Рішення

від 27.08.2019 по справі 914/1240/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2019 справа № 914/1240/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інзарго»

про стягнення 219767,40 грн.

за участю представників :

від позивача Василик І.О.

від відповідача не з`явився

Суть спору : Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Родина» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інзарго» про стягнення 180060,80 грн. - основного боргу, 18006,08 грн. - штрафу, 16204,50 грн. - пені, 4120,14 грн. - інфляційних втрат та 1375,88 грн. - 3% річних, що разом становить 219767,40 грн. У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача 3401,51 грн. - судового збору та 7000,00 грн. - витрат на правову допомогу.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 27.08.2019р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Поштова кореспонденція суду надсилалася на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 80746, Львівська область, Золочівський район, АДРЕСА_1 Плугів, вулиця Тернопільська, будинок 17.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив таке.

05.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Родина» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інзарго» (покупець) укладено договір поставки №47, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар (кондитерські вироби, бакалія та снекова група товарів), а покупець зобов`язується приймати даний товар та оплачувати його на умовах даного договору. Товар поставляється покупцю партіями. Партією за умовами даного договору вважається разова поставка (можливо і за декількома накладними).

Згідно з п.6.1. договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів із розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника по факту прийняття товару (у день отримання товару) або протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару

Як зазначає позивач, він на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 180060,80 грн., однак відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за поставлений йому товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 180060,80 грн.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на момент виникнення пені, за кожен день протермінування платежів від загальної суми неоплаченого товару.

Відповідно до пункту 9.3. договору, за порушення умов пункту 6.1. даного договору покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від розміру неоплаченої частини товару.

Отже, на підставі пунктів 9.2. та 9.3. договору поставки, позивач нарахував відповідачу 18006,08 грн. - штрафу та 16204,50 грн. - пені.

Крім того керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 4120,14 грн. - інфляційних втрат та 1375,88 грн. - 3% річних.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 180060,80 грн. - основного боргу, 18006,08 грн. - штрафу, 16204,50 грн. - пені, 4120,14 грн. - інфляційних втрат та 1375,88 грн. - 3% річних, що разом становить 219767,40 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи та як встановлено судом, 05.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Родина» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інзарго» (покупець) укладено договір поставки №47, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар (кондитерські вироби, бакалія та снекова група товарів), а покупець зобов`язується приймати даний товар та оплачувати його на умовах даного договору. Товар поставляється покупцю партіями. Партією за умовами даного договору вважається разова поставка (можливо і за декількома накладними).

Факт поставки позивачем відповідачу товару за вказаним договором підтверджується такими видатковими накладними: від 12 лютого 2019р. №1202/004 на суму 1894,32 грн., від 12 лютого 2019р. №1202/005 на суму 1139,96 грн., від 13 лютого 2019р. №1302/014 на суму 16952,52 грн., від 19 лютого 2019р. №1902/124 на суму 1908,00 грн., від 19 лютого 2019р. №1902/097 на суму 7314,00 грн., від 19 лютого 2019р. №1902/119 на суму 1326,20 грн., від 19 лютого 2019р. №1902/123 на суму 13248,00 грн., від 20 лютого 2019р. №2002/005 на суму 5276,68 грн., від 26 лютого 2019р. №2602/009 на суму 8490,80 грн., від 26 лютого 2019р. №2602/011 на суму 4635,22 грн., від 04 березня 2019р. №0403/044 на суму 1248,90 грн., від 04 березня 2019р. №0403/045 на суму 11592,00 грн., від 04 березня 2019р. №0403/046 на суму 1559,88 грн., від 06 березня 2019р. №0603/042 на суму 15015,60 грн., від 06 березня 2019р. №0603/043 №1735,30 грн., від 12 березня 2019р. №1903/025 на суму 6624,00 грн., від 12 березня 2019р. №1903/026 на суму 6624,00 грн., від 26 березня 2019р. №2603/020 на суму 900,94 грн., від 26 березня 2019р. №2603/028 на суму 3957,68 грн., від 01 квітня 2019р. №0104/045 на суму 13248,00 грн., від 01 квітня 2019р. №0104/047 на суму 9752,00 грн., від 01 квітня 2019р. №0104/046 на суму 1837,51 грн., від 03 квітня 2019р. №0304/077 на суму 26160,04 грн., від 03 квітня 2019р. №0304/047 на суму 6869,98 грн., від 04 квітня 2019р. №0404/083 на суму 4941,65 грн., від 04 квітня 2019р. №0404/094 на суму 2119,68 грн. та від 08 квітня 2019р. №0804/042 на суму 3687,97 грн.

Тобто, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 180060,80 грн. Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог, сума основного боргу становить 180060,80 грн., докази сплати якої в матеріалах справи відсутні. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 180060,80 грн. - основного боргу, 18006,08 грн. - штрафу, 16204,50 грн. - пені, 4120,14 грн. - інфляційних втрат та 1375,88 грн. - 3% річних, є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, в даному випадку не йдеться про притягнення особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як форм її сплати.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, позовні підлягають задоволенню повністю.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 3401,51 грн. - судового збору та 7000,00 грн. - витрат на правову допомогу.

При поданні позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3401,50 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1394193225.1 від 27.06.2019р. на суму 3401,50 грн.

Враховуючи те, що до стягнення заявлено 180060,80 грн. - основного боргу, 18006,08 грн. - штрафу, 16204,50 грн. - пені, 4120,14 грн. - інфляційних втрат та 1375,88 грн. - 3% річних, що разом становить 219767,40 грн., то позивачу слід було сплатити 3296,51 грн. судового збору (1,5% ціни позову).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3296,51 грн., оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Згідно з статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, розмір витрат на правову допомогу складає 7000,00 грн.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем до матеріалів справи для підтвердження розміру витрат на правову допомогу долучено такі докази: договір №1 про надання правової допомоги від 25.06.2019р., що укладений між адвокатом Василик І.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю Родина , рахунок-фактура №Вс-0000001 від 07.08.2019р., акт №0708/1 надання послуг від 09.08.2019р. та платіжне доручення №1155 від 09.08.2019р. на суму 7000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу відповідають критерію розумності їхнього розміру.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. є обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 116, 123, 126, 129, 130, 231, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інзарго» (80746, Львівська область, Золочівський район, с.Плугів, вулиця Тернопільська, 17, ідентифікаційний код 38501167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина» (81700, Львівська область, м.Жидачів, вул.Шашкевича, 9, ідентифікаційний код 31206598) 180060,80 грн. - основного боргу, 18006,08 грн. - штрафу, 16204,50 грн. - пені, 4120,14 грн. - інфляційних втрат, 1375,88 грн. - 3% річних, 3296,51 грн. - судового збору та 7000,00 грн. - витрат на правову допомогу.

3 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.09.2019р.

Суддя Петрашко М.М.