Рішення

від 03.09.2019 по справі 640/3256/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2019 року № 640/3256/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Едбейкерз Україна

до 1) Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління

Державної фіскальної служби у м. Києві

2) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

3) Державна фіскальна служба України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним

та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Едбейкерз Україна (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач 1), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач 2) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №260520161 від 26 травня 2016 року;

- визнати протиправною відмову у прийнятті податкової накладної №33 від 21 грудня 2016 року, поданої позивачем засобами телекомунікаційного зв`язку 30 грудня 2016 року та вважати її прийнятою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли її було надіслано засобами телекомунікаційного зв`язку, а саме 30 грудня 2016 року;

- визнати протиправною відмову у прийнятті податкової накладної №34 від 22 грудня 2016 року, поданої позивачем засобами телекомунікаційного зв`язку 30 грудня 2016 року та вважати її прийнятою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли її було надіслано засобами телекомунікаційного зв`язку, а саме 30 грудня 2016 року;

- визнати протиправною відмову у прийнятті податкової накладної №35 від 22 грудня 2016 року, поданої позивачем засобами телекомунікаційного зв`язку 05 січня 2017 року та вважати її прийнятою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли її було надіслано засобами телекомунікаційного зв`язку, а саме 05 січня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2016 року №0786561206.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю дій відповідачів щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, наслідком чого стало неприйняття податкових накладних та нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02 квітня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідачі 1 та 2 не погоджуються з заявленими позовними вимогами, оскільки під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних, в результаті чого застосовано штрафні санкції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року залучено до участі у справі Державну фіскальну службу України в якості відповідача 3.

01 серпня 2019 року до суду від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач 3 не погоджуються з заявленими позовними вимогами, оскільки під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних, в результаті чого застосовано штрафні санкції.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 1 укладено договір про визнання електронних документів №26052 0161 від 26 травня 2016 року.

Як зазначено в адміністративному позові, 29 грудня 2016 року позивачу засобами електронного зв`язку надійшло повідомлення про необхідність укладення додаткової угоди до договору про визнання електронних документів, керуючись п.4.2 розділу 3 договору з текстом додаткової угоди.

З метою подання в електронному виді та реєстрації податкових накладних, позивачем подано 30 грудня 2016 року податкову накладну №33 від 21 грудня 2016 року, податкову накладну №34 від 22 грудня 2016 року, 05 січня 2017 року подано податкову накладну №35 від 22 грудня 2016 року.

Проте, зазначені податкові накладні не прийняті із зазначенням помилки Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, а саме: можливо розірвано договір про визнання електронної звітності .

За наслідками розгляду скарги на не реєстрацію податкових накладних листом від 03 лютого 2017 року №2036/6/99-99-08-02-01-15 ДФС України повідомлено позивача, що квитанції про неприйняття податкових накладних не є рішенням контролюючого органу, а тому не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного оскарження.

17 лютого 2017 року відповідачем 1 проведено перевірку граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них в ЄРПН ТОВ Едбейкерз Україна , за результатами якої складено акт №417/26-56-12-01-18/н. Перевіркою встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, а саме: податкова накладна від 21 грудня 2016 року №33 зареєстрована 12 січня 2017 року з порушенням граничних термінів на 7 днів; податкова накладна від 22 грудня 2016 року №34 зареєстрована 12 січня 2017 року з порушенням граничних термінів на 6 днів; податкова накладна від 22 грудня 2016 року №35 зареєстрована 12 січня 2017 року з порушенням граничних термінів на 6 днів.

23 лютого 2017 року позивачем подано заперечення на акт перевірки від 17 лютого 2017 року №417/26-56-12-01-18/н. Листом від 28 лютого 2017 року відповідачем 1 повідомлено позивача про дату розгляду заперечень.

20 липня 2017 року відповідачем 2 проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН за 2016 рік позивача, результати якої оформлені актом №13310/26-15-12-06-16/40145721. Перевіркою встановлені порушення, аналогічні викладеним в акті перевірки від 17 лютого 2017 року №417/26-56-12-01-18/н.

31 липня 2017 року позивачем подано заперечення на акт перевірки від 20 липня 2017 року №13310/26-15-12-06-16/40145721. Листом від 02 серпня 2017 року відповідачем 2 повідомлено позивача про дату розгляду заперечень. Рішенням відповідача 2 від 09 серпня 2017 року №43685/26-15-12-06-14 за результатами розгляду заперечень позивача висновки акту перевірки залишено без змін.

02 листопада 2017 року відповідачем 2 проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН за 2016 рік позивача, результати якої оформлені актом №17784/26-15-12-06-20/40145721. Перевіркою встановлені порушення, аналогічні викладеним в акті перевірки від 17 лютого 2017 року №417/26-56-12-01-18/н та від 20 липня 2017 року №13310/26-15-12-06-16/40145721.

02 листопада 2017 року відповідачем 2 винесено податкове повідомлення-рішення №0786561206 згідно п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 02 листопада 2017 року №17784/26-15-12-06-20/40145721, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п.201.10 ст.201 та згідно п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10 % у сумі 13536,45 грн.

Рішенням ДФС України від 22 січня 2019 року №3229/6/99-99-11-06-01-25 за наслідками розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення №0786561206 від 02 листопада 2017 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи дії відповідачів щодо розірвання договору, неприйняття податкових накладних та винесення податкового повідомлення-рішення протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (підпункт "в").

Відповідно до норм статті 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за №0320/15011) затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку (надалі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами першою та другою розділу II Інструкції №233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов`язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції №233 передбачено, що з метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пункту 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів податковим органом в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2016 року позивачу направлено повідомлення про необхідність укладення додаткової угоди до договору про визнання електронних документів, керуючись пункту 4.2 розділу 3 договору.

Відповідно до пункту 4.2 розділу 3 договору про визнання електронних документів №260520161 від 26 травня 2016 року орган ДФС має право відправляти повідомлення платникам податків у разі оновлення програмного забезпечення або запровадження нових форматів електронних документів, програмно-технічних та технологічних засобів для поліпшення електронного документообігу.

Надаючи оцінку діям відповідача 1, суд бере до уваги наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до частини першої статті 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Частиною першою статті 15 вказаного Закону передбачено, що суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

За змістом норм статті 16 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг суб`єкти електронного документообігу користуються правами та мають обов`язки, які встановлено для них законодавством.

Якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов`язків суб`єктів електронного документообігу, що не визначені законодавством, такі права та обов`язки можуть встановлюватися цими суб`єктами на договірних засадах.

Тобто, порядок закріплення переліку прав та обов`язків сторін, що виникають в процесі організації електронного документообігу між ними, чітко визначені, а саме: у законах та інших нормативно-правових актів та/або у відповідному договорі, укладеному між такими сторонами.

Тобто, положеннями законодавства визначено право розірвання договору виключно з підстав ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміни платником податків місця реєстрації.

При цьому, суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що позивачем було змінено місце реєстрації чи скасовано сертифікат відкритого ключа, тобто умови договору, недодержання яких могло б призвести до його розірвання, позивачем не порушено, зворотного відповідачем не доведено.

Крім того, як зазначено позивачем в адміністративному позові, 12 січня 2017 року позивачу поновлено дію договору та, як наслідок, зареєстровано податкові накладні №33, 34, 35.

Тобто, з аналізу вказаного, вбачається, що відповідач не мав жодних обґрунтованих та законних підстав для вчинення оскаржуваних дій.

Так, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідач, покладений на нього приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності вчинених дій не виконав та не надав суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій, жодних письмових пояснень чи заперечень по суті заявлених позивачем вимог контролюючим органом надано не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача 1 щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №260520161 від 26 травня 2016 року.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

З наведених правових норм вбачається, що відповідач 3 зобов`язаний зареєструвати надіслані постачальником податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, за умови їх відповідності вимогам, передбаченим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно наявних в матеріалах справи квитанцій відповідачем 3 не виявлено порушень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в частині форми та змісту надісланих позивачем податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з пунктом 7 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі по тексту - Порядок) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Відповідно до пункту 8 Порядку для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Пункт 9 Порядку визначає, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідачами також не наведено підстав для відмови у прийнятті податкових накладних, які передбачені пунктом 9 Порядку.

У свою чергу вказана відповідачем 3 помилка Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ 36542484. Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності не є обставиною для відмови у прийняті податкових накладних позивача, що визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та пунктом 9 Порядку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, відповідачами не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що на момент надіслання позивачем спірних податкових накладних для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних договір про визнання електронної звітності, укладений між ТОВ Едбейкерз Україна та контролюючими органом за місцем реєстрації, був розірваний чи призупинений.

Таким чином, дії відповідача 3 щодо відмови у прийняті податкових накладних ТОВ Едбейкерз Україна від 21 грудня 2016 року №33, від 22 грудня 2016 року №34 та від 22 грудня 2016 року №35 суперечать нормам Податкового кодексу України та Порядку, а тому є протиправними.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У свою чергу пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою застосування цього положення є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи протиправність дій відповідача 3 щодо відмови у прийнятті спірних податкових накладних, суд за необхідне зобов`язати відповідача 3 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені ТОВ Едбейкерз Україна від 21 грудня 2016 року №33, від 22 грудня 2016 року №34 та від 22 грудня 2016 року №35, та, як наслідок, визнання зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних вказаних податкових накладних датою (операційним днем) і часом, коли такі накладні були подані.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За нормами пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно зі статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1246 квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня платникові податку.

Якщо протягом операційного дня платникові податку не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Пунктом 2 Порядку №1246 визначено, що внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Як вбачається з вищезазначеного актів перевірки, відповідачами 1, 2 визначено, що позивачем фактично реєстрацію податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, здійснено несвоєчасно з порушенням граничного строку, а саме: податкова накладна від 21 грудня 2016 року №33 зареєстрована 12 січня 2017 року з порушенням граничних термінів на 7 днів; податкова накладна від 22 грудня 2016 року №34 зареєстрована 12 січня 2017 року з порушенням граничних термінів на 6 днів; податкова накладна від 22 грудня 2016 року №35 зареєстрована 12 січня 2017 року з порушенням граничних термінів на 6 днів.

При цьому, матеріали справи містять квитанції про неприйняття зазначених податкових накладних із зазначенням причини Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, а саме: можливо розірвано договір про визнання електронної звітності .

Як встановлено судом під час розгляду справи, дії відповідача 1 щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №260520161 від 26 травня 2016 року та, як наслідок, дії щодо неприйняття податкових накладних, є протиправними.

Відповідно до пунктом 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України, лише за наявності його вини.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що позивачем у даній справі не було допущено порушення строку реєстрації податкових накладних №33 від 21 грудня 2016 року, №34 від 22 грудня 2016 року та №35 від 22 грудня 2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки позивач вчиняв дії щодо такої реєстрації, проте в реєстрації зазначених накладних йому було відмовлено з необґрунтованих причин.

Податковим порушенням є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Податковим кодексом України та іншим законодавством контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій. В межах спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність вини платника податку у несвоєчасній реєстрації податкових накладних №33 від 21 грудня 2016 року, №34 від 22 грудня 2016 року та №35 від 22 грудня 2016 року, а тому відсутні і підстави для притягнення до відповідальності.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 січня 2018 року у справі №815/2745/17, від 09 жовтня 2018 року у справі №818/1073/17.

Таким чином, оскільки затримка реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виникла не з вини позивача, висновок контролюючого органу про застосування штрафних санкцій є неправомірним.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2016 року №0786561206.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Едбейкерз Україна - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управляння Державної фіскальної служби у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №260520161 від 26 травня 2016 року.

3. Визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України у прийнятті податкових накладних №33 від 21 грудня 2016 року, 34 від 22 грудня 2016 року та №35 від 22 грудня 2016 року.

4. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Едбейкерз Україна №33 від 21 грудня 2016 року, 34 від 22 грудня 2016 року і вважати їх прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано - 30 грудня 2016 року; податкову накладну №35 від 30 грудня 2016 року і вважати її прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано - 05 січня 2017 року.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управляння Державної фіскальної служби у м. Києві від 02 листопада 2016 року №0786561206.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Едбейкерз Україна (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 4А, оф. 328, код ЄДРПОУ 40145721) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Турівська, 12, код ЄДРПОУ 39467012) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Едбейкерз Україна (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 4А, оф. 328, код ЄДРПОУ 40145721) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 5 763 грн (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні).

8. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Едбейкерз Україна (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 4А, оф. 328, код ЄДРПОУ 40145721) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова