Постанова

від 29.08.2019 по справі 826/13392/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13392/17 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Бєлової Л.В.,

за участю секретаря: Чуб Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Приватна компанія Торіус до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ Приватна компанія Торіус звернулось з позовом до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005071402 від 25.07.2017.

Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю, невмотивованістю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню.

Згідно із заперечення на адміністративний позов відповідачем вказано на порушення ТОВ Приватна компанія Торіус п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Іствуд Груп за період з 01.12.2015 по 31.03.2016 на 126 207,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що на порушення ТОВ Приватна компанія Торіус п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Іствуд Груп за період з 01.12.2015 по 31.03.2016 на 126 207,00 грн.

29.08.2019 у судове засідання суду апеляційної інстанції з`явились представники позивача та відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За матеріалами справи податковим органом на підставі направлення № 773/26-15-14-02-04 від 29.06.2017, виданого ГУ ДФС у м. Києві та на підставі наказу відповідача № 5756 від 29.06.2017, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ ПК Торіус з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Іствуд груп (код 39857923) за період з 01.12.2015 року по 31.03.2016.

На підставі проведеної перевірки складений акт № 258/26-15-14-02-04/01552767 від 12.07.2017, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ ПК Торіус п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3,п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 126 207,00 грн, в тому числі по періодах за: грудень 2015 року у сумі 34 247,00 грн; січень 2016 року у сумі 21 860,00 грн; лютий 2016 року у сумі 35 050,00 грн; березень 2016 року у сумі 35 050,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0005071402 від 25.07.2017, яким за встановлені порушення, вказані у висновку акту перевірки, встановлено збільшення позивачем суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість в сумі 126 207,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 31 553,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0005071402 від 25.07.2017, позивач звернувся із зазначеним позов до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про фактичне проведення господарських операцій між ПАТ Торіус та його контрагентом, а винесене податкове повідомлення-рішення № 0005071402 від 25.07.2017 таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ( далі також - ПК України) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за змістом статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, виходячи з аналізу наведених норм, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Рішення № 14/03/2016 акціонера, що володіє 100% акцій ПАТ Торіус (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01552767) від 14.03.2016 Дубенським Л.Ф. було проголосоване та прийняте рішення про припинення ПАТ Торіус шляхом його перетворення в ТОВ Торіус , також було призначено комісію з припинення та голову такої комісії, визначено терміни повідомлення кредиторів товариства і публікування відповідного оголошення в засобах масової інформації, та обговорено питання щодо порядку та умов обміну акцій ліквідуємого ПАТ Торіус .

Рішенням № 06/04/2016 акціонера, що володіє 100% простих іменних акцій ПАТ Торіус (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01552767), у зв`язку із смертю ОСОБА_1 , який в ЄДР зазначений керівником ПАТ Торіус , вирішено внести зміни до ЄДРПОУ та вказати керівником ПАТ Торіус ОСОБА_2 . 06.04.2016, який володіє 100% акцій зазначеного ПАТ Торіус .

Рішенням № 22/06/2016 акціонера, що володіє 100% акцій ПАТ Торіус (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01552767) від 22.06.2016 було прийняте рішення про внесення змін до Рішень № 14/03/2016 від 14.03.2016 та № 08/06/2016 від 08.06.2016 та Передавального акту від 08.06.2016 в частині найменування підприємства правонаступника ПАТ Торіус , а саме після слів ТОВ або товариство з обмеженою відповідальністю змінити словами Приватна компанія Торіус .

На підтвердження дійсності внесення змін, ліквідації ПАТ Торіус позивачем надано: Передавальний акт, бухгалтерську довідку до передавального акту, Розпорядження № 71 - КФ-З від 06.04.2016 про зупинення обігу акцій ПАТ Торіус , розпорядження № 156-КФ-С-А від 05.07.2016 про скасування реєстрації випуску акцій ПАТ Торіус оголошення надруковані в засобах масової інформації про ліквідацію ПАТ Торіус та докази, які підтверджують надання документів державному реєстратору та документи, що підтверджують дії державного реєстратора щодо ліквідації ПАТ Торіус .

Таким чином, відповідно до внесених відомостей в ЄДРПОУ від 22.06.2016 під № 10731120023000255 відбулось припинення Приватного акціонерного товариства Торіус , код ЄДРПОУ 01552767.

Згідно частин першої, другої статті 104 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною першою статті 106 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Зі змісту статті 107 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 183.17 статті 183 ПК України особа, утворена в результаті реорганізації платника податку (крім особи, утвореної шляхом перетворення), реєструється платником ПДВ як інша новоутворена особа в порядку, визначеному ПКУ, у тому числі у разі, коли до такої особи перейшли обов`язки зі сплати податку у зв`язку з розподілом податкових зобов`язань чи податкового боргу.

Отже, платник ПДВ, що реорганізується шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону, анулюється як платник ПДВ. Такий платник не здійснює ні нарахування податкових зобов`язань на товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, і які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку, ні зменшення податкового кредиту по операціях з їх придбання. При цьому у разі. якщо в результаті реорганізації усі майнові права та обов`язки одного платника ПДВ переходять в повному обсязі до іншого новоствореного підприємства-платника ПДВ, який набуває прав і обов`язків цього реорганізованого підприємства, набуває права та обов`язки перетвореного підприємства.

В свою чергу, донароховані відповідачем податкові зобов`язання та штрафні санкції обґрунтовувались взаємовідносинами між ТОВ Іствуд та ПрАТ Торіус , яке припинило свою діяльність. В той же час, доказів узгодження податкових зобов`язань в межах даної справи та включення їх до передавального балансу в матеріалах справи відсутні, відповідачем не доведено. Контролюючим органом жодним чином не спростовано доводи ТОВ Приватна компанія Торіус , як правонаступника ПрАТ Торіус про те, що останнє не приймало на себе відповідних податкових зобов`язань, що не були включені до передавального балансу.

Колегія суддів зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Між ТОВ Іствуд Груп та ПАТ Торіус 01.12.2015 укладено договір № 111 на виконання робіт з обслуговування та ремонту комп`ютерної та офісної техніки.

За цим договором підрядник зобов`язується за завданням замовника виконувати роботи та надавати послуги на умовах, викладених у договорі, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати виконувані роботи та надані послуги.

Відповідно до цього договору підрядник за викликом заявника може виконувати такі роботи та послуги: роботи з профілактичних заходів, що проводяться у відповідності до експлуатаційної документації на відповідні моделі оргтехніки, що підлягають чистці, змазці або заміні ресурсних вузлів, регулюванні, налагодженні тощо; діагностичні та тесту вальні роботи; ремонтні роботи; для копіювально-розвантажувальної техніки (далі КРТ): заправка експлуатаційно-витратних матеріалів КРТ; заміна вузлів КРТ; підбір нових одиниць КРТ, потрібних замовнику; навчання користувачів КРТ; інші роботи, повязані з КРТ; роботи з обслуговування персональних комп`ютерів (далі ПК), що потребують де фрагментації жорстких дисків; розробці та організації заходів з резервування та архівування даних; модернізації та налагодженні ПК; налагодження операційних систем ПК; заходи з оптимізації роботи ПК; інсталяція програмного забезпечення; надання консультації співробітникам Замовника з приводу порядку роботи з оргтехнікою та ПК; навчання співробітників замовника роботі з ПЗ; підбір нового обладнання, комплектуючих або периферійних пристроїв, оргтехніки; підбір необхідного ПЗ; інші роботи та послуги, пов`язані з обслуговуванням та ремонтом комп`ютерної та офісної техніки.

Згідно п. 1.3 договору вид, обсяг замовлених робіт і послуг, їх вартість та інші умови виконання/надання визначаються сторонами у відповідних бланках-нарядах, актах прийому-передачі, актах діагностики (у разі їх складання на відповідний вид робіт/послуг), актах виконаних робіт і рахунках-фактурах на роботи/послуги. Обсяг виконаних робіт та наданих послуг по цьому договору фіксується та оформлюється в актах виконаних робіт.

На підтверженя виконання умов цього договору суду надано акти надання послуг № 7 від 31.12.2015, № 4 від 31.01.2016, № 4 від 29.02.2016, № 15 від 20.03.2016, на яких вказані назви послуг, кількість, одиниця виміру, ціни без ПДВ та суми з ПДВ, та банківські виписки ( а.с. 36-40).

01.12.2015 між ПАТ Торіус та ТОВ Іствуд Груп укладено договір № 112 про надання юридичних послуг.

Предметом цього договору є:

Виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з правового супровадження господарської діяльності замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги (п. 1.1).

Послуги, зазначені в п. 1.1 включають, але не обмежуються: послуги, пов`язані з наданням юридичних консультацій та роз`яснень з юридичних питань - напрямку податкового та господарського права; складання процесуальних документів; правова допомога при оформленні договорів, заяв, скарг, та інших документів, які необхідні замовнику для здійснення його господарської діяльності; представництво інтересів замовника перед державними органами; представництво та захист інтересів замовника в судах, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги; участь в договірній та переддоговірній роботі; контроль складання кадрових документів та контроль кадрової роботи; участь у контролі за проведенням інвентаризації; контроль якості формування господарської документації для обліку господарської діяльності; аналіз дотримання інформаційної безпеки, збереження комерційної та конфіденційної інформації; контроль якості управлінського діловодства та дотримання законодавства, що регулює порядок надання інформації, відповіді на звернення; контроль за забезпеченням організації безпеки збереження персональних даних.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акт надання послуг № ОУ-0000008 від 30.12.2015, № 5 від 31.01.2016, № 3 від 29.02.2016, № 13 від 20.03.2016 ( а.с. 43-44), на яких вказані назви послуг, кількість, одиниця виміру, ціни без ПДВ та суми з ПДВ, та банківські виписки.

01.12.2015 між ТОВ Іствуд Груп та ПАТ Торіус укладено договір поставки товарів № 113, (а.с. 45-46).

Згідно з п. 1 цього договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар разом з усіма його складовими при належностями та документами, що його стосуються, згідно заявки, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором; без письмової згоди продавця покупець не має права відмовлятись від оплати товару чи його частини та повертати отриманий товар продавцю, за винятком фактів поставки дефектного товару; асортимент, кількість та ціна товару визначається у видаткових накладних, рахунку-фактурі, які є невід`ємною частиною цього договору; продавець гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими особами; сторони гарантують, що договір від їх імені підписаний особами, які наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності.

На виконання умов цього договору позивачем надано видаткові накладні та рахунки фактури: № РН-000022 від 15.03.2016, № СФ-000022 від 01.03.2016, № РН-000021 від 01.03.2016; № СФ-000021 від 01.03.2016; № РН-000036 від 24.02.2016; № СФ-000036 від 04.02.2016; № РН-000042 від 24.02.2016; № СФ-000042 від 04.02.2016; № РН-000006 від 13.01.2016; № СФ-000006 від 13.01.2016; № РН-0000017 від 10.12.2015; № РН-0000017 від 10.12.2015; № РН-0000016 від 10.12.2015; № СФ-0000016 від 10.12.2015; № РН-0000009 від 07.12.2015 та № СФ -0000009 від 07.12.2015, які мають всі необхідні реквізити, з зазначенням, адрес постачальника та покупця, назв товарів, кількості, ціни без ПДВ та суму ПДВ, що засвідчено підписами керівників та проставлені відбитки печаток підприємств. (а.с. 47-54).

Також позивачем надано банківські виписки, які підтверджують зміну майнового стану ПАТ Торіус у зв`язку з перерахуванням грошових коштів на рахунок контрагента ТОВ Іствуд Груп , які засвідчені посадовою особою банку належним чином.

01.12.2015 між ПАТ Торіус та ТОВ Іствуд Груп укладено договір № 114 про надання клінінгових послуг від року.

В матеріалах справи містяться Додатки № 1, № 2 в яких зазначено місцезнаходження об`єктів та послуги із зазначенням вартості за них (а.с. 56-57).

Предметом цього договору є надання клінінгових послуг (по прибиранню) згідно з Додатком № 1, який є невід`ємною частиною даного Договору, в якому зазначаються об`єкти, які підлягають прибиранню, їх місцезнаходження, види прибирань, періодичність прибирань та інші умови; виконавець зобов`язується згідно з умов та положень Договору та відповідних додатків, виконати послуги по прибиранню об`єктів замовника від забруднень, а замовник зобов`язується їх прийняти та оплатити; виконавець на прохання замовника може виконувати інші додаткові послуги, не передбачені Додатком № 1 до Договору.

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано акти надання послуг: № 16 від 20.03.2016; № 7 від 29.02.2016; № 7 від 31.01.2016; № 18 від 30.12.2015; № 16 від 20.03.2016; № 7 від 29.02.2016; № 7 від 31.01.2016 та № 18 від 30.12.2015 (а.с. 58-61) та банківські виписки, які підтверджують перерахування грошових коштів за отримані послуги на рахунок ТОВ Іствуд Груп .

Фактично підставою для висновків акту перевірки і винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Іствуд Груп за період з 01.12.2015 по 31.03.2016 слугував протокол допиту від 06.01.2017 громадянки ОСОБА_3 згідно з якого встановлено непричетність останньої до фінансово-господарської діяльності ТОВ Іствуд Груп , а також згідно з інформації ЄРПН залучення сторонніх організацій до виконання задекларованих робіт та поставки вищенаведеного товару не встановлено.

Таким чином, на думку апелянта має місце неможливість здійснення господарської операції (між позивачем та ТОВ Іствуд Груп ) з ідентифікованим товаром у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та використанням ТОВ Іствуд Груп виключно з метою отримання готівкових коштів у значних розмірах.

Також, апелянт в апеляційній скарзі дублює висновки акту перевірки про те, що надання послуг ТОВ Іствуд Груп (клінінгові послуги, юридичні послуги, обслуговування та ремонт комп`ютерної техніки) є неможливим у зв`язку з відсутністю спеціалізованих робітників на підприємстві та відсутність залучених сторонніх організацій для виконання даних робіт.

Так, відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Докази наявності вироку, що набрав законної сили стосовно ОСОБА_3 , а також де б досліджувались господарські операції між позивачем та контрагентом в рамках кримінального провадження на час складання спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

У зв`язку з цим, колегією суддів не приймаються до уваги пояснення ОСОБА_3 , надані у суді першої інстанції про те, що жодних документів не підписувала.

З наданого до суду апеляційної інстанції Вироку Печерського районного суду м. Києва від 05.06.2019 вбачається, що судом не досліджувались та не надавалась оцінку господарським операціям між позивачем та ТОВ Іствуд Груп , не встановлював недійсність документів, що були складені за наслідками здійснення цих господарських операцій. Тобто, Вироком не встановлено обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між ПАТ Торіус та ТОВ Іствуд Груп .

Таким чином, сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Аналогічна правова позиція, викладена викладена в постанові Верховного суду у справі №826/10205/16.

Враховуючи вказану правову позицію та враховуючи фактичні обставини справи висновок податкового органу про наявність вироку суду, вказує на те, що господарські операції не мали реального характеру є помилковим, оскільки зазначеним вироком не встановлено фіктивності саме господарських операцій між позивачем та ТОВ Іствуд Груп , за результатами яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В той же час, станом на час оформлення податкових накладних, ТОВ Іствуд Груп мав статус платника ПДВ.

Доводи контролюючого органу провідсутність спеціалізованих робітників на підприємстві та відсутність залучених сторонніх організацій для виконання даних робіт як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Колегія суддів вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Проте, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Будь-яких інших підстав для висновку про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Іствуд Груп за період з 01.12.2015 по 31.03.2016, в акті перевірки не наведено.

Зокрема, зауважень до первинних документів позивача та банківських виписок у відповідача не було під час проведення перевірки, дослідивши зазначені документи, колегія суддів вважає їх такими, що згідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджують реальні зміни майнового стану платника податків, в даному випадку на час існування ПАТ Торіус саме цього приватного акціонерного товариства.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є не коректне зазначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні боржника, а саме, ТОВ ПК Торіус , адже на час виникнення відносин такого товариства не існувало, а господарські операції з ТОВ Іствуд Груп здійснювало ПАТ Торіус .

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позованих вимог.

В свою чергу, апелянтом не надано суду апеляційної інстанції будь-яких доказів, які б спростовували, наведені висновки рішення суду першої інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03.09.2019.

Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма Судді:В.О. Аліменко Л.В. Бєлова