Постанова

від 03.09.2019 по справі 917/804/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/804/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Цурка Н.О.,

відповідача - не з`явився,

третьої особи 1 - не з`явився,

третьої особи 2 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит"

на рішення Господарського суду Полтавської області

у складі судді Ореховської О.О.

від 27.11.2018 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Дучал Н.М., Гетьман Р.А., Склярук О.І.

від 23.04.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним одностороннього правочину,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 546 від 24.12.2015.

Позов мотивовано тим, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який регулює процедуру ліквідації неплатоспроможного банку, чітко визначено порядок визнання вимог кредиторів банку, визнання ж вимог поза межами встановленої процедури є грубим порушенням норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України "Про банки та банківську діяльність". Крім того, позивачем зазначено, що відповідач є пов`язаною особою з банком, при цьому пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборонено зарахування зустрічних однорідних вимог з пов`язаними із банком особами.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

06.08.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 1516v-14 від 06.08.2014 з лімітом кредитування, який встановлюється відповідно до графіку встановлення ліміту кредитної лінії на загальну суму 471000,00 доларів США.

06.08.2015 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору про відновлювальну кредитну лінію № 1516v-14 від 06.08.2014 на загальну суму ліміту кредитування 161000,00 доларів США.

Станом на 05.11.2015 сума кредитних коштів, яка підлягала поверненню, відповідно до укладеного договору про відновлювальну кредитну лінію № 1516v-14 від 06.08.2014 та додаткової угоди від 06.08.2015 до даного договору, становила 114000,00 доларів США.

В той же час 02.08.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір № 3570-KRLV на розрахунково-касове обслуговування, за яким позивач відкрив відповідачу поточні рахунки у національній валюті, доларах США та євро.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.12.2015 № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит".

24.12.2015 відповідач на адресу позивача направив заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України на суми у розмірі 2014351,85 грн, 1678,41 доларів США, 500,00 доларів США та 40,00 євро відповідно, що разом становило, за офіційним курсом Національного банку України станом на 24.12.2015, 2065453,52 грн, в рахунок часткового зарахування заліком зустрічних однорідних вимог заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 114000 доларів США, що становила 2621690,95 грн за офіційним курсом Національного банку України станом на 24.12.2015 та заборгованості позивача перед відповідачем на суму 2065453,52 грн.

У заяві про зарахування заборгованість позивача перед відповідачем обґрунтовано зобов`язанням банку повернути грошові кошти, які знаходились на поточних рахунках відповідача відповідно до укладеного договору від 02.08.2008 № 3570-KRLV на розрахунково-касове обслуговування у сумі 2014351,85 грн, 1678,41 доларів США, 500,00 доларів США та 40,00 євро відповідно, що разом становило, за офіційним курсом Національного банку України станом на 24.12.2015., 2065453,52 грн та у зв`язку із введення тимчасової адміністрації від 17.09.2015 були заблоковані.

05.02.2016 позивачем, на заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, було надано відповідь щодо неможливості зарахування таких вимог з посиланням на пункт 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема з тих підстав, що зарахування однорідних вимог заборонені з пов`язаними з банком особами, а відповідач, відповідно до рішення банку, був визнаний пов`язаною з банком особою.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.02.2017 у справі № 917/1634/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" про стягнення грошових коштів у сумі 4115884,21 грн задоволено частково. Cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. заборгованість за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014 в розмірі 805297,15 грн. В частині стягнення заборгованості у розмірі 2065453,52 грн у позові відмовлено.

Рішення судів у справі № 917/1634/16 в частині відмови у стягненні заборгованості у розмірі 2065453,52 грн мотивовані відсутністю боргу за кредитним договором у зазначеній сумі у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в порядку статті 601 Цивільного кодексу України, на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 546 від 24.12.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 у справі № 910/19670/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 та постановою Верховного Суду від 15.08.2018, визнано припиненим зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" за договором про відновлювальну кредитну лінію № 1516v-14 від 06.08.2014 у зв`язку з їх виконанням. Визнано припиненими зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" за договором застави транспортних засобів №3625ТС/0814 від 28.08.2014 у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, забезпеченого заставою. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" вчинити дії, направлені на припинення обтяження та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 14511432 від 28.08.2014 про обтяження об`єкта рухомого майна - автобуса пасажирського, марки "NEOPLAN", модель - N1216-HD, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що є предметом застави за договором застави транспортних засобів №3625ТС/0814 від 28.08.2014.

Приймаючи зазначені рішення у справі № 910/19670/17, суди дійшли висновків про повне погашення позивачем заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014, з огляду на факт зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України на суму 2065453,52 грн, та сплату відповідачем платіжними дорученнями № 977 та № 978 від 04.07.2017 залишку боргу за кредитним договором.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.11.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2019, відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- рішення судів у справах №№ 917/1634/16, 910/19670/17, якими встановлено факт зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України на суму 2065453,52 грн, та факт повного погашення відповідачем заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014, мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують;

- надані позивачем до справи не завірена копія протоколу засідання правління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" від 01.09.2015, а також не завірена копія документу (без номера та без дати) під назвою "Перелік пов`язаних із банком осіб станом на 01.09.2015", в якому відсутнє зазначення про його відносність до протоколу засідання правління від 01.09.2015, не спростовують висновків суду у справі № 917/1634/16 про недоведеність факту пов`язаності, оскільки а ні в протоколі, а ні в переліку не зазначено обґрунтувань правомірності та правових підстав для включення осіб до переліку та визнання їх пов`язаними з банком особами, також не відображено розгляду питань про включення кожної з осіб до переліку; до того ж з копій документів вбачається підписання їх різними особами.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у даній справі, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

- судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання наявності чи відсутності правових підстав для визнання правочину недійсним;

- місцевим господарським судом взагалі не розглядалась по суті, не здійснювалась перевірка доказів та обґрунтувань вимог, заперечень, поданих сторонами доказів;

- судами не взято до уваги, що після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому порядку передбаченому статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- на момент надсилання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач не набув статусу кредитора банку;

- судами не враховано, що правова оцінка надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду, а рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження та оцінки судом.

6. Доводи інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" подало відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

7. Розгляд клопотань

В касаційній скарзі позивача викладено клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано тим, що дана справи містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суд.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Проте доводи, наведені позивачем, не містять належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права. Позивачем не обґрунтовано наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, як вирішення проблеми у справі вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Умови припинення господарських зобов`язань визначено статтею 202 Господарського кодексу України, за змістом якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

В свою чергу характер зобов`язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Згідно із статтею 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 5 статті 203 Господарського кодексу України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент зарахування зустрічних однорідних вимог) передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається;

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов`язаними з банком особами.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, зі змісту статті 75 Господарського процесуального кодексу України можна зробити висновок, що однією з цілей цієї норми законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. Відповідно до пункту 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99): "Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції (995_004), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів." Коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (справи Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України").

Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду даного спору встановлено, що у справі № 917/1634/16 судами надавалася оцінка доводам позивача, з посиланням на положення статей 46, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог, за результатами розгляду яких суди дійшли висновку щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 2065453,52 грн, у зв`язку із правомірним зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України на суму 2065453,52 грн відповідно до поданої відповідачем заяви від 24.12.2015.

Отже, як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій, в межах розгляду цієї справи відповідні обставини, встановлені в межах розгляду справи № 917/1634/16, - є такими, що не доводяться в силу положень пункту 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судами також встановлено, що приймаючи рішення у справі № 910/19670/17, суди дійшли висновків про повне погашення Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014, з огляду на факт зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України на суму 2065453,52 грн, та сплату відповідачем платіжними дорученнями № 977 та № 978 від 04.07.2017 залишку боргу за кредитним договором. При цьому під час розгляду даного спору Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" також посилалося на неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог.

Водночас, надавши оцінку, поданим на підтвердження доводів про те, що відповідач є пов`язаною особою з банком, не завіреній копії протоколу засідання правління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" від 01.09.2015 та не завіреній копії документу (без номера та без дати) під назвою "Перелік пов`язаних із банком осіб станом на 01.09.2015", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що останні не підтверджують факт пов`язаності відповідача із банком.

Таким чином, враховуючи судові рішення у справах №№ 917/1634/16, 910/19670/17, якими встановлено факт зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України на суму 2065453,52 грн, та факт повного погашення відповідачем заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014, які мають преюдиціальне значення в силу приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наведених положень законодавства, яким регулювалися спірні правовідносини на момент їх виникнення, а також фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з їх висновками про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 546 від 24.12.2015.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

11. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 917/804/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді І.Д. Кондратова

В.І. Студенець