Постанова

від 06.09.2019 по справі 913/7/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 913/7/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Луганської області

у складі судді Корнієнко В.В.

від 05.03.2019 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є., Попков Д.О.

від 14.05.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечувальне підприємство "Ровенькитеплокомуненерго"

про стягнення 267 164,10 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечувальне підприємство "Ровенькитеплокомуненерго" про стягнення 108 047,53 грн основного боргу, 10 823,10 грн пені, 12 863,58 грн 3% річних, 135 429,89 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 № 2348/14-КП-20 у частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

28 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Продавець) та Комунальним підприємством "Спеціалізоване теплозабезпечувальне підприємство "Ровенькитеплокомуненерго" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2348/14-КП-20 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі зазначеного Договору позивач у період січень - квітень 2014 року поставив відповідачу природний газ на суму 108 047,53 грн.

В порушення умов Договору відповідач своєчасно, у встановлений Договором строк, вартість одержаного газу позивачу не сплатив.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.03.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечувальне підприємство "Ровенькитеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" борг в сумі 108 047,53 грн, інфляційні втрати в сумі 135 429,89 грн, 3% річних в сумі 12 863,58 грн, витрати на судовий збір в сумі 3 845,16 грн. В решті позову (про стягнення пені в сумі 10 823,10 грн) відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позивачем позовних вимог у частині стягнення боргу. інфляційних витрат та 3% річних. У частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені рішення попередніх інстанцій мотивовані відсутністю підстав для задоволення позовних вимог з посиланням на положення статей 1, 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 05.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у даній справі в частині відмови у стягненні пені, та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині прийняті при неповному з`ясуванні обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні та постанові, обставинам справи;

- оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", пункту 27 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", статті 1 Закону України "Про електроенергетику", статті 175 Господарського кодексу України, статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не є енергопостачальною компанією, а тому Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" не поширює свою дію на спірні правовідносини.

6. Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивачем оскаржується рішення Господарського суду Луганської області від 05.03.2019 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

Відтак, суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення у справі саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 10823,10 грн.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси") встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту позивача (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства позивач є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 913/66/18 від 18.01.2019.

З огляду на наведене, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача в касаційній скарзі про те, що норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" не підлягають застосуванню до позивача у справі, оскільки він не був і не є енергопостачальною компанією відповідно до визначення, яке міститься в пункті 27 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", а природний газ не є предметом договору постачання енергоресурсів, відповідно до положень статті 275 Господарського кодексу України та статті 714 Цивільного кодексу України.

Водночас, відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси") житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; пункт 1 частини першої статті 13 названого Закону в зазначеній редакції).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.01.2019 основним видом діяльності відповідача є, зокрема, постачання пари та гарячої води.

Тобто судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у місті Ровеньки Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Крім того, наведені положення Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши усі фактичні обставини справи та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені.

Аргументи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18, оскільки ухвалою Верховного Суду від 11.12.2018 передано на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду з підстав неоднакового застосування у постановах Верховного Суду № 905/3272/16 та № 913/65/18 положень статті 2 Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси"; як вже було зазначено вище, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №913/66/18 від 18.01.2019, відповідно до вимог частини 2 статті 315 Господарського процесуального кодексу України, міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Луганської області від 05.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі №913/7/19 залишити без змін в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечувальне підприємство "Ровенькитеплокомуненерго" про стягнення 10 823,10 грн.

3. Рішення Господарського суду Луганської області від 05.03.2019 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі №913/7/19 в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечувальне підприємство "Ровенькитеплокомуненерго" про стягнення 108 047,53 грн основного боргу, 12 863,58 грн 3% річних, 135 429,89 грн інфляційних втрат, 3 845,16 грн судового збору, судом касаційної інстанції у касаційному порядку не переглядалися.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді І.Д. Кондратова

В.І. Студенець