Постанова

від 03.09.2019 по справі 620/1172/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/1172/19 Суддя першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача- Степанюка А.Г.,

суддів- Файдюка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі- Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на прийняте у порядку письмового провадження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ріпкинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області (далі Ріпкинське ОУПФ), у подальшому заміненого судом апеляційної інстанції на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі Відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області) про:

- визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо неприйняття рішення про призначення Позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за заявою від 17.01.2019 року;

- зобов`язання Відповідача призначити Позивачу державну пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17.01.2019 року, та здійснити виплату коштів.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивач має право на зменшення пенсійного віку у зв`язку з участю в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та наявними у матеріалах справи документами, а твердження Відповідача щодо відсутності чіткої вказівки на населений пункт чи об`єкт, де виконувалися роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не можуть бути перешкодою для реалізацією особою передбаченого чинним законодавства права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що у наявних у матеріалах справи документах, що не спростовано судом першої інстанції, відсутні відомості щодо участі Позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у зоні відчуження, оскільки населенні пункти, в яких працював Позивач, до такої зони не відносяться, у той час як довідка про період (періоди) участі в ліквідації за формою, затвердженою постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1998 року №122, у Позивача відсутня.

Після усунення визначених в ухвалі від 01.07.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з такого.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.12.2018 року, виданого Чернігівською обласною державною адміністрацією (а.с. 18).

17.01.2019 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 62).

Рішенням Ріпкинського ОУПФ від 06.03.2019 року, направленому Позивачу листом від 11.03.2019 року №1103/04-22, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки зі змісту наданих подорожніх листів вбачається, що місця роботи заявника перебували у зоні безумовного (обов`язкового) добровільного відселення, заробітна плата за роботу у зоні відчуження не відокремлена та нараховувалася в одинарному розмірі (а.с. 19).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 10, 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність відмови у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, оскільки Позивачем подано достатньо документів, якими підтверджується факт його участі у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» (далі Закон) закріплено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які:

- працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів 10 років;

- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів 8 років;

- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році 5 років.

Відповідно до абз. 7 пп. 7 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФ України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку було подано до Ріпкинського ОУПФ, зокрема, такі документи:

- копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 (а.с. 18);

- копію довідки начальника Поліського районного шляхового ремонтно-будівельного управління (а.с. 20), в якій зазначено, що у період з 14.08.1986 року по 13.09.1986 року ОСОБА_1 працював на вказаному підприємстві з перевезення матеріалів з Коростеня, Малина, Вільчі на Поліському, Діброви, Мартиновичів, Зеленої Поляни, Млачівки згідно транспортних накладних;

- наказу Ріпкинського автопідприємства 24038 від 14.08.1986 року №140 про відрядження у розпорядження Поліського районного шляхового ремонтно-будівельного управління для перевезення піску у Поліському районі, зокрема, ОСОБА_1 (а.с. 24);

- подорожніх листів (а.с. 25-55).

Аналіз змісту наведених документів, на переконання судової колегії, свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції, що ОСОБА_1 було подано достатню кількість документів для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, передбачених п. 2.1 Порядку, з огляду на таке.

Як вже було підкреслено вище, право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років мають особи, які або працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, або працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року не менше 5 календарних днів.

Разом з тим, жодні наявні у матеріалах справи документи не підтверджують факт роботи Позивача саме у зоні відчуження принаймні 5 календарних дній у період з 14.08.1986 року по 13.09.1986 року. Крім того, наведені у довідці (а.с. 20) та у подорожніх листах (а.с. 25-55) населені пункти, як вірно зауважив Апелянт, згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року №106, відносяться до зони безумовного (обов`язкового) відселення, однак до зони відчуження не належать.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про безпідставність твердження суду першої інстанції про наявність підстав для задоволенні позовних вимог, оскільки, попри наявний у ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в останнього не в обов`язковому порядку виникає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років за умови відсутності підтвердження належними і допустимими доказами факту роботи особи у зоні відчуження не менше 5 календарних днів.

Судовою колегією враховується, що на підставі аналізу ст. 65 Закону та приписів Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51, Верховний Суд у постановах від 02.11.2018 року у справі №398/3389/16-а(2-а/398/186/16), від 11.12.2018 року у справі №750/4895/17 зробив висновок, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

З урахуванням даної практики Верховного Суду судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно за правилами ст. 14 Закону до 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів. Учасники ж ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року не менше 5 календарних днів, віднесені законодавцем до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що встановлення Позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 3 категорії вказує на те, що останній брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року менше 5 календарних дній, що, в силу положень ст. 55 Закону унеможливлює призначення останньому пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на те, що встановлення Позивачу 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, свідчить про відсутність факту її перебування у зоні відчуження протягом 5 календарних днів, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Чернігівського окружного адміністративного суду про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідачА.Г. Степанюк

Судді В.В. Файдюк

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено «04» вересня 2019 року.