Ухвала

від 04.09.2019 по справі 382/1073/19

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1073/19

Провадження № 2/382/639/19

У Х В А Л А

"04" вересня 2019 р. Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О.А. розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Коваль Л.М. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Коваль Лариси Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинхліб" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2019 року позивачка ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Коваль Лариси Миколаївни, звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинхліб" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 20.06.2019 року справу призначено до судового засідання в порядку загального позовного провадження.

03 вересня 2019 року представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Коваль Л.М. подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом витребування у відповідача інформації про відкриті рахунки в банківських установах розрахункові рахунки товариства та накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинхліб" (ідентифікаційний код 39265289, м. Яготин Київської області вул. Сільгосптехніки, 3), розміщені на банківських рахунках товариства, у межах ціни позову - заявлених позовних вимог матеріального характеру у розмірі 50 000 гривень, що відповідає принципу співмірності позовних вимог до заходу забезпечення позову та просила витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинхліб" інформацію про відкриті в банківських установах розрахункові рахунки товариства.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши вимоги заявника, викладені у заяві про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обовязку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобовязання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У ч. 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Разом з тим, із змісту заяви про забезпечення позову реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.

Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи і приймаючи до уваги, що вимоги про витребування інформації про відкриті в банківських установах розрахункові рахунки відповідача не являється видом забезпечення позову, та не міститься даних та доказів щодо банківських рахунків відповідача та які саме суми коштів на них присутні, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки вимоги позову не є безспірними і потребують доведенню в судовому засіданні, та в звязку з відсутністю данихї про наявні кошти на рахунку, відповідно до вимог ч.3 ст.152 ЦПК України не є можливим визначитиспівмірність із заявленими позивачем вимогами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 210 ЦПК України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Коваль Л.М. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Коваль Лариси Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинхліб" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Кисіль О. А.