Рішення

від 27.08.2019 по справі 908/517/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/50/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2019 Справа № 908/517/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" (юридична адреса: 21007, м. Вінниця, вул. П. Запорожця, буд. 20-А/132, поштова адреса: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, офіс 319, код ЄДРПОУ 32297681)

до відповідача -1: Фізичної особи-підприємця Шинкаренко Тетяни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача -2 : Товариство з обмеженою відповідальністю "Евіта" (69006, м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд 7, кв. 57, код ЄДРПОУ 31540037)

про стягнення 91440 грн. 05 коп.

за участю

представника позивача: Бредіхін Ю.Ю., дов. № 3/19 від 03.06.2019

представник відповідача-1: не з`явився

представник відповідача-2: Деревянко Д.А., дов. б/н від 20.02.2019

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" до Фізичної особи-підприємця Шинкаренко Тетяни Олександрівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Евіта" про стягнення 91440 грн. 05 коп.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019, справу № 908/517/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 07.03.2019 позовну заяву залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Багіра" строк для усунення недоліків в термін до 19.03.2019.

04.03.2019 разом з позовною заявою до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно Фізичної особи-підприємця Шинкаренко Тетяни Олександрівни, яке знаходиться у нежитлових приміщеннях площею 409,1 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 .

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.03.2019, заяву про забезпечення позову у справі № 908/517/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 06.03.2019 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" про забезпечення позову відмовлено.

19.03.2019 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" надійшла заява, відповідно до якої позивач зазначив про неможливість подати довідку з казначейства та про наявність в додатках до позовної заяви з вказанням про те, в кого знаходяться оригінали документів. Станом на винесення ухвали про залишення позову без руху підтвердження про зарахування судового збору до державного бюджету України було відсутнє. Суд перевіривши підтвердження зарахування судового збору станом на 19.03.2019 отримав виписку про його наявність.

Ухвалою суду від 20.03.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/517/19, присвоєно справі номер провадження 27/50/19 та призначено підготовче судове засідання на 15.04.2019, відповідно до ст. 50 ГПК України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Евіта" залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

11.04.2019 ФОП Шинкаренко Т.О. надіслала на адресу суду письмовий відзив (вх. № 08-08/7463/19 від 11.04.2019), з якого вбачається, що ФОП Шинкаренко Т.О. заперечує проти заявленого позову, зазначивши, що наймачем є ТОВ Евіта і саме до нього можуть бути пред`явлені вимоги в розумінні ст. 785 ЦК України. Просить суд відмовити у його задоволенні. Крім того просить подальший розгляд справи проводити без участі позивача та його представника.

Ухвалою суду від 15.04.2019, відповідно до ст. 183 ГПК України, у зв`язку з не прибуттям представника відповідача до суду, підготовче засідання відкладено на 07.05.2019.

07.05.2019 представник позивача до канцелярії суду надав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з неможливістю представника прибути у засідання суду через зайнятість в іншому процесі, доказів в обґрунтування заяви суду не надано( ухвала суду, повістка тощо).

Ухвалою суду від 07.05.2019, на підставі ст. 177 ГПК України, строк підготовчого провадження було продовжено, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 06.06.2019.

Представник позивача у підготовчому засіданні 06.06.2019 звернувся до суду з клопотанням від 05.06.2019 (вх. № 08-08/11687/19 від 05.06.2019 р.) в порядку ст. ст. 48, 52 ГПК України. Просить суд залучити до участі у справі у якості відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Евіта" (69006, м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд 7, кв. 57, код ЄДРПОУ 31540037), вилучивши його зі складу учасників процесі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у зв`язку з чим просить прийняти уточнену позовну заяву.

В обґрунтування посилається, що ТОВ "Багіра" (далі за текстом - позивач) є власником адміністративної будівлі "А-3" та замощення 1, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, будинок 2 . Право власності на зазначену нерухомість в реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстроване за ТОВ "Багіра" 12.05.2004. Між ТОВ "Евіта" та попереднім власником вказаного нерухомого майна - ЗКБУ "Машубд" 01.03.2002 року укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 409,1 кв. м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 . В подальшому 01.03.2017 року між ТОВ "Евіта" та ФОП Шинкаренко Т.О. укладено договір суборенди №03/01/2017/-СА, за умовами, якого ТОВ "Евіта" передало ФОП Шинкаренко Т.О. нежитлові приміщення площею 409,1 кв. м., розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 . Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 року у справі № 908/2367/17 розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002 року. Вказане рішення суду набуло законної сили 06.06.2018 року. Припинення основного зобов`язання (у даному випадку розірвання договору оренди від 01.03.2002 року) має наслідком припинення додаткових (похідних) зобов`язань, тобто у даному випадку договору суборенди від 01.03.2017 року. У зв`язку із викладеними обставинами 25.07.2018 року позивач звернувся до ФОП Шинкаренко Т.О . із листом вимогою-пропозицією у якій запропонував останній два варіанти подальшої співпраці. Перший варіант - укласти із позивачем договір оренди (проект договору було додано до листа), а другий варіант звільнити займанні приміщення у строк до 03.08.2018 року. В подальшому позивач звернувся із позов до ФОП Шинкаренко Т.О . про стягнення суми оренди та неустойки, передбаченої статтею 785 ЦК України. У своєму відзиві ФОП Шинкаренко Т.О. вказала на те, що в неї відсутній обов`язок із сплати орендних платежів на користь ТОВ "Багіра", оскільки між сторонами відсутні договірні відносин. Так само вона заперечила проти стягнення суми неустойки, адже на її думку вона має повернути орендоване приміщення ТОВ "Евіта", а не власнику, проте чи повернула вона це приміщення ТОВ "Евіта" чи ні не вказує. На сьогоднішній день ТОВ "Багіра" позбавлено свого права вільно користуватись та володіти своїм майном, оскільки ані ТОВ "Евіта", ані ФОП Шинкаренко Т.О. не здійснили дій щодо повернення орендованого майна. У зв`язку із цим позивач вважає за необхідне уточнити свої позовні вимоги, у тому числі, в частині визначення процесуального статусу сторін. Сторони не заперечують самого факту існування договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 409,1 кв. м. від 01.03.2002 року, який розірвано судом. Так само сторони не заперечують проти того факту, що чинним користувачем приміщення є саме ФОП Шинкаренко Т.О. , адже вона не надала будь-яких доказів того, що вказане приміщення вибуло з її володіння, і так само не заперечує, що приміщення знаходилось у її користуванні на підставі договору суборенди №03/01/2017/-СА від 01.03.2017 року. Відповідно до пункту 5.1 договору від 01.03.2002 року, укладеного між ЗКБУ "Машбуд" та ТОВ "Евіта", сума орендної плати складає 5 (п`ять) гривень за один квадратний метр. Розмір орендної плати підлягає коригуванню під час внесення чергових платежів з урахуванням офіційного індексу інфляції. Відтак, вартість оренди за базовий місяць складає 2045 гривень. При цьому базовим місяцем для обрахунку орендної плати є березень 2002 року, коли укладено вищевказаний договір оренди. Оскільки ТОВ "Евіта" не виконує свого обов`язку із сплати орендних платежів на користь ТОВ "Багіра", а ФОП Шинкаренко Т.О. не має такого обов`язку в силу відсутності безпосередніх договірних відносин із позивачем, вважаю, що сума оренди за період з березня 2017 по лютий 2019 має бути стягнута саме з первісного орендаря - ТОВ "Евіта". Позивач вказав, що у даному випадку він не має можливості встановити дійсного користувача приміщення, адже ані ТОВ "Евіта", ані ФОП Шинкаренко Т.О. на його листи та пропозиції щодо повернення майна не відповідають. Так само жодна із вказаних осіб не повідомляє суду хто є дійсним користувачем приміщення та хто саме зволікає із його поверненням власнику. Відтак, позивач вважає за можливе застосування до спірних відносин приписів статті 541 ЦК України. Згідно із їх змістом солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У даному конкретному випадку предметом зобов`язання є вимога щодо повернення майна його власнику, яка встановлена статтею 785 ЦК України. При цьому, на думку позивача, ФОП Шинкаренко Т.О. ухиляється від відповіді чи повернула вона орендоване майно ТОВ "Евіта", що з урахуванням відсутності інших відомостей трактується позивачем як умисне невиконання своїх обов`язків і за договором суборенди №03/01/2017/-СА від 01.03.2017 року і за основним зобов`язанням, яким є договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002 року. Враховуючи те, що ТОВ "Евіта" та ФОП Шинкаренко Т.О. знаючи про припинення дії основного зобов`язання з оренди приміщення не вчинили дій щодо його повернення власнику, вважаю, що обов`язок із сплати неустойки за його неповернення вони мають нести солідарно. Позивач просив суд стягнути з - Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" 49 550 грн. 38 коп. заборгованості зі сплати орендних платежів, 4 760 грн. 63 коп. втрат від інфляції. А також стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Шинкаренко Тетяни Олександрівни, м. Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта", м. Запоріжжя на користь позивача 37 129 грн. 04 коп. неустойки за неповернення орендованого майна.

Право заявляти клопотання є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача господарський суд визнав за доцільне на підставі ст. ч. 1 ст. 48 ГПК України залучити до участі у справі у якості відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Евіта" (69006, м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд 7, кв. 57, код ЄДРПОУ 31540037), вилучивши його зі складу учасників процесі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

А також прийняти уточнення до позовної заяви в порядку статті 182 ч.2 п.3ГПК Украхни: у разі необхідності суд заслуховує уточнення позовних вимог.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з - Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" 49 550 грн. 38 коп. заборгованості зі сплати орендних платежів, 4 760 грн. 63 коп. втрат від інфляції та стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця Шинкаренко Тетяни Олександрівни, м. Запоріжжя та Товариство з обмеженою відповідальністю "Евіта", м. Запоріжжя на користь позивача 37 129 грн. 04 коп. неустойки за неповернення орендованого майна.

Ухвалою суду від 06.06.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Багіра . Товариство з обмеженою відповідальністю "Евіта" виключено зі складу учасників справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та залучено до участі у справі № 908/517/19 відповідача, відповідно до ст. 183ГПК України підготовче засідання відкладено на 19.06.2019.

Представник відповідача-2 у підготовчому засіданні 19.06.2019 звернувся до суду з письмовими клопотаннями б/н від 11.06.2019 (вх. № 08-08/12149/19 від 12.06.2019) та б/н від 12.06.2019 (вх.№ 08-08/12309/19 від 13.06.2019) про розгляд справи спочатку, в обґрунтування посилається на ст. ст. 165, 183 ГПК України, просить суд надати йому строк для подання відзиву на позовну заяву, який дозволить відповідачу-2 підготувати свої заперечення та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засіданні у справі. Представник позивача не заперечив проти клопотання відповідача-2 щодо розгляду даної справи спочатку. На підстави викладеного суд вважав за необхідне, задовольнити клопотання відповідача-2 та призначити розгляд справи № 908/517/19 спочатку.

Ухвалою суду від 19.06.2019 клопотання в порядку статті 48 ч. 4 ГПК України Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" задоволено. Розпочато розгляд справи № 908/517/19 спочатку. Підготовче судове засідання призначено на 15.07.2019.

Представник відповідача-2 надав суду письмовий відзив № 03/07-1 від 03.07.2019 (вх. № 08-08/13643/19 від 03.07.2019), відповідно до якого вказав, що у ТОВ Евіта відсутня заборгованість перед ТОВ Багіра по договору оренди № 0301-01 від 01.03.2002 та вважає, що всі орендні платежі на користь позивача є припиненими в порядку ст. 601 ЦК України. Зазначив, що 19.08.2008 між ЗКБУ Машбуд та ТОВ Евіта було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт, згідно якого ТОВ Евіта здала, а ЗКБУ Машбуд прийняла роботу по капітальному ремонту приміщень, що є предметом договору оренди № 0301-01 від 01.03.2002 всього на суму 24870 доларів США, таким чином, відповідач-2 зазначив, що у ТОВ Багіра з 04.06.2018 (з моменту набрання чинності судовим рішенням про розірвання договору оренди) виникло грошове зобов`язання з компенсації вартості робіт на суму 24870 доларів США. 31.05.2019 ТОВ Евіта в порядку ст. 601 ЦК України направило на адресу ТОВ Багіра вимогу № 31/05-1 про зарахування зустрічних вимог, а саме, частини компенсації по капітальному ремонту приміщень в розмірі 49092 грн. в рахунок погашення орендних платежів. На думку, відповідача-2, ТОВ Евіта було погашено зобов`язання з орендних платежів всього на суму 73638 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2019, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 13.08.2019.

06.08.2019 від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 08-08/16102/19), відповідно до яких зазначено, що зарахування зустрічних вимог можливо при заміні сторін у зобов`язанні лише у випадку, якщо такі вимоги вже існували на момент заміни сторін, ТОВ Багіра не відомо про існування заборгованості ТОВ Евіта перед ЗКБУ Машбут , отже позивач вказав на те, що не можна застосовувати до даних правовідносин ст. 601 ЦК України, оскільки відсутні для цього підстави, визначені ст. 603 ЦК України.

Ухвалою суду від 13.08.2019 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 27.08.2019.

У судовому засіданні 27.08.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 27.04.2019, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме на комплексу "Акорд".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 27.08.2019 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих позивачем (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 27.08.2019, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 27.08.2019 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити.

Представник відповідача-1 в судове засідання 27.08.2019 не з`явився, у своєму відзиві просив суд розглядати справу без участі представника відповідача-1.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача-1.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача-2, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Як зазначено позивачем та вбачається судом, ТОВ Багіра є власником адміністративної будівлі в цілому, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, за ТОВ "Багіра" на підставі договору купівлі-продажу № 07.02/1 від 07.02.2003, згідно витягу № 3558643 про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно - нежитлову адміністративну будівлю Згідно з інформаційною довідкою № 117304756 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка сформована 16.03.2018, 26.11.2012 внесено запис про реєстрацію прав власності ТОВ "Багіра" на нежитлову будівлю літ.А-3 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 ; підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу № 07.02/1 від 07.02.2003.

01.03.2002 між Запорізьким колективним будівельним управлінням "Машбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евіта" було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 0301-01, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю нежитлове приміщення в адміністративній будівлі за юридичною адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2 загальною площею 409,1 кв.м, з прилеглими територіями (коридори, холи, санвузли) для використання в службових цілях, визначених статутом або іншим реєстраційним документом орендаря (п.1.1).

В подальшому 01.03.2017 між ТОВ Евіта та ФОП Шинкаренко укладено договір суборенди № 03/01/2017/-СА, за умовами якого ТОВ Евіта передало ФОП Шинкаренко Т.О. нежитлові приміщення площею 409,1 кв.м, розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 .

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 у справі №908/2367/17 розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002 року. Вказане рішення суду набуло законної сили 06.06.2018 року.

Припинення основного зобов`язання (у даному випадку розірвання договору оренди від 01.03.2002) має наслідком припинення додаткових (похідних) зобов`язань, тобто у даному випадку договору суборенди від 01.03.2017.

У зв`язку з викладеними обставинами, 25.07.2018 позивач звернувся до ФОП Шинкаренко Т.О. із листом вимогою-пропозицією у якій запропонував перший варіант - укласти із позивачем договір оренди (проект договору було додано до листа), а другий варіант звільнити займанні приміщення у строк до 03.08.2018.

Позивач вказав на те, що він звернувся із позов до ФОП Шинкаренко Т.О. про стягнення суми оренди та неустойки, передбаченої статтею 785 ГПК України. У своєму відзиві ФОП Шинкаренко Т.О. вказала на те, що в неї відсутній обов`язок із сплати орендних платежів на користь ТОВ Багіра , оскільки між сторонами відсутні договірні відносин. Так само вона заперечила проти стягнення суми неустойки, адже на її думку вона має повернути орендоване приміщення ТОВ Евіта , а не власнику, проте чи повернула вона це приміщення ТОВ Евіта чи ні не вказує.

Позивач зазначив, що на сьогоднішній день ТОВ Багіра позбавлено свого права вільно користуватись та володіти своїм майном, оскільки ані ТОВ Евіта , ані ФОП Шинкаренко Т.О. не здійснили дій щодо повернення орендованого майна. Так, сторони не заперечують самого факту існування договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 409.1 кв. м від 01.03.2002, який розірвано судом.

Позивач посилався на те, що відповідно до пункту 5.1 договору від 01.03.2002, укладеного між ЗКБУ Машбуд та ТОВ Евіта , сума орендної плати складає 5 (п`ять) гривень за один квадратний метр. Розмір орендної плати підлягає коригуванню під час внесення чергових платежів з урахуванням офіційного індексу інфляції. Відтак, вартість оренди за базовий місяць складає 2045 гривень. При цьому базовим місяцем для обрахунку орендної плати є березень 2002 року, коли укладено вищевказаний договір оренди.

ТОВ Багіра зазначило, що оскільки ТОВ Евіта не виконує свого обов`язку зі сплати орендних платежів на користь ТОВ Багіра , а ФОП Шинкаренко Т.О. не має такого обов`язку в силу відсутності безпосередніх договірних відносин із позивачем, вважає, що сума оренди за період з березня 2017 по лютий 2019 має бути стягнута саме з первісного орендаря - ТОВ Евіта .

Водночас, слід вказати на те, що частиною другою статті 774 ЦК України встановлено, що строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Частиною третьою статті 774 ЦК України визначено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно із статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У даному випадку позивач не має можливості встановити дійсного користувача приміщення, адже ані ТОВ Евіта , ані ФОП Шинкаренко Т.О. на його листи та пропозиції щодо повернення майна не відповідають. Так само жодна із вказаних осіб не повідомляє суду хто є дійсним користувачем приміщення та хто саме зволікає із його поверненням власнику.

Відтак, позивач вважає за можливе застосування до спірних відносин приписів статті 541 ЦК України. Згідно із їх змістом солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" 49 550 грн. 38 коп. заборгованості зі сплати орендних платежів, 4 760 грн. 63 коп. втрат від інфляції та стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця Шинкаренко Тетяни Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" на користь позивача 37 129 грн. 04 коп. неустойки за неповернення орендованого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір оренди № 0301-01 від 01.03.2002.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 у справі № 908/2367/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2018 розірвано договір оренди від 01.03.2002 № 0301-01 нежитлових приміщень, загальною площею 409,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Евіта" та Запорізьким колективним управлінням будівництва "Машбуд". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. витрат зі сплати судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом у справі № 908/2367/17, яка набрала законної сили, було встановлено, що позивач в претензії від 27.05.2016 повідомив відповідача про те, що він є власником будівлі, разом із листом від 06.06.2016 відповідачу було надано доказ в підтвердження цих прав, а саме: копія витягу щодо права власності на нерухоме майно від 12.05.2004.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Згідно із ч. 2 ст. 770 ЦК України сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Оскільки договір оренди нежитлових приміщень №0301-01 від 01.03.2002 відповідної умови не містить, до нового власника речі - ТОВ "Багіра", в силу зазначених приписів законодавства, перейшли права та обов`язки наймодавця за вказаним договором, в тому числі право отримувати орендну плату.

Відповідно до положень 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою.

За містом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч.2 ст. 517 ЦК України).

Отже, за умови заміни кредитора без згоди боржника, останній має бути повідомлений про такі зміни в суб`єктному складі зобов`язання.

Відсутність належного виконання відповідачем-2 договірних зобов`язань щодо перерахування орендної плати за об`єкт оренди підтверджено матеріалами справи. Докази сплати відповідачем орендної плати за вказаним договором на користь позивача протягом всього часу: з моменту його повідомлення про заміну кредитора, яке відбулось наприкінці травня 2016 року, та до моменту звернення ТОВ "Багіра" з даним позовом, тобто більше ніж за шість місяців, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідачем-2 31.05.2019 було надіслано на адресу позивача в порядку ст. 601 ЦК України вимогу № 31/05-1 про зарахування зустрічних вимог, а саме, частини компенсації по капітальному ремонту приміщень в розмірі 49092 грн. в рахунок погашення орендних платежів. На думку, відповідача-2, ТОВ Евіта було погашено зобов`язання з орендних платежів всього на суму 73638 грн.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Однак, статтею 603 ЦК України передбачено, що в разі заміни кредитора боржник має право пред`явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред`явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред`явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Вищевикладене унеможливлює здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, судом встановлено, що відповідачем-2 подано до заяви про зарахування зустрічних вимог копію акта прийому-передачі виконаних робіт від 19.08.2008, укладеного ЗКУБ "Машбуд" та ТОВ Евіта , відповідно до якого вказано перелік виконаних робіт на виконання п. 4.11 Договору оренди. Даний акт не свідчить про обов`язок зарахування зустрічних однорідних вимог, а лише свідчить про прийняття Орендодавцем виконаних робіт. Крім того, відповідач-2 не надав доказів, що ним у спірний період здійснювалися платежі з орендної плати на користь первісного орендодавця за договором. Що стосується зазначення про можливість заліку в орендну плату, то суд не може ідентифікувати опираючись саме на даний акт, без належних на то доказів, чи була компенсована дана сума, чи вже включалась вона в суму орендної плати або вже було здійснено раніше зарахування зустрічних вимог, за таких обставин, суд не приймає даний акт як доказ можливого зарахування зустрічних вимог та вважає твердження відповідача-2 про зарахування зустрічних вимог в рахунок погашення заборгованості з орендної плати необґрунтованими.

Крім того, суд бере до уваги, що твердження відповідача-2, які викладені у письмовому відзиві № 03/07-1 від 03.07.2019, про зарахування зустрічних вимог в рахунок погашення орендної плати свідчить про свідоме визнання того факту, що заборгованість ТОВ Евіта перед ТОВ Багіра за оренду спірного приміщення існує, однак наголошує, що є припиненою, шляхом зарахування зустрічних вимог.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Крім того, судом встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт повернення орендованого майна позивачу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача-2 49 550 грн. 38 коп. заборгованості зі сплати орендних платежів за період з березня 2017 по лютий 2019 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема, втрати від інфляції.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача-2 4760 грн. 63 коп. втрат від інфляції за період з березня 2017 по лютий 2019.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів виконані невірно, сума втрат від інфляції позивачем нарахована більше, ніж отримано судом, отже стягненню з відповідача-2 підлягає 439 грн. 77 коп. втрат від інфляції грошових коштів за період з березня 2017 по лютий 2019.

Що стосується вимоги про стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця Шинкаренко Тетяни Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" на користь позивача 37 129 грн. 04 коп. неустойки за неповернення орендованого майна, суд зазначає наступне.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вже було встановлено судом вище, рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 у справі № 908/2367/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2018 розірвано договір оренди від 01.03.2002 № 0301-01 нежитлових приміщень, загальною площею 409,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Евіта" та Запорізьким колективним управлінням будівництва "Машбуд". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду від 12.12.2017 у справі № 908/1892/16, яке набрало законної сили, було встановлено, що згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 16.06.2017 ВП № 54005417 (відкритого за наказом господарського суду Запорізької області від 14.03.2017 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ТОВ "Евіта" на користь ТОВ "Багіра" з нежитлових приміщень загальною площею 409,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2 ) встановлено, що ТОВ "Евіта" за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2 не перебуває. А за вказаною адресою знаходиться орендар ФОП Шинкаренко Т.О. згідно договору суборенди від 01.03.2017 № 03/01/2017/-СА, укладеного з ТОВ "Евіта".

Слід зазначити, що вищенаведені судові рішення внесені до автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень - Єдиного держаного реєстру судових рішень, оприлюднені і є відкритими для доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів неустойку, в зв`язку з тим, що договір оренди розірваний, як наслідок і договір суборенди, а спірне приміщення позивачу не повернуто, в зв`язку з чим, позивач не може встановити дійсного користувача спірного майна.

Солідарна відповідальність- один із різновидів цивільно-правової відповідальності. Солідарна відповідальність - це у зобов`язальному праві відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом чи договором.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Зобов`язання з множинністю осіб можуть мати солідарний характер. При чому солідарною може бути як вимога кредиторів, так і обов`язок боржників. Солідарні зобов`язання виникають тільки у випадках, встановлених договором або законом. Приватним випадком законного солідарного зобов`язання є ситуація, коли предмет зобов`язання є неподільним. Сторони можуть домовитися в договорі про надання зобов`язанню солідарного характеру.

Позивачем не доведено суду законності виникнення саме солідарного зобов`язання відповідачів перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи та враховуючи вищевикладене, у даній справі спільний розгляд таких вимог не створив солідарного обов`язку для відповідачів: 1, 2.

Ненадання доказів, які підтверджують виникнення солідарного обов`язку є відсутністю підстав для задоволення даної вимоги.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги про стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця Шинкаренко Тетяни Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" на користь позивача 37 129 грн. 04 коп. неустойки за неповернення орендованого майна.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" підлягає частковому задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" до Фізичної особи-підприємця Шинкаренко Тетяни Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта" (69006, м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд 7, кв. 57, код ЄДРПОУ 31540037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра" (юридична адреса: 21007, м. Вінниця, вул. П. Запорожця, буд. 20-А/132, поштова адреса: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, офіс 319, код ЄДРПОУ 32297681) 49550 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 38 коп. заборгованості зі сплати орендних платежів, 439 (чотириста тридцять дев`ять) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 1050 (одну тисячу п`ятдесят) грн. 21 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 05.09.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова