Постанова

від 02.09.2019 по справі 520/12003/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 р.Справа № 520/12003/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представник відповідача Зінченко В.І.

представник позивача Ткаченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 21.03.19 року по справі № 520/12003/18

за позовом Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Борівське комунальне водопровідно - каналізаційне підприємство, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управлінні Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2018 року №0104681208 на загальну суму 29613,60 грн. (двадцять дев`ять тисяч шістсот тринадцять грн., 60 коп.) Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0104681208 від 26.06.2018 року в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 5023 (п`ять тисяч двадцять три) грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення в частині задоволення позовних вимог, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду відповідно до ст. 308 КАС України та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку Борівського комунального водопровідно - каналізаційного підприємства з питань дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки №8876/20-40-12-08-18/30039194 від 14.06.2018 року.

Згідно змісту акту перевірки №8876/20-40-12-08-18/30039194 від 14.06.2018 року:

- податкова декларація за травень 2015 року вх. № 9127016125 від 18.06.2015 року, граничний термін сплати 30.05.2015 року, дата операції сплати 31.08.2015 року, сума сплаченого боргу 25119,00 грн., із затримкою 62 дні;

- податкова декларація за лютий 2016 року вх. № 9038097063 від 18.03.2016 року, граничний термін сплати 30.03.2015 року, сума сплаченого боргу 55007,00 грн.;

- податкова декларація за березень 2016 року вх. № 9058031857 від 18.04.2016 року, граничний термін сплати 30.04.2016 року, сума сплаченого боргу 38447,00 грн.;

- податкова декларація за квітень 2016 року вх. № 9078880019 від 17.05.2016 року, граничний термін сплати 30.05.2016 року, сума сплаченого боргу 22328,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок з ПДВ за серпень 2014 року вх. №9036622544 від 16.03.2016 року, граничний термін сплати 16.03.2016 року, дата операції сплати 06.03.2017 року, сума сплаченого боргу 7167,00 грн., із затримкою 355 дні.

Згідно висновків акту перевірки, позивачем несвоєчасно сплачено узгодженні податкові зобов`язання з податку на додану вартість у період з серпня 2015 року по травень 2018 року по податковим деклараціям з ПДВ за травень 2015 року - квітень 2016 року, чим порушено п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0104681208 від 26.06.2018 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 29613,60 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що ГУ ДФС у Харківській області не враховано норми 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, тобто, строку давності для застосування штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0104681208 від 26.06.2018 року в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 5023 (п`ять тисяч двадцять три) грн. 80 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу Украпи (даті по тексту - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання га/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписами пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що позивачем самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість зокрема шляхом подання 17.06.2015 року податкової декларації за травень 2015 року. Граничний термін подачі вказаної декларації є 20.06.2015 року.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, податковим повідомленням-рішенням №0104681208 від 26.05.2018 року до позивача застосовано штрафні санкції зокрема за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації за травень 2015 року, граничний термін подачі вказаної декларації є 20.06.2015 року.

Пунктом 102.1 ст.102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім видадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.114.1 ст.114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу

Таким чином, приписи ПК України пов`язують відлік строку давності для застосування штрафних санкцій до платника податків саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Як встановлено вище, позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року. Граничний термін подачі вказаної декларації є 20.06.2015 року.

Враховуючи дату прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення (26.06.2018 року), яким до позивача застосовано штрафні санкції, а також дату граничного строку подання податкової декларації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення в частині суми штрафу 5023,80 грн. прийнято податковим органом поза межами 1095 днів.

З огляду на те, що відповідачем не враховано норми 102.1 статі і 102 Податкового кодексу України, тобто, строку давності для застосування штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення №0104681208 від 26.06.2018 року в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 5023 (п`ять тисяч двадцять три) грн. 80 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками по аналогічним справам викладеними у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 по справі №820/3544/17.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року по справі №520/12003/18 в частині задоволення позову прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року по справі № 520/12003/18 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 05.09.2019 року