Рішення

від 27.06.2019 по справі 627/206/19

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/206/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Каліберди В.А.,

при секретарі В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Бежанова Валентина Вікторовича, Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерства Юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ФГ Кощій М.В. про скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Бежанова Валентина Вікторовича, Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерства Юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ФГ Кощій М.В. про скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є громадянкою України та являється учасником бойових дій. Маючи намір реалізувати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, позивачем здійснювався постійний пошук вільної земельної ділянки сільськогосподарського призначення та під час такого пошуку позивачем було виявлено земельну ділянку державної власності, за кадастровим номером НОМЕР_1 .

Проте, з інформації про об`єкт нерухомого майна, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вбачається наявна незаконна реєстрація речового права на таку земельну ділянку, а саме права постійного користування земельною ділянкою за померлою

фізичною особою ОСОБА_2 .

Відтак рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень номер 28515960 від 29.02.2016 в частині державної реєстрації іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою, запис про інше речове право номер 13492438 мають бути скасовані судом у зв`язку з припиненням права постійного користування зі смертю фізичної особи.

Враховуючи те, що позивач має законний інтерес та першочергове право як учасник бойових дій щодо земельної ділянки, на яку незаконно проведено реєстрацію права постійного користування та створено штучні перешкоди для реалізації законного права позивача на одержання земельної ділянки у власність, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх законних прав та інтересів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ОСОБА_1 вимоги, прохав їх задовольнити та повідомив, що позивач не зверталася до уповноважених органів з вимогами щодо надання їй у власність як учаснику бойових дій земельної ділянки, а факт порушення її прав на отримання у власність земельної ділянки підтверджується поданням до суду даного позову.

В судовому засіданні відповідач - державний реєстратор ОСОБА_3 Валентин Вікторович не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Представник відповідача - Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання повторно не з`явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки.

Представник відповідача - Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, однак надав суду відзив на позовну заяву, в якому прохав у задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України - відмовити, оскільки позовна заява не містить жодного посилання на дії чи бездіяльність Міністерства юстиції України відносно позивача. Більш того, позов взагалі не містить вимог до Міністерства, оскільки зазначений орган не має повноважень скасовувати реєстраційні дії за рішенням суду, тобто позовна заява не містить ґрунтовних посилань та доводів, які б свідчили про порушення прав позивача з боку Міністерства юстиції України. В іншій частині прохав прийняти законне та обґрунтоване рішення за наявними в матеріалах справи доказах та справу слухати у відсутність представника.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явився, однак надав суду письмові пояснення, в яких прохав відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що жодних прав, свобод та законних інтересів позивача внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не порушило та не могло порушити у зв`язку з тим, що позивач лише припускає можливість звернення до уповноваженого органу стосовно отримання у власність спірної земельної ділянки, тому і позовні вимоги в даний момент є передчасними, крім того, ніхто не забороняє гр. ОСОБА_1 обрати іншу вільну земельну ділянку для реалізації її права. Окрім цього прохав проводити розгляд справи у відсутність представника.

Представник третьої особи - фермерського господарства Кощій М.В. в судове засідання не з`явився, однак надав суду письмові пояснення, в яких прохав відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що позивач за надуманими підставами намагається захистити своє не конкретне, а абстрактне право, право на захист якого ще не виникло в зв`язку з відсутністю доказів його порушення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 є громадянкою України та учасником бойових дій, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 та посвідченням серії НОМЕР_3 , та, як вбачається зі змісту позовної заяви та стверджується її представником, остання має намір на безоплатне отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення як учасник бойових дій.

Законодавством України передбачено систему пільг для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, зокрема, це стосується і надання земельних ділянок.

Відповідно до статті 12 (пункт 14) Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надав відповідний документ, що посвідчує його участь в антитерористичній операції (посвідчення, довідка, наказ тощо).

Земельні ділянки можуть бути надані військовослужбовцям у власність у межах норм безоплатної приватизації, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, а саме у таких розмірах:

для ведення садівництва - не більше 0,12 га;

для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га;

для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га;

для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ч.ч. 6,7 ст. 118 Земельного кодексу України , зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом Держземагентства України, а у разі розташування земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій планується розташування об`єкта будівництва, - із структурними підрозділами районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.

Після погодження проекту землеустрою громадянину необхідно звернутися до державного кадастрового реєстратора за місцем розташування земельної ділянки із заявою про проведення державної реєстрації земельної ділянки та надання витягу про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Процедуру державної реєстрації земельної ділянки встановлено пунктами 107-115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з статтями 125, 126 Кодексу право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини четвертої цієї статті центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Тобто після вчинення вказаних у ст. 118 ЗК України юридичних дій та отримання відмови уповноваженого органу в наданні земельної ділянки у власність в особи виникає право на захист її законного інтересу та право оскаржити вказану відмову до суду.

Натомість, як вбачається з письмових пояснень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.06.2019 №817 та підтверджується поясненнями, наданими представником позивача під час судового розгляду справи, позивач ОСОБА_1 не зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з жодними заявами щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Окрім цього матеріали справи не містять доказів того, що позивач не скористалася своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

А відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України, а також статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушеного такого права.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обґрунтованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізоване належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звертатися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання про наявність порушеного суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-951цс16.

Але, як вбачається зі змісту позовної заяви позивач звернулася до суду з вимогами про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в частині державної реєстрації іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою та запис про інше речове право, натомість як відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, на що посилається й сам позивач в позові.

Разом з тим з долученого позивачем до матеріалів позовної заяви Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації іншого речового права вбачається, що підставою виникнення права користування спірною земельною ділянкою слугував державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: НОМЕР_4 , виданий 17.10.2001 року, видавник: Краснокутська Районна Рада народних депутатів, разом з цим позивач не ставить вимоги щодо скасування документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав.

Також суд звертає увагу, що як вбачається з постанови Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 675/2434/16-ц , відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок , що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окрім цього з постанови Верховного суду від 12 червня 2019 року у справі № 128/4586/15-ц вбачається , що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, в даному випадку таким є ОСОБА_2 , натомість позивачем визначено відповідачів у вказаній справі - державного реєстратора Бежанова Валентина Вікторовича, Краснокутську районну державну адміністрацію Харківської області, Міністерство Юстиції України, а не особу, в користуванні якої перебуває спірна земельна ділянка, а саме ОСОБА_2 .

Також, матеріали справи не містять та представником позивача під час судового розгляду справи не надано жодного доказу на порушення, оспорювання чи не визнання відповідачами законних прав та інтересів позивача ОСОБА_1 на отримання у власність земельної ділянки.

Окрім цього, позивачем не долучено до матеріалів позову й сам предмет спору, а саме: рішення державного реєстратора Краснокутського районного управління юстиції Бежанова Валентина Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28515960 від 29.02.2016 в частині державної реєстрації іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою, запис про інше речове право номер 13492438, яке в резолютивній частині своїх позовних вимог прохає скасувати позивач.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували порушення, оспорювання чи не визнання відповідачами законних прав та інтересів позивача ОСОБА_1 , оскільки захисту підлягає тільки порушене право, хоч у цьому випадку і таке не мало місце, а тому виходячи із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав

Керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України, ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. 118 ЗК України, суд ,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Бежанова Валентина Вікторовича, Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерства Юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ФГ Кощій М.В. про скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 ).

Державний реєстратор Бежанов Валентин Вікторович (місцезнаходження: вул. Охтирська №1, смт АДРЕСА_2 Краснокутськ АДРЕСА_3 район, Харківська область).

Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області (місцезнаходження: вул. Охтирська №1, смт. Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 239112844).

Міністерство юстиції України (місцезнаходження: вул. Городецького №13, м. Київ, код ЄДРПОУ: 00015622).

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження: вул. Космічна №21, 8-9 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ: 39792822).

Фермерське господарство Кощій М.В. (місцезнаходження: вул. Основ`янська №8, смт. Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 14058948).

Повний текс рішення виготовлений 05.09.2019 року.

СУДДЯ В.А. КАЛІБЕРДА