Постанова

від 04.09.2019 по справі 820/11599/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2019 року

Київ

справа №820/11599/15

адміністративне провадження №К/9901/9660/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Данилевич Н.А., Радишевської О.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/11599/15

за позовом НОМЕР_2 до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій незаконними

за касаційною скаргою Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року в складі головуючого судді Мельникова Р.В.

та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року в складі колегії суддів: головуючого - Бенедик А.П., суддів - Філатова Ю.М., Калиновського В.А.,

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. 02 грудня 2015 року НОМЕР_2 (далі - НОМЕР_2 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Комінтернівський ВДВС Харківського МУЮ, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

1.1 визнати дії Комінтернівського ВДВС ХМУЮ щодо направлення подання від 05 листопада 2015 року про притягнення до кримінальної відповідальності НОМЕР_2 до органів досудового розслідування незаконними;

1.2 стягнути з Комінтернівського ВДВС ХМУЮ (код ЄДРПОУ 34952482) за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати, які складаються із судового збору у сумі 487,20 грн та витрат на правову допомогу в сумі 6063,20 грн (всього 6550,40 грн).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відносно нього державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ направлено подання до правоохоронних органів про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі того, що у позивача немає належних умов зберігання майна, що було ввірене йому на відповідальне зберігання. Позивач, не погоджуючись із указаними діями відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. У провадженні Комінтернівського ВДВС ХМУЮ перебуває зведене виконавче провадження № 47750446 про стягнення коштів з відокремленого підрозділу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства заводу "Тора" Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь фізичних та юридичних осіб.

4. У ході виконання виконавчих дій 11 листопада 2011 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника, яким описано та арештовано комп`ютерну техніку, а саме модем D-linc , модем Planet , принтер HP-1200 , сканер Scajet 3400с , картридж HD Laserjet , монитор LG 808 WDSKBA , принтер Canon LBP 1120 , ксерокс Canon FS-228 , мікрохвильова піч Berg , монітор Samsung Master MNF .

5. Також 24 лютого 2014 року державним виконавцем складено акт опису та арешт майна боржника, яким описано та арештовано автомобіль Skoda Octavia Elegan , НОМЕР_3 .

6. Зазначене описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання позивачу, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання:

АДРЕСА_2 . У подальшому директором Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на підставі листа від 08 липня 2015 року № 146 повідомлено державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ про те, що у позивача відсутні належні умови для зберігання описаного майна, що призводить до його псування та знецінення.

8. Листом від 10 вересня 2015 року № 12459/08-31 державним виконавцем направлено на адресу позивача за адресою: АДРЕСА_1 , вимогу щодо передачі описаного та арештованого майна на відповідальне зберігання представнику відокремленого підрозділу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства заводу "Тора". Однак невручений конверт повернувся до відділу виконавчої служби з поміткою "Адресат відсутній".

9. Листом від 05 листопада 2015 року № 14405/08-31 державним виконавцем повторно направлено на адресу НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , вимогу про передачу описаного та арештованого майна на відповідальне зберігання представнику відокремленого підрозділу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства заводу "Тора". Однак невручений конверт повернувся до відділу виконавчої служби з поміткою "За закінченням терміну зберігання".

10. На підставі зазначеного, державний виконавець Комінтернівського ВДВС ХМУЮ, за погодженням з в.о. начальника Комінтернівського ВДВС ХМУЮ, 05 листопада 2015 року направлено до Шишацького РВ УМВС України в Полтавській області, Шишацької районної прокуратури, Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України, прокуратури Комінтернівського району міста Харкова та прокуратори міста Харкова подання, в якому просив розпочати досудове розслідування про що внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань; розглянути питання щодо можливості притягнення позивача до кримінальної відповідальності за приховування описаного та арештованого майна.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

11. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року адміністративний позов задоволено.

11.1. Визнано дії Комінтернівського ВДВС ХМУЮ щодо направлення подання від 05 листопада 2015 року про притягнення до кримінальної відповідальності позивача до органів досудового розслідування незаконними.

11.2. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Комінтернівського ВДВС ХМУЮ судові витрати зі сплати з судового збору в розмірі 487 грн 20 коп і витрати на правову допомогу в сумі 6063 грн 20 коп.

12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях позивача обставин, які зумовлюють звернення державного виконавця до правоохоронних органів з вимогою притягнення до кримінальної відповідальності. Також суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Комінтернівського ВДВС ХМУЮ на користь позивача судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на правову допомогу.

13. Суд апеляційної інстанції вцілому погодився із висновком суду першої інстанції.

ІV. Касаційне оскарження

14. На зазначені рішення суду відповідачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 13 червня 2016 року.

15. У касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме норм Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), пункту 4.2.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) та статті 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах від 20 грудня 2011 року № 4191-VI (далі - Закон № 4191-VI).

16. 18 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано із Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/11599/15.

17. Також до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу, які зареєстровані в суді 01 серпня 2016 року.

18. У запереченнях на касаційну скаргу позивач спростовую її доводи та просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної та першої інстанції без змін.

19. 02 серпня 2016 року справа № 820/11599/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20. На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого судді - Білоус О.В., суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

22. 27 травня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року № 493/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого судді - Шевцової Н. В., суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С. А. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2019 року визначено склад суду: головуючого судді - Шевцової Н. В., суддів - Радишевської О.Р., Данилевич Н.А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

24. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 606-XIV).

28.1. Відповідно до статті 1 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанні.

28.2. Згідно з частинами першої та другою статті 11 державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

28.2.1. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

28.3. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом (частина третя статті 6).

28.4. Відповідно до частин першої та другої статті 8 сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

28.5. За приписами пункту 16 частини третьої статті 11 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних або від фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

за несплату внесків.

28.6. Згідно з частиною першою статті 17 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

28.7. Статтею 59 визначено, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Кодексу, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акту опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов`язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

28.8. Частиною другої статті 90 визначено, що за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

29. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі Інструкція - № 512/5).

29.1. Відповідно до підпункту 4.2.6 у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою державного виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім`я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім`я та по батькові нового зберігача. Постанова підписується державним виконавцем. У постанові робиться попередження новому зберігачеві майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія акта опису та арешту майна.

29.2. Підпунктом 4.2.7 встановлено, що у разі необхідності (наявність інформації про псування майна тощо) державний виконавець до моменту передачі майна новому зберігачу може здійснити вихід за місцем зберігання майна для його огляду. У разі зміни кількісних чи якісних характеристик майна про це зазначається в постанові про призначення нового зберігача, при цьому державний виконавець готує подання (повідомлення) до правоохоронних органів щодо притягнення зберігача до кримінальної відповідальності.

29.3. Згідно з підпунктом 4.2.10 виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або встановивши інші незаконні дії з цим майном, державний виконавець складає про це акт і звертається з поданням до органів прокуратури за місцем виконання рішення у порядку, визначеному розділом XIV цієї Інструкції, для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.

30. Щодо позовним вимог про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу в сумі 6063 грн 20 коп.

30.1. Відповідно до частини третьої статті 87 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) зазначено, що витрати на правову допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

30.2. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) витрати пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної допомоги, передбачених законом.

30.3. Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (чинного на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

30.4. Законом України "Про Держаний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року № 928-19 установлено, що з 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 грн.

VІ. Позиція Верховного Суду

31. Спірним у цій справі є правомірність дії Комінтернівського ВДВС ХМУЮ щодо направлення до органів досудового розслідування подання від 05 листопада 2015 року про притягнення до кримінальної відповідальності НОМЕР_2

32. Задовольняючи позовну заяву, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність в діях позивача обставин, які зумовлюють звернення державного виконавця до правоохоронних органів з вимогою притягнення до кримінальної відповідальності з підстав недотримання пункту п. 4.2.7 Інструкції № 512/5, а саме: у разі необхідності (наявність інформації про псування майна тощо) державний виконавець до моменту передачі майна новому зберігачу може здійснити вихід за місцем зберігання майна для його огляду. У разі зміни кількісних чи якісних характеристик майна про це зазначається в постанові про призначення нового зберігача, при цьому державний виконавець готує подання (повідомлення) до правоохоронних органів щодо притягнення зберігача до кримінальної відповідальності.

33. Верховний Суд зауважує, що норми вказаного пункту Інструкції № 512/5 не носять зобов`язального характеру для державного виконавця до моменту передачі майна новому зберігачу в обов`язковому порядку здійснювати вихід за місцем зберігання майна для його огляду, а лише надає йому право здійснення таких дій на власний розсуд.

34. Крім того, приписи частини другої статті 90 Закону № 606-XIV наділяють державного виконавця правом звернутися до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності лише за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження.

35. Судами попередніх інстанції правильно встановлено, що фактичною підставою для направлення подання до правоохоронних органів про притягнення позивача до кримінальної відповідальності слугував той факт, що 10 вересня 2015 року державним виконавцем на його адресу, як відповідального зберігача майна, направлено вимогу в порядку статей 5, 11, 90 Закону № 606-XIV щодо повернення описаного та арештованого майна боржника, однак зазначений лист повернувся на адресу відділу з приміткою "адресат відсутній". Указана обставина на думку державного виконавця свідчить про те, що позивач, будучи зберігачем, ігнорує вимоги державного виконавця та навмисно приховує арештоване майно, що істотно порушує законні права та інтереси боржника відокремленого підрозділу ХДАВП заводу "Тора" ХДАВП.

36. Верховний Суд наголошує на тому, законодавець наділяє державного виконавця правом скористатися нормами частини другої статті 90 Закону № 606-XIV лише у разі наявності (обґрунтування) в учасника виконавчого провадження умислу на перешкоджання виконання рішення чи іншим чином порушуння вимог закону про виконавче провадження. Проте, в чому саме державний виконавець в цій ситуації вбачає умисел позивача навмисно приховувати арештованого майна та як неотримання листа Комінтернівського ВДВС ХМУЮ від 10 вересня 2015 року № 12459/08-31, направленого не за фактичним місцем проживання позивача, може свідчити про протиправність його дій - із подання державного виконавця від 05 листопада 2015 року незрозуміло.

37. За такого правового врегулювання та з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність об`єктивних причин невиконання позивачем вимоги державного виконавця та недоведенням наявності у позивача умислу направленого на не виконання цих вимог.

38. Відповідно до частин 1-2, 4 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

39. Згідно з частиною другою статті 242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

40. Таким чином, попри те, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність в діях позивача обставин, які зумовлюють звернення державного виконавця до правоохоронних органів з вимогою притягнення до кримінальної відповідальності, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності, оскільки ухвалені із неправильним застосування норм матеріального права, а саме, відповідно до пункту 4.2.7 Інструкції № 512/5 в якому, визначено, що у разі необхідності (наявність інформації про псування майна тощо) державний виконавець до моменту передачі майна новому зберігачу може здійснити вихід за місцем зберігання майна для його огляду. У разі зміни кількісних чи якісних характеристик майна про це зазначається в постанові про призначення нового зберігача, при цьому державний виконавець готує подання (повідомлення) до правоохоронних органів щодо притягнення зберігача до кримінальної відповідальності.

41. Щодо позовним вимог про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу в сумі 6063 грн 20 коп Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанції дійшли правильного та обґрунтованого висновку про задоволення вказаної частини позовних вимог та постановили у цій частині рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

42. Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо недотримання судами першої та апеляційної інстанцій правової позиції Вищого адміністративного суду України викладеної в ухвалі від 24 грудня 2014 року касаційне провадження № К/800/19221/13, оскільки підстави та предмет позову у цій справі та в справі, на яку посилається скаржник, не є однаковими, а тому правовідносини у справах не можливо вважати подібними.

43. Верховний Суд зазначає, що в пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", за заявою від 28 жовтня 2010 року № 4241/03, указано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення в справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

44. Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої і апеляційної інстанцій, та не доводить порушення ними норм матеріального або процесуального права.

45. Отже, Верховний Суд уважає, що мають місце визначені статтею 351 КАС України підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень і касаційна скарга підлягає до задоволення частково.

VІІ Судові витрати

46. З огляду на те, що Верховним Судом не змінено судові рішення в частині остаточного їхнього висновку по суті позовних вимог, тому розподіл судових витрат за розгляд касаційної скарги, не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції задовольнити частково.

2. Змінити мотивувальну частину постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року в справі № 820/11599/15 з підстав, зазначених у цій постанові.

3. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року в справі № 820/11599/15 залишити без змін.

4. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: О.Р. Радишевська

Н.А. Данилевич