАК України завдань і функцій держави.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 09.02.2017 року ОСОБА_1 переоформився користувачем читального залу Центрального державного історичного архіву України, зазначивши темою дослідження Власний родовід. Київська, Курська, Подільська, Херсонська губернії, Брацлавське, Подільське воєводство .

29.11.2017 року ОСОБА_1 було заповнено замовлення на копіювання документів, датованих 18 століттям, а саме фонд 57, опис 1, справа 10, сторінки 194-270, 429-475зв (а.с. 4-5).

Листом від 05.02.2018 року № 01-45 ЦДІАК України повідомлено ОСОБА_1 про те, що вказані у замовленні аркуші містять ревізію населення с.Роїще, сл. Ройської, хутора при сл. Ройській, дер. Осняки, та зазначено, що відповідно до роз`яснення Державної архівної служби України від 07.11.2016 року № 02.3/3204 у ревізькій сказці копіюванню підлягає посімейний список за конкретним прізвищем, вказаним у замовленні (копіюються сторінки з прізвищем та інформацією про конкретну родину, титульний аркуш документу), у зв`язку з чим необхідно оформити замовлення на копіювання, вказавши конкретні прізвища (а.с. 6).

У подальшому, 25.05.2018 року Позивач звернувся із заявою до Відповідача про надання копій нормативно-правових актів, з яких вбачається необхідність обов`язкового зазначення прізвища у замовленні на копіювання ревізьких сказок (а.с. 43-44).

Листом від 12.06.2018 року №01-167 ЦДІАК України повідомлено ОСОБА_1 про те, що для отримання копій затребуваних нормативно-правових актів необхідно звернутися до органів державної влади, які є розпорядниками зазначеної інформації (а.с. 10).

Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 13 Закону України Про доступ до публічної інформації , ст. ст. 1, 15, 16, 18, 22 Закону України Про Національний архівний фонд та архівні установи , ст. 11 Закону України Про інформацію , п. 1 Положення про Центральний державний історичний архів України, м. Київ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.05.2012 року №761/5 (далі - Положення №761/5), а також ряду норм Порядку користування документами Національного архівного фонду, що належить державі, територіальним громадам, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.11.2013 року №2438/5 (далі - Порядок №2438/5), суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність у Відповідача правових підстав для відмови у здійсненні копіювання документів на запит Позивача.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 розд. І Порядку №2438/5 державні архівні установи, архівні відділи міських рад (далі - архіви) надають документи Національного архівного фонду (далі - НАФ), що належать державі, територіальним громадам, для користування; створюють для цього необхідний загальнодоступний довідковий апарат; відповідно до наявних технічних можливостей забезпечують умови для віддаленого доступу до довідкового апарату і документів НАФ; видають архівні довідки, копії документів та іншим шляхом задовольняють запити фізичних і юридичних осіб; повідомляють про документи, у яких містяться відомості, що можуть бути використані органами державної влади і органами місцевого самоврядування та іншими заінтересованими сторонами; публікують, експонують та в іншій формі популяризують архівні документи; виконують інші функції, спрямовані на ефективне використання відомостей, що містяться в документах НАФ.

Абзацом 3 пункту 3 розділу ІІ Порядку №2438/5 передбачено, що порядок користування документами НАФ, що належать іншим власникам, встановлюється власником або уповноваженою ним особою з урахуванням рекомендацій Державної архівної служби України.

Приписи п. 5 п. 14 розд. ІІ Порядку №2438/5 визначають, що користувачі документів НАФ мають право, зокрема, виготовляти, у тому числі за допомогою технічних засобів, або отримувати від архіву копії документів і витяги з них, якщо це не загрожує стану документів та не порушує авторських та суміжних прав, а також вимагати, щоб ці копії або витяги були засвідчені архівом.

Організація копіювання документів на замовлення користувача регламентована розділом V Порядку №2483/5.

Так, згідно п. п. 1, 2, 4, 5, 7 розд. V Порядку №2483/5 на замовлення користувачів і відповідно до технічних можливостей та стану документів архіви виготовляють ксерокопії, мікрокопії, фотокопії, цифрові копії документів, а також копії кіно-, відео-, фото-, фонодокументів, які в них зберігаються.

Замовлення на копіювання документів НАФ оформлюється користувачем на бланку згідно зі зразком, наведеним у додатку 5 до цього Порядку, і передається працівникові читального залу.

Копіювання документів особових фондів та фондів, для яких за розпорядженням фондоутворювача або власника встановлено особливі умови користування, проводиться відповідно до умов, установлених ними з урахуванням рекомендацій Державної архівної служби України.

Строки та спосіб виготовлення копій визначаються керівництвом архіву за погодженням із замовником з урахуванням наявності відповідних технічних засобів і стану документів НАФ, але не можуть перевищувати одного місяця.

Якщо користувач замовляє копії унікальних документів НАФ за наявності їх мікрокопій або цифрових копій, то вони виготовляються лише з цих копій.

Не приймаються замовлення на копіювання документів НАФ у незадовільному стані або якщо копіювання наявними копіювальними засобами може спричинити погіршення стану документів.

Отже, підставою для неприйняття замовлення на копіювання документів НАФ є або їх незадовільний стан або якщо копіювання наявними копіювальними засобами може спричинити погіршення стану документів.

Судовою колегією враховується, що у пп. 8 п. 15 розд. ІІ Порядку №2483/5 на користувача документів НАФ покладено обов`язок підтверджувати родинні зв`язки з особами, щодо яких проводиться пошук персональних даних, за умови згоди суб`єкта персональних даних та з метою підтвердження своїх законних прав та інтересів, надавати засвідчені нотаріально доручення від замовників генеалогічних досліджень.

Водночас, як вірно зауважив суд першої інстанції, обов`язок підтверджувати родинні зв`язки з особами покладається на користувача документів НАФ виключно у випадку, якщо останнім проводиться пошук персональних даних. Водночас, за умови здійснення пошуку інформації відповідний обов`язок у користувача не виникає.

Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Закону України Про інформацію інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України Про Національний архівний фонд та архівні установи доступ до документів Національного архівного фонду, що містять конфіденційну інформацію про особу, а також створюють загрозу для життя чи недоторканності житла громадян, обмежується на 75 років від часу створення цих документів, якщо інше не передбачено законом. Раніше зазначеного строку доступ здійснюється з дозволу громадянина, права та законні інтереси якого можуть бути порушені, а в разі його смерті - з дозволу спадкоємців, а також у разі, коли така інформація є суспільно необхідною або обмеження доступу до неї заборонено законом.

Аналіз наведених норм дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що інформація про фізичну особу є персональними даними у розумінні Закону України Про захист персональних даних і, відповідно, на неї поширюються відповідні обмеження щодо збирання, зберігання, використання та поширення лише за життя фізичної особи, а також протягом 75 років від часу створення відповідних документів.

Отже, відомостей, датованих 18 століттям, це обмеження не стосується, згода особи на її збір не може бути отримана за відсутністю суб`єкта надання згоди, і вона не може вважатися персональними даними з відповідними обмеженнями щодо збору (копіювання в даному випадку).

Таким чином, архівні документи 18 століття у контексті чинного законодавства не можуть містити персональних даних взагалі, і відповідні законодавчі обмеження на них не розповсюджуються.

За таких обставин, оскільки зі змісту листа ЦДІАК України від 05.02.2018 року №01-45 вбачається, що підставою для відмови у виготовленні копій документів, датованих 18 століттям, а саме фонд 57, опис 1, справа 10, сторінки 194-270, 429-475зв, було визначено лише необхідність зазначення конкретних прізвищ осіб, які цікавлять ОСОБА_1 , відсутність обов`язку зазначення яких було встановлено раніше, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Посилання Апелянта на неврахування судом факту перебування запитуваних документів у незадовільному фізичному стані в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, судовою колегією оцінюється критично, оскільки дані обставини не зазначалися в якості підстав для відмови у виготовленні копій. Крім того, відповідні твердження ЦДІАК України суперечать доводам останнього, викладеним в апеляційній скарзі, де він зазначає про те, що ОСОБА_1 під час ознайомлення з документами у листопаді 2017 року та квітні 2018 року мав можливість реалізувати своє право на безоплатне копіювання документів власними технічними засобами. При цьому, на переконання судової колегії, наявність у Позивача відповідної можливості не може бути умовою позбавлення останнього права на виготовлення копій за плату архівною установою.

Надаючи оцінку доводам Відповідача про неможливість розгляду і вирішення даного спору у порядку адміністративного судочинства, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, як вірно вказав суд першої інстанції з посиланням на приписи ст. ст. 1, 13 Закону України Про доступ до публічної інформації та п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, даний спір, з огляду на правовий статус ЦДІАК України як державного органу з виконання завдань і функцій держави з управління архівною справою і діловодством, визначений у Положенні №761/5, свідчить про належить розгляду даної справи саме за правилами КАС України.

Крім того, підпунктом 9 пункту 14 розділу ІІ Порядку №2483/5 передбачено, користувачі документів НАФ мають право оскаржувати в порядку підлеглості або в судовому порядку дії посадових осіб архіву, що перешкоджають реалізації законних прав користувачів.

Викладене, з огляду на встановлення можливості здійснення адміністративної процедури оскарження дій посадових осіб архіву, на переконання судової колегії, додатково свідчить про обґрунтованість суду першої інстанції про віднесення даної справи до публічно-правового спору, розгляд якого за правилами КАС України належить здійснювати адміністративним судам.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Cуддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді В.В. Файдюк

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 04 вересня 2019 року.