Постанова

від 05.09.2019 по справі 805/187/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа №805/187/16-а

адміністративне провадження №К/9901/25120/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року (колегія у складі суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г.) у справі № 805/187/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕТС (надалі позивач, Товариство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки акта перевірки про виявлені порушення податкового законодавства необґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 березня 2016 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000582200 від 14 серпня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем порядку формування податкового кредиту.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій з отримання та перевезення товару від ТОВ Інкотерм плюс та подальше використання позивачем цього товару у межах господарської діяльності платника податку.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства за результатами якої складено акт № 359/05-10-1530/24308872 від 31 липня 2015 року про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов`язань і податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року з урахуванням виявлення фактів, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства щодо відносин з ТОВ Інтеграс компані за період з 1 січня 2015 року по 31 січня 2015 року.

Висновками акта перевірки встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено податковий кредит за січень 2015 року на суму 216 873 грн.

На думку податкового органу, порушення полягає в тому, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виданим постачальником, який не надав до податкового органу декларації з ПДВ за січень 2015 року та, відповідно, не задекларував свої податкові зобов`язання (ТОВ Інтеграс компані ).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000582200 від 14 серпня 2015 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року у розмірі 216 873 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено що між Товариством (покупець) та ТОВ Інтеграс компані (постачальник) укладено договір поставки № 13 від 5 січня 2015 року, відповідно до якого постачальник ТОВ Інтеграс компані поставляє у власність Покупця товар, відповідно видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити його оплату відповідно до умов договору.

На виконання договору ТОВ Інтеграс компані здійснило поставку товару, а саме: запчастин та витратних матеріалів для технічного обслуговування техніки, у відповідному асортименті на загальну суму 1 301 240,45 грн в т.ч. ПДВ 216 873,41 грн.

Відповідно до договору № 13 від 5 січня 2015 року вказаний товар отриманий та перевезений зі складу постачальника (м. Київ) до складу покупця (м. Краматорськ) власним транспортним засобом позивача.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, подорожні листи. Розрахунки між сторонами за даним договором здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Отримані товарно-матеріальні цінності оприбутковані Товариством, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 631 за січень 2015 року та № 281 за січень 2015 року.

Судами попередніх інстанцій досліджено договір поставки, видаткові та податкові накладні, банківські виписки. Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В акті перевірки податковим органом не зазначено про будь які дефекти первинних документів, наданих Товариством, податкові накладні ТОВ Інтеграс компані належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність належно оформлених первинних документів, а саме: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень підтверджує факт здійснення господарських операцій. При цьому, порушень щодо ведення податкового обліку та оформлення первинних документів з боку Товариства при здійсненні операцій з його постачальником відповідачем не встановлено.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначив, що оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство надало до перевірки копії документів бухгалтерського обліку підприємства з назвою Подорожній лист вантажного автомобіля , в яких відображені показники спідометру при виїзді з гаражу та поверненні в гараж, рух пального, автомобіль, прізвище та ініціали водія. В графі Завдання водієві маршрут слідування вантажного автомобіля зазначено: м. Краматорськ - м. Київ - м. Краматорськ. При цьому, надані підприємством копії подорожніх листів вантажного автомобіля не містять інформацію про точну адресу місця отримання вантажу, найменування вантажу, вагу перевезеного вантажу, час прибуття (вибуття).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено транспортування товару за договором поставки № 13 від 5 січня 2015 року транспортними накладними чи подорожніми листами, а також не підтверджено здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, отриманого від ТОВ Інтеграс компані , товару, та зберігання отриманого товару під час проведення перевірки.

В матеріалах справи наявні копії подорожних листів вантажного автомобіля (том 1 арк. с. 78-81), реєстраційних свідоцтв на транспортні засоби Товариства (том 1 арк. с. 82-83), наказу про прийняття на роботу водія (том 1 арк. с. 84), довіреності на отримання товару (том 1 арк. с. 85), виписок з реєстру довіреностей (том 1 арк. с. 86).

Суд погоджується з доводом касаційної скарги, що в даних правовідносинах між суб`єктами господарювання відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ, оскільки зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не за договором поставки, який укладено між позивачем та його контрагентом.

Крім того, актом перевірки встановлено, що у Товариства є необхідні виробничі та людські ресурси для ведення господарської діяльності з торгівлі автотранспортними засобами, технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, роздрібної торгівлі деталями та приладами для автотранспортних засобів тощо. Тобто, вказані обставини не є спірними між сторонами.

Зазначене спростовує висновок суду апеляційної інстанції, що до суду не було надано доказів наявності у Товариства власних або орендованих приміщень, де зберігався придбаний товар, подальше його транспортування до місця використання, а також доказів наявності необхідного персоналу та обладнання для здійснення робіт за вищезазначеними договорами.

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо прийняття апеляційної скарги податкового органу без сплати судового збору, оскільки в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 155 від 23 травня 2016 року (том 1 арк. с. 248).

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 805/187/16-а скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 березня 2016 року у справі № 805/187/16-а залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду