Постанова

від 04.09.2019 по справі 0840/4075/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2019 року

Київ

справа №0840/4075/18

адміністративне провадження №К/9901/15355/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 0840/4075/18

за позовом ОСОБА_1

до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя, Міністра соціальної політики України Реви Андрія Олексійовича

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Чабаненко С.В., суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя (далі - також відповідач 1), Міністра соціальної політики України Реви Андрія Олексійовича (далі - також відповідач 2), в якому просив: - визнати дії Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя щодо відмови в реєстрації позивача безробітним з 15.03.2018 протиправними; - зобов`язати Південний районний центр зайнятості м. Запоріжжя зареєструвати позивача безробітним з 15.03.2018; - визнати протиправною бездіяльність Міністра соціальної політики України Реви Андрія Олексійовича по розгляду письмового звернення та наданню письмової відповіді на звернення.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що через відсутність роботи, заробітку та інших передбачених законодавством доходів, як джерел існування, він звернувся до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя для сприяння у працевлаштуванні та реєстрації як безробітного. Зазначає, що згідно статті 14 Закону України Про зайнятість населення , він відноситься до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, оскільки до настання права на пенсію за віком залишилось 8 років. Вказує, що листом від 26 березня 2018 року № 368/2018 Південний районний центр зайнятості м. Запоріжжя відмовив йому в статусі безробітного у зв`язку з тим, що він є засновником приватного підприємства, а тому належить до категорії зайнятого населення. Вважаючи дії районного центру зайнятості протиправними, позивач звернувся до Міністра соціальної політики України Реви Андрія Олексійовича з проханням надати відповідні роз`яснення, захистити свої права та здійснити контроль за додержанням законодавства Південним районним центром зайнятості м. Запоріжжя, але на момент подачі цього позову до суду відповіді він не отримав. Вважає дії відповідача-1 та бездіяльність відповідача-2 протиправними та просить позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 10 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

4. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в даній справі.

5. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху, у зв`язку з несплатою апелянтом судового збору у визначеному законодавством розмірі та надав десятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали для усунення вказаного недоліку.

6. В березні 2019 року від заявника апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надійшла заява, в якій він просив звільнити його від сплати судового збору, враховуючи докази та підстави наведені в цьому клопотанні. В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на свій майновий стан, який перешкоджає сплаті судового збору.

7. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року продовжено апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги та надано п`ятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.

8. У зв`язку з неусуненням ОСОБА_1 недоліків апеляційної скарги, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 квітня 2019 року апеляційну скаргу повернув заявнику.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року, в якій просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

10. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що повернення апеляційним судом апеляційної скарги з підстав несплати судового збору за відсутності коштів за станом здоров`я та відсутність роботи, яку він може виконувати за станом здоров`я не гарантує принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану, порушує право на справедливий захист та практично обмежує права доступу до суду та апеляційний розгляд справи.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. 27.05.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.

13. Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 330 КАС України, а саме: до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору, а на підставі наявних документів немає можливості пересвідчитись у розмірі отриманого доходу позивача, що передував року подання касаційної скарги (тобто 2018 рік). Скаржнику встановлено строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту вручення даної ухвали.

14. Скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.

15. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

16. Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 04.09.2019.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

19. Згідно з частинами 1, 2 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

20. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

21. Аналізуючи наведені вище норми, суд приходить до висновку, що підставою для залишення позовної заяви без руху є недодання до позовної заяви документа про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

22. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що законодавець наділяє правом суд зменшити або звільнити позивача від сплати судового збору, якщо предметом позову є захист його соціальних прав, а саме: право на соціальний захист у випадку безробіття передбачене ст. 46 Конституції України та надавав докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку та розмірі (відомості з пенсійного фонду та державного реєстру фізичних осіб - платників податку, наказ №371 від 29.12.2015, протокол засідання від 12.09.2017).

23. Дані обставини, на думку скаржника свідчать про скрутне матеріальне становище, що унеможливлює виконання ним вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху з мотивів несплати ним судового збору.

24. З даного приводу колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

25. Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

26. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" передбачено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

27. Згідно з частиною 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

28. Таким чином, Суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, наведені правові норми дають підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин.

29. При цьому, в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.

30. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

31. Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.

32. Отже, приписи зазначених норм процесуального закону дають підстави для висновку про те, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення або зменшення розміру є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

33. Так, згідно частини 1 статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

34. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

35. Аналізуючи норми статті 133 КАС України та статті 8 Закону України Про судовий збір , Суд дійшов висновку, що підставою для звільнення від сплати судового збору є відповідний майновий стан заявника при одночасному дотриманні умов, визначених у частині 1 статті Закону України Про судовий збір .

36. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що сама лише наявність умов, визначених цією статтею, не є безумовною підставою для звільнення заявника від сплати судового збору, у разі, якщо він не підтвердить належними та допустимими доказами своє скрутне матеріальне становище, яке не дозволяє йому сплатити судовий збір, або якщо його сплата призведе до погіршення майнового стану сторони.

37. Таким чином, встановивши ту обставину, що позивач є безробітним та в нього відсутня робота, яку він може виконувати за станом здоров`я, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про звільнення позивача від сплати судового збору, має дослідити належним чином його матеріальний стан.

38. Так, на підтвердження матеріального стану в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з І кв . 2017 року по 4 кв. 2017 року та індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1998 року по 2017 рік (включно).

39. Однак, вказані доводи скаржника правомірно відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки апеляційна скарга подана у 2019 році, а докази на підтвердження майнового стану заявником надавалися за 2017 рік.

40. На виконання ухвали Верховного Суду від 06 червня 2019 року про залишення касаційної скарги без руху, позивачем було надано інформацію про річний дохід за попередній рік (2018 рік). Однак, вказана інформація не дає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки вона не була надана позивачем до апеляційного суду при поданні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

41. Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини та розмір судового збору, Суд вважає вірним висновок апеляційного суду, що клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору не містить достатніх доводів та обставин, що дають підстави для визнання його обґрунтованим та не засвідчується відповідними документами, які б підтверджували підстави для звільнення від сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

42. Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим цим Кодексом, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, та у разі не усунення зазначених судом недоліків повертає її.

43. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 169 КАС України, повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду з цією апеляційною скаргою в порядку визначеному цим процесуальним законом.

44. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

45. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

46. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

47. У справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia, заява № 26746/05, п. 108-112) Суд нагадує, право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (Ashingdane v. the United Kingdom, 8225/78, п. 57).

48. Разом з тим, Суд вважає, що встановлюючи таке регулювання, Договірні держави користуються певною свободою розсуду; застосовані обмеження не повинні обмежувати доступ, що залишається індивідууму таким чином або в такій мірі, що сутність права порушується; обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку потрібно досягти; національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia, № 46040/07, п. 50, 52); такі особливості, як здатність заявника сплатити судові збори, та стадія розгляду справи, враховуються при оцінці того, чи був порушений доступ до суду (Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia, № 21638/03, п. 48); обмеження суто фінансового характеру, які абсолютно не пов`язані з перспективами успішності позову, повинні бути предметом особливо суворого розгляду з точки зору інтересів правосуддя (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, п. 65).

49. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

51. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

52. Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

53. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

54. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року залишити без змін.

55. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко

А.І. Рибачук

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду