Рішення

від 07.08.2019 по справі 826/14184/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2019 року № 826/14184/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Дорбудстрой доГоловного управління ДФС у м. Києві про представники сторін: визнання протиправним та скасування рішення позивача - не прибув; відповідача - Безсмертна М.В.,

(в судовому засіданні 07.08.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дорбудстрой (далі - позивач або ТОВ Дорбудстрой або Товариство) подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві або Контролюючий орган), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 678/26-15-12-01-21 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з дати анулювання реєстрації (з 31.07.2018).

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство наголошує на тому, що звітність з податку на додану вартість, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, подавалась ним протягом одинадцяти послідовних місяців, а не дванадцяти, як того вимагає законодавство. Зазначає про виправлення відповідачем помилок, допущених в оскаржуваному рішенні. Вказує на недотримання відповідачем порядку складання та направлення спірного рішення, відтак просить його скасувати.

Ухвалою від 07.09.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.

Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у строк встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 20.11.2018.

20.11.2018 судом оголошувалась перерва, справу призначено до розгляду на 22.01.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.03.2019.

05.03.2019 судом оголошувалась перерва, розгляд справи призначено на 09.04.2019.

09.04.2019 судове засідання, з огляду на призначення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів, а саме судді Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенка К.С., перенесено на 22.04.2018.

22.04.2019, зважаючи на перебування головуючого судді на лікарняному, судове засідання відкладено на 11.06.2019.

11.06.2019 судом оголошувалась перерва, розгляд справи призначено на 11.07.2019.

11.07.2019, зважаючи на перебування судді у відпустці, розгляд справи відкладено на 25.07.2019.

25.07.2019 судом відкладено розгляд справи до 07.08.2019.

07.08.2019 в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відзиві відповідач наголошує на правомірності прийнятого ним рішення, яке оскаржується у даній справі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З огляду на неявку представника позивача, суд примічає, що згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

За ч. 5 ст. 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи неявку представника позивача в судове засідання без поважних причин та неповідомлення ним про причини неявки, приймаючи до уваги, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на підтримання представником відповідача викладених у відзиві заперечень щодо суті позовних вимог, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача, що, відповідно, не перешкоджає розгляду справи по суті згідно ч.ч. 1, 3, 5 ст. 205 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.07.2018 комісією, створеною відповідно до розпорядження ГУ ДФС у м. Києві від 20.07.2018 № 40-р, прийнято рішення № 678/26-15-12-01-21 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Дорбудстрой (код ЄДРПОУ 37499964).

Як вбачається зі змісту спірного рішення, підставою для анулювання реєстрації платником податку на додану вартість є подання контролюючому органу протягом 12 послідовних місяців декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Незгода з приміченим рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Як визначено приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (скорочено - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Анулюванню реєстрації платника податку на додану вартість присвячена стаття 184 ПК України, відповідно до підпункту г пункту 184.1 якої реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Натомість, порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (нижче - Положення), відповідно до пункту 5.1 розділу V якого при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом г пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України (підпункт г пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації; анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган письмово повідомляє особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (пункт 5.4 розділу V Положення).

Згідно із приписами пункту 5.5 розділу V Положення, анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктів б - з пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України.

Зокрема, контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

При цьому, рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, в тому числі, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Як передбачено пунктом 5.6 розділу V Положення, за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 5 до Положення). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми ПК України.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається днем прийняття такого рішення.

Один примірник рішення зберігається в контролюючому органі, який прийняв рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Документи чи копії документів, на підставі яких контролюючий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника рішення.

Протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається контролюючим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи або за наявності відомостей про комісію з припинення (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію) або ліквідатора такої особи - за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податків - фізичній особі або відповідальній особі платника податків - юридичної особи чи будь-якій особі за наявності належним чином оформленої довіреності від платника податків (далі - Представник платника). Особа, яка отримує рішення, має пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу (пункт 5.7 розділу V Положення).

Анулювання реєстрації здійснюється на дату, що передує дню втрати особою статусу платника ПДВ. При цьому датою анулювання реєстрації платника ПДВ визначається дата, що настала раніше (пункт 5.11 розділу V Положення).

Правовий аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що анулювання реєстрації платника податку за рішенням контролюючого органу на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе, зокрема, у випадку подання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість з доказами їх прийняття контролюючим органом, так і довідкою про подання платником ПДВ контролюючому органу декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством подані до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві звітні декларації з податку на додану вартість за період з липня 2017 року по червень 2018 року).

Наведена звітність була прийнята ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та зареєстрована за №№ 9150454622 від 01.08.2017, № 9176219492 від 01.09.2017, № 9206189484 від 07.10.2017, № 9238606128 від 13.11.2017, № 9259370478 від 07.12.2017, № 9294869994 від 15.01.2018, № 9017197399 від 10.02.2018, № 9035547255 від 03.03.2018, № 9063303727 від 11.04.2018, № 9084762631 від 07.05.2018, № 9120355770 від 15.06.2018, № 9148705764 від 18.07.2018, що підтверджується відомостями квитанцій № 2, а також реєстру податкових декларацій за 12 послідовних податкових місяців, які в розумінні приписів КАС України є належними доказами у даній справі.

В рядках перелічених декларацій № 9 (податкові зобов`язання) та № 17 (податковий кредит) зазначені нульові показники та прочерки.

Доказів подання Товариством уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість за липень 2017 року - червень 2018 року матеріали справи не містять.

Окрім того, відповідачем подано до суду довідку від 24.07.2018 № 43/26-15-12-01-20 про результати перевірки подання та/або неподання платником ПДВ до податкового органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, згідно із якою свідоцтво платника ПДВ ТОВ Дорбудстрой (код ЄДРПОУ 37499964) від 01.07.2012 № 200050656 підлягає скасуванню відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що протягом останніх послідовних 12 місяців позивачем не здійснювалось господарських операцій, які б свідчили про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Наведені висновки відповідають пункту 5.1 розділу V Положення, згідно приписів якого до уваги беруться останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації.

З огляду на викладене, неприйнятним є довід позивача про те, що останній подавав звітність з податку на додану вартість, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, протягом одинадцяти послідовних місяців замість дванадцяти, оскільки враховувати необхідно період, за який подається звітність, а не дату її фактичного подання.

Також, суд критично ставиться до посилань позивача на виправлення відповідачем помилок, допущених в оскаржуваному рішенні у зв`язку з наступним.

Відповідно до пункту 5.9 розділу V Положення, контролюючий орган, який прийняв рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, з власної ініціативи, за заявою особи, реєстрацію якої анульовано, чи на підставі повідомлення третіх осіб може виправити допущені у рішенні про анулювання реєстрації описки чи помилки, не змінюючи при цьому підстав прийняття такого рішення. Такі зміни вносяться шляхом прийняття додаткового рішення про виправлення описок (помилок) у рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Якщо у зв`язку із внесенням змін до рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ необхідне внесення змін до Реєстру, засвідчена копія додаткового рішення направляється до Державної фіскальної служби України.

Контролюючий орган, який прийняв додаткове рішення, направляє таке рішення особі, реєстрацію якої анульовано.

Тобто, посилаючись на наявність помилок, позивач у відповідності до приписів статті 77 КАС України, мав обов`язок довести відповідні обставини шляхом подання до суду належних доказів.

Натомість, такий обов`язок позивачем виконаний не був, як наслідок, докази прийняття відповідачем додаткового рішення про виправлення описок (помилок) в оскаржуваному рішенні в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, судом не беруться до уваги твердження позивача про те, що направлення відповідачем оскаржуваного рішення засобами поштового зв`язку за юридичною адресою ТОВ Дорбудстрой з порушенням встановленого пунктом 5.6 розділу V Положення строку (рекомендований лист зі штрихкодовим ідентифікатором 0411622601885 поданий відповідачем до пересилання у відділення поштового Київ 116 лише 06.08.2018, в той час як останнім днем строку для направлення було 03.08.2018), оскільки наведені обставини не призвели до порушення права позивача на отримання спірного рішення та його подальшого оскарження, а також жодним чином не спростовують наявність законних підстав для прийняття такого рішення.

За таких обставин, рішення від 31.07.2018 № 678/26-15-12-01-21 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Дорбудстрой прийняте Контролюючим органом правомірно.

У відповідності до положень частини першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Дорбудстрой - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне рішення складено 30.08.2019 .

Суддя К.С. Пащенко