Постанова

від 04.09.2019 по справі 642/487/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 642/487/16-ц

Провадження № 22-ц/ 818/3625/19

4 вересня 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

сторони справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 ,на рішення Ленінського районного суду м. Харкова, ухвалене 21 травня 2019 року у складі судді Гримайло А. М.,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк (надалі ПАТ КБ ПриватБанк , Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.02.2014 в розмірі 26 154 грн 79 коп. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 лютого 2014 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір без номеру (надалі Договір), за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач умови Договору щодо своєчасного та повного повернення позичених коштів не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за Договором у розмірі 26 154 грн 79 коп, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8100 грн, за відсотками за користуванням кредитом у розмірі 15 833 грн 13 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 500 грн та штрафів - 500 грн. фіксована частина та 1 221 грн 66 коп. - процентна складова.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21 травня 2019 року позов ПАТ КБ ПриватБанк задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.02.2014 року у розмірі 24 433 грн 13 коп. та 1 378 грн судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що анкета - заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить договір про надання банківських послуг, що був укладений між сторонами у справі. Позивач має право вимагати стягнення заборгованості у розмірі, встановленому Договором, тому, що строк Договору не сплив та відповідач має прострочену заборгованість у розмірі 24 433 грн 13 коп. Суд відхилив доводи відповідача про недоведеність факту укладення між ним та Банком договору кредиту тому, що підтвердженням отримання кредитної картки є фотознімок з екрану від 18.02.2014 з програмного комплексу Банку ЄКБ. Встановлення кредитного ліміту, отримання кредитних коштів на картковий рахунок у розмірі 8000 грн підтверджується випискою по картці. При цьому Банку відмовлено у стягненні штрафів за прострочення повернення кредитних коштів, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а з ОСОБА_1 вже стягнуто пеню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. А саме, на неповне з`ясування судом обставин у справі, не відповідність висновків суду встановленим у справі обставинам та, як слідство, порушення норм матеріального права. В якості доводів апеляційної скарги посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між ОСОБА_1 та Банком договору кредиту та надання позивачу кредитних коштів у розмірі 8000 грн на умовах кредитна картка Універсальна . Надані Банком на підтвердження укладення договору Умови та Правила надання банківських послуг відповідач особисто не підписував. Позивач ОСОБА_1 . зі змістом цих Умови та Правил не ознайомлював та з ним їх не узгоджував. Позивачем не доведено, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною Договору. Крім цього, суд помилково вважав належним доказом укладення договору скріншот з екрану від 18.02.2014 з програмного комплексу Банку ЄКБ, на якому зображена невідома особа схожа на відповідача, яка тримає в руці якусь картку. З наданого знімку не можливо ідентифікувати зазначену картку з її видом та приналежністю як Банку, так і відповідачу, тому цей доказ не є достовірним та належним.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, що були заявлені в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 лютого 2014 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір без номеру. За умовами договору останній отримав кредит у розмірі 8 000 грн шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримання кредитної картки та грошей на картковий рахунок.

Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за Договором станом на 3 січня 2016 року становить 26 154 грн 79 коп., яка складається з: 8100 грн - заборгованість за кредитом; 15 833 грн 13 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафів відповідно до умов кредитного договору: 500 грн - штраф (фіксована частина), 1221 грн 66 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. 3 - 4 ).

Задовольняючи позов Банку в частині стягнення заборгованості у вигляді тіла кредиту, процентів та пені, суд виходив з того ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Підписана відповідчем заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг , Правилами користування платіжною карткою , затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256 і Тарифами Банку складає між ним та Банком Договір. Підтвердженням отримання ОСОБА_1 кредитної картки є фотознімок з екрану від 18.02.2014 з програмного комплексу Банку ЄКБ (а.с.117). Встановлення кредитного ліміту, отримання кредитних коштів на картковий рахунок у розмірі 8000 грн. підтверджується випискою по картці (а.с. 108-116).

До позовної заяви Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Gold , Універсальна Gold mini та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256 (а.с. 6-31).

Судова колегія вважає, що зазначені документи не підтверджують факт укладення договору кредиту від 18.02.2014 на строк і умовах, що викладені в позовній заяві.

З анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що ОСОБА_1 не надавав згоду на отримання жодного кредитного продукту, що надається Банком. Поле заяви щодо ліміту по платіжній картці кредитка Універсальна в анкеті - заяві не заповнено (а.с. 5).

Належні докази отримання відповідачем кредитної крати Універсальна на підставі зазначеної анкети - заяви в матеріалах справи відсутні.

Комп`ютерна роздруківка фотознімку відповідача свідчить про створення ID додатку 0000000495977652 18.02.2014 о 12:54:39 (а.с. 117) і не може бути належним та допустимим доказом отримання ОСОБА_1 кредитної картки Універсальна , оскільки на фотознімку не відображена інформація щодо номеру пластикової картки та на підставі якого саме договору вона видана.

Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (далі - Закон №1023-XII) у редакції, що діяла станом на 18.02.2014).

Пунктом другим частини другої статті 11 Закону №1023-XII у редакції, станом на 18.02.2014, визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН Керівні принципи для захисту інтересів споживачів , прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Крім цього, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, ОСОБА_1 як пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не міг ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За нормами ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 633 ЦК України передбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами, є публічними.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на факт підписання відповідачем анкети - заяви від 18.02.2014 та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Gold , Універсальна Gold mini та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256 як невід`ємні частини Договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Gold , Універсальна Gold mini та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку, право Банку змінити (зменшити , збільшити або анульувати) кредитний ліміт (пункт 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг), пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Судова колегія вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про вид кредитної картки, розміру кредитного ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Зазначений висновок суду апеляційної інстнанції відповідає висновку, викладеному в постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до ст. ст.12,13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вимог вищезазначених норм матеріального та процесуального права Банк не надав суду належних та допустимих доказів укладення з відповідачем договору кредиту № б/н від 18.02.2014 на умовах кредитка Універсальна з лімітом кредитування 8000 грн та надання йому зазначених грошових коштів за цим договором.

Надані Банком документи свідчать про існування між сторонами інших правовідносин, з приводу вирішення яких Банк до суду не звертався.

На викладені вище факти місцевий суд уваги не звернув, вважав встановленими обставини у справі, що не були належним чином доведені, зробив помилкові висновки,що не відповідають обставинам справи та, як слідство, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що регулюють правовідносини договору кредиту.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності укладення між сторонами 18.02.2014 кредитного договору № б/н на умовах кредитна картка Універсальна знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи обґрунтованість апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , з ПАТ КБ ПриватБанк на користь відповідача належить стягнути 2 067 гривень, сплачених при подачі апеляційної скарги (а.с. 145).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 ,задовольнити.

Рішення Ленінського районного м. Харкова від 21 травня 2019 року скасувати, ухвалити нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором без номерв від 18 лютого 2014 року - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на користь ОСОБА_1 2 067 (дві тисячі шістьдесят сім) гривень судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 4 вересня 2019 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді А.В. Котелевець

Р.М. Піддубний