Рішення

від 19.06.2019 по справі 804/6250/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

19 червня 2019 року Справа № 804/6250/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі Рубані А.В.

за участю:

представника відповідача - Карпової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2014 р. №0001521503 на загальну суму 108865,91 грн., -

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовними вимогами наступного змісту:

- витребувати з Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення винесене по Акту № 18/154/1032710263 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011року по 30.10.2013року.

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення винесене по Акту № 18/154/1032710263 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011року по 30.10.2013 року.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.01.2014 року згідно з Актом за № 18/154/1032710263 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОН ОСОБА_1 з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 30.10.2013 року, позивач дізналась про те, що нею занижена орендна плата на 2011 рік у сумі 31862.91 гри.: сума орендної плати за землю на 2012 рік занижена на 31862,91 грн.: сума орендної плати за землю за січень - жовтень 2013 року занижена на 26552.40 грн. Про існування вказаного Акту ОСОБА_1 дізналась лише 18.09.2017р.

Вказані нарахування відбулись у зв`язку з помилковим обчисленням та нарахуванням орендної плати за землю, яку орендує позивач, як на об`єкт історико - культурного призначення місцевого значення, використання якого не пов`язано з функціональним призначенням цієї території та об`єкту, з посиланням на Додатковий Договір від 05 серпня 2005 року до Договору оренди земельної ділянки від 27 квітня 2004 року, в п 1.5 якого зазначено- категорія цільового призначення земельної ділянки: землі історико - культурного призначення. Даний договір в частині визначення цільового призначення земельної ділянки позивачем оскаржено в судовому порядку. З огляду на вкладене, вважає дії відповідача протиправними щодо нарахування грошового зобов`язання з орендної плати за землю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 р., провадження у справі, після залишення ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 р. даної позовної заяви без руху було відкрито, та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 року за клопотанням позивача провадження у справі №804/6250/17 зупинено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року за клопотанням позивача провадження у справі №804/6250/17 провадження в адміністративній справі - поновлено.

Відповідно до розпорядження від 13.05.2019 р. №567 д, вищезазначену справу №804/6250/17 було перерозподілено судді Жуковій Є.О., у зв`язку із перебуванням судді Рябчук О.С. у відпустці по вагітністю та пологами.

Відповідно до ч.2 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 р. справу № 804/6250/18 за позовом заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2014 р. №0001521503 на загальну суму 108865,91 грн., було прийнято до провадження судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Жукової Є.О. Призначено справу до розгляду у порядку підготовчого провадження.

Крім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року задоволено клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, подане в порядку ст.48 КАС України про заміну неналежного відповідача належним у справі №804/6250/17 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2014 р. №0001521503 на загальну суму 108865,91 грн.

Замінено відповідача у справі №804/6250/18, а саме: Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на Головне управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Повноважним представником відповідача до суду надіслано відзив на позовну заяву від 30.05.2019 р., в якому зазначав, що спірне рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, а відповідач при його прийняті діяв у межах повноважень та у спосіб передбаченому чинним законодавством. Відповідачем зазначено, що позивач під час декларування грошових зобов`язань зі сплати орендної плати за землю невірно здійснив розрахунок орендної плати, що підлягала до сплати, без застосування коефіцієнту цільового використання земельної ділянки, що призвело до заниження суми земельного податку на земельну ділянку.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, щодо задоволення заявленого адміністративного позову заперечував, надав до суду відзив на нього, в якому зазначав, що спірне рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, а відповідач при його прийняті діяв у межах повноважень та у спосіб передбаченому чинним законодавством.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено наступне.

Судом встановлено, що на підставі повідомлення від 26.12.2013р. № 260, виданого ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, Савіцькою Оленою Валентинівною - головним державним ревізором - інспектором відділу місцевих податків і зборів, плати за землю управління оподаткування та контролю об`єктів і операцій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ у Дніпропетровській області згідно з п.п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пдт58.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78, п. 79.1 та п.79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) та відповідно до наказу ДПІ у Бабушкінському районі № 983 від 26.12.13 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. 1032710263 ) з питань повноти нарахування з орендної плати за землю за період з 01.01.2011р. по 30.10.2013р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №18/154/1032710263 від 11.01.2014, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення вимог податкового законодавства, а саме: встановлено порушення п.п.16.1.4. п.16.1 ст. 16 та п.276.3. ст.. 276 ПКУ, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Шевченківського району, на 2011 рік - +31862,91, 2012 рік - +31862,91 грн., січень-жовтень 2013 року - +26552,40 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, посадовими особами контролюючого органу прийнято податкове повідомлення-рішення №0001521503 від 26.03.2014 року, яким збільшено орендну плати з фізичних осіб на суму 108 865,91 грн. з яких 90 278,22 грн. за основним платежем та 18 587,69 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслано позивачу, що підтверджується штрих-кодом поштового відправлення та датою зазначеного повідомленні про вручення (27.03.2014р.). Повернено до податкового органу було 16 травня 2014 року, що підтверджується штампом на конверті.

Не погодившись з висновками контролюючого органу, вважаючи протиправним рішення про донарахування орендної плати, позивач звернулась до суду.

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 206 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року №2768- III (далі - Земельний кодекс) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755 - VI (далі ПКУ) і не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Підпунктом 4.1.1. п.4.1 ст.4 ПКУ закріплено принцип загальність оподаткування , тобто, кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені ПКУ, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями ПКУ.

Відповідно до ст. 6 ПКУ, податком є обов`язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків відповідно до ПКУ.

Пунктом 8.2 ст. 8 ПКУ передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 9 ПКУ плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до п. п 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПКУ, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі статтями 269 та 270 ПКУ платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підпунктом 271.1.1. п.271.1. ст.271 ПКУ визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації

Крім цього, пунктом 276.3 статті 276 ПКУ встановлено, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об`єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов`язано з функціональним призначенням цих територій та об`єктів, справляється із застосуванням коефіцієнту 1,5.

Статтею 67 Конституції України також визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.286.1 ст.286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 14.1.42 ПКУ визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно ст. 20 Земельного кодексу віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно п.289.1 ст.289 ПКУ для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Пунктом 274.1 ст.274 ПКУ визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що 27.04.2004 р. між Дніпропетровською міською радою та ФОП ОСОБА_1 був укладений Договір оренди земельної ділянки терміном до 19.11.2018 року (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Позивач прийняла в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0535 га., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000 :02: 420:0061 .

П.1.3. Договору передбачене фактичне використання земельної ділянки - фактичне розміщення магазину-салону.

До даного Договору укладено додатковий договір від 05.08.2009 року (державна реєстрація 21.09.2009 року за №0409104007041 (далі за текстом Додатковий договір), згідно якого доповнено розділ 1 п.1.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки та п.1.5. Категорія цільового призначення земельної ділянки: землі історико- культурного призначення та внесені зміни в розділ 3 Договору.

Згідно розрахунку орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності, який є невід`ємною частиною Додаткового договору (далі Розрахунок), ставка земельного податку встановлена Законом України Про плату за землю у розмірі 1% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому згідно Розрахунку категорія землі - землі історико-культурного призначення, визначена на підставі рішення міської ради від 10.06.2009 року №63/47. Згідно примітки Розрахунку визначено, що у разі зміни в діючому законодавстві дійсний розрахунок втрачає чинність.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.04.2009 року №659, яка є невід`ємною частиною Додаткового договору, з урахуванням передбачених чинним законодавством коефіцієнтів індексації у 2011-2013 роках нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_1 складає 2124193,87 грн.

Згідно п.274.1 ст.274 ПКУ розмір земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0535 га складає 21241,94 грн, що складає 1 % від суми нормативної грошової оцінки.

Як було встановлено перевіркою, ФОП ОСОБА_1 було подано до ДПІ податкові декларації, відповідно до яких плата за землю на 2011 рік була розрахована Позивачем тільки з врахуванням п.288.5 ст.288 ПКУ(тобто у трикратному розмірі - 63725,82 грн.) без урахування коефіцієнту 1,5, який встановлено п.276.3 ст. 276 ПКУ.

Тобто, розмір орендної плати повинен був розраховуватися наступним чином:

Нормативна грошова оцінка (2124193.87 грн) X 0.03 (трикратний розмір земельного податку відповідно до п.288.5 ПКУ) X 1.5 (через використання земель історико-культурного призначення п.276.3 ПКУ) - 95588.73 грн.

За таких обставин, на думку суду, нарахування та сплата платником податку орендної плати без урахування коефіцієнта 1,5, передбаченого за користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є землі історико-культурного призначення, є помилковим.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що позивачем земельний податок на 2011-2013 роках занижено у зв`язку з невірним розрахунком орендної плати на 2011 рік - +31862,91, 2012 рік - +31862,91 грн., січень-жовтень 2013 року - +26552,40 грн., що свою чергу, свідчить, про те, що податкове повідомлення-№0001521503 від 26.03.2014 року прийнято відповідачем правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП Маринич М.М . є необґрунтованими, отже, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 14.11.2017 р. № 0. 0. 892267449. 1 за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 903,00 грн. (дев`ятсот три грн., 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи відмову в задоволенні позовної заяви позову ОСОБА_1 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2014 р. №0001521503 на загальну суму 108865,91 грн., суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 903,00 грн. (дев`ятсот три грн., 00 коп.).

Керуючись ст.ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2014 р. №0001521503 на загальну суму 108865,91 грн.- відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова