Ухвала

від 04.09.2019 по справі 185/7229/19

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа № 185/7229/19

Провадження № 1-кс/185/2836/19

04 вересня 2019 року м. Павлоград

Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши погоджене із прокурором Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_2 , клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, за ч. 1 ст. 197-1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.06.2019 року за № 42019041880000080,-

В С Т А Н О В И В :

Поданим на розгляд слідчому судді клопотанні, погодженим з прокурором, слідчий СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 порушує питання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019041880000080 від 21.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, а саме на майно, сільськогосподарську культуру соняшник, що проростає в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1225955100:01:001:1300 площею 38.4га, посилаючись на те, що вищевказана земельна ділянка визнана речових доказом по вищевказаному кримінальному провадженні, з метою збереження речових доказів і недопущення їх псування необхідно накласти арешт.

Ознайомившись з поданим клопотанням та документами, як надані слідчому судді на обґрунтування доводів клопотання, приходжу до наступного висновку.

Під час проведення перевірки дотримання норм земельного законодавства було виявлено факти самовільного захоплення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які засіяні культурними рослинами, відповідні відомості були внесені 21.06.2019 року до ЄРДР за №42019041880000080.

Частиною 2 ст. 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, частина 2 зазначеної статті 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

02.08.2019 року постановою слідчого посіви соняшника в межах земельної ділянки визнані речовим доказом.

Речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном тощо.

Як вбачається із змісту клопотання, метою арешту майна (посівів сільськогосподарських культур) слідчим визначено - збереження речового доказу.

При вирішенні питання про арешт майна суд, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч. 2 ст. 173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Разом з цим, з`ясування цих питань пов`язано із кваліфікацією злочину, що внесено до ЄРДР і саме це питання передує з`ясуванню визначених ст. 170 КПК України підстав та меті забезпечення кримінального провадження.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України є земельна ділянка, як об`єкт права власності

Об`єктивна сторона вказаного злочину полягає у завданні значної шкоди законному володільцю чи власнику земельної ділянки.

З протоколу огляду від 01.08.2019 року вбачається, що було оглянуто ділянку місцевості поблизу с. Юр`ївського району Дніпропетровської області. Огляд проводився за участю спеціаліста ОСОБА_4 . Оглядом встановлено, що земельна ділянка державної форми власності з кадастровим номером 1225955100:01:001:1300 площею 38.4га. (цільове призначення рілля) засіяна сільськогосподарською культурою - соняшник.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження земельної ділянки 1225955100:01:001:1300 площею 38.4га. відсутні.

Окрім цього, інших документів, які б посвідчували право власності на вказану земельну ділянку в розумінні положень ст.126 Земельного Кодексу України слідчому судді не надано.

Слідчий суддя дійшов висновку, що посіви соняшника, якими засіяно вказана земельна ділянка, критеріям ст.98 КПК України, у контексті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, не відповідають, а запропонований органом досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження є невідповідним предмету злочину, що розглядається у рамках даного кримінального провадження.

Крім того, жодній особі в рамках цього кримінального провадження не було повідомлено про підозру, цивільний позов заявлений не був, а санкцією ч. 1 ст. 197-1 КК України не передбачено конфіскація або спеціальна конфіскація.

Слідчим не додано до клопотання відповідних доказів, які у своїй сукупності об`єктивно підтверджували б викладені у цьому клопотанні обставини, та свідчили б про доцільність накладення арешту на вищевказане майно. У тому числі, слідчим не доведено, яким чином посіви соняшника можуть мати значення речового доказу у кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, при тому що даний злочин відноситься до злочинів з матеріальним складом, так як доведенню у кримінальному провадженні підлягає саме самовільне зайняття земельної ділянки із заподіянням значної шкоди.

Фіксування факту зайняття земельної ділянки, може мати місце шляхом проведення слідчих, процесуальних дій, та відображено у відповідних документах (протоколі огляду за участі спеціаліста, акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру тощо).

Само по собі визнання слідчим речовими доказами посіви сільськогосподарської культури, не може бути врахований як мета для накладення арешту у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Посилання слідчого у поданому клопотанні, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження призведе до втрати, зникнення, знищення чи перетворення речового доказу не знаходять свого підтвердження у матеріалах кримінального провадження.

Крім того, клопотання слідчого не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні, розмір завданої значної шкоди її законному володільцю або власнику на момент подання клопотання слідчим не встановлено, що є обов`язковою вимогою при вирішенні зазначеного питання для з`ясування співмірності вартості майна на яке накладається арешт і завданої шкоди. Орган досудового розслідування, в порушення ч. 5 ст. 132, ч. 2 ст. 171 КПК України, не додав до клопотання матеріали, які б підтверджували вартість посівів соняшника, яким засіяні та який вирощується на зазначеній земельній ділянці, не визначено стан розвитку та стадія зрілості посівів, шляхи збереження і збору врожаю.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 171, ч. 3 ст. 172 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Оскільки клопотання вказаним вище вимогам закону не відповідає, його слід повернути слідчому для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. 171-172 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотанняслідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, за ч. 1 ст. 197-1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.06.2019 року за № 42019041880000080 повернути для усунення недоліків, встановивши строк в сімдесят дві години з моменту постановлення ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1