Рішення

від 28.08.2019 по справі 826/5754/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2019 року № 826/5754/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінії зв`язку "

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0014921404 від 26.03.2018,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Лінії зв`язку" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0014921404 від 26.03.2018 року.

Позивач мотивує позовні вимоги, тим, що ГУ ДФС у м. Києві безпідставно залишено поза увагою надані до перевірки первинні документи ТОВ "Лінії зв`язку" щодо господарсько-фінансових відносин особливо з ТОВ "Комплексна будівельна компанія", а саме договори, акти виконаних робіт та інше. А тому вважає господарські операції фактично проведеними, а податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, вважаючи, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте у повній відповідності до чинного законодавства України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши наявні документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ Комплексна будівельна компанія було укладено Договір підряду №40-44/06-2017 від 01 червня 2017 року, щодо проведення підрядних робіт з прокладання волоконно-оптичної лінії зв`язку. Між сторонами Протоколом було узгоджено ціну договору у розмірі 439733,95 грн. Актом прийому-здачі матеріалів від 01 червня 2017 року було передані підряднику матеріали для виконання умов Договору. Актами приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року були прийняті виконані підрядником будівельні роботи. Платіжними дорученнями від 21 серпня 2017 року данні роботи були оплачені частково.

ТОВ Лінії зв`язку було отримано повідомлення від 05 лютого 2018 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Лінії зв`язку 19 лютого 2018 року з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Комплексна будівельна компанія за червень 2017 року та надали копію наказу від 02 лютого 2918 року №1795.

Позивачем було направлено лист від 16.02.2018 року до відповідача про невідповідність наказу та повідомлення вимогам податкового законодавства, щодо неналежності їх оформлення.

13 березня 2018 року позивач отримав поштою Акт від 02.03.2018 року №192/26-15-14-04-04/32442709 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Лінії зв`язку при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ Комплексна будівельна компанія за період червень 2017 року, про порушення з боку Позивача:

П.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, ст. 200 ПК в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Податкової декларації з податку на додану вартість) загальна сума 721 171 грн. за липень 2017року.

Підстави порушення вимог діючого законодавства інспектори ДПІ в Акті перевірки зазначають, що взаємовідносини між ТОВ Лінії зв`язку та ТОВ Комплексна будівельна компанія не мали реального характеру та вчинені без мети настання правових наслідок, а з метою штучного формування податкового кредиту.

ГУ ДФС у м. Києві посилається на відсутність дозволів на проведення даних робіт, на не надання усіх необхідних документів, в Договорі зазначені недостовірну відомості про рахунок, а також те, що ТОВ Комплексна будівельна компанія не мала змоги надати відповідні послуги.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пункту 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПКУ передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 200.1 цієї статті Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пунктів 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (підпункт а ).

Доводити правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 ТОВ Лінії зв`язку задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 1 214 418 гривень. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на загальну суму 721 171,00 грн, в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ Комплексна будівельна компанія (код 41210988) в сумі 721 171 гривень. В ході проведення перевірки встановлено, що в червні 2017 ТОВ Лінії зв`язку мало взаємовідносини з контрагентом-постачальником ТОВ Комплексна будівельна компанія всього на суму ПДВ 721 171,00 грн., що були включені до податкового кредиту липня 2017 року.

Під час здійснення перевірки встановлено, що ТОВ Лінії зв`язку оформлювало операції щодо придбання послуг з прокладання волоконно-оптичної лінії зв`язку Гірник-Воноваха , у зв`язку з чим було укладено договір підряду від 01.06.2017 №40-44/06-2017 ТОВ Лінії зв`язку та ТОВ Комплексна Будівельна Компанія , в якому зазначається, підпункт.2.1 пункт 2 Ціна договору, Вартість будівельних робіт, визначається згідно з розрахунком договірної ціни, що є невід`ємною частиною договору і становить 4397333,95 грн., у тому числі ПДВ 20% - 732 888,99 грн., а також виходячи з договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок не пізніше 120 банківських днів з моменту підписання акта або інші форми розрахунку за погодженням сторін.

Виходячи з наявних документів, що подані до позовної заяви, позивач надав 3 платіжних доручення на оплату виконаних робіт від 21.08.2017 року, з яких вбачається, що кінцевий розрахунок по договору підряду з підрядчиком не відбувся в повному розмірі.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

В пункті договору підряду адреса та платіжні реквізити сторін підрядник - ТОВ Комплексна Будівельна Компанія зазначає свій розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ Сбербанк МФО 320627.

Як встановлено судом з інформації згідно ІС Податковий блок розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ Сбербанк МФО 320627 ТОВ Комплексна Будівельна Компанія був відкритий 09.08.2017 (дата закриття - 12.01.2018). Також встановлено, що ТОВ Комплексна Будівельна Компанія надала реквізити свого розрахункового рахунку в червні 2017 року, однак фактично він був відкритий в серпні.

Між тим, судом встановлено, що у наданих до перевірки актах приймання - здачі матеріалів поставки замовника за договором №40-44/06-2017 від 01.06.2017 не вказано посади, ініціали,осіб, котрі підписували документи, наявний лише підпис та печатка підприємства.

Наявність лише підпису особи, що уповноважена на ведення господарської діяльності Товариства не дає можливість ідентифікувати кому належить такий підпис, а проставлені печатки Позивача дозволяють ідентифікувати юридичну особу, яка отримала товар, а не особу, уповноважену позивачем на ведення господарської діяльності Товариства.

Така ж сама позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі К/9901/436/18 (826/7047/13-а).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд зазначає, що під доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, слід розуміти будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частин 1,3,4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У рішенні Європейського суду з прав людини, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, позивачем в підтвердження обставин якими він обґрунтовує свої позовні вимоги не надано належних допустимих, достовірних доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС м. Києві правомірно встановило порушення П.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, ст. 200 товариством з обмеженою відповідальністю "Лінії зв`язку" встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Податкової декларації з податку на додану вартість) загальна сума 721 171 грн. за липень 2017року.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Лінії зв`язку " - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур