Постанова

від 03.12.2019 по справі 922/1140/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Справа № 922/1140/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. № 3032 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2019 у справі №922/1140/19, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Погореловою О.В., дата складання повного тексту рішення - 05.09.2019,

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс", м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Харків,

про звільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року позивач - Харківська міська рада, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс", в якій просив звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2175 га (кадастровий номер 6310136900:01:036:0003) та земельну ділянку площею 0,1344 га (кадастровий номер 6310136900:01:036:0001) по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду у м. Харкові, яка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" (м-н Свободи, 7, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ: 31559624) шляхом демонтажу операторської площею 34 кв.м, резервуару для зберігання газу площею 130 кв.м, навісу на двох опорах площею 0,39 кв.м кожна, заправної колонки площею 1,61 кв.м та паркану площею 11,9 кв.м з приведенням їх у придатний для подальшого використання стан. Також, позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2019 у справі №922/1140/19 відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Харківська міська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2019 у справі №922/1140/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради (вх. № 3032 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2019 у справі №922/1140/19; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 12.11.2019.

11.11.2019 до Східного апеляційного господарського суду від представника третьої особи - ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10619), в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Харківської міської ради, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2019 у справі №922/1140/19 - залишити без змін.

Також, 11.11.2019 представник третьої особи звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про зупинення провадження у справі (вх. № 10620) на підставі частини 1 статті 227 ГПК України, в якому просить зупинити провадження у справі № 922/1140/19 до набрання законної сили судовим рішенням в рамках адміністративного судочинства у справі № 851/1/19 про примусове відчуження об`єкта нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що вирішення справи № 922/1140/19 про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок об`єктивно неможливо через наявність судового процесу в рамках адміністративного судочинства про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності об`єкта незавершеного будівництва, який розташований на земельних ділянках, які є предметом спору.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.11.2019 представник третьої особи - ОСОБА_1 підтримав заявлене клопотання про зупинення провадження у справі з підстав, зазначених у клопотанні.

Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання з посиланням на те, що предметом позову у даній справі є вимога про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок до ТОВ "Автосервіс" шляхом демонтажу операторської, резервуару для зберігання газу, навісу на двох опорах, заправної колонки і паркану, а тому, на його думку, така вимога не стосується об`єкта незавершеного будівництва, право власності на яке зареєстроване за третьою особою.

Представник позивача надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Представник третьої особи зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду та заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів дійшла висновку про неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні та вирішення заявленого клопотання, а тому ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 03.12.2019, про що повідомлено учасників справи в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 03.12.2019 представник третьої особи підтримав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, зазначивши про об`єктивну неможливість розгляду даної справи.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов`язаної справи іншим судом.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Пов`язаність справ повинна полягати в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення та унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, яким чином пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду такої справи.

Зі змісту поданого клопотання про зупинення провадження у даній справі вбачається, що заявник наголошував на тому, що в провадженні Другого апеляційного адміністративного суду перебуває справа № 851/1/19 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про примусове відчуження об`єкту нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності. Отже, на думку заявника, вирішення справи № 922/1140/19 про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок об`єктивно неможливо через наявність судового процесу в рамках адміністративного судочинства про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності об`єкта незавершеного будівництва, що розташований на земельних ділянках, які є предметом даного спору.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що предметом позову в даній справі №922/1140/19 є вимоги Харківської міської ради до ТОВ "Автосервіс" про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок шляхом демонтажу операторської площею 34 кв.м, резервуару для зберігання газу площею 130 кв.м, навісу на двох опорах площею 0,39 кв.м кожна, заправної колонки площею 1,61 кв.м та паркану площею 11,9 кв.м з приведенням їх у придатний для подальшого використання стан.

Тобто, під час звернення до господарського суду з даним позовом позивачем не було заявлено вимог до ОСОБА_1 щодо об`єкта незавершеного будівництва, що належить на праві власності третій особі та розташований на спірних земельних ділянках.

До того ж, всупереч наведених вимог законодавства заявник не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду даної справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення апеляційним господарським судом перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків.

За переконанням судової колегії апеляційного господарського суду, наявні в матеріалах справи документи дозволяють суду самостійно встановити всі істотні обставини, які мають значення для повного та всебічного розгляду спору в даній справі.

Водночас, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що питання, які вирішуються в межах наведеного адміністративного провадження не стосуються предмета доказування у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі підлягає залишенню без задоволення.

В судовому засіданні 03.12.2019 присутній представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2019 у даній справі та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Присутній представник третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2019 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 12.11.2019, підтверджується інформацією на офіційному веб-сайті "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень, а також інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду та в Єдиному державному реєстрі судових рішень, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зокрема, з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення (зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції від 12.11.2019) надіслані на адресу відповідача - ТОВ "Автосервіс" (61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, будинок 7, ідентифікаційний код 31559624), яка визначена в ЄДР, надійшло до точки видачі 21.11.2019 (№6102230338379), проте не вручено під час доставки: інші причини. На поштовому конверті, який повернувся разом з повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявні відмітки ПАТ "Укрпошта": "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язок щодо пересилання поштового відправлення". На зворотній стороні поштового конверта зазначено про відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2019 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Федоровим Віталієм Вікторовичем під час здійснення у порядку статті 189 Земельного кодексу України заходів самоврядного контролю за використанням земель проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Державінська, ріг 3-го Зміївського в`їзду (кадастровий номер 6310136900:01:036:0001; 6310136900:01:036:0003), про що складено відповідний акт обстеження земельної ділянки від 22.03.2019 (а.с. 20-21).

Відповідно до вказаного акту проведеним на місцевості обстеженням земельної ділянки встановлено наступне:

- земельна ділянка (кадастровий номер 6310136900:01:036:0001) загальною площею 0,1344 га частково огороджена; на вказаній земельній ділянці знаходяться: резервуар для зберігання газу площею 130 кв.м; навіс на двох опорах площею 0,39 кв.м кожна; заправна колонка площею 1,61 кв.м; паркан площею 11,9 кв.м; частина об`єкту нерухомого майна літ. Б-3 площею 103 кв.м;

- земельна ділянка (кадастровий номер 6310136900:01:036:0003) загальною площею 0,2175 га частково огороджена; на вказаній земельній ділянці знаходяться операторська площею 34 кв.м та частина об`єкту нерухомого майна літ. Б-3 площею 402 кв.м.

До акту обстеження земельної ділянки від 22.03.2019 додано план-схему обстеженої земельної ділянки та фото (а.с. 22-25).

Як стверджує позивач та встановлено в акті обстеження земельної ділянки від 22.03.2019, рішенням Харківської міської ради від 28.04.2004 № 66/04 ТОВ "Автосервіс" надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136900:01:036:0001) по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду у м. Харкові площею 0,1344 га для будівництва тимчасового АГЗП та для подальшої експлуатації цього об`єкту строком: на період будівництва до 01.12.2005; на період експлуатації до 01.03.2009 (але не пізніше початку будівництва 3-ї лінії метрополітену). На підставі вказаного рішення, між Харківською міською радою та ТОВ "Автосервіс" укладено договір оренди землі від 09.07.2004 № 6930/04.

Рішенням Харківської міської ради від 28.04.2004 №66/04 ТОВ "Автосервіс" надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136900:01:036:0003) по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду у м. Харкові площею 0,2175 га для будівництва відкритої тимчасової автостоянки на 100 автомобілів та для подальшої експлуатації цього об`єкту строком: на період будівництва до 01.12.2005; на період експлуатації до 01.03.2009 (але не пізніше початку будівництва 3-ї лінії метрополітену). На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ТОВ "Автосервіс" укладено договір оренди землі від 09.07.2004 №6931/04.

Відповідно до інформації ДП "Центр державного земельного кадастру" від 16.06.2009 №07/5423 до бази даних АС ДЗК та книг реєстрації внесено запис щодо скасування реєстрації договорів оренди землі від 09.07.2004 № 6930/04 та № 6931.

Відповідно до листа Департаменту земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради від 03.01.2019 № 9/0/225-19 рішення Харківської міської ради щодо надання у користування (продажу), надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Автосервіс" та припинення права користування земельною ділянкою по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду у м. Харкові не приймались; договори оренди землі з ТОВ "Автосервіс" не укладались, звернення від ТОВ "Автосервіс" щодо викупу, продажу, надання у користування або у власність-земельної ділянки з 10.07.2013 не надходили (а.с. 27-28).

Згідно листа Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.12.2018 № 3812/116, правовстановлюючі документи на право власності або право користування на земельні ділянки по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду у м. Харкові станом на 29.12.2012 у Відділі не обліковуються.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03.04.2019 право власності або право користування на спірні земельні ділянки (кадастровий номер 6310136900:01:036:0001; 6310136900:01:036:0003) за ТОВ "Автосервіс" не зареєстроване (а.с. 45-46).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 21.06.2006 № 532 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію тимчасового АГЗП, як першого пускового комплексу будівництва тимчасового АГЗП та відкритої тимчасової автостоянки на 100 автомобілів по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду ТОВ "Автосервіс".

У пункті 2 цього рішення встановлено, що враховуючи тимчасовий статус АГЗП оформлення права власності на цей об`єкт не здійснюється (а.с. 33-34).

Зі змісту цього рішення вбачається, що рішеннями XXI сесії Харківської міської ради IV скликання від 28.04.2004 № 66/04 та XLV сесії Харківської міської ради IV скликання від 01.02.2006 №26/06 Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" надана земельна ділянка по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду загальною площею 3519 кв.м до 01.09.2006 в оренду для будівництва тимчасового АГЗП та відкритої тимчасової автостоянки на 100 автомобілів, (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації цього об`єкту до 01.03.2009 (але не пізніше початку будівництва III лінії метрополітену).

Матеріали справи містять акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 04.05.2006 за адресою: м. Харків, Комінтернівський район, вул. Державінська, ріг 3-го Зміївського в`їзду; назва об`єкта: Тимчасовий АГЗП, як перший пусковий комплекс будівництва тимчасового АГЗП та відкритої тимчасової автостоянки на 100 автомобілів по вул. Дежавінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду ТОВ "Автосервіс"; код об`єкта згідно з ДК 018-2000 1230.9. Вказаний акт зареєстровано Інспекцією Держархбудконтролю м. Харкова від 21.06.2006 № 11/4 та затверджено рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 21.06.2006 № 532 (а.с. 35-41).

Як зазначено в акті про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 04.05.2006, до складу приймальної комісії, утвореної рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.04.2006 №436, включено представника замовника та експлуатаційної організації - директора ТОВ "Автосервіс" Вішейського Романа Йосиповича.

Зі змісту цього акту вбачається, що будівництво здійснено на підставі рішень XXI сесії Харківської міської ради IV скликання від 28.04.2004 № 66/04 та XLV сесії Харківської міської ради IV скликання від 01.02.2006 №26/06; проектна документація затверджена наказом ТОВ "Автосервіс" б/н від 22.06.2004.

Вказані обставини підтверджують факт надання спірних земельних ділянок для будівництва тимчасового АГЗП та відкритої тимчасової автостоянки на 100 автомобілів, та для подальшої експлуатації цього об`єкту до 01.03.2009 саме відповідачу - ТОВ "Автосервіс", який є замовником та експлуатаційною організацією зазначеного об`єкта.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.04.2019 №162021251 право власності на навіс, операторську та резервуар для зберігання газу, розташованих на спірних земельних ділянках по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду у м. Харкові, за ТОВ "Автосервіс" не зареєстроване.

У своїй позовній заяві позивач також посилається на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.07.2017 № 538-р затверджено проект "Будівництво третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції "Метробудівників" до станції "Одеська".

Рішенням Харківської міської ради від 21.02.2018 №983/18 Про використання земельних ділянок для суспільних потреб визначено перелік земельних ділянок, зокрема, використання яких для суспільних потреб зумовлене будівництвом дільниці третьої лінії Харківського метрополітену від станції Метробудівників до станції Одеська , до якого включено земельні ділянки площею 0,2175 га кадастровий номер 6310136900:01:036:0003 та площею 0,1344 га кадастровий номер 6310136900:01:036:0001 по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду у м. Харкові.

Відповідно до графічної частини Проектно-вишукувальних робіт для будівництва третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції "Метробудівників імені Г.І. Ващенка" до станції "Одеська" земельні ділянки площею 0,2175 га кадастровий номер 6310136900:01:036:0003 та площею 0,1344 га кадастровий номер 6310136900:01:036:0001 по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду у м. Харкові потрапляють в зону деформації поверхні.

Відповідно до листа КП "Харківська дирекція будівництва метрополітену" від 27.03.2019 № 164/01-2 розташування навісу, операторської та резервуару для зберігання газу на спірних земельних ділянках не відповідає Державним будівельним нормам В.2.3-7-2010.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Автосервіс" фактично використовує земельну ділянку кадастровий номер 6310136900:01:036:0001 загальною площею 0,1344 га та земельну ділянку кадастровий номер 6310136900:01:036:0003 загальною площею 0,2175 га по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду у м. Харкові шляхом їх самовільного зайняття, а виконання усіх передбачених відповідним проектом заходів з будівництва метрополітену в м. Харкові від станції "Метробудівників" до станції "Одеська" є неможливим без звільнення земельних ділянок. Вказані обставини стали підставою для звернення Харківської міської ради до господарського суду з даним позовом.

03.09.2019 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову повністю (а.с. 112-119).

Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статті 15 Цивільного кодексу України, статей 13, 14, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини, мотивоване тим, що позивач просить суд зобов`язати відповідача - ТОВ "Автосервіс" звільнити спірні земельні ділянки шляхом демонтажу майна, право приватної власності на яке належить іншій особі - ОСОБА_1 ; позивачем не надано та не доведено належними та допустимими доказами використання саме відповідачем спірних земельних ділянок та наявності на них майна, належного саме відповідачу, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що є підставою для його скасування.

Зокрема, в апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо заявлення позивачем вимог до ТОВ "Автосервіс" про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу майна, право приватної власності на яке належить третій особі.

Апелянт стверджує про те, що позовні вимоги не стосуються об`єкта нерухомого майна - незавершеного будівництва літ. Б-З , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 , оскільки позивач просить звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, які використовуються ТОВ "Автосервіс", шляхом демонтажу операторської площею 34 кв.м, резервуару для зберігання газу площею 130 кв.м, навісу на двох опорах площею 0,39 кв.м кожна, заправної колонки площею 1,61 кв.м та паркану площею 11,9 кв.м з приведенням їх у придатний для подальшого використання стан.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Предметом даного позову є зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку кадастровий номер 6310136900:01:036:0001 загальною площею 0,1344 га та земельну ділянку кадастровий номер 6310136900:01:036:0003 загальною площею 0,2175 га, які знаходяться по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду у м. Харкові, шляхом демонтажу операторської площею 34 кв.м, резервуару для зберігання газу площею 130 кв.м, навісу на двох опорах площею 0,39 кв.м кожна, заправної колонки площею 1,61 кв.м та паркану площею 11,9 кв.м.

Підставою позову визначено відсутність правових підстав для використання таких земельних ділянок ТОВ "Автосервіс".

Колегія суддів зазначає, що згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Зі змісту положень статті 12 Земельного кодексу України вбачається, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (ч.2 ст. 83 ЗК України).

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначено статтею 116 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст. 116 ЗК України).

За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі статтею 124 вказаного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього кодексу чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Таким чином, право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях, і такі повноваження в межах міста Харків є виключною компетенцією Ради. Тобто підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності вказаної адміністративної одиниці для громадян та юридичних осіб, як і визначення умов такого користування є відповідне рішення Ради.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.04.2019 № 162021519, №162021599 підтверджується, що будь-яких прав на спірні земельні ділянки за адресою: м. Харків, вул. Державінська, ріг 3-го Зміївського в`їзду (кадастровий номер 6310136900:01:036:0001; 6310136900:01:036:0003) за юридичними та фізичними особами не зареєстровано.

Отже, станом на теперішній час та відповідно до статті 83 Земельного кодексу України земельна ділянка кадастровий номер 6310136900:01:036:0001 загальною площею 0,1344 га та земельна ділянка кадастровий номер 6310136900:01:036:0003 загальною площею 0,2175 га перебувають у власності територіальної громади м. Харкова.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом проведення перевірок.

За змістом статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Харківської міської ради №7/15 від 20.11.2015 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Харківської міської ради станом на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, відповідно до пункту 3.2.1 якого Департамент має право обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони, а також при підготовці рішень про передачу у власність та користування, при оформленні угод щодо оренди землі, актів прийому-передачі земельних ділянок, за вмотивованими запитами виконавчих органів Харківської міської ради та в інших випадках, які необхідні для виконання покладених на Департамент повноважень; складати акти обстеження стану земельних ділянок та дотримання умов їх використання та охорони, у тому числі й щодо встановлення функціонального використання земельної ділянки та її фактичних меж (п. 3.2.2). Вказане рішення Харківської міської ради розміщене на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та є загальнодоступним.

Під час здійснення заходів самоврядного контролю за використанням земель проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Державінська, ріг 3-го Зміївського в`їзду (кадастровий номер 6310136900:01:036:0001; 6310136900:01:036:0003) та встановлено, що право користування цими земельними ділянками належним чином не оформлено.

Водночас, згідно акту обстеження земельної ділянки від 22.03.2019 проведеним на місцевості обстеженням земельної ділянки встановлено таке:

- земельна ділянка (кадастровий номер 6310136900:01:036:0001) загальною площею 0,1344 га частково огороджена; на вказаній земельній ділянці знаходяться: резервуар для зберігання газу площею 130 кв.м; навіс на двох опорах площею 0,39 кв.м кожна; заправна колонка площею 1,61 кв.м; паркан площею 11,9 кв.м; частина об`єкту нерухомого майна літ. Б-3 площею 103 кв.м;

- земельна ділянка (кадастровий номер 6310136900:01:036:0003) загальною площею 0,2175 га частково огороджена; на вказаній земельній ділянці знаходяться операторська площею 34 кв.м та частина об`єкту нерухомого майна літ. Б-3 площею 402 кв.м.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на об`єкт нерухомого майна незавершене будівництво літ. Б-З 37% готовності за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2009 №5263 (а.с. 43-44).

Проте, в наданих до суду першої інстанції письмових поясненнях позивач наголошував на тому що об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво літ. Б-3 37% готовності за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстрований за ОСОБА_1 , до предмета позовних вимог у справі № 922/1140/19 не відноситься.

Наявність обставин щодо використання саме відповідачем ТОВ "Автосервіс" спірних земельних ділянок комунальної власності з порушенням вимог земельного законодавства за відсутності правовстановлюючих документів стало підставою для звернення Ради з позовом про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, самовільне зайняття земельної ділянки являє собою фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

При цьому, під час вирішення питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Колегія суддів зазначає, що у даному спорі до кола обставин, які підлягають доказуванню входять обставини наявності чи відсутності правових підстав для користування відповідачем земельною ділянкою, виходячи з підстав та предмету позову.

При вирішенні даного спору місцевий господарський суд мав з`ясувати наявність доказів, які підтверджують виникнення у відповідача прав користування земельною ділянкою або їх припинення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 28.04.2004 № 66/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів", зокрема, надано ТОВ "Автосервіс" земельну ділянку по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду загальною площею 3519 кв.м. (в тому числі земельну ділянку 1 площею 1344 кв.м., для будівництва та експлуатації тимчасового АГЗП, та земельну ділянку ділянка 2 площею 2175 кв.м. для будівництва та експлуатації відкритої тимчасової автостоянки на 100 автомобілів) до 01.12.2005 в оренду для будівництва тимчасового АГЗП та відкритої тимчасової автостоянки на 100 автомобілів, (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації цього об`єкту до 01.03.2009 , (але не пізніше початку будівництва III лінії метрополітену).

У пункті 5.1 цього рішення зазначено, що земельні ділянки для експлуатації об`єктів будуть надані окремими рішеннями після прийняття їх до експлуатації (крім фізичних та юридичних осіб, яким надано земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів цим рішенням).

Рішенням Харківської міської ради від 01.02.2006 №26/06 "Про продовження строків будівництва (реконструкції) об`єктів", зокрема, продовжено ТОВ "Автосервіс" строки будівництва відкритої тимчасової автостоянки на 100 автомобілів, та будівництва тимчасового АГЗП по вул.Державінській ріг 3-го Зміївського в`їзду до 01.09.2006.

Вказані рішення Харківської міської ради розміщені на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та є загальнодоступним.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання спірних земельних ділянок відповідачу на підставі рішення органу місцевого самоврядування для будівництва та експлуатації тимчасового АГЗП та відкритої тимчасової автостоянки на 100 автомобілів до 01.03.2009 (але не пізніше початку будівництва III лінії метрополітену).

Матеріали справи не містять доказів прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання у користування (оренду) спірних земельних ділянок відповідачу після закінчення встановленого строку оренди або продовження цього строку; вчинення відповідачем дій, спрямованих на отримання у власність або користування спірних земельних ділянок, укладення (або поновлення) договорів оренди щодо цих земельних ділянок.

Суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів на спростування доводів позивача стосовно зайняття саме відповідачем спірних земельних ділянок.

В порушення статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності правовстановлюючих документів щодо права використання спірних земельних ділянок для експлуатації та обслуговування відкритої тимчасової автомобільної стоянки та тимчасового АГЗП, а відповідно до наданої інформації Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області такі документи відсутні.

Судова колегія також зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на час прийняття в експлуатацію об`єкта) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у порядку, встановленому законодавством.

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243, передбачено затвердження акту державної приймальної комісії органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєстрацію в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об`єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов`язані фундаментом із землею.

Виходячи з наведених положень, вимоги щодо державної реєстрації права власності на майно було встановлено лише щодо об`єктів, які є нерухомим майном, тоді як згідно вказаного пункту тимчасові споруди, як окрема категорія будівель, поряд з тими спорудами, які не мають фундаментів, не підлягали реєстрації.

Як вже було зазначено вище, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 21.06.2006 № 532 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію тимчасового АГЗП, як першого пускового комплексу будівництва тимчасового АГЗП та відкритої тимчасової автостоянки на 100 автомобілів по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду ТОВ "Автосервіс".

У пункті 2 цього рішення встановлено, що враховуючи тимчасовий статус АГЗП оформлення права власності на цей об`єкт не здійснюється (а.с. 33-34).

Вказані обставини підтверджують факт надання спірних земельних ділянок для будівництва тимчасового АГЗП та відкритої тимчасової автостоянки на 100 автомобілів, та для подальшої експлуатації цього об`єкту до 01.03.2009 саме відповідачу - ТОВ "Автосервіс", який є замовником та експлуатаційною організацією зазначеного об`єкта.

За таких обставин, апеляційний господарський суд зазначає, що саме відповідач в даній справі мав довести факт звільнення наданих йому в оренду земельних ділянок та демонтажу тимчасового АГЗП і відкритої тимчасової автостоянки на 100 автомобілів по вул. Державінській ріг 3-го Зміївського в`їзду, що знаходяться на цих земельних ділянках. При тому, що з моменту закінчення встановленого рішенням Харківської міської ради від 28.04.2004 № 66/04 строку оренди земельних ділянок для експлуатації цих об`єктів (01.03.2009) та до квітня 2019 року (звернення позивача до суду) у відповідача було достатньо часу для звільнення спірних земельних ділянок.

Проте, відповідач на час розгляду справи не надав суду таких доказів звільнення наданих йому в оренду земельних ділянок та демонтажу зазначених об`єктів, що знаходяться на цих земельних ділянках.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність обставин щодо використання відповідачем спірних земельних ділянок та наявності на них майна, що належить відповідачу.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що визначення таких понять, як автозаправна станція, автомобільна газозаправна станція та автомобільний газозаправний пункт передбачено пунктом 1.2 розділу І Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 № 376 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20.03.2006 за № 291/12165 (далі - Інструкція) в редакції, чинній на час прийняття в експлуатацію спірного об`єкта.

Відповідно до визначених у цій Інструкції понять:

автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту) (далі - АЗС);

автомобільна газозаправна станція (далі - АГЗС) - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленими вуглеводневими газами;

стаціонарний автомобільний газозаправний пункт зрідженого вуглеводневого газу (далі - АГЗП-стаціонарний) - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленим вуглеводневим газом із стаціонарних резервуарів ємністю відповідно до Державних будівельних норм В.2.5-20-2001 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання" (далі - ДБН В.2.5-20-2001);

тимчасовий автомобільний газозаправний пункт (далі - АГЗП-тимчасовий) - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленим вуглеводневим газом із автогазозаправника заводського виготовлення з резервуаром ємністю відповідно до ДБН В.2.5-20-2001.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на розмежування вищевказаних понять в контексті приписів Державних будівельних норм "Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди Газопостачання" (ДБН В. 2.5-20-2001), що були затверджені наказом Державного комітету з будівництва та архітектури № 101 від 23.04.2001 року (чинні на час прийняття в експлуатацію спірного об`єкта), відповідно до вказаних ДБН:

Автомобільна газозаправна станція ЗВГ (АГЗС) - підприємство, призначене для заправки газобалонних автомобілів ЗВГ.

Автомобільний газозаправний пункт ЗВГ (АГЗП) - установка, призначена для заправки газобалонних автомобілів ЗВГ із стаціонарних ємкостей або автоцистерн.

Відповідно до пункту 8.150 вищевказаного ДБН АГЗП підрозділяються на стаціонарні та тимчасові.

Пунктом 8.151 ДБН В. 2.5.-20-2001 передбачено, що в складі стаціонарного АГЗП передбачаються: резервуари для ЗВГ ємкістю до 10 м3, що установлюються надземно (без обвалування); резервуари для ЗВГ ємкістю до 20 м3, що установлюються підземно; приймальні та заправні колонки; обладнання для перекачування газу; операторну, туалет; засоби пожежогасіння; навіс із негорючих матеріалів над технологічним обладнанням; систему електропостачання, КВП і А та захист від блискавки; сітчасту огорожу із негорючих матеріалів.

В складі тимчасового АГЗП, що працює від автоцистерни з резервуаром, що не перевищує 10 м3 передбачають об`єкти аналогічні для стаціонарних АГЗП, замінивши стаціонарні резервуари для ЗВГ на автоцистерну з резервуаром до 10 м3. (пункт 8.152 ДБН В. 2.5.-20-2001).

При цьому, у відповідності до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про будівельні норми" державні будівельні норми - є нормативним актом.

Отже, незважаючи на різне нормативне визначення вищевказаних категорійних понять, АГЗП - це по суті автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту, та яка складається з резервуару, заправних колонок, операторної, навісу, огорожі тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позов у цій справі подано з підстав порушення прав на земельну ділянку про зобов`язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу розташованих на ній операторської площею 34 кв.м, резервуару для зберігання газу площею 130 кв.м, навісу на двох опорах площею 0,39 кв.м кожна, заправної колонки площею 1,61 кв.м та паркану, а предметом доказування є факт використання земельної ділянки відповідачем без належних на те правових підстав.

Вимоги пред`явлено до відповідача, який є замовником та експлуатаційною організацією тимчасового АГЗП та відкритої тимчасової автомобільної стоянки, розташованих на спірних земельних ділянках.

А тому, місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивач просив суд зобов`язати відповідача - ТОВ "Автосервіс" звільнити спірні земельні ділянки шляхом демонтажу майна, право приватної власності на яке зареєстроване за третьої особою, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому подальша експлуатація відповідачем тимчасового АГЗП (після закінчення встановленого рішенням органу місцевого самоврядування строку для такого використання) за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції Ради, не можна визнати законним.

Вказане свідчить про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та наявність підстав для висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Між тим, відповідачем ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції не подано жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження використання спірних земельних ділянок за наявності правових підстав, а також не спростовано той факт, що він займає спірну земельну ділянку шляхом розміщення та експлуатації об`єктів, що входять до складу тимчасового АГЗП.

Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2019 у справі №922/1140/19 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ст. 275, ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2019 у справі №922/1140/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2175 га (кадастровий номер 6310136900:01:036:0003) та земельну ділянку площею 0,1344 га (кадастровий номер 6310136900:01:036:0001) по вул. Державінській, ріг 3-го Зміївського в`їзду у м. Харкові, яка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" (м-н Свободи, 7, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ: 31559624) шляхом демонтажу операторської площею 34 кв.м, резервуару для зберігання газу площею 130 кв.м, навісу на двох опорах площею 0,39 кв.м кожна, заправної колонки площею 1,61 кв.м та паркану площею 11,9 кв.м з приведенням їх у придатний для подальшого використання стан.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" (61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 31559624) на користь Харківської міської ради (61003, Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04059243) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 3842,00 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5763,00 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.12.2019

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова