Постанова

від 02.09.2019 по справі 914/2388/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2019 р. Справа № 914/2388/18

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Матущак О.І., Мирутенко О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача за зустрічним позовом - Патько Н.Я.

від відповідача за зустрічним позовом (скаржника) - Блажевський П.І.

від третьої особи - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» , б/н від 20 травня 2019 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 15 квітня 2019 року (підписане 23.04.2019 року), суддя Гоменюк З.П.

у справі №914/2388/18

за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське торгово-виробниче підприємство «Новосел» , м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Львів

про стягнення 30531,35 доларів США шляхом звернення стягнення на майно

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівського торгово-виробничого підприємства «Новосел» , м. Львів

до відповідача Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» , м. Київ

про визнання іпотеки, яка виникла на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М., 27 липня 2007 року за реєстровим №3445 припиненою та скасування відповідних заборон і записів в державному реєстрі іпотек

в с т а н о в и в :

06 грудня 2018 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське торгово-виробниче підприємство «Новосел» про стягнення 30531,35 доларів США шляхом звернення стягнення на майно.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26 грудня 2018 року у справі №914/2388/18 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське торгово-виробниче підприємство «Новосел» до відповідача Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання припиненою іпотеки, яка виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М., 27 липня 2007 року за реєстровим №3445 та скасування відповідних заборон і записів в державному реєстрі іпотек.

Ухвалою суду від 27 березня 2019 року задоволено заяву АТ Укрсоцбанк про залишення позовної заяви банку без розгляду. Первісний позов АТ Укрсоцбанк залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15 квітня 2019 року у справі №914/2388/18 зустрічний позов задоволено. Суд визнав іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 27.07.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М. за реєстровим номером 3445, такою, що припинена (реєстраційний номер обтяження №5385870). Поряд з цим, суд вирішив зняти заборону відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження №5385484) магазин літ А-1 заг. площею 448,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 а, номер РПВН: 14951985, яке належить на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське торгово-виробниче підприємство Новосел (ідентифікаційний код 13831961).

Місцевим господарським судом встановлено факт повного та дострокового виконання основного зобов`язання згідно з договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №620/30-188 від 27.07.2007 р., що обумовлює припинення іпотечного договору від 27.07.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М. (реєстровий номер 3445) станом ще на 13.10.2014 р., оскільки, кредитний договір, в забезпечення якого укладено договір іпотеки, виконаний 13.10.2014 р., що підтверджується постановою ДВС від 13.10.2014 р., якою закінчено виконавче провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 та ст.50 Закону України Про виконавче провадження . Суд у рішенні також зазначає, що припинення іпотеки за іпотечним договором у даному випадку передбачає крім зняття заборони нотаріусом також і припинення речового права-іпотеки, відтак, встановивши наявність права та факт його порушення та з огляду на те, що спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу, враховуючи спрямованість позовних вимог на повне та ефективне відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про надання цьому праву ефективного захисту, шляхом зняття заборон на нерухоме майно - магазин літ А-1 заг. площею 448,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_3 Львів АДРЕСА_2 а, номер РПВН: 14951985.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15 квітня 2019 року у справі №914/2388/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову. Зокрема, зазначає, що позивачем за зустрічним позовом неналежно виконано зобов`язання за кредитним договором, оскільки заборгованість, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, перерахована банку у гривнях, в той час як кредит надано позичальнику у доларах, відтак, апелянт зазначає, що заборгованість за кредитним договором становить 30 531,35 доларів США та складається із заборгованості за кредитом в сумі 30 175,94 доларів США та заборгованості за відсотками в сумі 355,41 доларів США, відтак, на думку скаржника, основне зобов`язання за кредитним договором не припинилось, тому відсутні підстави вважати припиненою іпотеку.

Залишення судом першої інстанції без розгляду первісного позову учасниками справи не оскаржується.

Представник відповідача за зустрічним позовом (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15 квітня 2019 року у справі №914/2388/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову. Просив долучити до справи розрахунок заборгованості, однак, не обґрунтував неможливість його подання до суду першої інстанції під час розгляду зустрічного позову, у зв`язку з чим, таке клопотання апелянта суд залишив без задоволення. Зазначаючи про наявність непогашеної заборгованості за кредитним договором в сумі 30 531,35 доларів США, скаржник стверджував, що вказаний борг виник, у зв`язку з тим, що перераховані на виконання виконавчого напису нотаріуса кошти спрямовані на погашення відсотків за попередні періоди. Одночасно, у апеляційній скарзі апелянт зазначає, що такий борг виник внаслідок курсової різниці, з огляду на те, що виконання за виконавчим написом нотаріуса здійснено у гривнях.

Представник позивача за зустрічним позовом проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення в частині задоволення зустрічного позову залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначав, що зобов`язання за кредитним договором є виконаними у повному обсязі ще у 2014 році, що підтверджується постановою ДВС від 13.10.2014 року про закінчення виконавчого провадження, відтак, іпотека є припиненою.

Третя особа за первісним позовом - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Оскільки явка третьої особи в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 27 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк - правонаступником якого є АТ Укрсоцбанк (в тексті договору - кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (в тексті договору - позичальник) укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №620/30-188, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 кредитор зобов`язався надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (в тексті договору - кредит) на умовах, визначених цим договором.

У п.1.1.1 кредитного договору сторони дійшли згоди, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (транші) зі сплатою 13,5% річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, який є невід`ємною складовою частиною цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, в сумі 79 000,00 дол. США (в гривневому еквіваленті за курсом НБУ 398 950,00 грн.), з наступним порядком надання траншів Кредиту, а саме: в липні в сумі 79 000,00 дол. США.

Згідно з п.1.1.2 кредитного договору погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку, що міститься в додатку 2 до цього договору, який є невід`ємною складовою частиною цього договору, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 26 липня 2017 року.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом „факт/360» , де „факт» - це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а „360» - умовна кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок, відкритий в ЛОФ АКБ „Укрсоцбанк» (п.2.4 кредитного договору).

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, останній укладає з поручителем - ТзОВ ЛТВП Новосел договір застави нерухомого майна - магазину літ.А-1 загальною площею 448,2 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Пасічна АДРЕСА_4 72а.

27 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (правонаступник якого АТ Укрсоцбанк ) (в тексті договору - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівське торгово-виробниче підприємство «Новосел» (в тексті договору - іпотекодавець) укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: цегляний магазин, загальною площею 448,2 кв.м., (літера № за планом земельної ділянки А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 на магазин (літ. А-1 ), виданого 24.05.2006 р. Личаківською районною адміністрацією ЛМР на підставі розпорядження Личаківської районної адміністрації №825 від 24.05.2006 р., зареєстрованого 01.06.2006 р. в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно ОКП ЛОР БТІтаЕО , що підтверджується витягом про реалізацію права власності за №10818096 від 01.06.2006 р., реєстраційний номер 14951985.

Згідно з п.4.1 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.4.5.2 іпотечного договору).

На виконання умов кредитного договору банк 31 липня 2007 року надав позичальнику кредит в розмірі 79 000 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позичальником на виконання умов кредитного договору за період з 2007 по 2010 роки частково повертався кредит.

Однак, в подальшому, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором, банк звернувся до нотаріуса про вчинення виконавчого напису.

Так, 02 грудня 2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.В. вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №1196, яким запропоновано звернути стягнення на майно: цегляний магазин, загальною площею 448,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Львівське торгово-виробниче підприємство Новосел . За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна задоволити вимоги ПАТ Укрсоцбанк за період з 01.12.2010 року по 02.12.2011 року в сумі 62 091,30 доларів США (що станом на 02.12.2011 року становить 496 103,27 грн.) та 8 406,48 гривень, в тому числі:

54 612,72 доларів США - заборгованість за кредитом;

7 478,58 доларів США - заборгованість по процентах;

8 406,48 гривень - пеня за період часу з 02.12.2010 року по 01.12.2011 року за несвоєчасне повернення відсотків та кредиту.

Загальний розмір заборгованості за виконавчим написом нотаріуса становить 504 509,76 грн.

15 липня 2013 року банк звернувся до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції із заявою (вих.№19.1-04/951) про примусове виконання виконавчого напису №1196 від 02 грудня 2011 року (виконавче провадження №38916690).

13 жовтня 2014 року державним виконавцем на підставі п.8 ч.1 ст.49, ст.50 ЗУ Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП №38916690), у зв`язку з виконанням боржником вимог виконавчого документу в повному обсязі.

Вказана постанова державного виконавця стягувачем не оскаржувалась.

В подальшому 12 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №3884, яким запропоновано звернути стягнення на майно: цегляний магазин, загальною площею 448,2 кв.м (літера № за планом земельної ділянки А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Львівське торгово-виробниче підприємство Новосел . За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки запропоновано задовольнити вимоги стягувача у розмірі 30 531,35 доларів США - заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 08.08.2016 року по 08.08.2017 року, а саме:

30 175,94 доларів США - заборгованість за кредитом;

355,41 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Не погодившись із вказаним виконавчим написом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівське торгово-виробниче підприємство «Новосел» звернулось до суду з позовом про визнання вказаного напису таким, що не підлягає виконанню.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 20 серпня 2018 року у справі №914/743/18 позов задоволено: визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3884, вчинений 12.03.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. Рішення суду мотивоване тим, що для вчинення оспорюваного виконавчого напису відповідачем подавався не оригінал іпотечного договору від 27.07.2007 за №3445, а його копія, чим порушено вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку. Поряд з тим, суд дійшов висновку, що з аналізу поданих відповідачем виписок не вбачається, що відповідачем обліковується залишок заборгованості за кредитом у розмірі 30 175,94 доларів США, як і не вбачається, що відповідачем нараховуються та відносяться до прострочених відсотки за користування кредитом. Одночасно, суд відхилив і посилання відповідача на те, що вказаний борг випливає з курсової різниці.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення набрало законної сили 20 вересня 2018 року та є чинним, протилежного відповідачем за зустрічним позовом не доведено, доказів відкриття апеляційного провадження у зазначеній справі не подав.

У грудні 2018 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду з цим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське торгово-виробниче підприємство «Новосел» про стягнення 30 531,35 доларів США, шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, однак, після подання відповідачем зустрічного позову, банк подав до суду заяву про залишення первісного позову без розгляду, яка задоволена судом ухвалою від 27 березня 2019 року, первісний позов АТ Укрсоцбанк залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 ГПК України.

Залишення без розгляду первісного позову не оскаржується жодним учасником судового процесу.

Предметом апеляційного перегляду є рішення місцевого господарського суду, яким задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське торгово-виробниче підприємство «Новосел» до відповідача Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання припиненою іпотеки, яка виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М., 27 липня 2007 року за реєстровим №3445 та скасування відповідних заборон і записів в державному реєстрі іпотек.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання за договором, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про іпотеку іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено у статті 17 ЗУ "Про іпотеку", зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Поряд з цим, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст.546 ЦК України).

Як встановлено судом у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором, 02 грудня 2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.В. вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №1196 про звернення стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог ПАТ Укрсоцбанк в сумі 62 091,30 доларів США (що станом на 02.12.2011 року становить 496 103,27 грн.) та 8 406,48 гривень, в тому числі: 54 612,72 доларів США - заборгованість за кредитом; 7 478,58 доларів США - заборгованість по процентах; 8 406,48 гривень - пеня за період часу з 02.12.2010 року по 01.12.2011 року за несвоєчасне повернення відсотків та кредиту. Загальний розмір заборгованості за виконавчим написом нотаріуса становить 504 509,76 грн.

Слід зазначити, що за умовами кредитного договору кінцева дата погашення кредиту було 26 липня 2017 року (п.1.1.2 кредитного договору), відтак, звернувшись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, банк реалізував своє право на дострокове стягнення усієї суми кредиту.

Зазначений вище виконавчий напис нотаріуса виконано боржником в повному обсязі, шляхом сплати відповідних коштів, що підтверджується постановою головного державного виконавця Личаківського ВДВС Львівського МУЮ від 13 жовтня 2014 року про закриття виконавчого провадження (ВП №38916690).

Слід зазначити, що банком прийнято таке виконання, постанова державного виконавця у встановленому законом порядку не оскаржувалась. Колегія суддів також звертає увагу, що виконавчий напис нотаріуса, який вчинено 02 грудня 2011 року, пред`явлено банком до виконання в Личаківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції лише 15 липня 2013 року, що підтверджується заявою банку за вих.№19.1-04/951 від 15.07.2013 року.

Згідно з ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належність виконання зобов`язання є виконання, прийняте кредитором у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін у зобов`язанні.

В цьому випадку, дослідивши докази, що знаходяться у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконавши виконавчий напис нотаріуса про дострокове стягнення всієї суми кредиту, боржником виконано зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.203 ГК України належним чином виконане господарське зобов`язання припиняється, якщо його виконання прийнято управленою стороною.

Згідно з ч.1 ст.593 ЦК України та ст.17 ЗУ Про іпотеку припинення основного зобов`язання має правовим наслідком припинення і похідного від нього іпотечного зобов`язання.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про повне та дострокове виконання основного зобов`язання згідно з договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №620/30-188 від 27.07.2007 року, що має наслідком припинення іпотечного договору від 27.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М. (реєстровий номер 3445).

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про наявність у позичальника непогашеної заборгованості в розмірі 30 531,35 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 30 175,94 доларів США та заборгованості за відсотками в розмірі 355,411 доларів США, оскільки вказана заборгованість не доведена жодними доказами (первинними документами). Суд звертає увагу, що первісний позов банку про стягнення вказаного боргу, шляхом звернення стягнення на майно, залишено судом без розгляду за заявою самого позивача (за первісним позовом). Також судом встановлено, що у матеріалах справи відсутній відзив банку на зустрічний позов та банком не подано до суду першої інстанції будь-яких доказів в заперечення зустрічного позову (щодо наявності у позичальника заборгованості за кредитним договором). Більше того, як вбачається з пояснень представника банку, останнім достеменно не визначено, що собою становить зазначена у апеляційній скарзі сума - 30 531,35 доларів США, оскільки в апеляційній скарзі апелянт вказує, що така сума виникла у зв`язку з курсовою різницею, поряд з тим, в судовому засіданні 02 вересня 2019 року скаржник у своїх поясненнях зазначив, що вказаний борг виник, оскільки отримані від виконання виконавчого напису нотаріуса кошти, банком зараховано в рахунок погашення відсотків за попередні періоди. Будь-які докази в підтвердження наведеного у матеріалах справи відсутні. Оскільки первісний позов банку за заявою останнього суд залишив без розгляду, відтак, останній не розглядав вимоги банку щодо стягнення заборгованості, вказаної у первісній позовній заяві.

В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК, а також положеннях статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У статті 80 ГПК чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 3 вказаної статті відповідач (в цьому випадку за зустрічним позовом) повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 вказаної статті). У свою чергу статтею 269 ГПК, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, повинні існувати на момент розгляду справи, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом на позов. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Поряд з тим, у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №906/1130/17 суд звертає увагу, що відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто при зверненні з позовом про визнання припиненою іпотеки за Іпотечним договором на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з їх виконанням. Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Беручи до уваги все наведене вище, з огляду на те, що позивач за зустрічним позовом довів погашення боргу за кредитним договором, натомість відповідач за зустрічним позовом не надав жодних доказів щодо наявності іншої заборгованості позичальника за кредитним договором, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для припинення іпотеки.

Окрім визнання іпотеки припиненою позивач за зустрічним позовом просив суд скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис заборони відчуження нерухомого майна ТзОВ Львівське торгово-виробниче підприємство Новосел (ЄДРПОУ 13831961), накладену приватним нотаріусом Вишинською О.М. за реєстраційним номером обтяження 5385484 на підставі іпотечного договору від 27 липня 2007 року за реєстровим номером 3445; а також скасувати в Державному реєстрі іпотек запис за реєстраційним номером обтяження 5385870, який зареєстровано приватним нотаріусом Вишинською О.М. на підставі Іпотечного договору від 27 липня 2007 року за реєстровим №3445.

Вказані вимоги є похідними від вимоги про визнання припиненою іпотеки, відтак їх задоволення пов`язане із висновком суду про наявність чи відсутність підстав вважати іпотеку припиненою. Одночасно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що записи, які просить скасувати позивач за зустрічним позовом, свого часу внесені в зазначені вище реєстри правомірно, відтак, місцевим господарським судом, встановивши наявність права та факт його порушення та з огляду на те, що спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу, враховуючи спрямованість позовних вимог на повне та ефективне відновлення порушеного права позивача, правильно визначено спосіб захисту інтересів позивача за зустрічним позовом у відповідності до приписів ст.2 та ст.5 ГПК України та вирішено зняти заборону відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження №5385484) магазин літ А-1 заг. площею 448,2 кв.м., адреса: Львівська обл., АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 а, номер РПВН: 14951985, яке належить на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське торгово-виробниче підприємство Новосел (ідентифікаційний код 13831961).

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 15 квітня 2019 року у справі №914/2388/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №914/2388/18 повернути до Господарського суду Львівської області .

Повну постанову складено 05 вересня 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Мирутенко О.Л.