Рішення

від 03.09.2019 по справі 922/1140/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1140/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс", м. Харків , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 марина ОСОБА_2 , м. Харків про звільнення земельної ділянки за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_3 М.В.

відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс", в якому просить суд: звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2175 га (кадастровий номер 6310136900:01:036:0003) та земельну ділянку площею 0,1344 га (кадастровий номер НОМЕР_1 :01 НОМЕР_2 036: НОМЕР_3 ) по АДРЕСА_1 , ріг АДРЕСА_2 , яка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" (м-н Свободи, 7, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ: 31559624) шляхом демонтажу операторської площею 34 кв.м., резервуару для зберігання газу площею 130 кв.м., навісу на двох опорах площею 0,39 кв.м. кожна, заправної колонки площею 1,61 кв.м. та паркану площею 11,9 кв.м. з приведенням їх у придатний для подальшого використання стан. Судові витрати по веденню справи позивач просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ТОВ «Автосервіс» фактично використовує земельну ділянку (кадастровий номер 6310136900:01:036:0001) загальною площею 0,1344 га та земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1 01 НОМЕР_2 036 НОМЕР_4 ) загальною площею 0,2175 га по АДРЕСА_1 ріг 3-го АДРЕСА_2 шляхом їх самовільного зайняття, що робить неможливим виконання заходів з будівництва метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників» до станції «Одеська» .

Ухвалою суду від 11.05.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Присутній у судовому засіданні 03.09.2019 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 03.09.2019 не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення. Адресат відсутній".

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини суд враховує при розгляді справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Рішенням Харківської міської ради № 66/04 від 28.04.2004 ТОВ «Автосервіс» надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1 :01:036:0001) по вул. Державінській, ріг 3-го АДРЕСА_2 в`їзду АДРЕСА_3 . Харкові площею 0,1344 га для будівництва тимчасового АГЗП та для подальшої експлуатації цього об`єкту строком: на період будівництва до 01.12.2005; на період експлуатації до 01.03.2009 (але не пізніше початку будівництва 3-ї лінії метрополітену). На підставі вказаного рішення, між Харківською міською радою та ТОВ "Автосервіс" укладено договір оренди землі від 09.07.2004 № 6930/04.

Рішенням Харківської міської ради від 28.04.2004 №66/04 ТОВ «Автосервіс» надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_5 ) по АДРЕСА_4 . АДРЕСА_1 , ріг 3-го АДРЕСА_2 Харкові площею 0,2175 га для будівництва відкритої тимчасової автостоянки на 100 автомобілів та для подальшої експлуатації цього об`єкту строком: на період будівництва до 01.12.2005; на період експлуатації до 01.03.2009 (але не пізніше початку будівництва 3-ї лінії метрополітену). На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ТОВ "Автосервіс" укладено договір оренди землі від 09.07.2004 №6931/04.

Відповідно до інформації ДП «Центр державного земельного кадастру» від 16.06.2009 №07/5423 договір оренди землі №6930/04 від 09.07.2004 та договір оренди землі №6931/04 від 09.07.2004 анульовані.

Згідно інформації Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.12.2018 № 3812/116 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 03.01.2019 № 9/0/225-19 будь-яких прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ріг АДРЕСА_2 за ТОВ «Автосервіс» станом на 29.12.2012 не зареєстровано. Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 01 НОМЕР_6 0001 загальною площею 0,1344 га та земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_5 загальною площею 0,2175 га перебувають у власності територіальної громади м. Харкова.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.04.2019 №162021251 право власності на навіс, операторську та резервуар для зберігання газу, розташованих на спірних земельних ділянках по АДРЕСА_1 ріг 3-го АДРЕСА_2 , за ТОВ «Автосервіс» не зареєстроване.

ТОВ «Автосервіс» було розпочато будівництво об`єкту, який в подальшому відчужено ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №5263 від 31.10.2009.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №162021251 від 03.04.2019, право власності на незавершене будівництво літ. Б-3, вул. Державінська ріг АДРЕСА_2 Зміївського АДРЕСА_1 . Харкові зареєстроване 03.11.2009 за ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Як вказує позивач, з метою питання та поліпшення транспортного обслуговування населення м. Харкова рішенням 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.02.2010 № 37/10 була затверджена Програма будівництва та розвитку метрополітену на 2010-2020 роки (зі змінами та доповненнями).

З метою підготовки та реалізації спільного з Європейським банком реконструкції та розвитку та Європейським інвестиційним банком інвестиційного проекту «Подовження третьої лінії метрополітену у м. Харкові» , складові якого підлягають виконанню з урахуванням вимог наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20.09.2013 № 1115 «Про доцільність підготовки спільного з Європейським банком реконструкції та розвитку та Європейським інвестиційним банком проекту «Подовження третьої лінії метрополітену у м. Харкові» , виданого з урахуванням експертизи проекту проведеної Мінфіном, Мінрегіоном, Мінприроди, Мін`юстом та Мінінфраструктури, прийнято рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.12.2013 № 1414/13 «Про створення Групи управління інвестиційним проектом «Подовження третьої лінії метрополітену у м. Харкові» .

Рішенням 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.12.2016 № 448/16 «Про підтримку Харківською міською радою отримання позики міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційного проекту» підтримано участь комунального підприємства «Харківський метрополітен» в інвестиційному проекті «Подовження третьої лінії метрополітену у м. Харкові» та надано згоду на отримання позик Європейського банку реконструкції та розвитку і Європейського інвестиційного банку, залучених державою для реалізації зазначеного інвестиційного проекту.

Складовими інвестиційного проекту «Подовження третьої лінії метрополітену у м. Харкові» є, зокрема, проект «Будівництво третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників» до станції «Одеська» (зі змінами 2016 року).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.07.2017 № 538-р затверджено проект «Будівництво третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників» до станції «Одеська» .

Рішенням Харківської міської ради від 21.02.2018 № 983/18 «Про використання земельних ділянок для суспільних потреб» визначено перелік земельних ділянок, зокрема, використання яких для суспільних потреб зумовлене будівництвом дільниці третьої лінії Харківського метрополітену від станції «Метробудівників» до станції «Одеська» .

До затвердженого переліку земельних ділянок включено земельні ділянки площею 0,2175 га кадастровий номер НОМЕР_1 :01: НОМЕР_6 :0003 та площею 0,1344 га кадастровий номер НОМЕР_7 по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського АДРЕСА_2 .

Відповідно до графічної частини Проектно-вишукувальних робіт для будівництва третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників імені Г.І. Ващенка» до станції «Одеська» земельні ділянки площею 0,2175 га кадастровий номер НОМЕР_1 01: НОМЕР_6 :0003 та площею 0,1344 га кадастровий номер НОМЕР_1 : НОМЕР_8 0001 по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського АДРЕСА_2 потрапляють в зону деформації поверхні.

Відповідно до листа КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену» від 27.03.2019 № 164/01-2 розташування навісу, операторської та резервуару для зберігання газу на спірних земельних ділянках не відповідає Державним будівельним нормам В.2.3-7-2010.

Враховуючи наведене, Харківська міська рада вважає, що ТОВ «Автосервіс» фактично використовує земельну ділянку кадастровий номер 6310136900:01:036:0001 загальною площею 0,1344 га та земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 :01:036:0003 загальною площею 0,2175 га по АДРЕСА_1 ріг 3-го АДРЕСА_2 шляхом їх самовільного зайняття, а виконання усіх передбачених відповідним проектом заходів з будівництва метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників» до станції «Одеська» є неможливим без звільнення земельних ділянок, а тому звернулась до господарського суду Харківської області з цим позовом.

Встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, заслухавши представника позивача, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес» , що вживається в ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб`єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 14, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На вимогу положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд зобов`язати відповідача - ТОВ "Автосервіс" звільнити спірні земельні ділянки шляхом демонтажу майна, право приватної власності на яке, як встановлено судом в процесі розгляду справи, належить іншій особі - ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23.09.1982 в справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 в справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, справі "Щокін проти України" від 14.10.2010, справі "Сєрков проти України" від 07.07.2011, справі "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2004) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В процесі розгляду справи судом також встановлено, що в провадженні Другого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №851/1/19 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_4 про примусове відчуження об`єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності. Остаточне рішення у справі не прийнято, судове провадження триває.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, оскільки позивачем не надано та не доведено належними та допустимими доказами використання саме відповідачем спірних земельних ділянок та наявності на них майна, належного саме відповідачу, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" (61022, м-н Свободи, 7, код ЄДРПОУ 31559624).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 .

Повне рішення підписано 05 вересня 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова