Постанова

від 06.09.2019 по справі 922/1031/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2019 р. Справа № 922/1031/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.,

без повідомлення учасників справи,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Майстербуд" (вх.№2192Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2019, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Погореловою О.В., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 13.06.2019, у справі № 922/1031/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Майстербуд", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад-Сервіс", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Майстербуд" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад-Сервіс", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 000, 00грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг. Судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 1 921, 00грн та витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 1 000, 00грн, позивач просить покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що відповідач доказів сплати заборгованості не надав, як і не надав доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Отже, є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати наданих послуг у розмірі 12 000, 00грн і позивач правомірно звернувся захистом свого порушеного права. Однак, судом встановлено, що позмвач звернувся до суду зі спливом строку позовної давності, обґрунтованих причин звернення до суду з позовом поза межами строку давності позивачем не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідач відзив та заяву про застосування позовної давності на адресу позивача не надсилав, внаслідок чого позивач був позбавлений права надати заперечення та викласти свою правову позицію щодо початку відліку строку позовної давності, а суд на це уваги не звернув. Крім того, як вказує апелянт, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності поза межами встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 15.04.2019 строку.

Як зазначає апелянт, матеріалами справи підтверджується, що сторонами не визначено строку сплати підписаних актів здачі-прийняття робіт, а отже, підстав вважати, що обов`язок відповідача оплатити акти виник з моменту їх підписання, немає. Відтак, вважає, що позивач правомірно направив на адресу відповідача вимогу від 06.12.2018 про сплату заборгованості за фактично отримані послуги, що стало наслідком виникнення обов`язку у відповідача оплатити акти протягом семи днів з дня вимоги, тобто до 13.12.2018, а у позивача, відповідно, виникло право звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного права і саме з цього моменту, на думку апелянта, починається перебіг строку позовної давності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження, за таких підстав, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Майстербуд" на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 у справі №922/1031/19 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк до 07.08.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання відповідачу; встановлено учасникам справи строк до 07.08.2019 для подання заяв і клопотань.

Згідно матеріалів справи, ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була отримана сторонами у справі, а саме, 23.07.2019 - позивачем, і 24.07.2019 - відповідачем, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.73-74).

У встановлений судом строк від учасників справи клопотань і заяв не надійшло.

У встановлений судом строк від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В силу частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 31.08.2012 та 05.09.2012 позивачем відповідачеві були надані послуги з оренди екскаватора-навантажувача KOMATSU WB 97R на загальну суму 19 200, 00грн, що підтверджується актом №ОУ-0000219 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2012 та актом №ОУ-0000225 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.09.2012

Позивачем відповідачу був виставлений рахунок №492 від 16.08.2012 на оплату наданих послуг.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково у сумі 7 200, 00грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 12 000, 00грн.

Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості, як і не надав доказів, які б спростували розмір боргу.

06.12.2018 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога, в якій позивач просить оплатити заборгованість.

Втім, вимога відповідачем залишена без відповіді, борг не оплачений.

Такі обставини стали підставою для звернення позивачем до суду з позовом.

Апеляційним господарським судом встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані з боку виконавця і замовника, підписи скріплені печатками; на актах відсутні зауваження сторін.

Відповідач не спростовує отримання робіт (наданих послуг).

Згідно виставленого позивачем рахунка №492 від 16.08.2012, розмір наданих послуг з оренди екскаватора складає 19 200, 00грн.

Доказів вручення рахунка відповідачу матеріали справи не містять.

Однак, як вбачається із наданих позивачем копій платіжних доручень №1612 від 02.10.2012 і №1916 від 26.11.2012 про часткову оплату відповідачем за отримані послуги у розмірі 7 200, 00грн; у платіжних дорученнях зазначений платник ТОВ "СТБ Фасад-Сервіс", призначення платежу: "оплата за оренду екскаватора згідно рахунку №492 від 16.08.2012".

Відтак, суд доходить висновку про отримання/обізнаність відповідача про пред`явлення йому вимоги з оплати послуг з оренди екскаватора у розмірі 19 200, 00грн.

Тобто, як вбачається із матеріалів справи, договору на надання робіт (послуг) сторонами у справі укладено не було. Однак, підписавши у серпні і вересні 2012 року акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), сторони тим самим підтвердили факт надання позивачем таких послуг відповідачу, і розмір їх оплати.

Із підписаних сторонами у справі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що сторони не узгодили строк оплати відповідачем за отримані послуги.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги , якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо .

Така правова позиція викладена, зокрема у постанові пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Матеріали справи свідчать, що позивач виставив відповідачу рахунок №492 для оплати 19 200, 00грн за надані ним послуги з оренди екскаватора у 16.08.2012.

Тобто, позивачем було реалізовано своє право на пред`явлення відповідачу вимоги щодо оплати наданих послуг у встановленому статтею 530 Цивільного кодексу України порядку шляхом виставлення рахунку №492 від 16.08.2012.

Отримання цього рахунку відповідач не спростовує; у платіжних дорученнях від 02.10.2012 і від 26.11.2012 міститься посилання на рахунок №492 від 16.08.2012.

Відтак, отримавши у жовтні і листопаді 2012 року від відповідача лише часткову оплату у розмірі 7 200, 00грн, позивач дізнався/міг дізнатися про своє порушене право на отримання оплати за надані послуги повністю.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Фактично між сторонами виникли правовідносини з надання позивачем послуг по оренді екскаватора відповідачу.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи і не спростовується відповідачем, ним заборгованість за отримані послуги не оплачена та не надано доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач є таким, що не виконав зобов`язання з оплати наданих йому послуг у розмірі 12 000, 00грн і право позивача на їх отримання є порушеним.

Поряд з цим, як вбачається із матеріалів справи, відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Для окремих видів вимог, законом встановлена спеціальна позовна давність, які не стосуються спірних правовідносин.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.08.2012 позивачем в порядку статті 530 Цивільного кодексу України було реалізовано своє право на пред`явлення відповідачу вимоги щодо про виконання зобов`язання шляхом виставлення рахунку №492.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання (абзац другий частини п`ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення : або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред`явлення вимоги ; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов`язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов`язок негайного виконання зобов`язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред`явлення вимоги кредитором.

Така правова позиція викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Тобто, за загальним правилом, за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається, зокрема після закінчення семиденного строку від дня пред`явлення вимоги (у спірних правовідносинах - 16.08.2012 + 7 днів).

Проте, позивачем не надано доказів отримання відповідачем рахунку №492 від 16.08.2012. Однак, згідно наданих позивачем платіжних доручень і відповідач цього не спростовує, відповідач з посиланням на цей рахунок - №492 від 16.08.2012, що свідчить про його обізнаність щодо пред`явлення йому вимоги оплатити надані йому послуги з оренди екскаватора, уперше здійснив часткову оплату у розмірі 2 000, 00грн 02.10.2012.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Тобто, 02.10.2012 перебіг позовної давності був перерваний і почався заново.

26.11.2012 відповідач з посиланням на рахунок №492 від 16.08.2012, вдруге здійснив часткову оплату у розмірі 5 200, 00грн.

Тобто, 26.11.2012 строк позовної давності був знову перерваний і з 26.11.2012 розпочатий спочатку і, відповідно, з урахуванням загальної позовної давності, сплив 26.11.2015.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг строку позовної давності до вимог про стягнення з відповідача оплати за надані послуги за актом №ОУ-0000219 від 31.08.2012 розпочався 01.09.2012, а за актом №ОУ-0000225 від 05.09.2012 розпочався 06.09.2012 та закінчився цей строк 01.09.2015 та 06.09.2015 відповідно.

Однак, зазначене не спростовує вірного висновку місцевого господарського суду про сплив позовної давності, оскільки позивач звернувся до позовом до суду 09.04.2019, що має наслідком відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що відповідач відзив та заяву про застосування позовної давності на адресу позивача не надсилав, внаслідок чого позивач був позбавлений права надати заперечення та викласти свою правову позицію щодо початку відліку строку позовної давності, виходячи з такого.

По-перше, відповідачем відзиву на позовну заяву подано до місцевого господарського суду не було, відповідно, його не було надіслано і на адресу позивача.

По-друге, чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони надсилати іншій стороні заяву про застосування строку позовної давності.

Цивільний кодексу України передбачає лише положення, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України).

Крім того, позивач був обізнаний щодо відкриття провадження у справі за його позовною заявою, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому ухвали Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 (а.с.30).

У зв`язку із неявкою представників сторін у судове засідання 14.05.2019, судове засідання було відкладено на 11.06.2019 о 10:45год.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 14.05.2019 про відкладення судового засідання на 11.06.2019 була надіслана позивачу на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу, а також на зазначену позивачем у позовній заяві адресу: АДРЕСА_1 .

Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 14.05.2019 повернувся на адресу місцевого господарського суду із зазначенням "інші причини" (а.с.36-39).

Судова колегія зазначає, що згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Судом першої інстанції належним чином та у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України надіслано на адреси учасників справи ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.06.2019.

Проте, сам лише факт не отримання позивачем копії ухвали, яку суд, з дотриманням вимог процесуального закону, йому надіслав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, із зазначенням "інші причини", не спростовує факту належного повідомлення судом позивача про час, дату і місце розгляду справи, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою позивача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, в силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, позивач не був позбавлений ані можливості ознайомитись з матеріалами справи, у тому числі, і з завою відповідача про застосування строків позовної давності, і надати пояснення щодо поважності пропуску строку позовної давності, ані скористатись своїм правом на участь у судових засіданнях 14.05.2019 і 11.06.2019 і, за наявності бажання, надати суду відповідні пояснення щодо початку відліку строку позовної давності, чого позивачем здійснено не було.

Поряд з цим, місцевим господарським судом були створені належні умови для реалізації учасникам справи своїх процесуальних прав.

І по-третє, судова колегія зазначає, що питання перебігу строку позовної давності врегульовано чинним законодавством України, і суд не позбавлений можливості і за відсутності відповідних пояснень учасника справи надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності поза межами встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 15.04.2019 строку, оскільки як вбачається із ухвали Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 про відкриття провадження у справі, судом було встановлено лише строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Інших строків для подання заяв і клопотань учасниками справи судом встановлено не було.

Поряд з цим, відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення .

У даному випадку відповідач скористався своїм правом подання заяви про застосування позовної давності, яка була подана ним суду першої інстанції 04.06.2019, тобто до судового засідання, що відбулось 11.06.2019 і ухвалення судом оскаржуваного рішення.

А апелянт не був позбавлений права і можливості з`явитись у судове засідання і надати суду відповідні пояснення щодо поважності пропуску строку позовної давності.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що матеріали справи не містять доказів, і апелянт не надав таких доказів і суду апеляційної інстанції, які б обумовили поважність причини такого значного пропуску строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що перебіг строку позовної давності розпочався лише після надсилання ним відповідачу письмової вимоги у 2018 році, оскільки такі доводи апелянта є вільним тлумаченням норм цивільного законодавства на свою користь.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ще у серпні 2012 року виставив відповідачу рахунок на оплату наданих апелянтом послуг, отже, реалізував у встановленому статтею 530 Цивільного кодексу України порядку своє право на пред`явлення вимоги щодо оплати коштів.

І проявивши розумну обізнаність, отримавши від відповідача лише часткову оплату у жовтні і листопаді 2012 року не міг не розуміти, що його (позивача) право на отримання оплати у повному обсязі порушено.

Однак, позивач з листопада 2012 року протягом передбаченого строку позовної давності не реалізував свого права на звернення до відповідача з позовною заявою, чим з власної бездіяльності спричинив пропуск строку позовної давності.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 11.06.2019 у справі №922/1031/19 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269-270, 273, п. 1, ч. 1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Майстербуд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 у справі №922/1031/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Т.Д. Геза

Суддя В.В. Лакіза